Справа № 372/3076/20

Провадження № 2-81/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Інвестбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд-2014», Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.Е.К», третя особа ОСОБА_5 , про визнання недійсними правочинів та визнання права власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ТОВ "БЦ ІНВЕСТБУД", третя особа ОСОБА_5 , про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , кадастрові номери: 3223155400:03:028:0029, площею 0,75 га; 3223155400:03:028:0030, площею 1,53 га; 3223155400:03:028:0031, площею 0,592 га; 3223155400:03:028:0032, площею 0,1784 га; 3223155400:03:028:0033, площею 0,7118 га; 3223155400:03:028:0034, площею 0,75 га; 3223155400:03:028:0040, площею 0,75 га; 3223155400:03:028:0041, площею 1,4117 га. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказані земельні ділянки було придбано ним у серпні 2015 року на підставі договорів купівлі-продажу. В подальшому у березні 2018 позивач надав ОСОБА_6 довіреність на право розпоряджатися на власний розсуд належними йому земельним ділянками. Проте в березні 2020 року в результаті підроблення такої довіреності, документів, що посвідчують особу ОСОБА_6 , а також її підпису на договорах купівлі-продажу, належні позивачу земельні ділянки були незаконно відчужені ОСОБА_5 , який в свою чергу передав їх у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ ІНВЕСТБУД». Враховуючи те, що ОСОБА_6 насправді не підписувала жодних договорів купівлі-продажу майна та не продавала відповідні земельні ділянки ОСОБА_5 , позивач просив суд витребувати з незаконного володіння ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» такі земельні ділянки.

Ухвалою від 15.09.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15 вересня 2020 року заяву про забезпечення позову було задоволено, та накладено арешт на спірні земельні ділянки, заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав щодо вищевказаних об`єктів нерухомості, а також заборони органам державного архітектурно-будівельного контролю вносити до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів дані щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що розташовуються на вищевказаних об`єктах нерухомості.

В листопаді 2020 року від представника ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволені позову. В обґрунтування своїх заперечень, представник зазначив, що договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, які укладені між позивачем, в особі його представника ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 не визнані судом недійсними так само як і акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД», а вказані особи є добросовісними набувачами майна так як отримали його за оплатними правочинами та зареєстрували своє право власності на майно в установленому законом порядку, що виключає витребування майна із чужого незаконного володіння.

12 листопада 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник зазначила, що для витребування у відповідача спірного майна немає необхідності визнавати недійними договори купівлі-продажу та акт приймання-передачі майна у статутний капітал, відповідач та третя особа не є добросовісними набувачами земельних ділянок так як не здійснювали оплату їх вартості, а саме товариство фактично було створено в той самий день коли спірне майно було передано до його статутного капіталу при цьому його засновниками та єдиними учасниками виступають

ОСОБА_7 та сам ОСОБА_5 , які зареєстровані на непідконтрольній Україні території, а саме у м. Макіївка Донецької області. Водночас представник вказав, що земельні ділянки вибули з володіння позивача поза його волею, в результаті протиправних дій, а тому таке майно підлягає безумовному витребуванню навіть у добросовісного набувача.

Ухвалою від 08 грудня 2020 року було задоволено клопотання представника позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_6 на договорах купівлі-продажу земельних ділянок, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою від 22.03.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову у справі.

Ухвалою від 23.04.2021 року судом задоволено заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборонено вчинення реєстраційних дій та видачі документів, що дають право на виконання будівельних робіт щодо сімнадцяти земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0096, площею 0,6531 га; 3223155400:03:028:0097, площею 0,0969 га; 3223155400:03:028:0098, площею 0,4749 га; 3223155400:03:028:0099, площею 0,1171 га; 3223155400:03:028:0100, площею 0,6045 га; 3223155400:03:028:0101, площею 0,8072 га; 3223155400:03:028:0102, площею 0,0892 га; 3223155400:03:028:0103, площею 0,0892 га; 3223155400:03:028:0104, площею 0,654 га; 3223155400:03:028:0105, площею 0,0578 га; 3223155400:03:028:0106, площею 0,4052 га; 3223155400:03:028:0107, площею 0,3448 га; 3223155400:03:028:0108, площею 0,1383 га; 3223155400:03:028:0109, площею 0,6117 га; 3223155400:03:028:0110, площею 0,2428 га; 3223155400:03:028:0111, площею 0,4405га; 3223155400:03:028:0112, які утворились в результаті поділу відповідачем восьми спірних земельних ділянок.

Ухвалою від 28 квітня 2021 року судом задоволено заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборонено вчинення реєстраційних дій та видачі документів, що дають право на виконання будівельних робіт щодо восьми земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0113, площею 0,75 га, 3223155400:03:028:0114, площею 1,53 га; 3223155400:03:028:0115, площею 0,592 га; 3223155400:03:028:0116, площею 0,75 га; 3223155400:03:028:0117, площею 1,4117 га; 3223155400:03:028:0118, площею 0,7118 га; 3223155400:03:028:0119, площею 0,75 га; 3223155400:03:028:0120, площею 0,1784 га, які утворились в результаті об`єднання сімнадцяти земельних ділянок.

06 травня 2021 року до суду надійшло клопотання експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про надання об`єктів дослідження та порівняльних матеріалів для проведення почеркознавчої експертизи.

