Справа № 755/8065/22

Провадження №2-а/755/282/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Яхно П.А.

за участю - позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Богуш М.К.

представника відповідача - Мельника М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста відділу протидії міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Влерія Чуйко, прийняте за погодженням з начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Ігорем Семиногом та затверджене заступником начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Дмитром Петровим про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 22 серпня 2022 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що підставами прийняття оспорюваного рішення зазначено те, що позивач порушила Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №322, а саме: проживала за документами, термін дії яких закінчився (мала посвідку на тимчасове проживання №800222658. терміном дії до 28.07.2022р.).

З таким рішенням позивач не погоджується, оскільки останнє прийняте без врахуванням пояснень позивача та обставин, які свідчать про неможливість її примусового повернення до країни походження або третьої країни відповідно до законодавства України, а також відсутності законодавчі підстави для прийняття такого рішення, а тому останнє є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач зазначає, що проживала на території України на законних підставах з 2014 років (на підставі внутрішнього паспорта громадянина РФ, паспорта громадянина РФ для виїзду за кордон, та в подальшому на підставі посвідок про тимчасове проживання в Україні, їх продовження та анулювання, а також відмітками про перетин кордону.

Підставою для переїзду в Україну для проживання стало возз`єднання сім`ї проживання на території України на підставі працевлаштування у ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН» (код за ЄДРПОУ 37364327) чоловіка позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , свідоцтвом про народження дитини - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). - спільної дитини позивача та ОСОБА_5 , дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства №144 від 14.12.2018 р, виданого Харківським обласним центром зайнятості (дійсний до 14.12.2024 року), також копію посвідки ОСОБА_7 № НОМЕР_1 , виданої Головним управлінням ДМС у Харківській області (код органу видачі 6301) 22.11.2021, що чинна до 10.12.2024р. Отже, позивач проживала в Україні із ОСОБА_5 та їхнім спільним сином - Данилом (9-річного віку) через працевлаштування її чоловіка в Україні. Позивач, як особа, яка прибула в Україну для возз`єднання сім`ї з іноземцем, який перебуває в Україні на законних підставах через працевлаштування, вважається такою, що на законних підставах перебуває на території України на період роботи в Україні її чоловіка - до 14 грудня 2024 року.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, мав би також виходити з правових і фактичних наслідків рішення, а тому був зобов`язаний обґрунтувати суттєву суспільну необхідність прийняття такого рішення і врахувати право позивача на сім`ю та міцність соціальних, культурних і родинних зав`язків у сім`ї позивача.

Разом з тим, не зважаючи на усні пояснення позивача про те, що вона перебуває у шлюбі з іноземцем, який на законних підставах працює та проживає на території України, та разом із позивачем проживає їхня спільна дитину - такі пояснення враховані відповідачем не були.

Крім цього, у позивача існувала об`єктивна неможливість звернутися до органів Державної міграційної служби України задля обміну посвідки, зважаючи на такі обставини.

Так, позивач була зареєстрована і проживала у м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1 , разом із сином.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022. з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні запроваджено воєнний стан, який в подальшому було продовжено (указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року - строком на 30 діб. Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року - строком на 30 діб, та Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року - строком на 90 діб) 23 серпня 2022 року. Та наразі також воєнний стан продовжено до листопада 2022 року.

Такий особливий правовий режим було встановлено у зв`язку із широкомасштабним наступом та неспровокованою військовою агресією Російської Федерації. Загальновідомим фактом є те, що регулярним частим артилерійським та ракетним обстрілам з боку російських військових піддається місто Харків та Харківська область. З метою евакуації позивач із сім`єю, знайшовши житло під оренду, переїхали до м. Києва орієнтовно на початку травня 2022 року.

З метою вирішення питання щодо обміну посвідки позивач неодноразово зверталася до відповідача у період з липня по дату видачі оскаржуваного рішення, втім щоразу отримувала відмову у прийнятті документів із наступних причин. Спершу працівники відповідача зазначали про те, що внутрішніми положеннями їм заборонено приймати до опрацювання документи громадян Російської Федерації (такі випадки не є поодинокими, про що свідчать, зокрема і відомості ЗМI) та радили звернутися пізніше до офіційних роз`яснень. Будь-які документи письмові (заяви про продовження строку перебування в Україні чи документи на продовження/обмін посвідки у позивача приймати відмовлялися усно, письмово відповіді чи відмови не надавали. Таку позицію офіційно та публічно висловила керівник ДМС України на брифінгу де зазначила, що робота по прийому документів від громадян РФ призупинено (на паузі) до прийняття розпорядчого документу про роботу з такими категоріями осіб в нових реаліях. При пізніших зверненнях повідомляли про зупинення роботи Поліграфічного комбінату «Україна», яким виготовляються бланки посвідок, через що начебто була відсутня технічна спроможність здійснити обмін посвідки - у зв`язку з відсутністю бланків, тому документи знову ж таки не приймали. Далі повідомляли про те, що обмін посвідки поки здійснювати не потрібно, посилаючись на наступне роз`яснення (яке розміщене на офіційному сайті ДМС України: «ДМС поінформувала Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Службу безпеки України. Національну поліцію України, Національну гвардію України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Державну митну служба України, також ГУДМС, УДМС в областях, ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області про те, що громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які знаходяться на території України на законних підставах, на період воєнного стану повинні мати при собі документи, що посвідчують їх особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус (лист від 01.03.2022 № 6-3000/1-22). Зокрема, такими документами .... Для іноземців та осіб без громадянства - це посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця та посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту. Усі зазначені документи мають певний строк дії. Однак ми розуміємо, що на період дії воєнного стану у громадян України, іноземців та осіб без громадянства обмежено можливість обміну документів, які посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус, або вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України по досягненню 25-ти і 45-річного віку. Відтак, було запропоновано, що до відповідного нормативного врегулювання або відновлення роботи ДМС у повному обсязі, під час перевірки документів для посвідчення особи, підтвердження громадянства України чи спеціального статусу, вказані особи можуть пред`являти документ, строк дії якого закінчився, або документ, до якого своєчасно не вклеєно фотокартку, ЯК ДОКУМЕНТ, ЩО ПОСВІДЧУЄ ОСОБУ. Це передбачено вимогами Порядку перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456. За значені документи у період запровадженого в Україні воєнного стану є такими, що дійсно посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та є чинними на території України в частині щодо посвідчення особи, підтвердження громадянства України чи її спеціального статусу».

Таким чином з вказаних вище, незалежних від позивача причин, остання не могла здійснити обмін посвідки для її продовження.

Втім, в подальшому, незважаючи на публічну позицію відповідача щодо припинення роботи у відношенні громадян РФ щодо обміну посвідок задля їх продовження, а також того, що видані раніше посвідки таким іноземцям, які перебувають на території України, продовжують свою дію у період запровадженого воєнного стану, відмовляючи у прийнятті документів у позивача, - все таки винесли оскаржуване рішення, вказавши, що позивач задля її продовження до ДМС не зверталася, що насправді не відповідає дійсності.

Позивач повідомляла представникам відповідача про те, що не підтримує дії РФ щодо військового вторгнення в Україну та є волонтером ГО «БАС» та займається допомогою у зборі коштів на продукти харчування та доправлення їх цивільним і військовослужбовцям ЗСУ, тому така її політична позиція може загрожувати свободі або й життю на території країни походження. Крім цього позивач повідомляла відповідачу, що є українкою за походженням - українкою є бабуся позивача - ОСОБА_8 . Тому позивач, відчуваючи свій тісний правовий зв`язок із Україною - спільність політичних поглядів, несприйняття військової агресії РФ, тривалий період проживання в Україні, а також кровний зв`язок, має намір звернутися до уповноважених органів задля набуття громадянства України, протягом часу законного перебування на її території, з приводу чого також неодноразово зверталася до органів державної влади України, зокрема Офісу Президента України, Уповноваженого ВРУ з прав людини, та ін.

Вказаним підтверджується вжиття позивачем заходів для отримання документів, які б посвідчували її право тимчасового проживання, а також вжиття заходів для отримання права постійного проживання на території України. Однак примусове повернення її на підставі оскаржуваного рішення позбавить позивача такого права та нестиме безпосередню загрозу її життю та здоров`ю, та відповідно - життю та здоров`ю її малолітнього сина, на території країни її походження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.092022 відкрито провадження у даній справі, справа призначена до судового розгляду на 13.09.2022 та роз`яснено відповідачу право подати письмовий відзив на позовну заяву з докази, якими вони обґрунтовуються не пізніше дати розгляду справи.

В судовому засіданні 13.09.2022 представником позивача подана заява про зміну предмета позову, у прийнятті якої ухвалою суду відмовлено.

13.09.2022 уповноваженим представником відповідача подано до суду письмові докази, у прийняті яких судом відмовлено, у зв`язку з недотриманням відповідачем положень ч.9 ст.79 КАС України.

В судовому засіданні 13.09.2022 представник позивача, позивач позовні вимоги підтримали просили суд їх задовольнити. Додатково позивач пояснила, що за походження, по лінії матері, є українкою та на території України має родичів. Фактично з 2014 року вона, разом із чоловіком та сином, проживали на території України, в м. Харкові, виїздили до батьків погостювати у Бєлгородську область, та поверталися на Україну. У 2018 році її чоловік, ОСОБА_4 , отримав дозвіл на працевлаштування в Україні з терміном дії до 14.12.2024, а вона мала посвідку на тимчасове проживання в Україні, термін якої постійно продовжувала, востаннє до 28.07.2022. Також, вона з 2016 року почала професійно займатися спортом та стала майстром спорту України з пауерліфтингу, має відповідні нагороди, дипломи з чемпіонатів України. На час початку війни вона з родиною проживали в м. Харкові, та ще приблизно 9 днів були під обстрілами, потім виїхали до м. Дніпра, потім до м. Львова, а в подальшому вона разом із сином знайшли квартиру в м. Києві та наприкінці квітня - початку травня переїхали до м. Києва. З чоловіком вона не розлучалася, так, у них як і у багатьох родинах були непорозуміння, але проживали вони спільно. У м. Києві вона займається волонтерством, оскільки багато її знайомих служить в ЗСУ, вона збирала кошти на ремонти автомобілів, бронежилети для ЗСУ, а також кошти для цивільних. До ДМС з травня по серпень 2022 року вона приходила неодноразово, не менше 6 разів, однак документи не приймали пояснюючи, що не працюють з громадянами РФ, доки не буде вказівок. Вона зверталася і до Офісу президента з приводу отримання громадянства України, однак наразі ці заяви не вирішують. Повернутися до РФ вона не може, оскільки не підтримує РФ, активно висловлювалася проти війни в соцмережах, підтримувала ЗСУ, що може загрожувати її життю. Також вона не має можливості виїхати до будь-якої іншої третьої країни, оскільки не має там ні знайомих, ні родичів.

В судовому засіданні 13 вересня 2022 року представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що позивач мала можливість до закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання звернутися до органів ДМС, однак цього не зробила, чим порушила чинне законодавство України. Органи ДМС увесь час працювали у звичайному режимі та не було випадків відмови у прийнятті документів від громадян РФ. У письмових поясненнях до ДМС, позивач вказала, що з чоловіком не проживала останніх 2 роки, а тому вона не мала права проживати в України на період строку дії дозволу чоловіка на працевлаштування. Наявність обставин, які не дозволять ухвалювати рішення щодо примусового повернення до країни походження, вони не встановлювали та не перевіряли.

В подальшому уповноважений представник відповідача в судове засідання не з`явився, суд про причини неявки не повідомив, та не надав суду докази що були витребувані судом в судовому засіданні 13.09.2022, а саме докази щодо безперервної роботи ЦМУ ДМСУ у м. Києві та Київській області у період з 24.02.2022, у тому числі щодо прийняття документів від громадян РФ для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні. Натомість 23.09.2022 та 04.10.2022 подав клопотання про долучення письмових доказів, а саме копії матеріалів справи відносно позивача, посилаючись на те, що такі докази витребувані судом. В той же час, суд не приймає докази подані відповідачем, оскільки такі докази судом не витребовувались.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Таким чином, суд вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, електронні докази, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 22.08.2022 головним спеціалістом відділу протидії міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Чуйко В.М., за погодженням з начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Семиногом І., прийняте рішення, що затверджене заступником начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Петровим Д, про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту вказаного рішення убачається, що 22.08.2022 співробітниками ВП на станціях залізничного транспорту ГУНП у м. Києві виявлена громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка порушила Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, а саме: проживання за документами, термін дії яких закінчився. В ході опитуваний громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснила, ще прибула в Україну 17.06.2021 через ПП «Гоптівка». Мала посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 (орган що видав 6301), видану 29.07.2021, терміном дії до 28.07.2022 на підставі возз`єднання сім`ї з гр. Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має посвідку на тимчасове проживания в Україні на підставі працевлаштування. Зі своїм чоловіком іноземка 2 роки спільно не проживає, а після початку повномасштабної агресії Росії в Україну, він виїхав з України до Грузії. Іноземка пояснила, що є волонтером Громадської організації «БАС». В її повноваження входить збір коштів на продукти харчування та доправлення їх цивільним та військовослужбовцям ЗСУ. Неодноразово виїздила та поверталася в Україну, востаннє прибула в Україну 20.12.2022 через ПП «Гоптівка». Після закінчення дозволеного терміну перебування на території України не виїхала. З метою продовження строку перебування в Україні, повторного отримання посвідки на тимчасове проживання та дозволу на імміграцію Україні - не зверталася. З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів - не зверталася. За порушення правил перебування іноземних громадян на території України громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП (адміністративний протокол МКМ 011589 від 22.08.2022).

Встановлені обставини, а саме: нелегальне становище, відсутність у громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , підстав для подальшого перебування на території України свідчать про те, що нею порушені вимоги ст. ст. 4, 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 67 Порядку оформлення, видані, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Згідно ч. 1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

За визначенням п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки РФ ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач посилається зокрема на те, що останньою порушені вимог ст. ст. 4, 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Так, відповідно до ч.ч. 4, 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить: у випадку, визначеному частиною четвертою статті 4 цього Закону, - строк дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не встановлено законом чи міжнародним договором України.

Статтею дев`ятою Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Судом встановлено, що громадянка РФ ОСОБА_14 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином РФ ОСОБА_4 з 28.08.2009. У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина - ОСОБА_6 Громадянин ОСОБА_4 14.12.2018 отримав дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, від Харківського обласного центру зайнятості, у ТОВ «Пларіум Юкрєйн» на посаду старшого фахівця з комп`ютерної графіки, зі строком дії до 14.12.2024. Згідно довідки ТОВ «Пларіум Юкрєйн» від 26.08.2022, ОСОБА_4 працює у даному товаристві з 21.12.2018 по теперішній час за основним місцем роботи та займає посаду старшого фахівця з комп`ютерної графіки. Як вбачається з відміток у паспорті громадянина РФ ОСОБА_14 , остання вперше отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні 29.05.2015. В подальшому 29.07.2021 ОСОБА_14 отримала посвідку та тимчасове проживання зі строком дії до 28.07.2022. Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_14 має зареєстроване місце проживання з 19.03.2021 за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за ОСОБА_14 на праві власності 07.12.2021 зареєстроване нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 .

Наведені обставини свідчать, що громадянкою РФ ОСОБА_14 не було допущено порушень вимог ст.ст. 4, 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки остання прибула в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особою, зазначеною у частині четвертій статі четвертої вказаного Закону, та отримала посвідку на тимчасове проживання, та вважається такою, яка на законних підставах перебуває на території України, на період строку дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства виданого на ім`я її чоловіка ОСОБА_7 - до 14.12.2024.

Щодо наявності порушень з боку громадянки РФ ОСОБА_14 вимог ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які встановлені на думку відповідача, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України; іноземців, які постійно проживають на території України, - за паспортним документом та посвідкою на постійне проживання; осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України, - за посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон; іноземців та осіб без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, - за проїзним документом для виїзду за кордон; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з особами, зазначеними у частинах другій - дванадцятій статті 4 цього Закону, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з працевлаштуванням, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з участю у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з участю у діяльності релігійних організацій, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з участю у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які працюють у представництвах іноземних суб`єктів господарювання в Україні, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які працюють у філіях або представництвах іноземних банків на території України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з провадженням культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність», інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які працюють кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації на території України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які навчаються у навчальних закладах України не менш як протягом одного року, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців - громадян держав, які можуть в`їжджати в Україну без візи відповідно до законодавства України чи міжнародного договору України, - за паспортним документом або іншим документом, якщо це передбачено міжнародним договором України; іноземців, які є громадянами держав, з якими укладено договори про місцевий прикордонний рух, - за документами, які дають право на перетинання державного кордону в межах місцевого прикордонного руху, що оформляються дипломатичними представництвами та консульськими установами України в установленому Міністерством закордонних справ України порядку; іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, - за паспортним документом та військовим квитком рядового, сержантського і старшинського складу.

Особи, зазначені у частині п`ятій статті 16 цього Закону, можуть в`їжджати в Україну та виїжджати з України за паспортними документами та акредитаційними картками.

За матеріалами справи убачається, що громадянка РФ ОСОБА_14 востаннє прибула на територію України 20.12.2021 за паспортом громадянина РФ та посвідкою на тимчасове проживання зі строком дії до 28.07.2022, тобто не порушила вимог ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Слід відзначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Частинами першою - третьою статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, не можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, яка вчинила акт агресії проти України, або в країну, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262.

Судом встановлено, що позивач, громадянка РФ ОСОБА_1 є майстром спорту України з пауерліфтингу на підставі наказу Міністерства молоді та спорту України №1634 від 13.04.2018, членом збірної команди Харківської області з пауерліфтингу, неодноразовою призеркою чемпіонатів і Кубків України починаючи з 2017 року, що підтверджується листом Харківської обласної військової адміністрації від 19.09.2022 №01-29/758, а також дипломам, нагородами, протоколами чемпіонатів України з пауерліфтингу.

Крім того, позивач, громадянка РФ ОСОБА_1 за кровним спорідненням по лінії матері є українкою, оскільки її бабуся, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Єнакієво Донецької області. Також, позивач має намір отримати громадянство України, у зв`язку з чим 19.07.2022 зверталася до Офісу Президента України із запитом у якому зокрема повідомляла, що не підтримує збройну агресію РФ проти України, на законних підставах проживає на території України протягом останніх 7 років, готова подати декларацію про відмову від громадянства РФ та ін.

Також, 22.07.2022 між Громадською організаціє «БАС» та позивачем ОСОБА_1 укладений договір №27.07.22 про надання волонтерської допомоги, метою якого є залучення добровільних помічників (волонтерів) для надання волонтерської допомоги за напрямками, зокрема захисту прав і свобод осіб, які постраждали внаслідок особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, надання необхідної допомоги Збройним силам України й воєнним або збройним формуванням, утвореним згідно чинного законодавства України з метою подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та ін.

В той час, відповідачем вищенаведені норми законодавства та обставини не були враховані під час прийняття оспорюваного рішення та не встановлено наявність обставин які не уможливлювали вчасне звернення позивача із заявою про продовження строку перебування в Україні та наявність обставин за якими позивач не може бути примусово повернута в країну походження.

Крім того, позивач 12.07.2022 зверталася з офіційним запитом до ДМС України у якому просила повідомити з яких причин законодавчо встановлених причин ЦМУ ДМС у м. Києві їй відмовляють у обміні посвідки для її продовження; у разі неправомірності неприйняття таких документів, просила вжити заходів в межах повноважень та зобов`язати ЦМУ ДМС у м. Києві прийняти такі документи та здійснити обмін її посвідки, для недопущення роз`єднання сім`ї та видворення її за межі України, продовжити строк її перебування в Україні, достатній для подання документів для обміну посвідки на тимчасове проживання, але не менше, ніж на 180 днів (такий час в умовах воєнного стану необхідний для подальшої підготовки та подання документів для обміну посвідки, а також подання документів для підтвердження права на набуття громадянства). В той же час, станом на день розгляду справи позивач відповіді на дане звернення не отримала. Такі дії позивача спростовують твердження відповідача викладені в оспорюваному рішенні, та в судовому засіданні, щодо не звернення позивача про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в України. Крім того, пояснення позивача щодо не здійснення відповідачем прийому документів від громадян РФ щодо продовження строку дії посвідчи на тимчасове проживання підтверджується і дослідженими в судовому засіданні електронними доказами - інформацією розповсюдженою громадянами в мережі інтернет та новинами викладеними в мережі інтернет. При цьому суд зазначає, що дослідити в судовому засіданні електронний доказ - відеозапис брифінгу керівника ДМС України, розміщений на офіційному сайті ДМС України, не вдалося, оскільки відео від 12.05.2022, станом на 18.10.2022 відсутнє. При цьому згідно роздруківки з даного сайту, долученого позивачем до позову убачається, що останнє містить повідомлення про призупинення прийому документів (зроблено паузу) від громадян РФ та Білорусії.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 755/2810/19, згідно з усталеною судовою практикою, у рішеннях суб`єктів владних повноважень з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються та вмотивування. Органи зобов`язані належним чином обґрунтовувати свої рішення, і хоча не вимагається повної його деталізації, але ж вони повинні відповідати на основні питання, які вирішується.

Аналізуючи усі вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення не дотримано вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не з`ясовано усі дійсні обставини, не наведено належних обґрунтувань під час прийняття рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, оспорюване рішення прийнято без дотримання принципу обґрунтованості та пропорційності свого рішення

На підставі наведеного, суд вважає, що позов громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 5-1, 9, 13, 15, 16, 17, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 22 серпня 2022 року головного спеціаліста відділу протидії міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Чуйко В.М., прийняте за погодженням з начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Семиногом І. та затверджене заступником начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Петровим Д. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: