ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/9747/17

адміністративне провадження № К/9901/476/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/9747/17

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Фурдуй Лариси Володимирівни, Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Дяченка Юрія Володимировича, третя особа - Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання незаконним та скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року (прийняте у складі головуючого судді Кузьменка В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого-судді - Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Кузьменка В.В.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Фурдуй Лариси Володимирівни, Старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Дяченка Юрія Володимировича, третя особа - Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати припис Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря від 16 червня 2017 року №14.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що Миколаївська філія не допускала порушень, зазначених в акті перевірки, а висновки про такі порушення є необґрунтованими. Підстави для проведення позапланової перевірки у третьої особи були відсутні, тому подальші дії відповідачів щодо здійснення перевірки є незаконними.

На думку позивача, Акт перевірки складено з порушенням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки в акті перевірки не зазначено дати його складання та найменування юридичної особи, юридичною особою визначено філію, яка не має статусу юридичної особи. Тому акт не є належним документом, на підставі якого видається припис. На момент завершення позапланової перевірки уніфіковані форми актів не були затверджені та оприлюднені у встановленому порядку, складений акт не є актом, що має уніфіковано форму, що суперечить вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Припис, складений на підставі такого акта, є неправомірним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря від 16 червня 2017 року №14 в частині усунення Миколаївською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" порушень вимог Висновку державної екологічної експертизи Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17 та вимог Дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 25 квітня 2017 року №004/04-17-Мик: скидання ґрунту на підводний відвал не по циркуляції навколо буя; відсутність буя у центрі підводного відвалу; неповідомлення про випадок настання надзвичайної ситуації Мінприроди та Держекоінспекції.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору в сумі 800,00 грн. на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" .

4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили з того, що позивач довів протиправність припису про забезпечення виконання вимог висновку державної екологічної експертизи та дозволу на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду в частині.

В іншій частині суди дійшли висновку про правильність висновків відповідачів про невиконання вимог зазначеного висновку екологічної експертизи та дозволу, що полягало: у використанні техніки, яка здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що не враховані у висновку експертизи; непроведенні обстеження дна акваторії; проведенні робіт в період нересту без відповідного погодження Держрибагенства.

Також судами відхилено доводи позивача про те, що за результатами перевірки складений акт, який не відповідає вимогам, встановленим законом.

При цьому зазначено, що вимоги до форми акту встановлені в Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Тому, незатвердження уніфікованого акта не є обставиною, за якою припис, складений на підставі такого акта перевірки, може бути визнаний протиправним. Відтак, дії відповідачів при виконанні своїх службових обов`язків з проведення перевірки та складання акта є правомірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 03 січня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів».

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року в частині позовних вимог, у задоволенні яких судами відмовлено, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що експлуатаційне днопоглиблення на акваторії морського порту Миколаїв здійснюється позивачем відповідно до пункту 4.3.6 Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 травня 2005 року №257, спеціалізованою підрядною організацією на підставі договору від 05 квітня 2017 року № 21-В-МИФ-17, укладеного між ДП «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв».

На думку скаржника, саме ця спеціалізована підрядна організація, яка має технічні засоби, ліцензію і дозвіл, повинна дотримуватися вимог природоохоронного законодавства, в тому числі і висновку екологічної експертизи, Дозволу.

При цьому, скаржник зазначає, що державними інспекторами в Акті перевірки не наведено жодних доказів про те, що техніка, яка використовувалася при проведенні експлуатаційного днопоглиблення призводить до викидів забруднюючих речовин, які перевищують значення встановленні Висновком екологічної експертизи.

Також скаржник зауважує, що Порядком видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду № 557, не передбачено погодження дозволу на проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт з Держрибагенством, що вказує на неможливість наявності такого порушення, як проведення робіт у період нересту без відповідного погодження Держрибагенства.

Посилається на те, що чинним законодавством не передбачено обов`язкове проведення водолазних робіт при здійсненні експлуатаційного днопоглиблення.

На думку скаржника, що незатвердження уніфікованої форми акту під час проведення позапланової перевірки є обставиною, за якою Припис, складений на підставі такого Акта перевірки, має бути визнаний протиправним.

4. Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2019 року поновив Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» строк на касаційне оскарження та відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

6. Верховний Суд ухвалою від 24 жовтня 2022 року касаційну скаргу призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 24 жовтня 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ДП "Адміністрація морських портів України" згідно зі статутом, затвердженим наказом Міністерством інфраструктури України від 25 березня 2016 року №119, є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Основним видом діяльності відповідно до коду КВЕД 52.22 є "Допоміжне обслуговування водного транспорту".

Миколаївська філія ДП "Адміністрація морських портів України" згідно з Положенням, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 18 квітня 2014 року №184, створена з метою забезпечення функціонування морського порту Миколаїв, організації та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за Філією, та отримання прибутку.

Державна екологічна інспекція Північно-західного регіону Чорного моря на підставі наказу від 31 травня 2017 року №124 видала державним інспекторам з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, у тому числі відповідачам, направлення від 31 травня 2017 року №190035 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Миколаївська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"), а саме: дотримання вимог природоохоронного законодавства України, виконання умов Дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик, виданого 25 квітня 2017 року.

У направленнях на перевірку правовими підставами для її здійснення зазначено статтю 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підпункт 8 пункту 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", рапорт завідуючого Миколаївським сектором економічного та радіологічного контролю Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря.

За результатом зазначеної перевірки Державна екологічна інспекція Північно-західного регіону Чорного моря склала акт без номера і дати. В акті перевірки зазначено початок перевірки - 01 червня 2017 року об 11.00 год., завершення перевірки - 14.06.2017 о 10.30 год.

Згідно з актом перевірки Миколаївська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" порушила вимоги статті 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 32 Закону України "Про екологічну експертизу", що полягало у невиконанні вимог висновку державної екологічної експертизи від 19 квітня 2017 року № 7-03/12-9185/10-17, та вимоги статей 100, 102 Водного кодексу України, Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", що полягало у невиконанні позивачем вимог дозволу Мінприроди від 25 квітня 2017 року № 004/04-17-Мик.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив:

- позивач використовує техніку, що здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які не враховані у висновку державної екологічної експертизи;

- не провів обстеження дна акваторії;

- відсутній буй у центрі підводного відвалу (буй встановлений 01 червня 2017 року згідно з довідкою);

- скидання ґрунту на підводний відвал здійснюється не по циркуляції навколо буя;

- проведення робіт у період нересту (з 01 червня 2017 року по 05 червня 2017 року) без відповідного погодження Держрибагенства;

- неповідомлення Мінприроди та Держекоінспекції про випадок настання надзвичайної ситуації, яка відбулась 30 травня 2017 року.

На підставі акта перевірки відповідачем складено припис від 16 червня 2017 року № 14, згідно з яким позивачу приписано забезпечити виконання вимог висновку державної екологічної експертизи Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17 та вимог Дозволу на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик, виданого Міністерством екології та природних ресурсів від 25 квітня 2017 року.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними вказаним приписом, позивач звернувся із цим позовом до суду за захистом своїх прав.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 25 червня 1991 року №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі Закон України №1264-XII), Законом України від 09 лютого 1995 року № 45/95-ВР "Про екологічну експертизу", Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положенням про Державну екологічну інспекцію України затверженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275, Положенням про Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року № 136.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначені Законом України «Про охорону навколишнього середовища» від 25 червня 1991 року N 1264-XII (надалі - Закон N 1264-XII) .

Стаття 20-2 вказаного Закону визначає компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить, зокрема: а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про екологічну та радіаційну безпеку.

Відповідно до статті 34 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (Положення №275).

Згідно із пунктом 1 Положення №275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 Положення №275 основними завданнями Держекоінспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо екологічної та радіаційної безпеки.

Відповідно до підпунктів "а", "в", "е" підпункту 2 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами:

вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, зокрема: щодо виконання вимог висновків державної екологічної експертизи; під час провадження видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку; під час провадження діяльності на об`єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин;

про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів.

Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складати відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування) (підпункт 3 пункту 4 Положення №275).

Відповідно до пункту 7 Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року № 652(далі по тексту - Положення №652), Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 Положення № 652 Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:

про екологічну та радіаційну безпеку, зокрема: щодо виконання вимог висновків державної екологічної експертизи; під час провадження видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку; під час провадження діяльності на об`єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Частиною сьомою статті 7 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

10. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваним приписом від 16 червня 2017 року № 14 позивачу приписано забезпечити виконання вимог висновку державної екологічної експертизи Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17 та вимог Дозволу на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик, виданого Міністерством екології та природних ресурсів від 25 квітня 2017 року.

Згідно висновку державної екологічної експертизи Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17 за матеріалами оцінки впливів на навколишнє середовище "Розробка проектної документації оцінки впливу на навколишнє середовище на експлуатаційне днопоглиблення на акваторії порту Миколаїв": при проведенні експлуатаційних днопоглиблюваних робіт для підтримання проектних (паспортних) глибин передбачається задіяти на ділянці №1 черпаковий або грейферний земснаряд "Куяльник", а на ділянці №2 передбачається задіяти самовідвізний землесос "Інгульський".

Проте, в акті перевірки зафіксовано, що фактично на ділянці №1 роботи проводяться грейферним плавкраном КПЛ-99 (вилучення ґрунту), несамохідною баржею МС 34 (транспортування вилученого ґрунту на підводний відвал), буксиром (буксирування грейферного плавкрану або несамохідної баржі), а на ділянці №2 при здійсненні робіт застосовується землесос ЗС-ТР 1180 "Severodvinskiy".

При оцінці доводів скаржника щодо правомірності оцінки суб`єктом контролю питань виконання суб`єктом господарювання висновків екологічної експертизи, Суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 9 лютого 1995 року № 45/95-ВР "Про екологічну експертизу" (далі - Закон N 45/95-ВР, втратив чинність 18 грудня 2017 року) визначено, що екологічна експертиза в Україні це вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об`єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об`єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Згідно із статтею 4 Закону №45/95-ВР метою екологічної експертизи було запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров`я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об`єктах.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що висновок державної екологічної експертизи є обов`язковим для виконання.

В силу пункту 5 частини першої статті 32 Закону України "Про екологічну експертизу" замовники екологічної експертизи зобов`язані виконувати вимоги висновків екологічної експертизи.

З аналізу наведених норм слідує, що суб`єкт господарювання - замовник екологічної експертизи при провадженні певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності зобов`язаний виконувати вимоги висновків екологічної експертизи.

Посилання скаржника на те, що експлуатаційне днопоглиблення на акваторії морського порту Миколаїв здійснюється на підставі договору від 05 квітня 2017 року № 21-В-МИФ-17, укладеного між ДП «Адміністрація морських портів України» та ТОВ "Техморгідрострой Миколаїв, а тому саме ця спеціалізована підрядна організація, яка має технічні засоби, ліцензію і дозвіл, повинна дотримуватися вимог природоохоронного законодавства, в тому числі і висновку екологічної експертизи і Дозволу, Суд вважає помилковими.

Як зазначалося, відповідно до пункту 5 частини першої статті 32 Закону України «Про екологічну експертизу» саме замовники екологічної експертизи зобов`язані виконувати вимоги висновків екологічної експертизи.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що замовник зацікавлений в тому, щоб залучити до виконання робіт підрядну організацію, яка має забезпечити використання обумовленої у висновку екологічної експертизи техніки. У разі використання під час виконання робіт іншої техніки припис щодо усунення відповідних порушень видається замовнику.

Згідно акту перевірки контролюючий орган установив використання техніки, викиди забруднюючих речовин якої в атмосферне повітря не враховані в діючому висновку державної екологічної експертизи.

Як зазначалося, мета і завдання державної екологічної експертизи, висновки якої є обов`язковими до виконання, полягають у аналізі та оцінці об`єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, а також визначенні екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або посередньо негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища.

Оскільки компетентними органами не надавалася оцінка щодо впливу на навколишнє середовище техніки, яка використовувалася при проведенні експлуатаційного днопоглиблення, доводи скаржника про відсутність доказів про те, що така призводить до викидів забруднюючих речовин, які перевищують значення встановленні Висновком, є безпідставними.

Таким чином, зазначені вище обставини свідчать про невиконання позивачем висновку державної екологічної експертизи від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17, що є порушенням вимог частини першої статті 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та пункту 5 частини першої статті 32 Закону України "Про екологічну експертизу".

11. Щодо висновків контролюючого органу про проведення робіт у період нересту без відповідного погодження Держрибагенства у період з 01 червня 2017 року по 05 червня 2017 року, Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що згідно з Дозволом на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик, виданим 25 квітня 2017 року, одним з особливих умов та правил проведення робіт є проведення робіт в періоди дії весняно-літньої заборони на вилов риби та інших водних біоресурсів за узгодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

У висновку від 19 квітня 2017 року № 7-03/12-9185/10-17 державної екологічної експертизи зазначено про можливість проведення робіт у нерестовий період тільки при погодженні у відповідності до вимог законодавства України.

Однак, як встановлено судами, у позивача таке погодження відсутнє. Погодження державного агентства рибного господарства України від 16 травня 2017 року №2-4.4-17/2560-17 скасовано Державним агентством рибного господарства України у листі від 01 червня 2017 року №2-4.1-17/2020-17.

Посилання скаржника на те, що Порядком видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду від 12 липня 2005 року № 557, не передбачено погодження дозволу на проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт з Держрибагенством, а тому відсутність такого погодження не є порушенням, є помилковими, оскільки дозвільними документами чітко визначено, що можливість проведення робіт у нерестовий період тільки при погодженні у відповідності до вимог законодавства України.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанції вірно зауважено, що протиправність дій, рішень Державного агентства рибного господарства України щодо анулювання погодження від 16 травня 2017 року №2-4.4-17/2560-17 , не є предметом позову у цій справі.

12. Щодо не проведення обстеження дна акваторії у зв`язку з відсутністю на навігаційних картах акваторії порту Миколаїв місць розташування вибухонебезпечних предметів та небезпечних зон для плавання суден.

Згідно з Дозволом на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду №004/04-17-Мик, виданим Міністерством екології та природних ресурсів України 25 квітня 2017 року Миколаївській філії ДП «Адміністрація морських портів України», однією з особливих умов та правил проведення робіт є проведення перед початком таких робіт водолазного обстеження.

У висновку від 19 квітня 2017 року №7-03/12-9185/10-17 державної екологічної експертизи за матеріалами оцінки впливів на навколишнє середовище «Розробка проектної документації оцінки впливу на навколишнє середовище на експлуатаційне днопоглиблення на акваторії порту Миколаїв» також зазначено серед передбачених природоохоронних заходів умова щодо проведення перед початком робіт водолазного обстеження.

В акті перевірки контролюючий орган зафіксував, що роботи з днопоглиблення на ділянці №2 (акваторія порту) розпочалися 24 травня 2017 року, водолазне обстеження не проводилось.

Проте, аналіз змісту дозвільних документів свідчить, що водолазне обстеження перед початком проведення робіт є однією з особливих умов та правил проведення робіт на землях водного фонду. У дозволі та висновку екологічної експертизи не передбачено певних умов, за яких таке обстеження перед початком робіт не проводиться.

Відтак, висновки контролюючого органу про те, що позивач не виконав висновку екологічної експертизи та дозволу на проведення робіт є правильними.

За змістом частини першої статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дозвіл - це документ дозвільного характеру, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Таким чином, суб`єкт господарювання - замовник екологічної експертизи при провадженні певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності зобов`язаний виконувати вимоги висновків екологічної експертизи та додержуватися умов дозволу на відповідну діяльність. У разі виявлення контролюючим органом невиконання висновків екологічної експертизи та недодержання умов дозволів на провадження певної діяльності контролюючий орган зобов`язаний видати припис щодо усунення порушень вимог законодавства.

Оскільки висновки відповідачів про невиконання вимог зазначеного висновку екологічної експертизи та зазначеного дозволу, що полягало: у використанні техніки, яка здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що не враховані у висновку експертизи; непроведенні обстеження дна акваторії; проведенні робіт в період нересту без відповідного погодження Держрибагенства є правильними, оскаржуваний припис в цій частині є законним і обгрунтованим, а тому судами першої та апеляційної інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

13. Щодо доводів скаржника в частині невідповідності вимогам законодавства акта перевірки, складеного за її результатом, Суд зазначає наступне.

За приписами частини п`ятнадцятої статті 4 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 02 жовтня 2012 року №483 «Про затвердження уніфікованих форм актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», скасовано відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №166-р «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади».

Нова уніфікована форма акта на час проведення позапланової перевірки у період з 01 червня 2017 року по 14 червня 2017 року не була затверджена.

Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) територіальні органи Держекоінспекції керуються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а тому, не затвердження уніфікованого акта не є обставиною, за якою припис, складений на підставі такого акта перевірки, може бути визнаний протиправним.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі №810/5854/14 зазначила, що акт перевірки не є документом, який зобов`язує до вчинення будь-яких дій. Права та обов`язки для суб`єкта господарювання породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акта. Акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов`язків осіб чи суб`єктів владних повноважень, а, отже, не породжує публічно-правових відносин, у яких права особи можуть бути порушені.

В касаційній скарзі скаржник не навів об`єктивних доводів, які-б спростовували результати перевірки в залежності від застосованої суб`єктом контролю форми акту.

З огляду на викладене висновки судів першої і апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій та обставин справи не спростовують.

14. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене висновки судів першої і апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій