Постанова

Іменем України

17 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 165/2515/21-ц

провадження № 61-3682св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство «Волиньвугілля», Відокремлений підрозділ «Шахта «Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2021 року у складі судді Василюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Карпук А. К., Здрилюк О. І., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Волиньвугілля» (далі - ДП «Волиньвугілля»), Відокремленого підрозділу «Шахта Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» (далі - ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля») про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що починаючи з 09 лютого 2004 року він працював у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», остання посада - гірник очисного забою дільниці з видобутку вугілля № 1.

27 липня 2021 року він був ознайомлений та отримав копію наказу від 30 червня 2021 року № 90/к про звільнення з 26 травня 2021 року за прогули без поважних причин.

Підставою для винесення оскаржуваного наказу став наказ ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» від 29 червня 2021 року № 09 про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з підстав передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України з 26 травня 2021 року і робочі дні, встановлені йому з 01 серпня 2020 року, визнавалися днями прогулів. Підставою для винесення наказу були зазначені: 11 доповідних записок старшого інспектора з трудової дисципліни; 10 подань на ППО ДП «Волиньвугілля» ВП «Шахта «Бужанська» «Незалежна»; акт про відсутність працівників на робочому місці від 24 червня 2021 року.

Своє звільнення вважав незаконним тому, що у зв`язку із запровадженням карантину та поширенням епідемії короновірусу, побоюючись за своє здоров`я та здоров`я вагітної дружини, він скористався своїм законним правом перебувати у простої на час встановленого КМ України карантину.

Вважав, що на робочому місці він був відсутній з поважних причин.

Безпідставне звільнення призвело до приниження його честі, гідності та ділової репутації, зниження його авторитету як голови профспілкової організації, порушення відносин з оточуючими та погіршення стану здоров`я в цілому.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» від 30 червня 2021 року № 90/к, поновити його на посаді гірника очисного забою V розряду дільниці з видобутку вугілля і допустити негайне виконання рішення в цій частині. Зобов`язати ДП «Волиньвугілля» нарахувати та виплатити йому кошти за час простою на карантині, встановленого Кабінетом Міністрів України, з 01 серпня 2020 року по 26 травня 2021 року з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого йому окладу, стягнути з ДП «Волиньвугілля» на його користь середній заробіток за час простою з 27 травня 2021 року до дня поновлення його на роботі та моральну шкоду у розмірі 68 000 грн.

18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив суд зобов`язати ДП «Волиньвугілля» нарахувати та виплатити йому кошти за час простою на карантині, встановленого Кабінетом Міністрів України, за період з 01 серпня 2020 року по 26 травня 2021 року, з розрахунку не нижче від двох третин його тарифної ставки, що в сумі становило 77 130,28 грн. Стягнути з ДП «Волиньвугілля» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 27 травня 2021 року по 31 жовтня 2021 року в сумі 44 329,68 грн та з 01 листопада 2021 року до дня поновлення його на роботі, визнати незаконним та скасувати наказ від 29 червня 2020 року № 09.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, установивши, що позивач ОСОБА_1 не виходив на роботу без поважних причин починаючи з 01 серпня 2020 року до дня видачі наказу про звільнення - 30 червня 2021 року та цієї обставини не заперечував і сам позивач, зауважуючи, що причина відсутності його на роботі була поважною, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснив прогул без поважних причин, тому відповідач обґрунтовано застосував дисциплінарне стягнення та звільнив останнього на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Постановою Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ ДП «Волиньвугілля» ВП «Шахта «Бужанська» від 30 червня 2021 року № 90/К в частині визначення дати звільнення. Вирішено вважати датою звільнення ОСОБА_1 30 червня 2021 року. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , дійшов висновку про те, що перевіряючи законність оскаржуваного наказу від 30 червня 2021 року, яким позивача звільнено з 26 травня 2021 року, суд першої інстанції не врахував, що за змістом статті 47 КЗпП України, яка передбачає обов`язок роботодавця видати працівнику трудову книжку у день звільнення та статті 116 КЗпП України, яка встановлює обов`язок роботодавця провести розрахунок з працівником у день звільнення, останнім робочим днем - є день звільнення. Отже, працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений з підстав, передбачених КЗпП України, лише у день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що наказ від 30 червня 2021 року № 90/К ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» в частині визначення дати звільнення необхідно визнати незаконним та визначити датою звільнення ОСОБА_1 - 30 червня 2021 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 210/5853/16-ц, постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року в справі № 643/10816/17, постанові Верховного Суду від 15 листопада 2021 року в справі № 212/9516/19, постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 235/5659/20, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 438/978/17, постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 524/679/19, постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі № 428/6597/19, постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 428/11543/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи,(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не подано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені обставини справи

Судами встановлено, що з 2004 року позивач ОСОБА_1 працював у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на посаді гірника очисного забою V розряду дільниці з видобутку вугілля № 1 .

Згідно з пунктом 1 наказу від 20 березня 2020 року № 106 «Про режим роботи підприємства в період карантину та заходи щодо запобіганню поширенню коронавірусної хвороби COVID -19» на період з 20 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року затверджено режим простою, який продовжувався на підставі наказів від 03 квітня 2020 року № 121, від 22 травня 2020 року № 140, від 29 травня 2020 року № 141 та від 23 червня 2020 року № 161, тобто в період з 20 березня 2020 року по 31 липня 2020 року усі працівники підприємства працювали в обмеженому режимі (в режимі простою).

За наказом ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» від 31 липня 2020 року № 186, виданим на підставі наказу ДП «Волиньвугілля» від 30 липня 2020 року № 87, з 01 серпня 2020 року відновлено роботу підрозділу згідно з «Правилами внутрішнього трудового розпорядку» та на виконання Програми розвитку гірничих робіт на 2020 рік. З цим наказом були ознайомлені всі працівники підрозділу і приступили до виконання своїх прямих обов`язків в повному обсязі. Єдиний ОСОБА_1 при ознайомленні з наказом, на його зворотному боці, 10 серпня 2020 року зазначив про продовження простою на період карантину, що встановлений Кабінетом Міністрів України

У табелях обліку робочого часу по дільниці № 1, в період з серпня 2020 року по травень 2020 року, робочі дні напроти прізвища ОСОБА_1 відмічені позначкою «П» (прогул).

Актом від 24 червня 2021 року, що складений старшим інспектором з трудової дисципліни ОСОБА_2 , в присутності начальника дільниці № 1 ОСОБА_3 , бригадира ГРОВ дільниці №1 ОСОБА_4 , стверджується відсутність на роботі (робочому місці) гірників очисного забою ОСОБА_1. таб.1239 та ОСОБА_5 таб. № 434, без поважних причин в період з 01 серпня 2020 року по час складення акта, тобто зараховані прогулами .

Відповідно до наказу від 29 червня 2021 року № 09 до позивача ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Підставами для видачі такого наказу зазначено: 11 доповідних записок старшого інспектора з трудової дисципліни; 10 подань на ППО ДП «Волиньвугілля» ВП «Шахта «Бужанська» «Незалежна», акт про відсутність працівників на робочому місці від 24 червня 2021 року.

У наказі № 09, який видано 29 червня 2021 року вказано, що ОСОБА_1 відсутній на робочому місці з 01 серпня 2020 року по теперішні час.

Наказом від 30 червня 2021 року № 90/К ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади гірника очисного забою V розряду дільниці з видобутку вугілля № 1 (таб. №1239), за прогули без поважних причин з 26 травня 2021 року. Підстава - наказ ВП «Шахта «Бужанська» від 26 червня 2021 року № 09; пункт 4 статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зроблено висновок, що «пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами».

Згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 278/1232/18 (провадження № 61-19574св19) вказано, що «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі».

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.

На підтвердження поважності причин невиходу на роботу ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку із запровадженням карантину та поширенням епідемії коронавірусу, побоюючись за своє здоров`я та здоров`я вагітної дружини, він скористався своїм законним правом перебувати у простої на час встановленого Постановою КМ України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»

11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211, за змістом якої відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами КМУ від 20 травня 2020 року № 392, від 17 червня 2020 року № 500, від 22 липня 2020 року № 641.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Кодексом Законів про працю України, Законом України «Про охорону праці», Правилами внутрішнього трудового розпорядку ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» не передбачено можливості одноособового оголошення працівником про простій та прийняття працівником самостійного власного рішення про перебування у простої у зв`язку із прийняттям КМ України Постанови «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричинено корона вірусом SARS -CoV-2». Крім того саме по собі прийняття КМ України постанови про оголошення карантину не вказує про неможливість виконання роботи на підприємстві, де працював позивач ОСОБА_1 .

З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, виходячи з того, що позивач самовільно, без погодження з роботодавцем, не вийшов на роботу починаючи з 01 серпня 2020 року по 29 червня 2021 року, тобто вчинив прогул, у зв`язку з чим його звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є законним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2021 року у нескасованій частині та постанову Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська