КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ПОЛТАВИ

Справа №552/454/22

Провадження № 1-кп/552/106/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2022 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021175430000842 від 30.09.2021 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні має неповнолітніх синів: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 , раніше не судимого

у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у безпідставній невиплатізаробітної платибільш якза одинмісяць громадянам,вчинені умиснокерівником підприємства за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Полтавський Ремонтно-механічний завод», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції та будучи службовою особою, керівником Товариства, умисно порушуючи вимоги статей Конституції України, Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці», злісно ігноруючи права працівників ТОВ «ПРМЗ» на своєчасне одержання винагороди за працю, які гарантовані ст. 43 Конституції України, діючи в силу наданих йому службових повноважень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, грубо порушуючи вимоги, Статуту ТОВ «ПРМЗ», вимоги ст. 97 Кодексу законів про працю України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці», знаючи про необхідність першочергової виплати заробітної плати працівникам підприємства та маючи реальну фінансову можливість здійснити такі виплати, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисну, безпідставну невиплату заробітної плати, не виплачував заробітну плату працівникам вказаного підприємства, у результаті чого, у період з січня 2021 року по 23.09.2021 року, заборгованість по заробітній платі перед працівниками охорони підприємства становила 42068,50 грн., а саме: перед ОСОБА_7 на суму 18375 гривень, ОСОБА_8 , на суму 17793,5 гривень, ОСОБА_9 на суму 5900 гривень. Своїми умисними діями ОСОБА_4 , у період з січня 2021 року по 23.09.2021 року допустив заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам ТОВ «ПРМЗ» на загальну суму 42068 гривень 50 копійок. Таким чином, ОСОБА_4 , будучи керівником підприємства, умисно, безпідставно, не виплачував заробітну плату більш як за один місяць.

Дії ОСОБА_4 прокурором кваліфіковані за ч. 1 ст. 175 КК України, як безпідставна невиплата заробітної плати більш як за один місяць громадянам, вчинені умисно керівником підприємства.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому проступку не визнав. Суду пояснив, що обвинувачення органу досудового розслідування є надуманим, та вважає, що стороною обвинувачення не доведено те, що він умисно та безпідставно не виплачував працівникам підприємства заробітну плату. Крім того, зазначив, що з 1999 року працює на вказаному заводі. З 2007 року став директором підприємства. Підприємство займається ремонтом автобусів та тролейбусів. Він постійно знаходився у відрядженнях. Бухгалтер приходив двічі на місяць для підпису відомостей, після чого знову їхав. Повідомив, що вносив на завод свої особисті кошти, сплачував заробітну плату та премії працівникам. Про заборгованість по заробітній платі перед працівниками не знав. Не було такого, щоб працівник не отримав за місяць заробітну плату. Бухгалтерія детально йому не повідомляла, що у працівників виникла заборгованість. Працівники до нього не зверталися з тим, що їм не доплачена заробітна плата. В 2020 році робили аудиторський висновок. В кожного працівника є інструкція з посадових обов`язків. Нарахування заробітної плати та перерахування на картки працівників здійснювала бухгалтер ОСОБА_12 . Він як директор підписував тільки відомості по заробітній платі. На підприємстві один основний рахунок. Рух коштів відслідковувала бухгалтер, вона була відповідальна за це. В 2021 році роботи за замовленнями не було. В нас були тільки фахівці та охорона. Доступ до електронного рахунку підприємства мала і бухгалтер, вона знала пароль та заходила сама. Підтвердження платежів здійснював зі свого телефону. Книга обліку виплати заробітної плати знаходиться у бухгалтера.

Допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду повідомили:

Потерпілий ОСОБА_8 ,зазначив,що була певний час невиплачена зарплата. Він написав листа на ім`я директора Скрипника, щоб була виплачена заборгованість за попередні роки по заробітній платі. Заробітна плата невиплачена за 2 роки.

На питання прокурора: зазначив, що працює на посаді з 2017 року. За шість років не може точно сказати скільки та коли було не доплачено заробітної плати. Середньомісячний оклад повинен був отримувати 4500 грн., точніше знає бухгалтер. Спочатку працював на пів ставки, потім був переведений на повну ставку. За який саме місяць не доплачено заробітну плату не може сказати, оскільки за грудень 2019 року зовсім не виплачено заробітну плату. Два чи три місяці заробітна плата взагалі не була виплачена. На даний час заробітна плата напротязі трьох місяців після написання нами заяви була виплачена керівником Скрипником. До ОСОБА_4 із заявою про виплату заробітної плати письмово не зверталися, лише усно було повідомлено, що коштів немає. Довідку про суму заборгованості по заробітній платі отримував у бухгалтера.

На питання захисника: З іншими працівниками на тему заробітної плати не спілкувався. З 2019 року із заявою про виплату заробітної плати ні до правоохоронних органів ні до керівника підприємства не звертався. Заробітна плата виплачується один раз на місяць з початку була готівкою, потім на карту. Заробітну плату нараховує бухгалтер за дорученням керівника. Чітко суму та період не можу сказати по заборгованості, у виписці бухгалтера всі відомості є. Висновок про недоплату заробітної плати було зроблено тоді коли кожного місяця сума була різною. Наказу про затримки не виплати заробітної плати не було, нас не знайомили.

Потерпіла ОСОБА_7 ,зазначила,що вона пропрацювала на підприємстві 2 роки, і заробітна плата платилася кожного місяця різна. Останні три місяці червень, липень, серпень взагалі не платили заробітну плату. Останній раз отримала 2500 грн. і все.

На питання прокурора пояснила: Суму заборгованості в заяві вказувала із довідки, яку отримала у бухгалтера. В розрахунку було вказано, за який місяць та скільки було недоплачено. Були три місяці коли взагалі заробітна плата не платилася, були місяці коли було виплачено частково. Директором був ОСОБА_4 . Усно просила ОСОБА_4 про виплату коштів, але мені було повідомлено, що немає грошей, письмово до директора не зверталася. З іншими працівниками про заробітну плату не обговорювали. Іншим охоронцям також не виплачували. Нас 4 охоронця.

На питання захисника: Нарахуванням та виплатою заробітної плати займається бухгалтер. Заробітна плата виплачується один раз на місяць на карту. Чітко суму заборгованості по місяцях та період не можу сказати. ОСОБА_4 постійно пояснював недоплату та невиплату заробітної плати тим, що на підприємстві немає коштів. Заробітна плата виплачувалася, але не в повному обсязі. Якою повинна була бути заробітна плата за січень по вересень 2021 року не знаю. Працюю сутки через троє. З січня по серпень 2021 року працювала згідно графіку, на лікарняному не була. Відпустка у березні. Як нараховували заробітну плату чи нараховували кошти по заборгованості заробітної плати я незнала.

Прокурор в судових дебатах підтримав висунуте ОСОБА_4 обвинувачення, вважаючи достатніми для підтвердження обвинувачення докази, які досліджувалися у судовому засіданні на які і посилався у своєму виступі.

Відповідно до ст..22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вказаних вимог закону при розгляді даного кримінального провадження суд дотримався, створивши передбачені процесуальним законом умови для реалізації як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. А саме, суд допитав свідків сторони обвинувачення:

- ОСОБА_12 , яка суду пояснила на питання прокурора: На підприємстві працюю з 2003 року головним бухгалтером. ОСОБА_4 працював з 1998 року. Стосунки нормальні. Знаю про те, що охорона написала заяву про несвоєчасну виплату заробітної плати. На роботу приймає директор. ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 працювали охоронцями на повну зайнятість, у них однаковий оклад заробітної плати. За 2021 рік у них заробітна плата 6000 грн. «грязними», 4850 грн. без податку повинні отримувати на руки. На період 2021 року працювало 12 працівників. За період2021року буливипадки напідприємстві,коли заробітнаплата частковоне виплачувалася. Не виплати були всім працівникам. Із письмовими заявами працівники не зверталися, лише усно. ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зверталися для отримання довідки по заборгованості по заробітній платі. Були місяці коли взагалі заробітна плата працівникам не виплачувалася. За період невиплати працівникам заробітної плати, підприємство здійснювало першочергові оплати, які необхідні були для функціонування підприємства. Надходження до підприємства були. Чому дані кошти не були спрямовані на погашення боргу перед працівниками не знаю, оскільки кошти не в моєму розпорядженні. Головний розпорядник коштів директор. Сплачували за електроенергію, сплачували податки, робили закупівлю необхідного матеріалу. Першочергово сплачували працівникам заборгованість за попередні місяці заробітної плати. Інші працівники із заявами не зверталися. Як змінився директор, на наступний день новий директор першочергово виплатив працівникам заборгованість по заробітній платі. Поки ОСОБА_4 був у відпустці певна сума коштів накопичилася на рахунку, за рахунок якої було частково погашено заборгованість. Інша частина заборгованості за рахунок фінансової допомоги нового директора.

На запитання захисника: Створюється табель відпрацьованого часу, по даному табелю робиться відомість по нарахуванню заробітної плати. Обов`язок по виплаті заробітної плати покладено на директора. Право банківського підпису в період 2021 року було 2 підписи, мій та директора. Розпорядження по руху коштів, директором були усні. Первинна документація за період 2021 року на підприємстві наявна. Мені не відомо чи проводився аудит за 2021 рік. Книги розпоряджень на підприємстві не було. На початку місяця мною було надано ОСОБА_4 аркуш паперу, в якому були зазначені всі витрати. Розпоряджень по повній не виплаті заробітної плати охоронцям ОСОБА_4 не надавав, говорив скільки та кому яку суму виплачувати. Були місяці коли працівники отримували менше ніж 4850 грн.

На запитання суду: Не було такого щоб заробітну плату умисно не виплачували. В період з січня 2021 року по вересень 2021 року в мене була заборгованість приблизно 16000 грн. Я приходила до директора із відомістю по заробітній платі, директор дивився та писав кому скільки виплатити. Я не писала заяву до правоохоронних органів.

При додатковому допиті 16.08.2022 року, свідок суду пояснила, що ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 отримали довідки по заборгованості по заробітній платі на вимогу працівників, довідки робила я, підписала, але печатку не поставила, оскільки новий директор не встиг зробити ще печатку. Колишній керівник печатку новому директору не передавав, в мене її не було. Нарахування заробітної плати проходить з 01 по 31 число, до 10 числа кошти повинні бути виплачені. Підпис на довідках мій. Нараховується заробітна плата згідно відпрацьованого часу який відображається в табелях. В довідках враховано все і відпустки і лікарняні. В підприємства один поточний рахунок по якому проходить весь рух коштів. Всі документи ми передавали аудиту, яка проводила аудит по закінченню аудиту ми приїхали з директором та забрали висновок. Всі документи ми положили директору в машину у багажник. Після чого директор мене відпустив додому. Це було в серпні 2021 року. Проводився бухгалтерський аудит по питаннях господарської діяльності. В матеріалах справи аудиторський висновок не той, що проводився в серпні 2021 року. В 2021 року не проводився аудит по заробітній платі. Зі статутом підприємства ознайомлена, розпорядником коштів є директор. Нарахування заробітної плати робила я, а виплату заробітної плати кому скільки вирішував директор написавши від руки на аркуші паперу. Кожного дня з Приватбанку директору приходило смс повідомлення про рух коштів, тобто він знає суму яка знаходиться на рахунку підприємства. Без дозволу директора я не мала доступу до електронного кабінету рахунку та коштів підприємства. На підприємстві є книга обліку виплати заробітної плати працівникам, яка належним чином оформлена. ОСОБА_8 прийнятий на роботу 26.07.2017 року, ОСОБА_7 прийнята на роботу 02.03.2020 року та ОСОБА_9 прийнята на роботу 20.04.2021 року. Відомості є первинними документами.

На запитання захисника: Я відповідальназа нарахуваннязаробітної плати. Розпорядження директора про виплату заробітної плати були усними. До правоохоронних органів з приводу не виплати заробітної плати не зверталася. Підпис на довідках про заборгованість по заробітній платі мій, довідку робила довільної форми, тому дату не проставила. На даний час заборгованості на підприємстві немає. Електронні документи ДФС звітність правоохоронним органам показувала чи долучалися копії до справи не знаю. Аудит проводився за останні три роки до 2021 року.

- ОСОБА_13 , суду повідомив, на питання прокурора: Працюю заступником директора на підприємстві орієнтовно років 10. ОСОБА_4 був керівником. В 2021 року підприємство функціонувало, виконували зварювальні роботи, фарбувальні, різні замовлення були. Я лише постачав матеріал. Заробітна плата на період 2021 рік була мінімальна. Заборгованість по заробітній платі з боку підприємства переді мною була. З приводу заборгованості ні до бухгалтера ні до директора не звертався. Виплачували кожного місяця по різному. В усній формі повідомляли, що немає коштів. Розрахунки по руху коштів на підприємстві не контролював, перераховував на рахунки по закупівлях матеріалу бухгалтер.

На запитання захисника: ОСОБА_4 не давав наказів про невиплату заробітної плати.

Окрім допиту обвинуваченого, потерпілих та свідків, суд з`ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, а саме досліджував документи, які долучені до матеріалів кримінального провадження та які стосуються пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, і на які посилався прокурор в судових дебатах, а саме:

Витяг ізЄдиного реєструдосудових розслідуваньвід 30.09.2022за ч.1ст.175КК України,згідно якогодо черговоїчастини ВП№ 1Полтавського РУПГУНП вПолтавській областінадійшли заявивід ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , про те, що TOB ПРМЗ не виплачує заробітну плату протягом трьох місяців та мають заборгованість (т.2 а.с 1-2).

Заява ОСОБА_7 від 29.09.2021 року про те, що підприємство ТОВ «ПРМЗ» має заборгованість по заробітній платі за період червень, липень, серпень, у розмірі 18375 грн. (т. 2 а.с. 10), і довідка до заяви про заборгованість (т. 2 а.с. 11).

Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12.10.2021 ОСОБА_7 про те,що станомна 24.09.2021 р. заборгованість ТОВ «ПРМЗ» перед заявницею складає 18 375 грн. (т. 2 а.с. 15)

Копія банківської виписки про рух коштів по рахунку заявниці ОСОБА_7 за період з 01.06.2021 по 26.08.2021 рік. (т. 2 а.с. 20). Вказана довідка банку містить посилання про те, що на рахунок заявниці 11.06.2021 року та 14.07.2021 року було проведено зарахування коштів з цільовим призначенням «ЗАРПЛАТА. ПРМЗ» в розмірі 4500 грн. та 4700 грн. відповідно.

Заява ОСОБА_8 від 29.09.2021 року про те, що підприємство ТОВ «ПРМЗ» має заборгованість по заробітній платі за період червень, липень, серпень, у розмірі 17797 грн. (т. 2 а.с. 21), і довідка до заяви про заборгованість (т. 2 а.с. 22).

Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12.10.2021 ОСОБА_8 про те,що станомна 24.09.2021 р. заборгованість ТОВ «ПРМЗ» перед заявником складає 17 793 грн. (т. 2 а.с. 23)

Копія банківської виписки про рух коштів по рахунку заявника ОСОБА_8 за період з 01.06.2021 по 31.08.2021 рік. (т. 2 а.с. 102). Вказана довідка банку містить посилання про те, що на рахунок заявника 11.06.2021 року та 14.07.2021 року було проведено зарахування коштів з цільовим призначенням «ЗАРПЛАТА. ПРМЗ» в розмірі 4500 грн. та 4900 грн. відповідно.

Заява ОСОБА_9 від 29.09.2021 року про те, що підприємство ТОВ «ПРМЗ» має заборгованість по заробітній платі за період червень, липень, серпень, у розмірі 5 900 грн. (т. 2 а.с. 27), і довідка до заяви про заборгованість (т. 2 а.с. 28).

Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12.10.2021 ОСОБА_9 про те,що станомна 24.09.2021 р. заборгованість ТОВ «ПРМЗ» перед заявницею складає 5900 грн. (т. 2 а.с. 29)

Як вбачається із вказаних документів, наданих прокурором, заявники вказували про заборгованість лише за три місяці, а саме червень,липень,серпень. Проте, як вбачається із банківської випискипро рухкоштів порахунку заявниці ОСОБА_7 за періодз 01.06.2021по 26.08.2021рік. (т. 2 а.с. 20) розрахунки позаробітній платісаме зацей період,про якийзаявники вказують,проводились. Банківськихвиписок порахунках іншихзаявників прокурор судуне надав.

Матеріалами наданими представником ТОВ «ПРМЗ» ОСОБА_15 на запит дізнавача: (т. 2 а.с. 40-82)

Довіреність на представника ТОВ «ПРМЗ»

Копії матеріалів та особової картки ОСОБА_4 , копія протоколу та наказу № 1 від 19 січня 2011 р. на призначення ОСОБА_4 директором ТОВ «ПРМЗ», ОСОБА_16 - головним бухгалтером.

Відомості розподілення виплат ПРМЗ за 14.09.2021, 10.09.2021, 16.08.2021, 09.08.2021, 14.07.2021, 09.08.2021 відповідно до яких вбачається, що заробітна плата працівникам ТОВ ПРМЗ виплачувалась в період липня, серпня та вересня місяця 2021 рік. (т. 2 а.с. 47-54). Проте прокурором не надано відомості розподілення виплат ПРМЗ про інші періоди починаючи з 01.01.2021 року.

Довідка позаборгованості невиплаченоїзаробітної платистаном на 20.09.2021 року, згідно якої існує заборгованість перед ОСОБА_7 в сумі 18 375 грн., ОСОБА_8 в сумі 17 793 грн., ОСОБА_9 в сумі 5 900 грн. ОСОБА_17 в сумі 17335 грн.. Та загальна сума заборгованості перед працівниками охорони на підприємстві складала 59403 грн.

Однак, вказаний документ містить лише загальні відомості про заборгованість без зазначення конкретного періоду виникнення заборгованості, що позбавляє суд можливості встановлення чи виникла ця заборгованість в період який інкримінується в обвинувачення ОСОБА_4 з 01.01.2021 року по 23.09.2021 року.

Довідка про карткові рахунки заявників, якими підтверджено відповідність вказаних рахунків, що належать заявникам.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» код ЄДРПОУ 31966932 Згідно якого в п. 9.47 Виконавчим органом Товариства є Директор. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (т. 2 а.с. 56-76).

Графік чергування заявників за липень, серпень та вересень 2021 року (т. 2 а.с. 96-100). Графіки чергування за період з 01.01.2021 по 01.07.2021 рік в матеріалах справи відсутні та прокурором не надавалися.

Даними протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 20.12.2021 року (т. 2 а.с. 147- 192) в ході якого на підприємстві ТОВ «ПРМЗ» було отримано копії документів, а саме:

-Документи про відкриття та обслуговування банківського рахунку підприємства (т.2 а.с. 151-167);

-Наказ № 53 від 26.07.2017 року, згідно якого призначено ОСОБА_8 на посаду охоронця та встановлення йому погодинної оплати праці у розмірі 19,34 грн за годину згідно відпрацьованого часу за графіком (т. 2 а.с. 171);

-Наказ № 12 від 02.03.2020 року, згідно якого призначено ОСОБА_7 на посаду охоронця та встановлення погодинної оплати праці у розмірі 28,31 грн за годину згідно відпрацьованого часу за графіком (т. 2 а.с. 172);

-Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу №12від 02.03.2020 ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 173);

-Наказ № 11 від 20.04.2021 про прийом на роботу ОСОБА_9 на посаду охоронця з посадовим окладом 6000 грн., згідно штатного розкладу(т. 2 а.с. 174);

-Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу № 11 від 20.04.2021 ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 175);

-Наказ № 6 від 04.01.2021 року про призначення заробітної плати у зв`язку зі зміноюмінімальної заробітноїплати тапризначено працівникам заробітну платуз 01.01.2021року ОСОБА_8 , ОСОБА_7 визначити почасовуоплату згідно наданих табелів з розрахунку 36.11 грн. за годину (т. 2 а.с. 176);

-Штатний розпис ТОВ «ПРМЗ» від 04.01.2021 р. (т. 2 а.с. 177-178);

-Копія відомості про виплату заробітної плати від 11.06.2021 року, від 12.04.2021 року, 21.05.2021 року, від 25.05.2021 року, від 14.07.2021 року (т. 2 а.с. 179-183) Вказані документи містять дані про виплату заробітної плати заявникам у вказані періоди. Відомості про виплату заробітної плати у інші періоди прокурором суду не надано.

-Копію частини Журналу нарахування заробітної плати на ТОВ «ПРМЗ» згідно якоговбачається,що станомна 01.01.2021року передпрацівниками ТОВ«ПРМЗ» існувалазаборгованість іззаробітної плати,зокрема ОСОБА_8 в сумі8939,76грн., ОСОБА_7 8411,31грн.. Як пояснила в судовому засіданні головний бухгалтер ОСОБА_12 , що заборгованість по заробітній платі існувала і до 01.01.2021 року.

Вказаний документ Копія частини Журналу нарахування заробітної плати на ТОВ «ПРМЗ» за період з 01.01.2021 року по 01.10.2021 року відображає лише діяльність головного бухгалтера в частині проведення розрахунків по оплаті праці працівників, але не містить звіту та інформації про загальний стан фінансової діяльності підприємства в цей період та не доводять обвинувачення ОСОБА_4 саме убезпідставній таумисній невиплаті заробітної плати працівникам підприємства за пред`явленим йому обвинуваченням.

Матеріали тимчасовогодоступу дорахунків щомістилися у володінні АТКБ «приватБанк»по банківськомурахунку № НОМЕР_2 що належитьТОВ «ПРМЗ» ідентифікаційний код31966932. Згідно якихвстановлено тадосліджено випискипо вказаному рахунку,в томучислі інформаціящодо здійсненнярозрахунково- касових операційпо рахунку(пропереказ таотримання коштів, часу здійсненнябанківських операцій)з зазначеннямвхідного та вихідного залишкуна рахунку,відомості щододокументів на підставі якихздійснені такіплатежі,номера транзакційщо свідчать про обіг грошових коштів. (Т.2 а.с. 193-251)

Вказаний документ містить інформацію про виплату працівникам заробітної плати, проте не містить конкретної інформації кому і в якому розмірі проведено розрахунок з виплати заробітної плати.

Інші долучені прокурором докази, що містяться у матеріалах справи при винесенні вироку судом до уваги не беруться, в силу вимогст. 85 КПК Україниоскільки вони ні прямо ні не прямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також не вказують на достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Згідно до вимогст.370 КПК України, обгрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч.2ст.94 КПК України, кожен доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених уст.374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Статтею 84 КПК Українивизначено,що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно положень ч.1ст.86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз положення ч. 3ст. 62 Конституції України, згідно з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: в порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, з порушенням встановленого законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, не уповноваженою на те особою, тощо.

Положеннями ч. 1ст. 175 КК Українипередбачена відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб`єктом підприємницької діяльності.

Об`єктивна сторона складу цього проступку виражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць.

Під невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених виплат. Така невиплата утворює склад проступку, передбаченогост. 175 КК України, якщо вона: 1) є безпідставною; 2) має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).

Отже, згідно з диспозицієюст. 175 КК України, кримінальна відповідальність настає виключно в разі безпідставної невиплати заробітної плати, на яку працівник має право більш ніж один місяць.

Таким чином, обов`язковим для притягнення особи до кримінальної відповідальності заст. 175 КК України, з поміж іншого, є встановлення періоду часу за який особі не було виплачено заробітну плату.

Показання допитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків свідчать про те, що в ТОВ «ПРМЗ» дійсно існувала заборгованість по заробітній платі, але вони не містять жодних даних про період її виникнення, тривалість невиплати заробітної плати конкретним працівникам або виплати її частинами, розмір заборгованості та періоди погашення заробітної плати тощо.

Отже показання потерпілих та свідків ніяк непідтверджують обвинуваченняпрокурора щодонаявності у ОСОБА_4 умислу набезпідставну невиплатузаробітної плати,на якупрацівник маєправо більшніж одинмісяць і не спростовують позиції обвинуваченого, щодо відсутності у нього умислу.

Предметом доказування для притягнення керівника підприємства до кримінальної відповідальності за ч. 1ст. 175 КК Україниє також період часу, за який особі не була виплачена заробітна плата.

З огляду на те, що безпідставною треба вважати таку невиплату заробітної плати, яка вчинена за наявності об`єктивної можливості здійснити виплату, для з`ясування такої можливості під час досудового розслідування підлягає перевірці фінансово-економічний стан підприємства, установи чи організації, де виявлено невиплату, а також мета використання коштів, які надходили на їхні рахунки.

Обвинувальний акт прокурора не містить конкретизованого обвинувачення, яку саме суму та за який конкретно період трьом працівникам ТОВ «ПРМЗ» безпідставно не виплачувалася заробітна плата.

Надані прокурором письмові докази у провадженні не підтверджують висновку органу досудового розслідування, з огляду на межі висунутого обвинувачення, про те, що за період з 01.01.2021 року по 23.09.2031 трьом працівникам ТОВ «ПРМЗ» безпідставно не виплачувалася заробітна плата і заборгованість в цьому періоді становила перед ОСОБА_7 на суму 18375 гривень, ОСОБА_8 , на суму 17793,5 гривень, ОСОБА_9 на суму 5900 гривень.

Такі докази містять загальну інформацію про наявність заборгованості із заробітної плати працівникам ТОВ «ПРМЗ», але її розмір у різні періоди в таких документах суттєво відрізняється та в них взагалі відсутня інформаціящодо моменту виникнення у ТОВ «ПРМЗ» заборгованості по заробітній платі саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ..

Відповідно до ч. 1ст. 91 КПК Україниу кримінальномупровадженні підлягаютьдоказуванню:подія кримінальногоправопорушення,винуватість обвинуваченогоу вчиненнікримінального правопорушення,форма вини,мотив імета вчиненнякримінального правопорушення,вид ірозмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,а такожрозмір процесуальнихвитрат,обставини яківпливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч.1ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

Будь-які інші докази, які могли би свідчити на користь обвинувачення, в матеріалах провадження відсутні.

При цьому суд зауважує, що органи досудового розслідування фактично ухилилися від проведення в передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб аналізу дотримання вимог трудового законодавства в частині оплати праці та економічного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «ПРМЗ», де виявлено невиплату заробітної плати працівникам, у тому числі щодо напрямку використання коштів, які надходили на рахунки підприємства, для з`ясування об`єктивної фінансової можливості виплати заробітної плати керівником підприємства, належного встановлення конкретного періоду невиплати або часткової виплати, підстав невиплати заробітної плати та винної в цьому особи.

Таким чином, провівшиперевірку усіх доказів, наданих прокурором, суд вважає, що вони фактично ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивних оцінках стороною обвинувачення наявних матеріалів справи, а тому є безпідставними, а твердження обвинуваченого, про те, що він не вчиняв інкримінованого злочину, відповідає приведеним доказам і не спростованестороною обвинувачення у судовому засіданні.

Згідно з положеннямист.62 КонституціїУкраїни,ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинним доти, доки його вина не буде встановлена в законному порядку.

Статтею 17Закону України№ 3477-IV«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від 23.02.2006 року,передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року. У справах «Грабчук проти України» від 21.09.2005 року та «Шагін проти України» (2010р.) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумнимсумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Очевидно, що сумнівний характер вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч.3 та ч.4ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Аналіз приведених обставин свідчить про те, що стороною обвинувачення суду не надано достатніх доказівдля доведення винуватості ОСОБА_4 в умисній та безпідставній невиплаті заробітної плати, на яку працівник має право більш ніж один місяць.

Відповідно до положень ч.3 ст.52 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст.175 КК Українисудом не здобуті, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення за ч.1 ст.175 КК Українине доведено в судовому засіданні, а тому ОСОБА_4 необхідно виправдати.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати невинуватим та виправдати його у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст.175 КК України в зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні проступку.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави.

Головуючий ОСОБА_1