707/2717/21

2/707/156/22

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2022 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання - Проценко В.С.,

представника позивача - адвокатаХаткового А.В.,

відповідача - ФОП ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Лисенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області; про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

10 листопада 2021 року представник позивача - адвокат Хатковий А.В., в інтересах позивача ОСОБА_3 , звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Черкаське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, у якому просить суд:

- зобов`язати ФОП ОСОБА_1 оформити належним чином заяву-розрахунок для здійснення фінансування для надання ОСОБА_3 матеріального забезпечення за листками непрацездатності серії АЛГ № 400570 від 16 серпня 2021 року та серії АЛГ № 400673 від 25 серпня 2021 року і подати її до Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області;

- стягнути із ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10 000 грн 00 коп.;

- судові витрати покласти на відповідача ФОП ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 1-3/.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2018 році позивач у справі ОСОБА_3 , яка на той час мала прізвище « ОСОБА_3 », була прийнята відповідачем у справі ФОП ОСОБА_1 на роботу продавцем. Точної дати прийняття на роботу позивачу не відомо у зв`язку з відсутністю наказу про прийняття на роботу та трудової книжки, яка знаходиться у роботодавця. 10 липня 2021 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_3 ». У зв`язку з хворобою, КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради видано ОСОБА_3 листок непрацездатності серії АЛГ № 400570 від 16 серпня 2021 року, згідно якого вона повинна була стати до роботи 26 серпня 2021 року. Однак, 25 серпня 2021 року КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради видано ОСОБА_3 листок непрацездатності серії АЛГ № 400673 тривалістю на 126 днів, у зв`язку з вагітністю та пологами, до 30 грудня 2021 року. Вказаний листок непрацездатності ОСОБА_3 надала роботодавцю - ФОП ОСОБА_1 для проведення їй виплати допомоги по вагітності та пологах. Відповідач прийняла листок непрацездатності, однак коштів не виплатила. У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернулася на урядову «гарячу лінію» з приводу невиплати їй ФОП ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах. Вказане звернення розглянуто Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області. За наслідками розгляду, листом № 01-08/К-87з-91 від 31 серпня 2021 року, заявнику рекомендовано звернутися з указаного питання до Управління Держпраці у Черкаській області. 14 серпня 2021 року позивач звернулася на урядову «гарячу лінію», а 16 серпня 2021 року - до Управління Держпраці у Черкаській області, із заявою про порушення відповідачем її трудових прав. 06 вересня 2021 року Управлінням Держпраці у Черкаській області скеровано ФОП ОСОБА_1 листи № К-783/14-08/01 та № 3-788/14-08/01/8103 про надання документів, необхідних для проведення заходу державного нагляду (контролю) (інспекційного відвідування). Водночас, повідомлено, що у разі надання таких документів і виявлення порушень законодавства про працю, до роботодавця будуть застосовані заходи впливу в межах повноважень. При цьому, позивачу було рекомендовано звернутися до суду для вирішення окреслених у зверненнях питань. 07 вересня 2021 року позивач звернулася із запитом до Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області з метою отримання інформації про те, чи надходила до даної установи заява-розрахунок від ФОП ОСОБА_1 для здійснення фінансування для надання їй матеріального забезпечення за листками непрацездатності серії АЛГ № 400570 від 16 серпня 2021 року та серії АЛГ № 400673 від 25 серпня 2021 року. Листом № 16-01-18/3-2з-2 від 08 вересня 2021 року заявниці повідомлено, що станом на 07 вересня 2021 року до відділення не надходила заява-розрахунок на фінансування матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_3 по зазначених листках непрацездатності. Разом з цим, рекомендовано звернутися безпосередньо до роботодавця для отримання більш детальної інформації з указаних питань. Однак відповідач перестала виходити на зв`язок із позивачем. 10 вересня 2021 року позивач повторно звернулася із письмовою заявою до Управління Держпраці у Черкаській області, а 13 вересня 2021 року - на урядову «гарячу лінію» з питань порушення її трудових прав ФОП ОСОБА_1 . Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів здійснено виїзд до ФОП ОСОБА_1 за адресою, вказаною в ЄДР, проте, у зв`язку з відсутністю ФОП ОСОБА_1 за даною адресою, скеровано їй лист про надання документів, необхідних для проведення заходу державного нагляду (контролю) (інспекційного відвідування). Оскільки документи не були надані, Управлінням Держпраці у Черкаській області листом повідомлено позивача про те, що до ФОП ОСОБА_1 будуть застосовані заходи впливу в межах повноважень. Одночасно позивачу було рекомендовано звернутися до суду з метою захисту її порушених трудових прав.

В обґрунтування підстав для відшкодування моральної шкоди, представник позивача зазначає, що внаслідок грубого порушення відповідачем трудового законодавства, позивач зазнала моральної шкоди, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки по причині відсутності коштів вона не мала можливості купувати необхідні речі повсякденного вжитку, була позбавлена змоги розпорядитися своїми коштами на власний розсуд, плануючи витратити їх на придбання ліків у пологовий будинок та на придбання інших речей, необхідних для немовляти, що суттєво порушило нормальний життєвий уклад ОСОБА_3 та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, представник позивача вказує, що в умовах загальнодержавного карантину у зв`язку з поширенням СOVID-19, ризикуючи своїм здоров`ям та здоров`ям ненародженої дитини, позивач була змушена користуватися громадським транспортом та перебувати у людних місцях з метою захисту своїх порушених прав.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 12 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 20 грудня 2021 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення їй даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу триденний термін з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу - триденний термін з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів; встановлено третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень третьої особи; задоволено клопотання представника позивача - адвоката Хаткового А.В. про витребування доказів та зобов`язано ФОП ОСОБА_1 надати суду копію наказу про прийняття на роботу (трудового договору, контракту тощо) ОСОБА_3 , а також копію трудової книжки ОСОБА_3 /т. 1 а.с. 39-41/.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

26 листопада 2021 року, у межах строку, встановленого судом, начальником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області Байбаковою С.В. подано до суду письмові пояснення щодо позовної заяви ОСОБА_3 , разом з доказами направлення їхніх копій сторонам. У вказаних письмових поясненнях представником Управління наголошено на тому, що відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду, без статусу юридичної особи. З урахуванням наведеного, саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області вважало необхідним подати дані письмові пояснення щодо позову. Крім того, представником Управління зауважено, що підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Таким чином, обов`язок Фонду перерахувати кошти на зазначений роботодавцем рахунок виникає лише після подачі роботодавцем заявки-розрахунку. Відтак, правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування виникають між страховиком (Фондом) та страхувальником (роботодавцем). Зважаючи на те, що від ФОП ОСОБА_1 не надходила до Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області заява-розрахунок для здійснення фінансування ОСОБА_3 допомоги по вагітності та пологах, жодних безпосередніх відносин між страховиком (Фондом) та застрахованою особою ( ОСОБА_3 ) бути не може /т. 1 а.с. 50-52/.

27 листопада 2021 року, у межах строку, встановленого судом, відповідачем ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подано до суду відзив на позовну заяву, разом з доказами направлення його копії представнику позивача і третій особі, уякому відповідач просить суд:

-залучити до розгляду справи ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

-судові засідання провести за участі відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 ;

-у позові ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Черкаське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити у повному обсязі;

-судові витрати на професійну правову допомогу адвоката відшкодувати із позивача на користь відповідача /т. 1 а.с. 54-56/.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, що 15 серпня 2018 року для роботи у кіоску, розташованому по АДРЕСА_1 , вона прийняла на посаду продавця-консультанта ОСОБА_3 , яка згодом змінила прізвище на « ОСОБА_3 ». 01 липня 2021 року продавець ОСОБА_3 не вийшла на роботу, про причини відсутності на своєму робочому місці роботодавця не повідомила, на телефонні дзвінки не відповідала, у зв`язку з чим був складений акт про невихід на роботу продавця ОСОБА_3 . У подальшому позивач на роботу також не вийшла. 10 серпня 2021 року цінним листом із описом вкладення відповідач надіслала продавцю ОСОБА_3 «Вимогу надати письмові пояснення», тобто письмово пояснити, з якої причини вона не з`являється на своєму робочому місці (кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), та одночасно попередила ОСОБА_3 про те, що у разі подальшого невиконання нею своїх посадових обов`язків, вона буде змушена звільнити її з посади продавця-консультанта за невихід на роботу. Відповіді на свій лист відповідач не отримала. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 вважає, що, встановивши відсутність продавця на роботі 01.07.2021 не лише понад 3 години, а й упродовж усього робочого дня, без поважних причин, вона звільнила позивача з роботи на законних підставах. Щодо долучених до позовної заяви листків непрацездатності, відповідач зауважує, що на час їх отримання ОСОБА_3. уже не працювала у неї; про наявність будь-яких листків непрацездатності її не повідомляла і не надавала будь-яких документів з цього приводу; про зміну прізвища позивача із « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », як і про чисельні скарги останньої на неї, як на колишнього роботодавця, ОСОБА_1 дізналася із позовної заяви та від Управління Держпраці у Черкаській області. На переконання відповідача, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази неправомірності дій роботодавця по відношенню до працівника щодо її звільнення за прогули, що спростовує вимогу «вчинити певні дії» та «відшкодувати моральну шкоду».

Вказана заява по суті спору надійшла на адресу суду 29 листопада 2021 року та долучена до матеріалів справи.

До відзиву, серед іншого, відповідачем додано витребувані судом письмові докази, а саме: копію наказу № 27 від 18 серпня 2018 року про прийняття ОСОБА_3 на посаду продавця-консультанта, копію трудового договору, укладеного між сторонами, від 15 серпня 2018 року та копію трудової книжки ОСОБА_3 /т. 1 а.с. 58, 59, 64/.

07 грудня 2021 року представником позивача - адвокатом Хатковим А.В. подано до суду заяву про вступ у справу як представника, у якій він просить залучити його у справу в якості представника позивача та надати доступ до електронної справи № 707/271/21 в підсистемі «Електронний суд» /т. 1 а.с. 66-67/.

У подальшому, 13 грудня 2021 року, у межах строку, встановленого судом, представником позивача - адвокатом Хатковим А.В., в інтересах позивача - ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку скеровано до суду відповідь на відзив, разом з доказами направлення її копії відповідачу та третій особі, у якій він не погодився з доводами відповідача, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні клопотання відповідача про залучення до розгляду справи ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - відмовити /т. 1 а.с. 71-72/.

Свою правову позицію представник позивача мотивує тим, що, як вбачається із відеозапису з назвою «На робочому місці 04.07.2021», знятого камерою мобільного телефону позивача, ОСОБА_3 04 липня 2021 року перебувала на робочому місці та здійснювала записи у Книзі обліку розрахункових операцій, що, на його переконання, спростовує доводи відповідача про невихід його довірительки на роботу після 01 липня 2021 року та підтверджує звільнення ОСОБА_3 відповідачем «заднім числом», з метою уникнення обов`язку оформити заяву-розрахунок для здійснення фінансування для надання позивачу матеріального забезпечення за листками непрацездатності серії АЛГ № 400570 від 16.08.2021 та серії АЛГ № 400673 від 25.08.2021. При цьому, представник позивача наголошує, що роботодавець взагалі не вправі звільняти вагітну жінку з таких підстав відповідно до положень ст. 184 КЗпП України. Крім того, представник позивача зауважує, що «Вимога надати пояснення» датована 10 серпня 2021 року, а відправлена 17 серпня 2021 року, що, на його думку, свідчить про фіктивність даного документу. Також, представник позивача акцентує увагу суду на тому, що лист, долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву, відрізняється від того, який був відправлений позивачу, зокрема, тим, що у ньому зазначена зовсім інша адреса отримувача, що свідчить про намагання відповідача ввести суд в оману. Водночас, представник позивача вказує, що даний лист отримано тіткою позивача. Будь-яких пояснень ОСОБА_3 відповідачу не надавала, оскільки станом на час отримання вимоги перебувала на лікарняному згідно листка непрацездатності серії АЛГ № 400570 від 16.08.2021, який вчасно подала роботодавцю. Твердження ОСОБА_1 про те, що позивач не повідомляла роботодавця про наявність листків непрацездатності, не зверталася із заявами про їх оплату та не надавала зазначені документи роботодавцю, представник позивача вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки про своє перебування на лікарняному його довірителька повідомляла роботодавця у телефонному режимі, а 25 серпня 2021 року особисто прийшла до кіоску, що по АДРЕСА_2 , та передала лікарняні листки і копію свідоцтва про шлюб бухгалтеру ОСОБА_10 (доньці ОСОБА_1 ), що підтверджується відеозаписом із назвою «Надання лікарняного та свідоцтва про шлюб». Оскільки у ОСОБА_3 прийняли вказані документи і очевидно, що розмова відбулася після 10 липня 2021 року, так як свідоцтво про шлюб видане 10 липня 2021 року, дані обставини, на думку представника позивача, свідчать про те, що позивач не могла бути звільнена 01 липня 2021 року. Крім того, бухгалтер ОСОБА_10 , після отримання від позивача листка непрацездатності, повідомила його довірительку про те, що для отримання «декретних» вона повинна сплатити (неофіційно) за себе податки, а у подальшому, за допомогою мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », прислала відповідний «розрахунок». З урахуванням наведеного, представник позивача просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Дана заява по суті справи надійшла на адресу суду 16 грудня 2021 року та долучена до матеріалів справи.

Крім того, 16 грудня 2021 року від представника позивача - адвоката Хаткового А.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 , надійшло до суду клопотання про витребування доказів, у якому він просив витребувати у відповідача належним чином завірені копії усіх сторінок Книги обліку розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 № 3000362541Р/5, які проводилися у кіоску, що по АДРЕСА_1 /т. 1 а.с. 78/.

20 грудня 2021 року, до початку судового засідання, відповідачем ФОП ОСОБА_1 подано до канцелярії суду заперечення щодо відповіді на відзив, разом з доказами направлення його копій представнику позивача та третій особі, у яких відповідач не погодилася з аргументами представника позивача та просила суд у позові відмовити /т. 1 а.с. 79-80/.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказала, що із наданого представником позивача відеозапису не зрозуміло, з якого об`єкту проводиться відеозапис і яке відношення цей об`єкт має до ФОП ОСОБА_1 . Також відповідач зазначила, що із даного відеозапису не вбачається, що ОСОБА_3. 01 липня 2021 року була присутня на своєму робочому місці; а документи, зняті камерою мобільного телефону, не підтверджують їх належність ФОП ОСОБА_1 та не доводять присутність ОСОБА_3 на робочому місці як 01 липня 2021 року, так і 04 липня 2021 року. Надана стороною позивача роздруківка переписки із абонентом « ОСОБА_11 », на думку відповідача, також не роз`яснює ситуацію і не надає будь-яких достовірних доказів; а відеозапис діалогу ОСОБА_3 із іншими жінками не свідчить про її незаконне звільнення чи про отримання роботодавцем будь-яких лікарняних листів, оскільки цей діалог відбувся у невідомому місці уже після звільнення продавця ОСОБА_3 . До того ж, відповідач не уповноважувала нікого отримувати від ОСОБА_3 будь-які документи, а особисто із нею з цього приводу позивач не спілкувалася і, відповідно, ніяких лікарняних листів їй не надавала. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що вказані докази не можливо вважати достовірними. Крім того, відповідач зазначає, що зафіксовані відеозаписом маніпуляції із електролічильником і РРО, які, нібито, здійснювала продавець ОСОБА_3 поза межами обізнаності свого роботодавця, є порушенням продавцем трудової дисципліни, а сам факт збирання заздалегідь будь-якого компромату на свого роботодавця свідчить про умисел працівника звести з роботодавцем особисті рахунки шляхом шантажу. З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що матеріали із маніпуляціями з електролічильником та РРО не стосуються предмета позову, а тому не є належними доказами. При цьому, відповідач стверджує, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності поважних причин щодо здійснення нею прогулів, передачі роботодавцю будь-яких лікарняних листків і звернень щодо їх оплати. Крім того, відповідач зазначає, що стороною позивача замовчується, що жодним законодавчим актом не передбачено право вагітної жінки чи жінки, що має малолітню дитину, вчиняти прогули і не виходити на роботу без поважних причин, а також те, що у період роботи вона не повідомляла роботодавця про вагітність, і протилежне нею не доведено. Водночас, відповідач зауважує, що ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив, позивачем не доведена поважність причин невиходу на роботу у період з 01 липня 2021 року до 16 серпня 2021 року, та зазначає, що Міністерство соціальної політики у листі від 22.04.2019 № 82/0/22-19/133 роз`яснило, що днем звільнення за прогул має бути останній день роботи перед днем, коли працівник вчинив прогул, за умови, що після його вчинення він більше не виходив на роботу. При цьому наказ про звільнення може бути виданий пізніше. За таких обставин, на думку відповідача, дата направлення працівнику вимоги про пояснення причини невиходу на роботу не відіграє суттєвої ролі при звільненні за прогули, у разі не доведення працівником поважності причини прогулу. Оскільки на даний час ОСОБА_3 не являється працівником ФОП ОСОБА_1 , відповідач стверджує, що вона не має права забезпечувати останній оплату лікарняних листів, отриманих через півтора місяці після звільнення. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди є необґрунтованою і до задоволення не підлягає.

Заперечення щодо відповіді на відзив долучено судом до матеріалів справи.

Також, 20 грудня 2021 року, до початку судового засідання, відповідачем ФОП ОСОБА_1 подано до канцелярії суду клопотання про залучення доказів, у якому вона просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на надання професійної правової допомоги адвоката в сумі 15 600 грн та долучити до матеріалів справи наступні документи: квитанцію до приходного касового ордера від 22 листопада 2021 року, договір про надання правової допомоги по справі про відшкодування майнової і моральної шкоди від 22 листопада 2021 року, акт виконаних робіт від 22 листопада 2021 року, копію свідоцтва ОСОБА_12 про право на зайняття адвокатською діяльністю /т. 1 а.с. 81-85/.

Крім того, 20 грудня 2021 року, до початку судового засідання, від представника позивача - адвоката Хаткового А.В. на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи /т. 1 а.с. 87/.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Хаткового А.В. про відкладення розгляду справи; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; замінено третю особу - Черкаське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області - на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області; здійснено перехід з розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07 лютого 2022 року; визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою; відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Хаткового А.В. про надання йому доступу до електронної справи № 707/271/21 в підсистемі «Електронний суд»; зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії усіх сторінок Книги обліку розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 № 3000362541Р/5, які проводились у кіоску, що по АДРЕСА_1 , а також надати суду оригінал вказаного письмового доказу для огляду в судовому засіданні; витребувано у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області Форму ОК-5 щодо застрахованої особи - ОСОБА_3 за І - ІІІ квартал 2021 року; витребувано у Головному управлінні ДПС у Черкаській області відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_3 за І - ІІІ квартал 2021 року; задоволено клопотання відповідача про долучення доказів та зобов`язано її направити копії даних доказів іншим учасникам справи; роз`яснено відповідачу, що у випадку невиконання зазначених вище вимог дані докази не будуть взяті до уваги судом /т. 1 а.с. 89-96/.

20 грудня 2021 року, поза межами судового засідання, представник позивача - адвокат Хатковий А.В. подав до суду заяву про зміну предмета позову, разом з доказами направлення її копії іншим учасникам справи /т. 1 а.с. 97-98/.

17 січня 2022 року та 18 січня 2022 року на виконання ухвали суду від 20 грудня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області /т. 1 а.с. 122-124/ та від Головного управління ДПС у Черкаській області /т. 1 а.с. 136-138/ надійшли витребувані судом документи.

Крім того, 17 січня 2022 року від відповідача ФОП ОСОБА_1 надійшла заява про неможливість виконання ухвали суду від 20 грудня 2021 року в частині зобов`язання її надати суду належним чином завірені копії усіх сторінок Книги обліку розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 № 3000362541Р/5, які проводились у кіоску, що по АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю останньої, та докази виконання вказаної ухвали суду в частині направлення іншим учасникам справи копій доказів, долучених до клопотання про залучення доказів /т. 1 а.с. 125, 130/.

27 січня 2022 року представником позивача - адвокатом Хатковим А.В. засобами поштового зв`язку направлено до суду заяву про повернення заяви про зміну предмета позову до прийняття до розгляду, у зв`язку з подачею до Черкаського районного суду Черкаської області позовної заяви про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу /т. 1 а.с. 141/.

Так, 10 січня 2022 року представник позивача - адвокат Хатковий А.В., в інтересах позивача ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якій просить суд:

1)скасувати наказ ФОП ОСОБА_1 № 38 від 01 липня 2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_3 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за прогули);

2)поновити ОСОБА_3 на посаді продавця-консультанта ФОП ОСОБА_1 ;

3)стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 липня 2021 року до 10 січня 2022 року в сумі 37 984,80 грн;

4)допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця /т. 2 а.с. 6-8, 36-38, т. 3 а.с. 3/.

Вказана позовна заява надійшла на адресу суду 17 січня 2022 року.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що, ознайомившись 10 грудня 2021 року із відзивом на позовну заяву та копіями доданих до нього документів, поданим ФОП ОСОБА_1 у межах цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області; про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, позивач дізналася про те, що згідно наказу № 38 від 01 липня 2021 року її було звільнено із займаної посади продавця-консультанта на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за прогули). ОСОБА_3 не погоджується із вказаною обставиною, оскільки 04 липня 2021 року вона перебувала на робочому місці і їй нічого не було відомо про її звільнення, як з`ясувалося, ще 01 липня 2021 року. Водночас, представник позивача стверджує, що ФОП ОСОБА_1 не повідомляла ОСОБА_3 про її звільнення з роботи, жодного попередження не надсилала, із наказом про звільнення не ознайомила, відповідного розрахунку не провела, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11.12.2021, та не видала трудову книжку, чим порушила положення статей 40, 47, 116 КЗпП України. Крім того, представник позивача посилається на те, що його довірителька на час вказаних подій перебувала у стані вагітності (термін - приблизно 22 тижні), що підтверджується листком непрацездатності серії АЛГ № 400673 від 25.08.2021, де зазначено діагноз: вагітність 30 тижнів, і ФОП ОСОБА_1 було достовірно відомо про цей факт. З урахуванням наведеного, представник позивача стверджує, що оскільки позивач була звільнена з роботи з ініціативи власника в особі ФОП ОСОБА_1 і на момент звільнення перебувала у стані вагітності, вказані обставини свідчать про порушення відповідачем передбачених законом гарантій для даної категорії жінок і є безумовною підставою для поновлення ОСОБА_3 на раніше займаній посаді.

Розраховуючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, представник позивача зазначає, що ОСОБА_3 останні 5 місяців працювала у ФОП ОСОБА_1 за графіком: 1 доба через 1 добу, тобто 15 діб за місяць або ж 360 годин (15 * 24 = 360) за місяць. Отже, за останні два місяці, за його підрахунком, ОСОБА_3 відпрацювала 720 годин (360 * 2 = 720). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11.12.2021, заробітна плата ОСОБА_3 становила 6 000 грн за місяць. Таким чином, середньогодинний заробіток ОСОБА_3 представник позивача розраховує за формулою: (6 000 грн * 2 місяці) / 720 год = 16,66 грн/год. Відтак, середній заробіток (заробітна плата) за час вимушеного прогулу (станом на час подачі позову, тобто з 01.07.2021 до 10.01.2022), за підрахунком представника позивача, становить 37 984,80 грн, і розраховується ним наступним чином:

6 місяців * 15 діб + 5 діб (10 діб /2 = 5 діб) = 95 діб - було б відпрацьовано з 01.07.2021 до 10.01.2022;

- 95 діб * 24 год = 2 280 год - було б відпрацьовано годин з 01.07.2021 до 10.01.2022;.

- 2 280 год * 16,66 грн = 37 984,80 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2021 до 10.01.2022.

Вказана цивільна справа надійшла у провадження судді Морозова В.В. /т. 2 а.с. 29/.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 20 січня 2022 року позовна заява залишена без руху /т. 2 а.с. 30-32/.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 31 січня 2022 року задоволено клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору; прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 10 березня 2022 року; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу триденний термін з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу - триденний термін з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень /т. 2 а.с. 48-50/.

22 лютого 2022 року, у межах строку, встановленого судом, відповідачем ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подано до суду відзив на позовну заяву, разом з доказами направлення його копії представнику позивача, уякому відповідач просить суд:

- у позові ОСОБА_3 до неї про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити у повному обсязі;

-судові витрати щодо надання їй правової допомоги професійним адвокатом відшкодувати із позивача на її користь /т. 2 а.с. 68-71/.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, що 01 липня 2021 року, встановивши відсутність продавця ОСОБА_3 на робочому місці у кіоску, розташованому по АДРЕСА_1 , і той факт, що остання не відповідає на телефонні дзвінки, вона доручила бухгалтеру ОСОБА_10 з`ясувати підстави невиходу на роботу продавця. У другій половині дня бухгалтер, у телефонному режимі, отримала від продавця ОСОБА_3 інформацію про те, що вона не бажає більше працювати за мінімальну заробітну плату та знайшла собі вище оплачувану роботу, а тому на роботу у кіоск більше не вийде. При цьому, запропонувала дозволити її мамі працювати за неї, за її документами, інакше погрожувала шантажувати ФОП ОСОБА_1 нібито зібраним нею компроматом на роботодавця. Отримати найближчим часом наказ про звільнення, трудову книжку і розрахунок ОСОБА_3 відмовилася, заявивши бухгалтеру під час телефонної розмови, що вирішить ці питання пізніше. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що продавець ОСОБА_3 порушила трудову дисципліну, так як нею вчинено прогул без поважних причин та належним чином (за актом ревізії) не передано роботодавцю і бухгалтерам товарно-матеріальні цінності та кошти, які знаходилися у кіоску і перебували у її віданні. До того ж, після проведення 01 липня 2021 року ревізії у кіоску, було виявлено недостачу (крадіжку) на суму 1 038,47 грн та відсутність на робочому місці книги обліку розрахункових операцій. Так як кіоск після 01 липня 2021 року не працював у зв`язку з відсутністю продавця, 08 липня 2021 року реєстратор розрахункових операцій (касовий апарат) фіскальний номер 3000362541 був знятий з обліку ДПІ у м. Черкаси. Про відсутність книги обліку розрахункових операцій і про виявлену недостачу правоохоронні органи відповідачем не повідомлялися. У подальшому продавець ОСОБА_3 на роботу так і не вийшла, що, за твердженням відповідача, спричинило їй, як роботодавцю, майнову і моральну шкоду. З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що право позивача порушено не було, оскільки її звільнено з посади законно, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що не суперечить вимогам частини третьої статті 184 КЗпП України. На думку відповідача, копія «Вимоги надати письмові пояснення», надісланої нею продавцю ОСОБА_3 , що додана позивачем до позовної заяви, спростовує твердження останньої про те, що роботодавець не попереджала її про звільнення. Відповіді на свій лист відповідач так і не отримала. Посилаючись на практику Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа № 6-29339св14), а також практику Верховного Суду (справа № 367/682/18), ОСОБА_1 зазначає, що не витребування у робітника письмових пояснень не є підставою для поновлення на роботі. Водночас, відповідач акцентує увагу суду на тому, що до цього часу позивач не надала доказів поважності причин її відсутності на робочому місці у період з 01 липня 2021 року до 16 серпня 2021 року, та вважає, що за таких обставин прогул не може вважатися вимушеним. Щодо долучених до позовної заяви листків непрацездатності, відповідач зауважує, що продавець ОСОБА_3 під час роботи у ФОП ОСОБА_1 не перебувала у шлюбі і про свою вагітність роботодавця не повідомляла, а тому при її звільненні за прогул без поважних причин вона діяла правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.10.2013 у справі № 21-303-а1З. Також, ОСОБА_1 наголошує на тому, що за час своєї роботи у неї продавець ОСОБА_3 не зверталася до неї, як до свого роботодавця, із заявами видати трудову книжку і провести розрахунок, вимог про подальше працевлаштування не пред`являла. Щодо долученої до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідач зазначає, що даний документ підтверджує належну сплату податків роботодавцем щодо працівника ОСОБА_3 включно до 01 липня 2021 року, тобто до дати звільнення цього працівника. Разом з тим, відповідач зауважує, що оскільки з вини продавця ОСОБА_3 підприємство, на якому вона працювала (торгову точку в кіоску по АДРЕСА_1 ) було ліквідовано, поновлення позивача на посаді продавця-консультанта є неможливим. Окремо відповідач наголошує на тому, що у позовній заяві, з метою введення суду в оману, позивачем надана недостовірна інформація про те, що їй стало відомо про її звільнення лише 10 грудня 2021 року, під час ознайомлення з наданим ФОП ОСОБА_1 у межах розгляду справи № 707/2717/21 відзивом на позовну заяву, у додатку до якого знаходилися копії наказу про звільнення та трудової книжки. На думку відповідача, стороною позивача не доведено, що дане поштове відправлення дійшло до адресата через 13 днів після його відправлення. Водночас, відповідач стверджує, що про звільнення з роботи ОСОБА_3 стало відомо ще у день звільнення, із повідомлення бухгалтера ОСОБА_10 , здійсненого у телефонному режимі. Крім того, безспірним, належним і достовірним доказом того факту, що станом на 10 вересня 2021 року ОСОБА_3 було відомо про її звільнення з роботи, відповідач вважає заяву останньої, датовану 10 вересня 2021 року, що адресована начальнику Управління Держпраці у Черкаській області Лазаревій О.М., у якій позивачем власноруч зазначено: «з 08.07.2021 року мій роботодавець ФОП ОСОБА_1 залишила мене без роботи, іншого місця роботи не предоставила». Посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 367/2924/19, відповідач зазначає, що позов повинен був бути поданий позивачем у місячний строк з того дня, коли їй стало відомо про порушення її прав. Причини пропуску позивачем строку на звернення до суду відповідач вважає неповажними, що, на її переконання, є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.

Інші доводи відповідача, зазначені у відзив на позовну заяву, повторюють аргументи, наведені нею в інших заявах по суті справи, що подані у межах розгляду даної цивільної справи і викладені вище.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористалася.

07 лютого 2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Черкаське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Миколаєнко Т.А. на лікарняному.

Того ж дня, 07 лютого 2022 року, представником позивача - адвокатом Хатковим А.В. подано до суду клопотання про об`єднання позовів, у якому він просив суд об`єднати в одне провадження цивільні справи № 707/2717/21 за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, що перебуває у провадженні судді Миколаєнко Т.А., та № 707/111/22 за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що перебуває у провадженні судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. і призначена до судового розгляду по суті на 10 березня 2022 року /т. 1 а.с. 143-144/.

14 лютого 2022 року суддя Морозов В.В. виніс ухвалу про об`єднання справи № 707/111/22за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка перебувала у його провадженні, з даною справою № 707/2717/21, що знаходилась у провадженні судді Миколаєнко Т.А. /т. 1 а.с. 154/.

Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року, постановленою під головуванням судді Миколаєнко Т.А., відмовлено у об`єднанні в одне провадження вказаних цивільних справ. Чергове судове засідання призначено на 21 березня 2022 року /т. 1 а.с. 156-158/.

21 березня 2022 року за клопотанням представника позивача - адвоката Хаткового А.В. проведення розгляду справи відкладено до 20 квітня 2022 року.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 березня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Хаткового А.В. на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2022 року повернено скаржнику /т. 1 а.с. 183-184/.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22 березня 2022 року, постановленою під головуванням судді Морозова В.В., цивільну справу № 707/111/22 за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано для подальшого розгляду в одному провадженні з даною справою /т. 2 а.с. 2/.

20 квітня 2022 року, до початку судового засідання, представник позивача - адвокат Хатковий А.В. подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про долучення до матеріалів справи листа Управління Держпраці у Черкаській області від 10 січня 2022 року разом з додатками до нього /т. 2 а.с. 106-119/.

20 квітня 2022 року у зв`язку з неявкою відповідача та представника третьої особипроведення розгляду справи було відкладено до 26 травня 2022 року.

16 травня 2022 року від представника позивача - адвоката Хаткового А.В. засобами поштового зв`язку надійшло клопотання, ідентичне клопотанню від 20 квітня 2022 року, однак разом з доказами направлення його копії іншим учасникам справи /т. 2 а.с. 130-140/.

23 травня 2022 року від відповідача у справі ФОП ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу суду надійшла відповідь на клопотання, яку вона просила приєднати до матеріалів справи та врахувати при розгляді даної справи /т. 2 а.с. 142-143/.

Ухвалою суду від 26 травня 2022 року заяву про зміну предмета позову, подану 20 грудня 2021 року представником позивача адвокатом Хатковим А.В., повернуто заявнику у зв`язку з її відкликанням, а відповідь на клопотання, що надійшла від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на електронну адресу суду 23 травня 2022 року, залишено без розгляду /т. 2 а.с. 156-158/.

Проведення розгляду справи було відкладено до 14 липня 2022 року.

09 червня 2022 року відповідачем у справі ФОП ОСОБА_1 подано до суду заяву, яку суд розцінює як заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин /т. 2 а.с. 173-175/.

14 липня 2022 року, 08 серпня 2022 року та 15 вересня 2022 року у судовому засіданні були оголошені перерви.

03 жовтня 2022 року, поза межами судового засідання, представником позивача - адвокатом Хатковим А.В. засобами поштового зв`язку скеровано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме фіскального чеку Укрпошти від 10 січня 2022 року, який підтверджує відправку до суду рекомендованим листом позовної заяви про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. До даного клопотання долучено докази направлення його копії іншим учасникам справи /т. 3 а.с. 1-4/. У судовому засіданні, що відбулося 24 жовтня 2022 року, вказане клопотання задоволено судом.

18 жовтня 2022 року, поза межами судового засідання, відповідачем ФОП ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення доказів /т. 3 а.с. 5-6/.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2022 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено /т. 3 а.с. 19-22/.

Крім того, 24 жовтня 2022 року, до початку судового засідання, відповідачем ФОП ОСОБА_1 подано до канцелярії клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, разом з доказами направлення його копії іншим учасникам справи /т. 3 а.с. 13-18/. Після обговорення з учасниками справи, дане клопотання було задоволено судом.

У судовому засіданні, яке відбулося 14 липня 2022 року, позивач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Хатковий А.В., який на той час брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку, заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, виходячи з підстав, наведених у позовних заявах, а також у заявах по суті справи, поданих стороною позивача.

При цьому, позивач ОСОБА_3 додатково повідомила, що попрацювала у відповідача ФОП ОСОБА_1 9 років. Відповідаючи на запитання суду та учасників судового процесу, позивач зазначила, що коли саме дізналася про своє звільнення, не пам`ятає, однак пригадує, що це було восени 2021 року, після отримання довідок від ПФУ та ДПІ, що додані до матеріалів справи. На момент звільнення перебувала на 6-му місяці вагітності. Останнім днем її роботи було не 01 липня 2021 року, як стверджує відповідач, а 08 липня 2021 року. Того дня відбувся переоблік за участі відповідача, представника відповідача - ОСОБА_2 , його сестри ОСОБА_14 та дружини Інни. 01 липня 2021 року вона перебувала на роботі до 11 год 00 хв., до закінчення своєї робочої зміни, яка розпочиналася 30 червня 2021 року об 11 год 00 хв. та тривала 24 години, до 11 год 00 хв. наступного дня. Після цього виходила на роботу 02 липня 2021 року, 04 липня 2021 року та 06 липня 2021 року, у свої робочі дні. Лікарняні листи передала 25 серпня 2021 року ОСОБА_14 . У подальшому, дружина представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_16 вимагала від неї сплатити наперед 5 000 грн податку. Трудову книжку їй не повернули. Почали переховуватися. При цьому вона особисто телефонувала відповідачу, але остання не відповідала. Також писала ОСОБА_1 через мобільний застосунок «Vіbеr» та просила повернути їй трудову книжку. Оскільки підозрювала, що її звільнять, 04 липня 2021 року зняла відповідні відео, які долучені до матеріалів справи, щоб довести, що працює у відповідача. Із 08 липня 2021 року до 16 серпня 2021 року не ходила на роботу, так як чекала, що її викличуть у інший кіоск, розташований на Хімселищі у м. Черкаси. Чи надавала документи про свою вагітність саме відповідачу, не пам`ятає.

У подальшому, у судових засіданнях, що відбулися 08 серпня 2022 року та 15 вересня 2022 року, позивач ОСОБА_3 , відповідаючи на уточнюючі запитання суду під час дослідження письмових доказів, свої пояснення неодноразово змінювала. Спочатку вказувала, що ще в серпні 2021 року підозрювала, що її можуть звільнити, і для того, аби завадити звільненню, зверталася зі скаргами до Держпраці та на урядову «гарячу лінію». Потім зазначила, що не пам`ятає, коли саме дізналася про своє звільнення, однак пригадує, що це було в кінці осені 2021 року. Згодом відповіла, що не може сказати, коли їй стало відомо про звільнення. Врешті зазначила, що про своє звільнення дізналася із відзиву на позов 10 грудня 2021 року.

Представник позивача - адвокат Хатковий А.В., у судових засіданнях, які відбулися 14 липня 2022 року та 08 серпня 2022 року, уточнив та в подальшому наполягав на тому, що про своє звільнення позивач напевне дізналася 10 грудня 2021 року, після ознайомлення із наданим ФОП ОСОБА_1 відзивом на позовну заяву, до якого була долучена копія наказу про звільнення, а до того лише підозрювала, що могла бути звільнена.

Відповідач ФОП ОСОБА_1 та її представник за довіреністю - ОСОБА_2 у судовому засіданні, яке відбулося 14 липня 2022 року, заявлені позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на аргументи, викладені у відзивах та у письмових запереченнях на відповідь на відзив.

При цьому, відповідач ФОП ОСОБА_1 додатково пояснила, що ОСОБА_3 був встановлений 8-годинний робочий день, із 09 год 00 хв. до 18 год 00 хв., при 5-денному робочому тижні, а тому твердження позивача про те, що вона працювала позмінно, не відповідають дійсності. Наполягала на тому, що ревізія у кіоску відбулася саме 01 липня 2021 року, а 08 липня 2021 року лише вивозили з нього товар та зняли з обліку ДПІ у м. Черкаси реєстратор розрахункових операцій.Зазначила, що, окрім кіоску, у якому працювала позивач, має ще 2 кіоски, у яких здійснює підприємницьку діяльність. Підтвердила, що, дійсно направила позивачу «Вимогу надати письмові пояснення» після винесення наказу про звільнення, однак, якби позивач надала відповідні пояснення та довела поважність причин неявки на роботу, скасувала б свій наказ. Вказала, що про вагітність позивача на момент звільнення її з роботи не знала, оскільки візуально вагітності видно не було, а відповідних документів з цього приводу позивач їй не надавала. Окремо наголосила на тому, що сторона позивача ухиляється від надання доказів про дату вручення представнику позивача відзиву на позов, до якого в якості додатку було долучено копію наказу про звільнення позивача, а тому дотримання останньою місячного строку звернення до суду в справах про звільнення вважає недоведеним. Крім того, зауважила, що «Вимога надати письмові пояснення», надіслана нею продавцю ОСОБА_3 , спростовує твердження останньої про те, що роботодавець не попереджала її про звільнення. З урахуванням наведеного, наполягає, що позивач пропустила строк звернення до суду.

Представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_2 у судовому засіданні додатково просив суд при ухваленні рішення врахувати постанову Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-29339св14, а також постанову Верховного Суду в справі № 690/159/18.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області - Лисенко Н.В. у судовому засіданні, яке відбулося 14 липня 2022 року, надала пояснення, аналогічні змісту письмових поясненнях Управління, що наявні у матеріалах справи. Доповнень не мала. Після дослідження письмових доказів зазначила, що позов підлягає до частково задоволення. Так, на її переконання, вимоги ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання ФОП ОСОБА_1 оформити належним чином заяву-розрахунок для здійснення фінансування для надання ОСОБА_3 матеріального забезпечення за листками непрацездатності є доведеними і обгрунтованами. Що ж до стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди, то у цій частині позову вважала необхідним відмовити.

У судове засідання, призначене на 24 жовтня 2022 року, позивач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення розгляду справи, не прибула, однак скерувала на адресу суду заяву про проведення розгляду справи у її відсутності /т. 3 а.с. 10/.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, суд вважав можливим провести судове засідання за відсутності позивача ОСОБА_3 , за участі її представника - адвоката Хаткового А.В.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши вступне слово учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що позивач у справі ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 .

Так, 15 серпня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено трудовий договір, ознайомлено останню із правилами роботи кіоску «Тютюн», розташованого у м. Черкаси, а також укладено між нею і ФОП ОСОБА_1 договір про повну матеріальну відповідальність /т. 1 а.с. 59, 60, 129, т. 2 а.с. 73, 74/.

Наказом ФОП ОСОБА_1 № 27 від 18 серпня 2018 року ОСОБА_3 прийнято на посаду продавця-консультанта /т. 1 ас. 58, т. 2 а.с. 16 а/.

Із копії Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 25 травня 2019 року встановлено, що ОСОБА_3 змінено прізвище на « ОСОБА_3 » / т. 1 а.с. 60, зворот, т. 2 а.с. 13/.

01 липня 2021 року о 16 год 45 хв. ФОП ОСОБА_1 , у присутності бухгалтерів ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , складено Акт про невихід на роботу, відповідно до якого 01 липня 2021 року продавець-консультант кіоску, розташованого у АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 не вийшла на роботу і не приступила до виконання своїх службових обов`язків, визначених трудовим договором від 15 серпня 2018 року. На час складення акту інформація про причини відсутності ОСОБА_3 на робочому місці відсутня, на телефонні дзвінки ОСОБА_3 не відповідає /т. 1 а.с. 61, т. 2 а.с. 75, зворот/.

Того ж дня, 01 липня 2021 року, комісією у складі: ФОП ОСОБА_1 , бухгалтера ОСОБА_16 та продавця ОСОБА_10 , проведено ревізію кіоску за адресою: АДРЕСА_1 , якою встановлено, що за час роботи продавця ОСОБА_3 за період з 10 червня 2021 року до 01 липня 2021 року документальний залишок товару в кіоску повинен бути на суму 77 742,82 грн, однак фактично товару в кіоску знаходиться на суму 76 704,35 грн. Таким чином, виявлено недостачу на суму 1 038, 47 грн /т. 1 а.с. 126, т. 2 а.с. 75/.

Як повідомила відповідач у судовому засіданні, до правоохоронних органів з приводу виявленої недостачі вона не зверталася і жодних інших заходів не вживала.

Суд не може не зауважити, що обидва зазначені вище документи складені в один день та за участі одних і тих же осіб, однак в одному з них ОСОБА_10 вказана як бухгалтер, а в іншому - як продавець.

Причини даних розбіжностей відповідач у судовому засіданні пояснила тим, що цей акт «швидко писали», та зазначила, що ОСОБА_10 обіймає у неї посаду бухгалтера.

Наказом ФОП ОСОБА_1 № 38 від 01 липня 2021 року ОСОБА_3 звільнено із займаної посади продавця-консультанта за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстави: наказ про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_3 у вигляді звільнення від 01 липня 2021 року; залишення без відповіді вимоги роботодавця надати письмові пояснення щодо невиходу на роботу / т. 1 а.с. 63, т. 2 а.с. 17/.

Як встановлено у судовому засіданні, наказ про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_3 у вигляді звільнення від 01 липня 2021 року ФОП ОСОБА_1 не видавався, а вимога роботодавця надати письмові пояснення щодо невиходу на роботу станом на 01 липня 2021 року не направлялася.

08 липня 2021 року ГУ ДПС у Черкаській області (м. Черкаси) скасовано реєстрацію реєстратора розрахункових операцій фіскальний номер 3000362541, що використовувався у кіоску за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а.с. 127, т. 2 а.с. 76, т. 3 а.с. 14-16/.

17 серпня 2021 року відповідачем у справі ФОП ОСОБА_1 направлено ОСОБА_3 вимогу надати письмові пояснення з приводу невиходу на роботу (кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 ), починаючи із 01 липня 2021 року до дати направлення вимоги, та попереджено останню про те, що у разі подальшого невиконання нею своїх посадових обов`язків ФОП ОСОБА_1 буде змушена звільнити її з посади продавця-консультанта за невихід на роботу / т. 1 а.с. 62, т. 2 а.с. 19/

Суд констатує, що вимога надати письмові пояснення, долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву /т. 1 а.с. 62, т. 2 а.с. 19/, відрізняється від тієї, що була отримана позивачем / т. 1 а.с. 73, т. 2 а.с. 18/, адресою отримувача та відсутністю відомостей про адресанта.

Причини даних розбіжностей відповідач у судовому засіданні пояснила тим, що, можливо, нею було підготовлено та направлено позивачу не одну вимогу. Відсутність іншого фіскального чеку Укрпошти, який би піддержував її слова про направлення позивачу кількох поштових відправлень із вимогами надати письмові пояснення, пояснити не змогла.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що вказана вимога була направлена відповідачем через півтора місяці з моменту звільнення позивача.

10 липня 2021 року позивачем укладено шлюб, після реєстрації якого її прізвище змінено з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », що стверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 10 липня 2021 року / т. 1 а.с. 9, т. 2 а.с. 12/.

Із змісту листка непрацездатності серії АЛГ № 400570 вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на лікарняному у період з 16 серпня 2021 року до 25 серпня 2021 року включно / т. 1 а.с. 11, т. 2 а.с. 15/.

Крім того, із змісту листка непрацездатності серії АЛГ № 400673 слідує, що ОСОБА_3 перебувала на лікарняному у період з 26 серпня 2021 року до 29 грудня 2021 року включно (120 днів), діагноз: вагітність 30 тижнів / т. 1 а.с. 12, т. 2 а.с. 16/.

Згідно з копією довідки № 84, виданої КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради, ОСОБА_3 22 жовтня 2021 року пройшла лікарсько-консультативну комісію при Черкаській районній лікарні с. Червона Слобода та їй встановлено діагноз: вагітність 37 тижнів / т. 1 а.с. 10, т. 2 а.с. 14/.

З копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23 листопада 2021 року вбачається, що у ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_17 /т. 2 а.с. 43/.

Відповідно до копії довідки управління соціального захисту населення Черкаської райдержадміністрації Черкаської області № 102106-25 від 28 січня 2022 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Черкаської райдержадміністрації і отримує допомогу при народженні дитини згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу сім`ям з дітьми» на дитину ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Допомогу призначено з 01 листопада 2021 року до 30 листопада 2024 року /т. 2 а.с. 46/.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що на дату звільнення (01 липня 2021 року) позивач у справі ОСОБА_3 перебувала у стані вагітності.

Із відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11 грудня 2021 року встановлено, що востаннє заробітна плата виплачувалася ОСОБА_3 відповідачем у справі ОСОБА_1 у червні 2021 року. Датою звільнення вказано 01 липня 2021 року /т. 2 а.с. 20-21/.

28 грудня 2021 року представник позивача - адвокат Хатковий А.В., в інтересах позивача - ОСОБА_3 , звернувся до Управління Держпраці у Черкаській області із проханням провести перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства у сфері трудових правовідносин при звільненні ОСОБА_3 та притягнути ФОП ОСОБА_1 до передбаченої чинним законодавством України юридичної відповідальності /т. 2 а.с. 22-23, 133/.

Листом № 3-1098/14-08/01/158 від 10 січня 2022 року Управління Держпраці у Черкаській області повідомило представника позивача - адвоката Хаткового А.В. про те, що з метою розгляду звернення ОСОБА_3 головними державними інспекторами 03 вересня 2021 року здійснено виїзд за юридичною адресою суб`єкта господарювання, однак, у зв`язку з відсутністю ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою, складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 03.09.2021 № ЧК-485/1507/НД та направлено його підприємцю. 15 листопада 2021 року здійснено повторну спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та підприємець не забезпечила свою присутність або присутність уповноваженої нею особи у вказаний час за значеною адресою, у зв`язку з чим складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 15.11.2021 № ЧК-636/1507/1 НД. Необхідні для проведення заходу державного нагляду (контролю) документи було надано ФОП ОСОБА_1 до Управління 01 грудня 2021 року. Аналізом наданих підприємцем документів встановлено, що вимогу від 10.08.2021 про надання ОСОБА_3 письмових пояснень про відсутність на роботі 01.07.2021 ФОП ОСОБА_1 направлено рекомендованим листом 17.08.2021, тобто після звільнення заявниці, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 149 КЗпП України. Відповідно до письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 , продавець ОСОБА_3 листків непрацездатності не надавала та із заявами про їх оплату не зверталася /т. 2 а.с. 107-108, 134/.

Крім того, до матеріалів справи представником позивача долучено копії матеріалів інспекційного відвідування, а саме: Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЧК 712/1507/АВ/П ві 07 грудня 2021 року /т. 2 а.с. 115-117, 136-137/; Акта № ЧК 712/1507/АВ від 07 грудня 2021 року /т. 2 а.с. 109-114, 138-139/; супровідного листа за № 01-10/11083 від 08 грудня 2021 року про направлення матеріалів інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 /т. 2 а.с. 118-119, 135/.

З даних форми ОК-5 з індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо ОСОБА_3 , виданої управлінням Пенсійного фонду України 07 вересня 2021 року, встановлено, що з січня 2021 року до червня 2021 року у графах щодо суми заробітку для зарахування пенсії та позначках про сплату страхових внесків значиться сума 6000 грн 00 коп. щомісячно. Із липня 2021 року у відповідних графах значаться нулі /т. 1 а.с. 17-20/.

Аналогічна за змістом форма ОК-5 з індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо ОСОБА_3 надійшла і на запит суду /т. 1 а.с. 123-124/.

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 3 кварталу 2018 року по 2 квартал 2021 року, сформованих 15 вересня 2021 року щодо ОСОБА_3 , вбачається, що у період із 16 серпня 2018 року до червня 2021 року включно ОСОБА_3 отримувала дохід у вигляді заробітної плати від СПД 1796502823 ( ОСОБА_1 ) /т. 1 а.с. 21-22/.

Зі змісту відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2021 до 30.09.2021, сформованої щодо ОСОБА_3 , № 76 від 13 січня 2022 року, яка надійшла на запит суду, встановлено, що у період із січня 2021 року до червня 2021 року включно ОСОБА_3 отримувала дохід у вигляді заробітної плати від СПД 1796502823 ( ОСОБА_1 ). Дата звільнення з роботи - 01 липня 2021 року /т. 1 а.с. 137/.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 , останнім записом у ній є: «01.07.2021. ПП ОСОБА_1 . Звільнена згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогули. Підстава: Наказ № 38 від 01.07.2021» /т. 1 а.с. 64/.

Разом з тим, позивач стверджує, що 04 липня 2021 року вона перебувала на робочому місці та здійснювала записи у Книзі обліку розрахункових операцій.

На підтвердження своїх слів надає суду DVD+R диск із відеозаписом «На робочому місці 04.07.2021» /т. 1 а.с. 76/.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у частині зобов`язання ФОП ОСОБА_1 оформити належним чином заяву-розрахунок для здійснення фінансування надання матеріального забезпечення за листками непрацездатності, ОСОБА_3 зазначає, що 25 серпня 2021 року вона надала відповідачу листки непрацездатності, проте допомогу по вагітності та пологах при народженні дитини так і не отримала.

На підтвердження вказаних обставин стороною позивача надано суду DVD+R диск із відеозаписом «Надання лікарняного та свідоцтва про шлюб» /т. 1 а.с. 76/.

Огляд в судовому засіданні DVD+R диску із вказаними відеозаписами показав, що дані електронні докази не можуть вважатися належним та достатнім доказом фіксування відповідних подій, оскільки не містять необхідних реквізитів електронного доказу, як то фіксації дати та часу зйомки, місця події, тощо.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 12 червня 2018 року в справі № 908/1120/17.

14 серпня 2021 року позивач звернулася на урядову «гарячу лінію», а 16 серпня 2021 року - до Управління Держпраці у Черкаській області із заявами про порушення відповідачем її трудових прав /т. 1 а.с. 14/.

Суд не може не зазначити, що відповідні заяви подані позивачем до отримання листків непрацездатності серії АЛГ № 400570 та серії АЛГ № 400673, а тому вона цими зверненнями не могла захищати право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, як стверджувала у судовому засіданні, оскільки на той момент воно навіть не виникло. Самих заяв стороною позивача суду не надано, а тому він позбавлений можливості ознайомитися з їхнім змістом.

Листами від 06 вересня 2021 року № К-783/14-08/01 та № 3-788/14-08/01/8103 Управління Держпраці у Черкаській області проінформувало ОСОБА_3 про те, що головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів здійснено виїзд за юридичною адресою ФОП ОСОБА_1 , вказаною в ЄДР, однак, у зв`язку з відсутністю останньої за даною адресою, їй надіслано лист про надання документів, необхідних для проведення заходу державного нагляду, після отримання яких, у разі виявлення порушень законодавства про працю, до роботодавця будуть застосовані заходи впливу. Водночас, роз`яснено заявниці право на звернення до суду за захистом своїх трудових прав /т. 1 а.с. 14/.

З копії листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області № 01-08/К-87з-91 від 31 серпня 2021 року вбачається, що Управлінням розглянуто звернення ОСОБА_3 , яке надійшло на урядову «гарячу лінію», з приводу невиплати їй ФОП ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах, і за наслідками розгляду повідомлено, що від ФОП ОСОБА_1 не надходила до Черкаського міського відділення Управління заява-розрахунок для здійснення фінансування відповідної допомоги. При цьому, рекомендовано заявниці звернутися з указаного питання до Управління Держпраці у Черкаській області /т. 1 а.с. 13/.

Листом № 1601-18/3-2з-2 від 08 вересня 2021 року Черкаське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області повідомило ОСОБА_3 , що станом на 07 вересня 2021 року до відділення не надходила заява-розрахунок на фінансування матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_3 по листках непрацездатності. За більш детальною інформацією рекомендовано звернутися безпосередньо до роботодавця /т. 1 а.с. 15/.

10 вересня 2021 року позивач звернулася до Управління Держпраці у Черкаській області із заявою, у якій вказала, що з 26 серпня 2021 року вона офіційно знаходиться у декретній відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами. З 08 липня 2021 року її роботодавець ФОП ОСОБА_1 залишила її без роботи, іншого місця роботи «не предоставила». 26 серпня 2021 року вона передала своєму роботодавцю лікарняні листи, однак 06 вересня 2021 року роботодавцем її повідомлено про те, що її лікарняні листи передадуть до Фонду соціального страхування лише після того, як вона заплатить їм кошти в сумі 9 253,97 грн. У випадку відмови сплатити ці кошти, лікарняні листи до Фонду для подальшого нарахування відповідної матеріальної допомоги передані не будуть. При цьому, ОСОБА_3 вказала, що на даний час лікарняні листи та її трудова книжка знаходиться у ФОП ОСОБА_1 . Роботодавець на контакт не йде, лікарняні листи категорично відмовився передавати до Фонду соціального страхування та віддавати їй трудову книжку. З огляду на вищевикладене, просила втрутитись у ситуацію та запобігти порушенню її прав, як вагітної жінки /т. 1 а.с. 23-24, т. 2 а.с. 79/.

Листами від 04 жовтня 2021 року № 3-852/14-08/01/8810 та № 3-853/14-08/01 Управління Держпраці у Черкаській області проінформувало ОСОБА_3 про результати розгляду її звернень до Управління Держпраці у Черкаській області від 10 вересня 2021 року та на урядову «гарячу лінію» від 13 вересня 2021 року, повідомивши, що головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, здійснено виїзд за адресою ФОП ОСОБА_1 , вказаною в ЄДР, однак, у зв`язку з відсутністю останньої за даною адресою, їй надіслано лист про надання документів, необхідних для проведення заходу державного нагляду. Так як документи не надані, до роботодавця будуть застосовані заходи впливу в межах повноважень. При цьому, роз`яснено заявниці право на звернення до суду за захистом своїх трудових прав /т. 1 а.с. 16/.

Водночас, суд вважає неналежним та недопустимим доказом посилання позивача на роздруківки скан-копій повідомлень у месенджері «Viber» із користувачем « ОСОБА_16 Работа » (російською мовою) /т. 1 а.с. 74-75/, на яких, за її словами, зображене її листування з головним бухгалтером ФОП ОСОБА_1 , так як із відображеної у роздруківках інформації суд позбавлений можливості ідентифікувати учасників листування.

Суд зауважує, що статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, № 910/8554/20 від 15.04.2021.

Допитана у судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_14 (донька відповідача у справі ФОП ОСОБА_1 ) дала суду покази, у яких зазначила, що станом на момент звільнення позивача обіймала посаду бухгалтера ФОП ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 їй зателефонувала ОСОБА_16 і повідомила про те, що кіоск по АДРЕСА_1 закритий, а працівник на роботу не вийшла. За дорученням ОСОБА_1 свідок намагалася зв`язатися із працівником - ОСОБА_3 телефоном, але остання на дзвінки не відповідала. У другій половині дня вдалося встановити зв`язок із продавцем, однак ОСОБА_3 проінформувала, що за таку заробітну плату працювати не збирається, при цьому запропонувала взяти на роботу її маму, за її документами. Такий варіант не підходив, тому довелось приїхати, зробити ревізію у кіоску і перерахувати товар. Виявили недостачу більше 1 000 грн. Відповідаючи на запитання суду та учасників судового процесу, свідок повідомила, що впевнена у тому, що Акт про невихід працівника на роботу був складений після того, як відбулася розмова із ОСОБА_3 Жодні лікарняні листи позивач їй не передавала і приймати такі документи від останньої її ніхто не уповноважував. Про свою вагітність позивач нікого не повідомляла і ознаки вагітності у неї свідок не помічала. Повідомлення про звільнення вона особисто відправляла позивачу поштою, але до чи після її звільнення це було, не пам`ятає. Оскільки діловодством займається ОСОБА_1 , вона і виносила наказ про звільнення. Чи був здійснений із позивачем остаточний розрахунок, не знає. Водночас, вказала, що позивач мала наступний графік роботи: із 09-00 до 18-00, субота і неділя - вихідні. На робочому місці 01 липня 2021 року вона позивача не бачила. Також, повідомила про те, що після звільнення позивача зникла книга РРО.

Допитана у судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_16 показала, що є невісткою відповідача у справі ФОП ОСОБА_1 та дружиною представника відповідача - ОСОБА_2 . Станом на момент звільнення позивача обіймала посаду бухгалтера ФОП ОСОБА_1 01 липня 2021 року планувала перевірку кіоску по АДРЕСА_1 та мала намір вирішити робочі моменти. Приїхавши на місце у першій половині дня, близько 10-ої чи 11-ої години, виявила, що кіоск закрито. Почекала 5-10 хв, але продавець ОСОБА_3 не з`явилася. Зателефонувала ОСОБА_14 та ОСОБА_1 . Зв`язатися з продавцем не змогли. Десь після обіду обізвалася ОСОБА_3 і у телефонному режимі чи то ОСОБА_1 , чи то ОСОБА_14 повідомила, що на роботу не вийде. Провели ревізію та склали Акт про невихід на роботу. Тоді ж, 01 липня 2021 року, був виданий наказ про звільнення. 08 липня 2021 року вивозили товар із кіоску. Після 01 липня 2021 року ОСОБА_3 вона у кіоску не бачила. Відповідаючи на запитання суду та учасників судового процесу, свідок повідомила, що позивач мала наступний графік роботи: із 09-00 до 18-00, субота і неділя - вихідні. З нею був укладений трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність. Про те, що позивач на момент звільнення була вагітною, не знала, ознаки вагітності у неї не помічала. Причин прогулу позивач не пояснювала. Із заявами про видачу трудової книжки, наказу про звільнення та поновлення на роботі позивач до неї не зверталася. Розрахунок у день звільнення із позивачем проведений не був. Чи проведений він у подальшому, не знає.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , оскільки останні є близькими родичами відповідача у справі ОСОБА_1 і можуть бути зацікавлені в розгляді справи на її користь.

Водночас, суд зауважує, що висновок про обізнаність позивача про дату звільнення не може ґрунтуватися лише на показах свідків, з огляду на положення частини другою статті 78 ЦПК України, яка передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи позовну вимогу про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

За змістом частини 1 статті 149 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Згідно з частиною третьою статті 184 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Наявність вагітності на день звільнення працівниці за ініціативою власника або уповноваженого ним органу при відсутності ліквідації підприємства, установи, організації являється безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді.

При цьому для застосування частини третьої статті 184 КЗпП України закон передбачає наявність стану вагітності саме на час звільнення особи, а не на час розгляду справи. Застосування даної норми не ставиться в залежність і від своєчасного повідомлення працівницею власника або уповноваженого ним органу про вагітність.

Наявність вагітності на час звільнення є підставою для поновлення на роботі, а несвоєчасне повідомлення працівницею роботодавця про свою вагітність не впливає на застосування гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України.

Такий висновок, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року в справі № 561/171/17-ц (провадження № 61-28358св18) та від 05 серпня 2021 року в справі № 487/8351/19 (провадження № 61-9697св21).

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Звільнення позивача у справі наказом ФОП ОСОБА_1 № 38 від 01 липня 2021 року із займаної посади продавця-консультанта за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у якому підставами для звільнення зазначені наказ про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_3 у вигляді звільнення від 01 липня 2021 року та залишення без відповіді вимоги роботодавця надати письмові пояснення щодо невиходу на роботу /т. 1 а.с. 63, т. 2 а.с. 17/, у той час як у судовому засіданні встановлено, що наказ про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_3 у вигляді звільнення від 01 липня 2021 року відповідачем не виносився, а вимогу надати письмові пояснення, у порушення положень частини 1 статті 149 КЗпП України, направлено ОСОБА_3 лише 17 серпня 2021 року, тобто через півтора місяці з моменту звільнення /т. 1 а.с. 62, т. 2 а.с. 19/, яка, до того ж, відрізняється від тієї, що була отримана позивачем / т. 1 а.с. 73, т. 2 а.с. 18/, адресою отримувача і відсутністю відомостей про адресанта, та у якій попереджено останню про можливе наступне звільнення у разі подальшого невиконання нею своїх посадових обов`язків; на думку суду, доводить непослідовну та суперечливу поведінку роботодавця, яка може бути витлумачена судом на користь більш слабкої сторони трудового договору - працівника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Вочевидь, дії ФОП ОСОБА_3 є суперечливими та непослідовними, що в цілому доводить їх недобросовісний характер.

До того ж, у наказі про звільнення № 38 від 01 липня 2021 року не зазначено дату, із якої звільнено ОСОБА_3

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки, як встановлено судом, позивач на день видання наказу про звільнення з роботи перебувала у стані вагітності, а тому на неї поширювалися гарантії, визначені частиною третьою статті 184 КЗпП України, яка не допускає звільнення жінок з роботи під час їхньої вагітності, за виключенням випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Водночас, суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Крім того, пунктом 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Зазначених вимог чинного законодавства відповідачем дотримано не було.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача та її представника про необхідність врахування судом постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 листопада 2014 року в справі № 6-29339св14, а також постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в справі № 367/682/18, оскільки за змістом частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені лише в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 15 жовтня 2013 року в справі № 21-303-а1З, оскільки відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 18 листопада 2020 року в справі № 367/2924/19 та від 07 жовтня 2020 року в справі № 690/159/18, так як встановлені у тих справах фактичні обставини не є тотожними обставинам у справі, що є предметом даного судового розгляду.

Разом з тим, суд відхиляє посилання відповідача на роз`яснення Мінсоцполітики, що наведене у листі від 22.04.2019 № 82/0/22-19/133, відповідно до якого днем звільнення за прогул має бути останній день роботи перед днем, коли працівник вчинив прогул, за умови, що після його вчинення він більше не виходив на роботу, при цьому наказ про звільнення може бути виданий пізніше, оскільки наведене роз`яснення не є нормативно-правовим актом і за своєю природою носить інформаційний та рекомендаційний, тобто необов`язковий, характер.

Щодо строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, місцевий загальний суд може поновити ці строки.

Стаття 234 КЗпП України не визначає переліку причин для поновлення строку та їх поважність має визначається судом в кожному випадку, залежно від конкретних обставин справи. При цьому очевидно, що як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали істотні труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки відсутнє порушене право. При обґрунтованості позовних вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення та вирішує його по суті. Натомість, у разі пропуску строку без поважних причин та обґрунтованості позовних вимог суд наводить у рішенні мотиви, чому позовні вимоги є обґрунтованими та чому він вважає неможливим поновити строк, та зазначає, що відмовляє в позові саме внаслідок пропуску такого строку.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19 (провадження № 61-14592св21), від 21 січня 2022 року у справі № 265/596/20 (провадження № 61-10989св21), від 21 липня 2022 року у справі № 569/18379/19 (провадження № 61-15247св21).

Відповідачем не заперечується той факт, що позивачу не було вручено копію наказу про звільнення та не видано останній її трудову книжку.

При цьому, зі змісту позовної заяви про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слідує, що, ознайомившись 10 грудня 2021 року із відзивом на позовну заяву та копіями доданих до нього документів, поданим ФОП ОСОБА_1 у межах цивільної справи № 707/2717/21 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, позивач дізналася про те, що згідно наказу № 38 від 01.07.2021 її було звільнено із займаної посади продавця-консультанта на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за прогули).

Між тим, усудовому засіданні, яке відбулося 14 липня 2022 року, позивач ОСОБА_3 неодноразово зазначала, що не пам`ятає, коли саме дізналася про своє звільнення, однак пригадує, що це було восени 2021 року, після отримання довідок від ПФУ та ДПІ, що додані до матеріалів справи.

Із матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви представником позивача долучено форму ОК-5 з індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо ОСОБА_3 , видану управлінням Пенсійного фонду України 07 вересня 2021 року /т. 1 а.с. 17-20/, а також відомість з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 3 кварталу 2018 року по 2 квартал 2021 року щодо ОСОБА_3 , яка сформована 15 вересня 2021 року /т. 1 а.с. 21-22/.

З урахуванням пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, що відбулося 14 липня 2022 року, а також зважаючи на те, що жодних інших довідок ПФУ та ДПІ, які були б отримані позивачем у період з вересня 2021 року до 10 грудня 2021 року (дата, з якої позивач відраховує строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі) матеріали справи не містять, суд констатує, що це саме ті документи, на які вказувала позивач, зазначаючи, що з моменту їх отримання вона дізналася про своє звільнення.

Отже, не пізніше 15 вересня 2021 року ОСОБА_3 стало достовірно відомо про факт її звільнення з роботи відповідачем у справі та про порушення її трудових прав, однак із позовом про поновлення на роботі вона звернулася лише 10 січня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку.

При цьому, суд враховує, що із 27 жовтня 2021 року /т. 1 а.с. 31-33/ позивачу надавалася професійна правова допомога, проте до 10 січня 2022 року вона не оспорювала у суді незаконність свого звільнення.

Разом з тим, суд вважає, що ОСОБА_3 могла і повинна була дізнатися про своє звільнення з роботи раніше, виходячи з наступних підстав.

Так, ОСОБА_3 не заперечується факт отримання нею у кінці серпня 2021 року вимоги ФОП ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу невиходу на роботу /т. 2 а.с. 18/, у якій її було попереджено про можливе наступне звільнення, але вона не вчинила жодних юридично значимих дій, спрямованих на з`ясування взаємовідносин безпосередньо із роботодавцем, однак неодноразово у цей період зверталася на урядову «гарячу лінію» та до Управління Держпраці у Черкаській області із заявами про порушення відповідачем її трудових прав.

До того ж, як уже наголошувалося судом, заяви від 14 серпня 2021 року на урядову «гарячу лінію» та від 16 серпня 2021 року до Управління Держпраці у Черкаській області були подані позивачем до отримання нею листків непрацездатності серії АЛГ № 400570 та серії АЛГ № 400673, а тому вона цими зверненнями не могла захищати право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, як стверджувала у судовому засіданні, оскільки на той момент воно навіть не виникло.

Крім того, позивач не раз зазначала протягом судового розгляду про те, що ще в липні 2021 року підозрювала, що буде звільнена.

Також суд бере до уваги, що у заяві від 10.09.2021, адресованій начальнику Управління Держпраці у Черкаській області Лазаревій О.М., позивач вказала, що: «з 08.07.2021 року мій роботодавець ФОП ОСОБА_1 залишила мене без роботи, іншого місця роботи не предоставила». Крім того, у цій же заяві позивач зазначила, що роботодавець на контакт не йде та відмовився віддати їй трудову книжку /т. 2 а.с. 76/.

Така поведінка працівника не може бути визнана добросовісною та залишена поза увагою суду при вирішенні питання щодо дотримання строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд відхиляє доводи представника позивача - адвоката Хаткового А.В. про те, що про своє звільнення позивач напевне дізналася 10 грудня 2021 року, після ознайомлення із наданим ФОП ОСОБА_1 відзивом на позовну заяву, до якого була долучена копія наказу про звільнення, а до того лише підозрювала, що могла бути звільнена, оскільки вони суперечать поясненням позивача, наданим нею у судовому засіданні 14 липня 2022 року.

Водночас, суд наголошує на тому, що позивач у ході розгляду справи не раз змінювала свої пояснення та плуталася у них.

У постанові від 20 листопада 2019 року в справі № 705/6141/14-ц (провадження № 61-28438св18) Верховний Суд зазначив, що сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Враховуючи, що позивач не довела поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, наполягала на тому, що такий строк вона не пропустила, а суд не встановив підстав для поновлення такого строку позивачеві, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку звернення до суду з позовом.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що про звільнення з роботи позивачу стало відомо ще у день звільнення із повідомлення бухгалтера ОСОБА_10 , здійсненого у телефонному режимі, та про те, що у другій половині дня позивач у телефонному режимі проінформувала ОСОБА_10 , що не бажає більше працювати за мінімальну зарплату та знайшла собі вище оплачувану роботу, як недоведені, необґрунтовані та такі, що не узгоджуються із наданим відповідачем Актом про невихід на роботу від 01 липня 2021 року, складеним о 16 год 45 хв., відповідно до якого «на час складення акту інформація про причини відсутності ОСОБА_3 на робочому місці відсутня, на телефонні дзвінки ОСОБА_3 не відповідає» /т. 2 а.с. 75, зворот/.

Інші аргументи та доводи сторін специфічними, доречними, важливими та суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

Інші позовні вимоги, а саме:

- про стягнення із ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 липня 2021 року до 10 січня 2022 року, в сумі 37 984,80 грн,

- про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 оформити належним чином заяву-розрахунок для здійснення фінансування для надання ОСОБА_3 матеріального забезпечення за листками непрацездатності серії АЛГ № 400570 від 16 серпня 2021 року та серії АЛГ № 400673 від 25 серпня 2021 року і подати її до Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області;

також не підлягають задоволенню як похідні від вирішення позовної вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Зокрема, суд зазначає, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням виникає лише з настанням страхового випадку в період роботи.

Що ж до вимоги про стягнення із ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 10 000 грн 00 коп., то вона заявлена разом із вимогою про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 оформити належним чином заяву-розрахунок для здійснення фінансування для надання ОСОБА_3 матеріального забезпечення за листками непрацездатності та є похідною від неї, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

За змістом частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору за вимогою про поновлення на роботі та ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 31 січня 2022 року задоволено її клопотання про звільнення від сплати судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу /т. 2 а.с. 48-50/, вказані судові витрати у загальному розмірі 1 984 гривні 80 копійок (992 гривні 40 копійок х 2) слід віднести на рахунок держави.

Інші судові витрати, понесені позивачем, зокрема, на оплату судового збору за вимогами про зобов`язання відповідача вчинити певні дії та про стягнення моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу, суд залишає за позивачем.

За клопотанням представника відповідача - ОСОБА_2 , заявленим у судовому засіданні, що відбулося 24 жовтня 2022 року, суд не вирішує даним рішенням питання про стягнення із позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ФОП ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, оскільки представником відповідача повідомлено про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідач бажає подати додаткові докази на доведення розміру вказаних витрат, сума яких зросла з моменту останнього надання ОСОБА_1 доказів на її підтвердження.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У позові ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області; про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати у загальному розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Решту судових витрат у справі залишити за позивачем - ОСОБА_3 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, місце знаходження за адресою: вул. Б. Вишневецького, 18, м. Черкаси, Черкаська область; код ЄДРПОУ: 41321284.

Повне судове рішення складено та підписано 25 жовтня 2022 року.

Суддя: Т. А. Миколаєнко