На виконання клопотання експерта судом відібрано експериментальні зразки підпису ОСОБА_6 та направлено лист до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Левашова О.Г. з проханням надати суду або безпосередньо судовому експерту Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру оригінали договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між позивачем в особі ОСОБА_6 , та ОСОБА_5

27 травня 2021 року до суду надійшов лист від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левашова О.Г. в якому було зазначено, що оригінали вказаних договорів відсутні у нотаріуса так як були вилучені на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2020 року у справі № 372/3076/20, яка судом не виносилась.

До вказаного листа було додано копію протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 31 грудня 2020 року, а також копію підробленої ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області, яка винесена в межах неіснуючого в Обухівському РВ ГУ МВС України в Київській області кримінального провадження. Суд вважає, що вказана ухвала містить очевидні ознаки підроблення, оскільки під номером 372/3076/20 в провадженні Обухівського районного суду Київської області розглядається справа порядку цивільного, а не кримінального судочинства, і в межах вказаної цивільної справи ніколи не виносилась ухвала слідчого судді.

30 травня 2021 року до суду надійшло повідомлення від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про неможливість проведення експертизи у зв`язку з відсутність об`єктів дослідження та порівняльного матеріалу.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, та остаточно просив суд визнати недійсним Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "БЦ ІНВЕСТБУД" від 09 квітня 2021 року; визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 21 квітня 2021 року, укладені між ТОВ "БЦ ІНВЕСТБУД" та ТОВ "Екобуд-2014", щодо 17 земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0096, 3223155400:03:028:0097, 3223155400:03:028:0098, 3223155400:03:028:0099, 3223155400:03:028:0100, 3223155400:03:028:0101, 3223155400:03:028:0102, 3223155400:03:028:0103, 3223155400:03:028:0104, 3223155400:03:028:0105, 3223155400:03:028:0106, 3223155400:03:028:0107, 3223155400:03:028:0108, 3223155400:03:028:0109, 3223155400:03:028:0110, 3223155400:03:028:0111, 3223155400:03:028:0112; визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 27 квітня 2021 року, укладені між ТОВ "Екобуд-2014" та ТОВ "Р.Е.К.", щодо 8 земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0113, 3223155400:03:028:0114, 3223155400:03:028:0115, 3223155400:03:028:0116, 3223155400:03:028:0117, 3223155400:03:028:0118, 3223155400:03:028:0119, 3223155400:03:028:0120; визнати за ОСОБА_4 набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0113, площею 0,75 га; 3223155400:03:028:0114, площею 1,53 га; 3223155400:03:028:0115, площею 0,592 га; 3223155400:03:028:0116, площею 0,75 га; 3223155400:03:028:0117, площею 1,4117 га; 3223155400:03:028:0118, площею 0,7118 га; 3223155400:03:028:0119, площею 0,75 га; 3223155400:03:028:0120, площею 0,1784 га.

Ухвалою від 18 листопада 2021 року до участі у справі залучено в якості співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд-2014», та Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.Е.К».

Ухвалою від 08 грудня 2021 року підготовче засідання у справі закінчено та справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою від 22 червня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача ТОВ «Екобуд-2014» про розгляд справи спочатку зі стадії відкриття провадження у справі.

В липні 2022 року року від представника ТОВ «Екобуд-2014» надійшов відзив на позовну заяву в якому представник заперечував проти задоволення позову з підстав відсутності будь-яких обтяжень на земельних ділянках на момент їх придбання товариством. При цьому представник зазначив, що товариству нічого не було відомо про те, що вказані земельні ділянки є предметом спору, в межах кримінального провадження щодо незаконного заволодіння спірними земельними ділянками жодній особі не було пред`явлено підозру, права позивача не порушені оскільки відсутні докази належності вказаних земельних ділянок позивачу, а рішення суду про визнання права власності не можуть бути підставою виникнення такого права, а є лише способом судового захисту, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Також від представника ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» надійшов відзив на позовну заяву в якому представник заперечував проти задоволення позову з підстав відсутності будь-яких обтяжень на земельних ділянках на момент їх отримання у власність товариством. Також представником зазначено, що товариство є добросовісним набувачем майна так як отримало його за оплатним правочином та зареєструвало своє право власності на майно в установленому законом порядку, а у позивача відсутні будь-які права на спірні земельні ділянки з новими кадастровими номерами, що виключає визнання таких прав в судовому порядку.

Ухвалою від 19.07.2022 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених в позові.

Представники відповідачів та третя особа у судове засідання не з`явились, про дату та час судового розгляду повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника, покази свідків, перевіривши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до положень частини першоїстатті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України, закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 набув право власності на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0029, площею 0,75 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2015 року, який зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалана Н.Р. за № 4728; 3223155400:03:028:0030, площею 1,53 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2015 року, який зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалана Н.Р. за № 4729; 3223155400:03:028:0031, площею 0,592 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2015 року, який зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалана Н.Р. за № 4720; 3223155400:03:028:0032, площею 0,1784 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2015 року, який зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалана Н.Р. за № 4722; 3223155400:03:028:0033, площею 0,7118 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2015 року, який зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалана Н.Р. за № 4721; 3223155400:03:028:0034, площею 0,75 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 серпня 2015 року, який зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалана Н.Р. за № 4719; 3223155400:03:028:0040, площею 0,75 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 серпня 2015 року, який зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалана Н.Р. за № 4633; 3223155400:03:028:0041, площею 1,4117 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 серпня 2015 року, який зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалана Н.Р. за № 4634.

21 березня 2018 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір доручення, для виконання якого позивач надав ОСОБА_6 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Середою В.Г., та зареєстровану в реєстрі за № 340. Зазначеною довіреністю позивач уповноважив ОСОБА_6 розпоряджатися на власний розсуд належними йому земельними ділянками.

19 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левашовим О.Г. було посвідчено договори купівлі-продажу земельних ділянок, в якому вказано продавцем ОСОБА_4 в особі ОСОБА_6 , а покупцем ОСОБА_8 : № 190 щодо земельної ділянки з кадастровим

№ 3223155400:03:028:0029, площею 0,75 га; № 188 щодо земельної ділянки з кадастровим

№ 3223155400:03:028:0030, площею 1,53 га; № 191 щодо земельної ділянки з кадастровим

№ 3223155400:03:028:0031, площею 0,592 га; № 192 щодо земельної ділянки з кадастровим

№ 3223155400:03:028:0032, площею 0,1784 га; № 193 щодо земельної ділянки з кадастровим

№ 3223155400:03:028:0033, площею 0,7118 га; № 194 щодо земельної ділянки з кадастровим

№ 3223155400:03:028:0034, площею 0,75 га; № 195 щодо земельної ділянки з кадастровим

№ 3223155400:03:028:0040, площею 0,75 га; № 189 щодо земельної ділянки з кадастровим

№ 3223155400:03:028:0041, площею 1,4117 га.

На підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок за ОСОБА_8 19.03.2020 року було зареєстровано право приватної власності.

25.03.2020 року Печерським районним судом м. Києва (справа

№ 757/13242/20-к) в межах кримінального провадження

№ 12020100060001273 від 20.03.2020 року винесено ухвалу про накладення арешту на спірні земельні ділянки, та заборону

ОСОБА_5 або особам, які будуть діяти від його імені або за його дорученням (довіреністю), відчужувати, розпоряджатися вищевказаним об`єктом нерухомості, а державним реєстраторам та нотаріусам - вчиняти будь які реєстраційні дії щодо вищевказаних об`єктів нерухомості.

09.04.2020 року на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ ІНВЕСТБУД» від 09.04.2020 року, зареєстрованого за №№ 1010, 1011 державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О.Є. здійснено реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД».

15.10.2020 року держаним реєстратором Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Черненко А.А. на підставі постанови серія АСВП № 63302851 від 15 жовтня 2020 року внесена інформація про обтяження на спірні земельні ділянки до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

14.10.2020 року державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренком В.В. прийнято рішення № 57634739 про припинення вищевказаних обтяжень на земельні ділянки на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2021 року у справі № 367/5751/20.

Вказані реєстраційні дії були скасовані начальником Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_9 16.04.2021 року як незаконні та безпідставні, що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 28 квітня 2021 року № 18715/267-2-21/33.3.

14 квітня 2021 року, та 15 квітня 2021 року на підставі заяв ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» державними реєстраторами Бишівської сільської ради Київської області Заріцькою В.В., ОСОБА_10 , а також виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Дорогань К.В. були прийняті рішення №№ 57646375, 57646254, 57646305, 57646355, 57646183, 57645229, №№ 57646388, 54646263, 57646296, 57646356, 57646241, 57646187 та №№ 57647741, 57648378, 57649015, 57649719, 57647667, 57647489, 57649179, 57649540, 57648889, 57648517, 57648244, 57647888, 57648051 про закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки у зв`язку з їх поділом на 17 нових земельних ділянок та про реєстрацію за ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» права власності на вказані нові ділянки, внаслідок чого земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:028:0029, площею 0,75 га, була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0096, площею 0,6531 га; 3223155400:03:028:0097, площею 0,0969 га.. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:028:0031, площею 0,592 га, була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0098, площею 0,4749 га; 3223155400:03:028:0099, площею 0,1171 га.. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:028:0041, площею 1,4117 га, була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0100, площею 0,6045 га; 3223155400:03:028:0101, площею 0,8072 га.. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:028:0032, площею 0,1784 га, була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0102, площею 0,0892 га; 3223155400:03:028:0103, площею 0,0892 га.. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:028:0033, площею 0,7118 га, була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0104, площею 0,654 га; 3223155400:03:028:0105, площею 0,0578 га.. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:028:0034, площею 0,75 га, була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0106, площею 0,4052; 3223155400:03:028:0107, площею 0,3448 га.. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:028:0040, площею 0,75 га, була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0108, площею 0,1383; 3223155400:03:028:0109, площею 0,6117 га.. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:028:0030, площею 1,53 га, була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0110, площею 0,2428 га; 3223155400:03:028:0111, площею 0,4405га; 3223155400:03:028:0112, площею 0,8467 га..

23 квітня 2021 року наказом Міністерства юстиції України № 1495/5 було задоволено скаргу ОСОБА_4 на вищевказані реєстраційні дії та скасовано рішення державних реєстраторів від 14, 15 квітня 2021 року.

21 квітня 2021 року між ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» та ТОВ «Екобуд-2014» було укладено 17 договорів купівлі-продажу вказаних земельних ділянок.

Того ж дня, 21.04.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вищевказані 17 земельних ділянок за ТОВ «Екобуд-2014» за №№ 57780939, 57781218, 57774269, 57774606, 57773830, 57773403, 57773001 та від 22.04.2021 №№ 57798820, 57799825, 57799572, 57799319, 57799055, 57798314, 57798064, 57800097, 57797789, 57798573.

26.04.2021 року на підставі заяв ТОВ «Екобуд-2014» державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Гузь А.Г. прийняв рішення про закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційних справ №№ 57865430 (2), 57868114 (2), 57864519 (2), 57863700 (2), 57867307 (2), 57868386 (2), 57866120 (2), 57866787 (3) щодо 17 земельних ділянок у зв`язку з їх об`єднанням у 8 земельних ділянок.

Також 26.04.2021 року державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Гузь А.Г. були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності ТОВ «Екобуд-2014» на 8 нових земельних ділянок, утворених в результаті об`єднання земельних ділянок, з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0113, площею 0,75 га, 3223155400:03:028:0114, площею 1,53 га, 3223155400:03:028:0115, площею 0,592 га, 3223155400:03:028:0116, площею 0,75 га, 3223155400:03:028:0117, площею 1,4117 га, 3223155400:03:028:0118, площею 0,7118 га, 3223155400:03:028:0119, площею 0,75 га, 3223155400:03:028:0120, площею 0,1784 га.

27 квітня 2021 року між ТОВ «Екобуд-2014» та ТОВ «Р.Е.К» було укладено договори купівлі-продажу вищевказаних новосформованих 8 земельних ділянок, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н.М., та прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Р.Е.К» № 57891924 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0113; № 57892783 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0114; № 57893748 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0115.

27.04.2021 року Міністром юстиції України за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 винесено наказ № 1534/5, яким скасовано вищевказані рішення державних реєстраторів від 21, 26, 27 квітня 2021 року.

Беручи до уваги вище викладені обставин, судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0113; 3223155400:03:028:0114; 3223155400:03:028:0115; 3223155400:03:028:0116; 3223155400:03:028:0117; 3223155400:03:028:0118; 3223155400:03:028:0119; 3223155400:03:028:0120 було сформовано в результаті поділу та повторного об`єднання земельних ділянок, що належали на праві власності ОСОБА_4 , з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0029; 3223155400:03:028:0030; 3223155400:03:028:0031; 3223155400:03:028:0032; 3223155400:03:028:0033; 3223155400:03:028:0034; 3223155400:03:028:0040; 3223155400:03:028:0041.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦПК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина 2 статті 319 ЦПК України).

Таким чином, стороною (продавцем) договору купівлі-продажу земельної ділянки може виступати лише власник такого нерухомого майна.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина 1 статті 237 Цивільного кодексу України).

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (частина 1 статті 238 Цивільного кодексу України).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (частина 1 статті 244 Цивільного кодексу України).

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина 1 статті 245 Цивільного кодексу України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Таким чином, від імені власника земельної ділянки (продавця) договору купівлі-продажу може виступати представник, повноваження якого мають підтверджуватися нотаріально посвідченою довіреністю.

Судом встановлено, що договори купівлі-продажу земельних ділянок були нібито вчинені від імені позивача його представником - ОСОБА_6 на підставі довіреності від 21 березня 2018 року за № 340, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Середою В.Г.

В матеріалах справи наявна копія вказаної довіреності, паспорт

ОСОБА_6 та довідка про присвоєння їй ідентифікаційного номеру, які були надані приватному нотаріусу Левашову О.Г. при укладенні договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а також копії цих же документів, які за твердженнями позивача насправді належать ОСОБА_6 .

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , яка показала, що 19 березня 2020 року вона не була присутня під час укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, за місцем знаходження нотаріуса Левашова О.Г., жодні договори не підписувала і намірів продавати земельні ділянки не мала. Вказане зокрема підтверджується наявною в матеріалах справи нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_6 ..

Також ОСОБА_6 під час візуального огляду вказаних договорів в судовому засіданні підтвердила, що підписи, які стоять на договорах їй не належать. Окрім того, в результаті візуального огляду копій документів (паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та довіреності), які надавалися приватному нотаріусу Левашову О.Г. під час укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, свідок підтвердила, що вказані документи не відповідають належним їй документам.

Надаючи оцінку довіреностям на ім`я ОСОБА_6 вони містять ідентичні реєстраційний номер, дату видачі та номер бланку. Однак, в цілому вказані документи відрізняються за формою, шрифтом та текстом, зокрема довіреність, надана нотаріусу

ОСОБА_11 для укладення договорів купівлі-продажу земельних

ділянок не містить паспортних даних ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та передбачає право передоручення чого немає в довіреності, яку отримала ОСОБА_6 від позивача.

Паспорт ОСОБА_6 , наданий нотаріусу Левашову О.Г. для укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, містить фото іншої особи ніж особа свідка, яку було належним чином встановлено судом під час судового засідання, а також містить не вірну дату видачі паспорту - вказано « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в той час як оглянутий судом в судовому засіданні оригінал паспорту ОСОБА_6 було видано «12 березня 1998 року», та не містить штампу про вступ у шлюб на сторінці 10 «Сімейний стан/Семейное положение», який наявний в паспорті свідка, оглянутому судом.

В свою чергу, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_6 , надана нотаріусу ОСОБА_11 для укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, містить не вірну назву органу, що її видав - вказано «ДПІ у Дніпровському Р-НІ м. Києва» в той час як надана ОСОБА_6 довідка була видана ДПІ у Старокиївському районі м. Києва.

При цьому судом встановлено, що станом на момент видачі довідки 05 липня 2000 року такого органу як «ДПІ у Дніпровському Р-НІ м. Києва» ще не існувало, адже його було створено лише наприкінці 2001 року на підставі наказу Державної податкової адміністрації України від 30 листопада 2001 року за № 483 «Про реорганізацію органів державної податкової служби м. Києва». Відповідно до вказаного наказу у зв`язку із проведеною адміністративно-територіальною реформою відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 01 серпня 2001 року за № 1625 «Про утворення районних у місті Києві державних адміністрацій» з поміж інших було ліквідовано ДПІ у Старокиївському районі м. Києва та в межах новостворених адміністративних районів м. Києва з 01 грудня 2001 року утворено ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, яка стала правонаступником ліквідованої ДПІ.

Водночас, надана приватному нотаріусу довідка містить інше прізвище та ініціали, а також підпис начальника відділу Державного реєстру фізичних осіб - вказано « ОСОБА_12 », в той час як довідку ОСОБА_6 було підписано ОСОБА_13 , а також містить інші коди довідки - вказано «G 358145» в той час як насправді довідка містить код «G 29862».

Окрім того по факту незаконного відчуження майна, належного

ОСОБА_4 , Печерським УП ГУНП у м. Києві було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100060001598 від 23 квітня 2020 року.

В межах вказаного кримінального провадження Київським НДЕКЦ МВС України було проведено почеркознавчу експертизу за результатами якої складено висновок від 15 червня 2020 року № 17-3/975 згідно якого підпис ОСОБА_6 в усіх 8-ми договорах купівлі-продажу земельних ділянок виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_6 .

В свою чергу, суд ставиться критично до тверджень ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» про те, що ОСОБА_5 придбав спірні земельні ділянки за відплатним договором, а ОСОБА_4 відповідно отримав кошти за своє майно.

Відповідно до п. 2.1 договорів купівлі-продажу земельних ділянок підписанням цих договорів сторони нібито стверджують факт повного розрахунку за відповідні земельні ділянки та відсутність один до одного будь-яких претензій майнового та фінансового характеру.

Проте, в розумінні статей 79 та 80 Цивільного процесуального кодексу України вказані пункти в договорах купівлі-продажу не можуть вважатися достовірними та достатніми доказами здійснення розрахунків між сторонами.

Так, відповідно до підпункту 2 пункту 7 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, лише у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) грн включно. Платежі на суму, яка перевищує 50 000 грн, здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

В даному ж випадку, ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» не було надано суду документи, які підтверджують переказ або внесення коштів на поточний рахунок ОСОБА_4 .. При цьому, як вбачається з матеріалів справи на рахунок позивача за період з 01 березня 2020 року по 05 листопада 2020 року не надходили жодні кошти від ОСОБА_5 в якості попередньої чи іншої оплати за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 06.11.2020 року № VSOMMDPP0GG8Q14G. Як наслідок, отримання ОСОБА_4 коштів за договорами купівлі-продажу земельних ділянок не підтверджено жодними належними, достовірними та достатніми доказами.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що всі вищевказані обставини та докази у сукупності є достатніми в розумінні статті 80 Цивільного процесуального кодексу України для встановлення судом факту того, що договори купівлі-продажу земельних ділянок насправді не укладалися ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 , підписи представника на таких договорах підроблені, а позивачем не було отримано коштів в результаті відчуження належного йому майна.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 925/271/18, за вказаних обставин вважається, що такі договори фактично укладено не було, а тому визнавати їх недійсними непотрібно.

Частина перша статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи те, що судом було встановлено, що договори купівлі-продажу земельних ділянок між позивачем та ОСОБА_5 фактично укладено не було, то відповідно вказане майно не перейшло у власність останнього, що виключає можливість його передання у статутний капітал (власність) ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 09 квітня 2020 року, зареєстрованого за №№ 1010, 1011.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Враховуючи те, що на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 09 квітня 2020 року спірні земельні ділянки перейшли у власність ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД», вказаний акт є правочином.

При цьому, такий правочин було вчинено ОСОБА_5 , який не був власником вказаного майна та не мав жодних повноважень та правових підстав для його передання у статутний капітал товариства. Як наслідок вказаний правочин вчинено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, з порушенням норм актів цивільного законодавства, що свідчить про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, для визнання Акту приймання-передачі нерухомого майна від 09 квітня 2020 року недійсним.

В свою чергу, не набувши у власність земельні ділянки, ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» не мало законних прав, підстав та необхідного обсягу цивільної дієздатності для їх поділу на земельні ділянки та подальшого продажу ТОВ «Екобуд-2014» на підставі договорів купівлі-продажу від 21 квітня 2021 року, що свідчить про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, для визнання таких договорів недійсними.

Водночас, не набувши у власність земельні ділянки, ТОВ «Екобуд-2014» не мало законних прав, підстав та необхідного обсягу цивільної дієздатності для їх об`єднання у земельні ділянки та продажу ТОВ «Р.Е.К» на підставі договорів купівлі-продажу від 27 квітня 2021 року, що свідчить про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, для визнання таких договорів недійсними.

Суд ставиться критично до посилань відповідачів на те, що вони є добросовісними набувачами майна, які не знали, що вказане майно є предметом спору та набули його за оплатними правочинами.

В першу чергу слід зазначити, що позовні вимоги передбачають визнання недійсними правочинів на підставі яких спірні земельні ділянки перейшли у власність відповідачів. Як наслідок добросовісність набувача спірного майна не може бути підставою для відмови у визнанні недійсними таких правочинів за наявності підстав передбачених частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України.

Окрім того, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, що передбачає, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України.

Природа добросовісності означає, що особа придбаваючи той чи інший актив, не знала, і проявивши розумну обачність, не могла знати про те, що актив є проблемним та існують права та претензії третіх осіб на нього.

Сама процедура купівлі-продажу майна в умовах сучасних ринкових відносин практично завжди передбачає здійснення оцінки активу на "ризиковість" хоча б з допомогою відкритих реєстрів.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц та постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року № 910/10963/19, від 28 липня 2021 року у справі № 766/14589/18, 16 червня 2021 року у справі

№ 672/1389/18, 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16, 01.02.2017 у справі № 6-2360цс16.

Відповідно, приймаючи рішення про придбання у свою власність нового активу - земельної ділянки, відповідачі мали проявити належну правову обачність та провести належний аналіз активу, який вони мали намір отримати у власність, хоча б згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Державного земельного кадастру.

Тому, ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» повинно було відомо про те, що 25.03.2020 року Печерським районним судом м. Києва (справа

№ 757/13242/20-к) було винесено ухвалу слідчого судді та накладено арешт на земельні ділянки та заборонено ОСОБА_5 або особам, які будуть діяти від його імені або за його дорученням (довіреністю), відчужувати, розпоряджатися вищевказаним об`єктом нерухомості, а державним реєстраторам та нотаріусам - вчиняти будь які реєстраційні дії щодо вищевказаних об`єктів нерухомості.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» про те що, обтяження, накладені на земельні ділянки вищевказаною ухвалою в межах кримінального провадження, не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про те що ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» законно набуло у власність спірну землю.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.07.2021 у справі № 766/14589/18 той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у пункті 90.2 постанови від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), товариство з обмеженою відповідальністю є господарюючим суб`єктом, який здійснює підприємницьку діяльність, а тому повинно проявляти щодо власних справ більше обачливості, ніж пересічний громадянин чи некомерційна організація. З цих причин товариство повинно поцікавитися попередньою долею майна, яке воно набуває, зважити на відповідність його оцінки для мети внесення до статутного капіталу ринковій вартості, співставити ціну майна при внесенні до статутного капіталу та при продажу з торгів тощо, що є стандартною діловою практикою при придбанні будь-яких цінних активів. Близькі за змістом висновки містяться в пункті 50 постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 922/634/19.

Враховуючи вказане, ТОВ «Екобуд-2014», та ТОВ «Р.Е.К» отримуючи у власність земельні ділянки, мало діяти з урахуванням принципу добросовісності, зокрема проявити належну правову обачність та провести належний аналіз активу, який вони мали намір отримати у власність, перевіривши його зокрема за допомогою відкритих реєстрів та отримавши від продавця майна документи щодо підстав набуття у власність даних земельних ділянок.

В такому випадку відповідачі встановили б, що дані земельні ділянки були сформовані в результаті поділу 8 інших земельних ділянок, які є предметом кримінального правопорушення по ряду кримінальних проваджень, зокрема № 12020100060001598 від 23 квітня 2020 року, та є предметом спору в межах цивільної справи № 372/3076/20, зокрема є об`єктом обтяження згідно ухвали Обухівського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року.

Окрім того, укладення спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 23.04.2021 року та земельних ділянок від 27.04.2021 року стало можливим в результаті тимчасового та незаконного зняття обтяжень з земельних ділянок, накладених ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року у даній справі.

При цьому, ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» було достовірно відомо про такі обтяження, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, до моменту поділу земельних ділянок на нові земельні ділянки та укладення спірних договорів з ТОВ «Екобуд-2014», товариство 26.10.2020 року оскаржило до суду апеляційної інстанції вказану ухвалу, а також зверталось 12.03.2021 року до Обухівського районного суду Київської області з заявою про скасування заходів забезпечення позову, однак отримало відмову як від суду апеляційної так і першої інстанцій.

14.04.2020 року державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренком В.В. було прийнято незаконні та безпідставні рішення про припинення обтяжень на земельні ділянки, а ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» в той же день поділено 8 спірних земельних ділянок на 17 та 21 квітня 2021 року продано їх ТОВ «Екобуд-2014».

Здійснюючи поділ та відчуження земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу після пред`явлення до нього позову ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД», після постановлення судом ухвали про забезпечення позову, діяло очевидно недобросовісно, оскільки вчинило оспорювані договори купівлі-продажу з метою унеможливлення виконання рішення суду.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 766/14589/18 від 16 червня 2021 року у справі № 672/1389/18, 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16, від 01 лютого 2017 року у справі № 6-2360цс16.

З наданих позивачем витягів з Державного земельного кадастру по земельним ділянкам вбачається, що державна реєстрація спірних земельних ділянок відбувалася на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок від 18 грудня 2020 року, розробленої ФОП ОСОБА_14 .. Однак, станом на 18.12.2020 року земельних ділянок ще навіть не існувало, вони були зареєстровані лише в квітні 2021 року, а ТОВ «Екобуд-2014» не було їх власником, а тому не могло замовити розроблення такої технічної документації. Саме тому станом на грудень 2020 ФОП ОСОБА_14 не міг розробити технічну документацію щодо об`єднання земельних ділянок в нові земельні ділянки.

В свою чергу згідно статті 32 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою зобов`язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.

Однак, документація із землеустрою відносно поділу 8 земельних ділянок в 17 земельних ділянок та подальшого об`єднання цих ділянок знову в 8 земельних ділянок в місцевому фонді документації із землеустрою Відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутня, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 11 червня 2021 року № 29-10-0.331-641/2-21.

Все вищевказане у сукупності дає суду підстави для висновків про те, що поділ земельних ділянок та об`єднання земельних ділянок здійснювалося з явним порушенням вимог законодавства, без необхідної документації із землеустрою.

Окрім того, суд ставиться критично до тверджень відповідачів про оплатність оспорюваних правочинів щодо земельних ділянок, площею 6,6739 га, з огляду на наступне.

Згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» від 09.04.2021 року останнє набуло у власність земельні ділянки за ціною 665 000,00 грн, що в розрахунку становить

99 641,89 грн за 1 га.

Придбання 21.04.2021 року ТОВ «Екобуд-2014» у ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» 17 земельних ділянок відбулося за ціною 664 989,00 грн, що в розрахунку становить 99 640,24 грн. за 1 га.

Придбання 27.04.2021 року ТОВ «Р.Е.К» у ТОВ «Екобуд-2014» 8 земельних ділянок відбулося за ціною 95 340,88 грн за 1 га.

При цьому в матеріалах справи міститься висновок оціночно-земельної експертизи Київського НДЕКЦ МВС України від 25.06.2020 року

№24/191, проведеної в межах кримінального провадження, з якого вбачається, що вартість спірних земельних ділянок насправді становить

51 829 971,00 грн, що в розрахунку становить 7 766 069,46 грн. за 1 га.

Таким чином, вартість спірного майна є значно заниженою, більше того, відповідачами не було надано суду належних та достатніх доказів в розмінні статей 77 та 80 Цивільного процесуального кодексу, які б підтвердили здійснення оплати за договорами.

Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2022 року у справі

№ 757/62043/18-ц зазначив, що договір як приватно-правова категорія покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обвозів, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

З усього вищевикладеного вбачається, що враховуючи обставини за яких було вчинено оспорювані правочини, зокрема момент їх укладення, недобросовісність сторін, ціну, відсутність доказів здійснення оплати, суд приходить до висновку, що дані правочини мають ознаки «фраудаторних», тобто таких, що були вчинені без мети реальної зміни цивільних прав, а виключно для ускладнення чи навіть недопущення повернення майна законному власнику, а тому такі правочини підлягають визнанню недійсними.

Аналогічні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 та від 19 травня 2021 року у справі

№ 693/624/19.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_4 права власності на спірні земельні ділянки слід зазначити наступне.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення (у справі про апеляційне оскарження ухвал суду) від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відповідно, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як було встановлено судом ОСОБА_4 є власником земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу майна, укладених у 2015 році. Вказане майно вибуло з володіння позивача поза його волею в результаті протиправних дій та відповідно підлягає поверненню законному власнику.

В результаті недобросовісних та протиправних дій, вчинених ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» всупереч арешту, накладеному на земельні ділянки ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15.09.2020 року, спірні 8 земельних ділянок були спершу поділені на 17 земельних ділянок з присвоєнням нових кадастрових номерів, в результаті чого утворилися нові земельні ділянки. В подальшому земельні ділянки були об`єднані знову в 8 земельних ділянок з новими кадастровими номерами, в результаті чого утворились нові земельні ділянки.

Той факт, що нові земельні ділянки утворились саме в результаті поділу та повторного об`єднання земельних ділянок ОСОБА_4 встановлено наявними в матеріалах справи наказами Міністерства юстиції України

№ 1495/5 від 23 квітня 2021 року та № 1534/5 від 27 квітня 2021 року, яке в силу положень пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є держателем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, самі об`єкти нерухомого майна, що належали позивачу на підставі договорів купівлі-продажу, в результаті зміни кадастрових номерів не змінилися. Це ті ж самі 8 земельних ділянок, розташованих в тому самому місці - смт Козин Обухівського району Київської області, такої самої площі у яких змінився лише номер в Державному земельному кадастрі.

Згідно частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію.

Частина 6 статті 16 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачає, що у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки скасовується її кадастровий номер.

Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці (частина 7 статті 16 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Таким чином, кадастрових номерів первинних земельних ділянок вже не існує і відновити відповідні кадастрові номери неможливо, а отже не можливо і відновити право власності позивача на вказані землі з відповідними кадастровими номерами.

Враховуючи вказане суд встановив, що нові земельні ділянки є фактично землями, що належать позивачу на законній правовій підставі, але зі зміненими кадастровими номерами.

Саме тому суд відхиляє посилання ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» та ТОВ «Екобуд-2014» на те, що позивач не є та ніколи не був власником нових земельних ділянок і таке право не може виникнути виключно на підставі рішення суду.

При цьому, як було встановлено судом згідно наказів Міністерства юстиції України № 1495/5 від 23 квітня 2021 року та № 1534/5 від 27 квітня 2021 року були скасовані всі рішення про державну реєстрацію відповідно до яких було зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки за ТОВ «Екобуд-2014» та ТОВ «Р.Е.К» і на даний момент в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень вказані земельні ділянки не мають власників, що підтверджується інформаційними довідками з реєстру, які містяться в матеріалах справи.

В той же час позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 Цивільного кодексу України можуть бути заявлені лише за умови перебування такого майна у володінні певної особи, якої немає в даному випадку, що свідчить про неефективність відповідного способу захисту.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частина 1 статті 152 Земельного кодексу України встановлює, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).

Пункт «а» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України встановлює, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання прав.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав на відповідне майно.

Враховуючи викладене вбачається, що позивачем було обрано ефективний спосіб захисту своїх порушених прав, який передбачає визнання за ним права власності на спірні земельні ділянки.

Суд відхиляє доводи ТОВ «БЦ ІНВЕСТБУД» та ТОВ «Екобуд-2014» про те, що у позивача відсутні права на спірні земельні ділянки, а суд не уповноважений визнавати таке право. Вказане спростовується вищевикладеними нормами законодавства, обставинами, що встановлені судом та письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

З огляду на зміст наведених норм матеріального права та враховуючи зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки є обґрунтованими та повністю доведеними стороною позивача.

Як вбачається з матеріалів справи в результаті розгляду даної справи позивачем було понесено судові витрати, які складаються з судового збору, сплаченого за подання позову та заяв про забезпечення позову, у розмірі 11 838,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300 838,90 грн.

Перевіряючи доводи представника позивача щодо співмірності заявленої позивачем суми на правничу допомогу, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2020 року (справа №640/18402/19) зазначив, що у разі встановлення розміру гонорару адвоката сторонами договору у фіксованому розмірі, він не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним та підлягає стягненню.

Як вбачається з розділу 4 договору № 02/06 про надання правничої допомоги від 03.06.2020 року сторони погодили, що за договором про надання правничої допомоги гонорар адвокатського об`єднання за правову допомогу розраховується у фіксованому розмірі, враховуючи погодинні ставки, адвокат - 1500 грн., фахівець в галузі права -1200 грн.. помічник адвоката - 800 грн..

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору №02/06 від 03.06.2020 року про надання правничої допомоги, додаткові угоди, квитанції, акти, рахунки на оплату.

Оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що заявлена сума витрат на правову допомогу у розмірі 300838 грн. 90 коп. не відповідає критеріям розумності та співмірності, виходячи з такого.

Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, судова практика за спорами такої категорії є сталою та сформована правова позиція, а тому формування правової позиції для професійного досвідченого адвоката не становить надмірної складності.

Аналізуючи позовну заяву на предмет складності, обсягу та часу, витраченого для його складання, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в суді є вочевидь неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Відтак, суд приходить до переконання, що стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, а витрати на правничу допомогу є неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим підлягають зменшенню з 300838 грн. 90 коп. до 150 000 гривень.

Відповідно ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3946 грн. 13 коп. з кожного.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 203, 215, 328 ЦК України, ст. 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ ІНВЕСТБУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд-2014», Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.Е.К», третя особа ОСОБА_5 , про визнання недійсними правочинів та визнання права власності на земельні ділянки, задовольнити.

Визнати недійсним Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ ІНВЕСТБУД" від 09 квітня 2021 року, зареєстрований за №№ 1010, 1011, укладений між ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЦ ІНВЕСТБУД" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43589919).

Визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 21 квітня 2021 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЦ ІНВЕСТБУД" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43589919) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд-2014" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39234664), щодо земельних ділянок з кадастровими номерами:

3223155400:03:028:0096,

3223155400:03:028:0097,

3223155400:03:028:0098,

3223155400:03:028:0099,

3223155400:03:028:0100,

3223155400:03:028:0101,

3223155400:03:028:0102,

3223155400:03:028:0103,

3223155400:03:028:0104,

3223155400:03:028:0105,

3223155400:03:028:0106,

3223155400:03:028:0107,

3223155400:03:028:0108,

3223155400:03:028:0109,

3223155400:03:028:0110,

3223155400:03:028:0111,

3223155400:03:028:0112.

Визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 27 квітня 2021 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд-2014" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39234664) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.К." (ідентифікаційний код юридичної особи: 43669208), щодо земельних ділянок з кадастровими номерами:

3223155400:03:028:0113,

3223155400:03:028:0114,

3223155400:03:028:0115,

3223155400:03:028:0116,

3223155400:03:028:0117,

3223155400:03:028:0118,

3223155400:03:028:0119,

3223155400:03:028:0120.

Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами:

3223155400:03:028:0113, площею 0,75 га,

3223155400:03:028:0114, площею 1,53 га,

3223155400:03:028:0115, площею 0,592 га,

3223155400:03:028:0116, площею 0,75 га,

3223155400:03:028:0117, площею 1,4117 га,

3223155400:03:028:0118, площею 0,7118 га,

3223155400:03:028:0119, площею 0,75 га,

3223155400:03:028:0120, площею 0,1784 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ ІНВЕСТБУД" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43589919) судові витрати у справі, що складаються з судового збору у розмірі 3 946 гривень 13 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 гривень 00 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд-2014" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39234664) судові витрати у справі, що складаються з судового збору у розмірі 3 946 гривень 13 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 гривень 00 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.К." (ідентифікаційний код юридичної особи: 43669208) судові витрати у справі, що складаються з судового збору у розмірі 3 946 гривень 13 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 гривень 00 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Повний текст рішення виготовлено 21.10.2022

Суддя: