ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2479/22 пров. № А/857/12504/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській областіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Мірінович У.А.,

час ухвалення рішення 28.07.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 28.07.2022 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, оформлених листами № 1320-1318/Ю-02/8-1900/22 від 05.04.2022, № 2148-2227/Ю-02/8-1900/22 від 13.06.2022 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058) із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2019-2021 роки та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу у розмірі, обчисленому відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2019-2021 роки, починаючи з 21.03.2022 (дня звернення із відповідною заявою) з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно вимог п.7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не встановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у вказаному випадку відбулось саме переведення з одного виду пенсії на інший, а не нове призначення пенсії, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу з 27.12.2017 було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону № 1058, з врахуванням пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788).

З 29.12.2017 відповідачем припинено виплату позивачці пенсії за вислугу років на підставі ч. 2 ст. 7 Закону № 1788 у зв`язку із працевлаштуванням на роботу за посадою, яка дає право на вислугу років (призначено на посаду вчителя хімії та географії Білобожницької ЗОШ І-ІІІ ступенів з 29.12.2017).

З 21.03.2022 позивач, на підставі особистої заяви отримує пенсію за віком за Законом № 1058.

21.03.2022 та 06.05.2022 позивач звернулася до відповідача із заявами, у яких просила розрахувати розмір її пенсії із застосуванням середньої заробітної (плати) доходу в Україні за три останні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії ( 2019-2021 роки), а також виплатити одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення (арк. справи 10, 12).

Відповідач листами від 05.04.2022 № 1320-1318/Ю-02/8-1900/22 (а.с. 9) та № 2148-2227/Ю-02/8- 1900/22 від 13.06.2022 (а.с. 11), покликаючись на п. 3 ст. 45 Закону № 1058 та беручи до уваги призначення позивачу з 27.12.2017 пенсії за вислугу, - відмовило у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2019-2021 роки та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно вимог п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058.

Вирішуючи вказаний спір, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з п. 21, 16 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55Закону України"Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно достатті 27та з урахуванням нормстатті 28цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

ПоложенняЗакону України"Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Водночас ч. 3ст. 45 Закону № 1058 установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч. 3ст. 45 Закону № 1058 установлюєтьсяпорядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цимЗаконом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченоїЗаконом № 1058. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншимзаконом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Суд звертає увагу, що 2017 року позивачу було призначено пенсію за вислугу відповідно до п. «е»ст. 55 Закону № 1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 позивач звернувся вперше у 2022 році після досягнення 60-річного віку.

Відповідно до п. «е»ст. 55 Закону № 1788право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Ст. 7 Закону № 1788 передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв.постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно доЗакону № 1058із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно доЗакону № 1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно доЗакону № 1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3ст. 45 Закону № 1058.

На момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком нормиЗакону № 1788були чинними. Цейзаконне скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років визначаютьсяЗаконом № 1788, як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду цієї справи.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставіЗакону № 1058за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннямиЗакону № 1788.

При цьомуст. 9 Закону № 1058не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3ст. 45 зазначеного Законурегламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цимЗаконом, на інший.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядкуЗакону № 1788, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставіЗакону № 1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3ст. 45 Закону № 1058, а тому позиція відповідача, що пенсія за вислугу років призначаєтьсяЗаконом № 1058, є необґрунтованою.

Вказаного висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 577/2576/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування при розрахунку позивачеві пенсії за Законом № 1058 за її заявою у 2022 році показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2014-2016 роки є безпідставним, оскільки такий показник мав бути врахований за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у 2022 році, тобто за 2019-2021 роки, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо вимоги виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

П. 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затв.постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191(далі - Порядок № 1191) встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»ст. 55 Закону № 1788. Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що основною умовою, з якою законодавець пов`язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначенихст. 55 Закону № 1788, саме в день досягнення пенсійного віку. Позивачем ця умова дотримана, що сторонами не заперечується.

На переконання колегії суддів, норму п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058 слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної вказаним пунктом грошової допомоги при виході на пенсію поЗакону № 1058особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»ст. 55 Закону № 1788;

- до цього особа не отримувала будь-яку пенсію;

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакціїЗакону № 1058станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Апеляційний суд зазначає, що хоча позивачу була призначена пенсія за вислугу років 27.12.2017 року, проте з 28.12.2017 року виплату такої пенсії припинено.

Колегія суддів зазначає, що дійсно норма п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058 в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, не можна вважати що позивач отримувала пенсію за вислугу років, оскільки виплата такої була одразу призупинена. Оскільки позивач відповідає всім вимогам, а саме досягнення на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058, факту того, що на день досягнення пенсійного віку вона працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону № 1778, наявності достатнього страхового стажу, а також при відсутності доказів виплати та отримання позивачем пенсії за вислугою років, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі № 500/2479/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 19 жовтня 2022 року.