КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/13252/22 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/3346/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями представника ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» - адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72022000410000005, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 24597296), які знаходяться на наступних банківських рахунках:

-№ НОМЕР_1 , відкритий у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478);

-№ НОМЕР_2 , відкритий у АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005);

-№ НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 відкриті у АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346);

-№ НОМЕР_5 , відкритий у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805);

-№ НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 відкриті у АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528);

-№ НОМЕР_8 , відкритий у АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 300465);

-№ НОМЕР_9 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299).

Зупинено видаткові операції по наступним банківським рахункам ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 24597296):

-№ НОМЕР_1 , відкритий у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478);

-№ НОМЕР_2 , відкритий у АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005);

-№ НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 відкриті у АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346);

-№ НОМЕР_5 , відкритий у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805);

-№ НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 відкриті у АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528);

-№ НОМЕР_8 , відкритий у АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 300465);

-№ НОМЕР_9 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, виплати заробітної плати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану ухвалу. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72022000410000005.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя наклав арешт на майно необґрунтовано та з порушенням вимог, встановлених у ст. ст. 132, 170-173, 370, 372 КПК України.

За результатами аналізу клопотання прокурора, а також копій документів, якими обґрунтовано його доводи, вбачається, що відповідні процесуальні дії та рішення сторони обвинувачення вчинено (прийнято) з грубим порушенням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, а отримані за їх результатами матеріали є протиправними та не можуть братись до уваги при мотивуванні накладення арешту на майно.

Неврахування слідчим суддею таких грубих процесуальних порушень призвело до постановлення незаконної ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Також апелянт зазначає про відсутність подій та ознак (обґрунтованої підозри щодо вчинення) кримінальних правопорушень. А ні зі змісту клопотання прокурора, ні зі змісту оскаржуваної ухвали чи наявних матеріалів досудового розслідування не можна встановити:

- наявність будь-якої конкретного чи хоча б потенційного розміру суми ухилення від сплати податків, а також мотивів, з яких вона стверджує про завдання їй будь-яких матеріальних збитків хоча б орієнтованого розміру;

- умислу будь-якої уповноваженої особи на ухилення від сплати податків у будь-якому розмірі;

- у клопотанні та оскаржуваній ухвалі стверджується, що до вчинення відповідного кримінального правопорушення може бути причетне Товариство, однак не наведено будь-якого конкретного доказу на підтвердження вказаних доводів.

З аналізу змісту оскаржуваної ухвали та відповідних матеріалів досудового розслідування, вбачається, що у кримінальному провадженні відсутні, зокрема:

- інформація про об`єктивну сторону та нібито дії відповідних осіб, внаслідок яких сторона обвинувачення дійшла висновку, що ТОВ «Брокард-Україна» причетна до вчинення будь-якого з кримінальних правопорушень;

- дані про те, що саме зазначене в оскаржуваній ухвалі майно використовується для вчинення кримінального правопорушення;

- належні та допустимі докази, на підставі яких прокурор дізнався

про суб`єктний склад та визначив коло осіб, які могли вчинити кримінальне правопорушення;

- відомості щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення відносно будь-якої з осіб, яких фактично названо злочинцями.

Крім того апелянт зазначає, що як у клопотанні прокурора, та і в оскаржуваній ухвалі відсутні відомості щодо того, що відповідні грошові кошти мають конкретні ознаки речових доказів, а без їх арешту неможливо буде досягти завдань кримінального провадження. Не містить жодного аргументу на те, щоб віднести грошові кошти на банківських рахунках Товариства до речових доказів. А відтак, лише сама по собі вказівка на те, що певне майно є речовим доказом, за відсутності будь-яких інших доводів, виключає можливість накладення арешту на відповідні об`єкти.

Арештоване майно визнано речовими доказами на підставі рішення особи не уповноваженої на проведення досудового розслідування, оскільки постанова про визнання речовими доказами датована 28.06.2022, а постанова про створення слідчої групи та входження до неї слідчого ОСОБА_9 датована 29.06.2022.

Також апелянт звертає увагу на порушення порядку звернення із клопотанням про арешт майна та, що вся логічна послідовність дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, від моменту внесення відомостей до ЄРДР до постановлення оскаржуваної ухвали, свідчить про істотне порушення вимог чинного кримінального процесуального законодавства щодо підстав та порядку накладення арешту на майно.

В порушення вимог КПК України, в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних встановлених досудовим розслідуванням обставин, із посиланням на допустимі докази, а також мотивів, з яких прокурор виходив, ініціюючи питання про накладення арешту на майно, та дійшов висновку про існування потреб досудового розслідування, які б виправдовували такий ступінь втручання у право власності особи, який унеможливлює її право здійснення видаткових операцій.

Апелянт також наголошує на неналежному визначенні обсягу, форми та способу накладення арешту на майно. Як вбачається зі змісту клопотання прокурора та ухвали від 26.07.2022, обраний порядок виконання ухвали не має зв`язку з конкретною забороною/обмеженням, яка складає зміст арешту, а сама відповідна заборона/обмеження не відповідає вимогам чинного законодавства. Відсутність належно викладеної резолютивної частини в ухвалі в дійсності позбавляє учасника, кінцевого бенефіціара, керівництво, інших службових осіб та представників Товариства можливості спрогнозувати свою поведінку та протиправно спотворює для них уявлення про межі та порядок своїх дій з відповідним майном.

Слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали взагалі не взяв до уваги, що арештовані грошові кошти використовуються у правомірній господарській діяльності юридичної особи та застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, позбавляє Товариство можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність належним чином.

Слідчий суддя, в порушення вимог статей 171, 173 КПК України, взагалі не надав оцінки розумності й співрозмірності обмеження відповідних прав ТОВ «Брокард-Україна» із завданням кримінального провадження, а також жодним чином не врахував наслідки арешту майна для його власника, зокрема, чи не призведе накладення арешту на відповідне майно до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької (господарської) діяльності товариства.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена без виклику Скаржника (його представника), представнику скаржника особисто вручено її

лише 02.08.2022. Таким чином, до 02.08.2022 представник Скаржника не був всебічно обізнаним із мотивами постановленої слідчим суддею ухвали від 26.07.2022, внаслідок чого позбавлявся можливості навести обґрунтовані доводи щодо незаконності оскаржуваної ухвали.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, з доповненнями і просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення поданої апеляційної скарги, з доповненнями та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто у відсутності представника ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА». Копія оскаржуваної ухвали, як вбачається з матеріалів клопотання ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» не направлялась, інших відомостей крім того, що зазначено апелянтом про те, що про існування оскаржуваної ухвали ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА»стало відомо лише 02.08.2022 року матеріали клопотання не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів провадження, що першим відділом детективів Підрозділу детективів із захисту економіки у сфері надання фінансових послуг Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72022000410000005 від 27.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» в період січня-березня 2022 року, шляхом реєстрації податкових накладних для отримувача (покупця) «Неплатник» за ціною постачання одиниці товару істотно нижчою від ціни на ідентичні товари, зазначеної на сайті https://www.brocard.ua/, та у подальшому не відображаючи в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковій та фінансовій звітності підприємства фактичних обсягів операцій з реалізації продукції, умисно ухилилися від сплати податку на додану вартість у сумі 33 013 070,33 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Вищезазначені обставини підтверджуються висновком аналітичного продукту від 06.07.2022 року № 845/4, складеним у порядку ст. 22 ЗУ «Про Бюро економічної безпеки України».

Постановою старшого детектива першого відділу детективів із захисту економіки у сфері надання фінансових послуг Головного підрозділу детективів БЕБ України ОСОБА_10 від 28 червня 2022 року, вище зазначене майно ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 24597296) визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Таким чином у органу досудового розслідування є підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА», відкритих у вказаних банківських установах можуть бути приховані та відчужені особами причетними до вчинення кримінального правопорушення, оскільки набуті шляхом реалізації схеми ухилення від сплати податків, зборів, обов`язкових платежів.

15.07.2022 року прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення посягань на функціонування економіки держави управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням посягань на функціонування економіки держави Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки та кібербезпеку держави, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 72022000410000005, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме на грошові кошти ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 24597296), які знаходяться на наступних банківських рахунках: № НОМЕР_1 , відкритий у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478); № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005); № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 відкриті у АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346); № НОМЕР_5 , відкритий у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805); № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 відкриті у АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528); № НОМЕР_8 , відкритий у АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 300465); № НОМЕР_9 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299) та зупинити видаткові операції по наступним банківським рахункам ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 24597296): № НОМЕР_1 , відкритий у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478); НОМЕР_2 , відкритий у АТ «УКРСИББАНК» (МФО351005);№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 відкриті у АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346); № НОМЕР_5 , відкритий у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805); № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 відкриті у АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528); № НОМЕР_8 , відкритий у АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 300465); № НОМЕР_9 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, виплати заробітної плати.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що наданий час в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на грошові кошти ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА», які розміщені на банківських рахунках, оскільки вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні № 72022000410000005 від 27 червня 2022 року.

26.07.2022 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 24597296), які знаходяться на вище зазначених рахунках.

Задовольняючи вказане клопотання прокурора, слідчий суддя врахував правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за ознаками вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72022000410000005, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2022 року та з метою запобігання можливості приховування, знищення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на грошові кошти ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 24597296), які знаходяться на наступних банківських рахунках: № НОМЕР_1 , відкритий у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478); № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005); № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 відкриті у АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346); № НОМЕР_5 , відкритий у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805); № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 відкриті у АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528); № НОМЕР_8 , відкритий у АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 300465); № НОМЕР_9 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299, із зупиненням видатковим операціям по ним, за винятком по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, виплати заробітної плати.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухані пояснення прокурора, а також, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно, а саме грошові кошти ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА», які розміщені на банківських рахунках, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є речовими доказом у вказаному кримінальному провадженні та можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні № 72022000410000005 від 27 червня 2022 року, при цьому постановою від 28 червня 2022 року, вище зазначене майно ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 24597296) визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому слідчим суддею враховано, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 24597296) та третіх осіб, та наклав арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках із зупиненням видаткових операцій по вище зазначених банківських рахунках, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, виплати заробітної плати.

Тому твердження апелянта про те, що в порушення вимог статей 171, 173 КПК України, слідчий суддя взагалі не надав оцінки розумності й співрозмірності обмеження відповідних прав ТОВ «Брокард-Україна» із завданням кримінального провадження, а також жодним чином не врахував наслідки арешту майна для його власника, зокрема, чи не призведе накладення арешту на відповідне майно до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької (господарської) діяльності товариства, є безпідставними.

Твердження апелянта про відсутність належно викладеної резолютивної частини в ухвалі в дійсності позбавляє учасника, кінцевого бенефіціара, керівництво, інших службових осіб та представників Товариства можливості спрогнозувати свою поведінку та протиправно спотворює для них уявлення про межі та порядок своїх дій з відповідним майном, також не знайшли підтвердження, оскільки як вбачається з викладеної резолютивної частини оскаржуваної ухвали, вона є зрозумілою з визначенням чітких меж та порядку її виконання.

При цьому, згідно із ч. ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

При цьому під час апеляційного розгляду встановлено, що в кримінальному провадженні № 72022000410000005 від 27.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України 29.08.2022 винесено постанову про призначення судово-економічної експертизи.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу, з доповненнями представника ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4