Справа № 569/22011/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Хлуд І.П.,

з участю представників позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представників відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» Оспанова Р.О. ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними.

23 листопада 2018 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними.

02 березня 2020 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» Парчука С.В. про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги зупинено до набрання законної сили рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у цивільній справі №569/ 4335/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прод Майстер до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно.

Ухвалою Рівненськогоміського судуРівненської областівід 03червня 2022року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги.

21 липня 2021 року представником відповідача ТОВ «Прод Майстер» Оспановим Р.О. подано клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

Враховуючи те,що позовнівимоги вцивільних справах№569/10218/21та №569/22011/18є ідентичнимив частинівизнання недійснимидоговорів провідступлення праввимоги укладенихміж ТОВ«Арма Факторинг»та ТОВ«Прод Майстер»,тому Рівненськимміським судомРівненської областіухвалою від21.07.2021року клопотанняпредставника відповідачаТОВ «ПродМайстер» ОспановаР.О.задоволено таоб`єднанов однепровадження цивільнусправу №569/22011/18за позовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АрмаФакторинг»,Товариства зобмеженою відповідальністю«Прод Майстер»про визнаннянедійсними договоріввідступлення прававимоги тацивільну справуза позовом№569/10218/21за позовом ОСОБА_2 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АрмаФакторинг»,Товариства зобмеженою відповідальністю«Прод Майстер»,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 про визнаннянедійсними договоріввідступлення прававимоги задоговором поруки,за договороміпотеки таза Генеральноюкредитною угодою. Об`єднаній цивільній справі присвоєно №569/22011/18.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в своїх позовних заявах просять суд визнати недійсним Договір відступлення права вимоги за Генеральною кредитною угодою № 014/89-07/560 від 28 вересня 2007 року, Кредитним договором №014/89-07/564 від 28.09.2007 року та Кредитним договором №014/89-07/1094/980 від 24.11.2009 року, укладений 16.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер». Визнати недійсним Договір про відступлення прав за договором поруки (№014/89-07/560/2 від 28.09.2007 року), укладений 16.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер». Визнати недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки /014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року/, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» 16 грудня 2016 року,посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М., зареєстрований в реєстрі за №1557. Стягнути з відповідачів понесені ними судові витрати по справі.

В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги позивачів з підстав, викладених в позовних заявах позивачів. Просили суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача ТзОВ «Продмайстер» Оспанов Р.О. та ОСОБА_5 позовні вимоги позивачів не визнали з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та в наданих суду письмових поясненнях. Просили суд відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ТзОВ «Арма Факторинг» та треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судові засідання не з*явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши представників позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , представників відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» Оспанова Р.О. та ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази по справі приходить до наступного:

Між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 28 вересня 2007 року укладено Генеральну кредитну угоду №014/89-07/560 за умовами якої банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, укладеними в рамках цієї Угоди і які є її невід`ємними частинами.

В пункті 1.2. Генеральної угоди сторонами передбачено, що загальний розмір позичкової заборгованості Позичальника на кожний день протягом цієї Угоди за наданими в її рамках кредитами не повинен перевищувати 1 900 000 грн. (один мільйон дев`ятсот тисяч гривень, 00 копійок). Термін дії угоди встановлено до 27.09.2017 року.

Цього ж числа, між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено в межах генеральної кредитної угоди №014/89-07/560 кредитний договір №014/89-07/564, за яким ОСОБА_1 надано кредит розмірі 1 900 000 гривень зі сплатою 12,5% річних строком до 27 вересня 2017 року включно з поверненням коштів відповідно до графіка погашення (додаток №1 до кредитного договору).

Також, 24 листопада 2009 року між Позичальником ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в межах генеральної кредитної угоди №014/89-07/560 від 28.09.2009 року укладено кредитний договір №014/89-07/1094/980, за умовами якого позичальник сплачує залишок основної заборгованості за кредитом в розмірі 745 706 гривень зі сплатою 24% річних строком до 26.06.2015 року з поверненням коштів відповідно до графіка погашення (додаток №1 до кредитного договору).

На забезпечення генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 від 28.09.2007 року та укладених в її межах кредитних договорів, між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року (зі змінами від 27.06.2008 року; 24.11.2009 року).

Згідно з п.п.1.1-1.2 договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року на забезпечення вимог Банку, що випливають з генеральної кредитної угоди № 014/89-07/560 від 28.09.2007 року, ОСОБА_1 передано в іпотеку банку цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить останньому на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.06.2006 року.

Окрім того, в п. 1.3 договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року сторони передбачили, що предмет іпотеки розташований на земельній ділянці розміром 15 500 кв.м, цільове призначення земельної ділянки: для реконструкції і добудови викупленого виробничо-торгівельною комплексу в складі: офісних приміщень з магазинами промислових, продовольчих товарів та кафе з добудовою, торгово-розважального комплексу, торгово- виставкового салону, гаражів з адміністративними, побутовими приміщеннями та майстернями, торгово-складських приміщень, цеху по виробництву металоконструкцій з добудовою та стоянок машин. У зв`язку з тим, що право власності на земельну ділянку належить Управлінню комунальної власності Рівненської міської ради (старий продавець) і на момент укладення договору іпотеки має бути оформлена у власність ОСОБА_1 у відповідності до договору купівлі-продажу від 27.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н. П. та зареєстровано в реєстрі за № 4273 у встановленому законом порядку, сторони за цим договором домовились, що до 25.01.2007 року останній оформить своє право власності на земельну ділянку, що буде підтверджуватися відповідним державним актом. Після одержання Державного акту про право власності на земельну ділянку, яка в цьому договорі є предметом іпотеки як майнові права на земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 27.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 4273, банк реєструє обтяження прав власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку, а оформлене право власності на земельну ділянку продовжує бути предметом іпотеки відповідно до цього договору без додаткової угоди до нього. Предмет іпотеки оцінюється сторонами в розмірі 5526500 гривень /п. 1.5 договору іпотеки/.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 12.12.2013 року визнано предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , такі земельні ділянки: площею 0,3115 га, кадастровий №5610100000:01:029:0549; площею 0,0687 га, кадастровий №5610100000:01:029:0555; площею 0,0346 га, кадастровий №5610100000:01:029:0532; площею 0,1840 га, кадастровий №5610100000:01:029:0533; площею 0,4571 га, кадастровий №5610100000:01:029:0534; площею 0,1231 га, кадастровий №5610100000:01:029:0535; площею 0,1130 га, кадастровий № 5610100000:01:029:0536; площею 0,1657 га, кадастровий №5610100000:01:029:0537; площею 0,0240 га, кадастровий №5610100000:01:012:0059; площею 0,0683 га, кадастровий 5610100000:01:012:0060.

Отже, предметом іпотеки за договором був цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки визначені у рішенні Рівненського районного суду Рівненської області від 12.12.2013 року у справі 570/2321/13-ц.

Водночас, між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , де остання є поручителем, укладено договір поруки №014/89-07/560/2 від 28.09.2007 року (зі змінами від 27.06.2008 року).

Згідно п. 1.2 Договору поруки №014/89-07/560/2 від 28.09.2007 року передбачено, що сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням боржника ОСОБА_1 , які виникають з умов Генеральної кредитної угоди №014/89-07/560 від 28.09.2007 року, а також з умов договорів укладених в рамках генеральної кредитної угоди, та усіх додаткових угод до неї, які укладенні та/або можуть бути укладені до закінчення її строку, а саме: повернути кредит в розмірі 1900000,00 грн. (один мільйон дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок), проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі зобов`язань.

Згідно вказаного договору поруки №№014/89-07/560/2 від 28.09.2007 року позивач ОСОБА_2 є поручителем за зобов`язаннями Генеральної кредитної угоди №014/89-07/560 від 28.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (що перейменовано з Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль») подано позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно рішення Апеляційного суду Рівненської області від 06 грудня 2016 року у справі №569/12316/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено повністю, зокрема в рахунок погашення 6454481 (шість мільйонів чотириста п`ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 92 копійки) заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за кредитними договорами №014/89-07/1094/980 від 24.11.2009 року та №014/89-07/564 від 28.09.2007 року звернено стягнення на заставне згідно із договором іпотеки №014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року таке нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та такі земельні ділянки: площею 0,3115 га, кадастровий №5610100000:01:029:0549; площею 0,0687 га, кадастровий №5610100000:01:029:0555; площею 0,0346 га, кадастровий №5610100000:01:029:0532; площею 0,1840 га, кадастровий №5610100000:01:029:0533; площею 0,4571 га, кадастровий №5610100000:01:029:0534; площею 0,1231 га, кадастровий №5610100000:01:029:0535; площею 0,1130 га, кадастровий № 5610100000:01:029:0536; площею 0,1657 га, кадастровий №5610100000:01:029:0537; площею 0,0240 га, кадастровий №5610100000:01:012:0059; площею 0,0683 га, кадастровий 5610100000:01:012:0060.

В подальшому, 16 грудня 2016 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» укладено договір факторингу, за умовами якого банком відступлено факторові право вимоги за:

- генеральною кредитною угодою № 014/89-07/5'60 від 28.09.2007 разом з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до неї;

- кредитним договором № 014/89-07/564 від 28.09.2007 разом з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до нього;

- кредитним договором № 014/89-07/1094/980 від 24.11.2009 разом з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до нього;

- договором іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007, разом з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до нього;

- договором поруки № 014/89-07/560/2 від 28.09.2007, разом з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до нього.

Цього ж числа, 16.12.2016 між Публічним акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» було укладено договір комісії, відповідно до умов якого останнє взяло на себе зобов`язання вчинити правочини щодо придбання права вимоги за зазначеними вище кредитним договором та договором іпотеки.

Також, 16.12.2016 між ТОВ «Арма Факторинг» та ТОВ «Прод Майстер» укладено договір відступлення права вимоги.

Згідно п. 1.1. договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за кредитними договорами. У розділі «Визначення термінів (понять) договору передбачено, що ці кредитні договори - означає наступні договори:

- генеральна кредитна угода № 014/89-07/560 від 28.09.2007 разом з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до неї;

- кредитний договір № 014/89-07/564 від 28.09.2007 разом з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до нього;

- кредитний договір № 014/89-07/1094/980 від 24.11.2009 разом з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до нього.

Іпотечний договір визначено, як договір іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007, разом з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до нього.

Договір поруки - договір поруки № 014/89-07/560/2 від 28.09.2007, разом з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до нього.

Водночас, 16.12.2016 року між ТОВ «Арма Факторинг» та ТОВ «Прод Майстер» укладено:

- договір відступлення прав за договором поруки, в п. 1.1 даного договору вказано, що у зв`язку з укладенням між Цедентом та Цесіонером Договору відступлення права вимоги від 16.12.2016 року (далі Договір відступлення), Цедент передає, а Цесіонарій приймає права за договором поруки, що зазначені у Додатку 1 до цього Договору. Згідно додатку до вказаного договору зазначено, що Договір поруки, право за яким передається від Цедента до Цесіонера «договір поруки №014/89-07/560/2 від 28.09.2007 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2

-договір відступлення прав за договором іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1557.

За таких обставин з 16.12.2016 право вимагати у позивачів виконання зобов`язань за кредитами, за договором поруки, договором іпотеки перейшло до ТОВ «Прод Майстер» у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістом статей 512 ЦК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на день укладення договорів факторингу), у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. У разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації, спадкування тощо) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Положення частини першої статті 1083 ЦК України регулюють питання наступного відступлення права грошової вимоги після укладення договору факторингу.

Так, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (частина перша статті 1083 ЦК України).

В договорі факторингу від 16 грудня 2016 року укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Міжнародний Інвестиційний банк» сторони погодили, що фактор має право здійснювати будь-які не заборонені чинним законодавством України дії для реалізації прав вимоги та/або отримання боргу від позичальника особисто або уповноважувати на це третіх осіб зокрема, шляхом укладення відповідних договорів доручень, а також має право розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд, в тому числі здійснювати наступне відступлення прав вимоги на користь третіх осіб за будь-яку ціну (п. 4.5 вказаного договору).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України» від 03 квітня 2009 року № 231 до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Зі змісту статтей 1077 та 1079 Цивільного кодексу Українита частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Фінансова установа - це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 того ж Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг належить до фінансових послуг (пункт 11 частини 1 статті 4 Закону).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг є фінансовою послугою вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило за яким фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання.

Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (частини 1 та 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18) дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другої статті 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з юридичною особою, не внесеної Державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням оспорюваного договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на юридичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до юридичної особи. При цьому договір факторингу не може бути укладений між банком та юридичною особою (без ліцензії на надання фінансових послуг).

Крім цього, у відповідностідо ст.1011та ст.1012ЦК України задоговором комісіїодна сторона(комісіонер)зобов`язуєтьсяза дорученнямдругої сторони(комітента)за платувчинити одинабо кількаправочинів відсвого імені,але зарахунок комітента. Предметом договору комісіїє надання посередницьких послуг в сферіторговогообороту, що передбачають вчинення одного або кількох правочинів, за винятком правочинів, що мають особистий характер. Предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, тобтопослуга, що ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Так, аналізуючи ряд угод, яким здійснили перехід права вимог, необхідно вказати, що договір комісії від 16.12.2016 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», відповідно до умов якого останнє взяло на себе зобов`язання вчинити правочини щодо придбання права вимоги за зазначеними вище кредитним договором та договором іпотеки. Вказаний договір комісії є лише посередницьким договором згідно ст. 1011 ЦК України та істотною умовою даного договору є зобов`язання продати передати майно, а у відповідності до ст. 1083 ЦК України, відступлення права вимоги повинні бути відступленні шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з юридичною особою, не внесеної Державного реєстру фінансових установ.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд вважає, що оспорювані договори відступлення прав від 16 грудня 2016 року укладені з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а відтак повинні бути визнані судом недійсними.

Отже, нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь юридичної особи, яка не має відповідної ліцензії на здійснення фінансових послуг, оскільки ст.1054 ЦК України не передбачає таку юридичну особу на стороні кредитодавця в кредитних відносинах. Ні фізична особа, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором. Більш того, наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з юридичною особою, не внесеної до Державного реєстру фінансових установ.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в рішеннях №909/968/16 від 11 вересня 2018 року, №465/646/11 від 31 жовтня 2018 року, №916/144/17 від 16 квітня 2019 року, по справі №638/22396/14-ц від 10 листопада 2020 року.

Крім того, Верховний Суд у своїй Постанові по справі № 916/1410/19 від 03 червня 2020 року зазначає, що аналіз положень статей 512-518 ЦК України дає підстави для висновку щодо суб`єктного складу правочинів із відступлення права вимоги, а відповідно до статті 2 ЦК України учасником цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа. Водночас, за змістом частини 1 статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини 5 статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у договорі факторингу беруть участь три сторони: клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 ЦК України), фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 ЦК України), та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором. Статтею 350 ГК України визначено, що фактором може бути лише банк. Однак, пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, передбачено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах 1, 2 статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо згідно із законом надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

З вище викладеного слідує, що з відчуженням прав вимог на підставі договору відступлення права вимоги від 16 грудня 2016 року, який за своєю правовою природою є договором факторингу та договори про відступлення прав вимог за договором іпотеки та за договором поруки між фінансовою компанією та юридичною особою, як похідні договори є недійсними та підлягають визнанню такими в судовому порядку.

Крім того ТОВ «Арма Факторинг» (первісний кредитор) уступив грошову вимогу до ОСОБА_2 (як поручителя) та ОСОБА_1 (як боржника) в обмін на грошові кошти в сумі 1 820 000 грн, які ТОВ «Прод Майстер» (новий кредитор) зобов`язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника, поручителя), що є основною ознакою договору факторингу.

Поряд з тим відповідно до вимог надісланих ТОВ «Прод Майстер» 20.12.2016 року про усунення порушення за Генеральною кредитною угодою №014/89-07/560 від 28.09.2007 року та кредитними договорами отриманими позивачами:

1)грошова вимога, яка підлягає до виконання за кредитним договором №014/89-07/1094/980 від 24.11.2009 року становить: заборгованість по кредиту 641650,96 грн., заборгованість по процентам 1114574,61 грн., заборгованість по пені кредиту 283347,81 грн., заборгованість по пені по процентам 410230,60 грн., загальна сума заборгованості 2449803,98 грн.

2)грошова вимога, яка підлягає до виконання за кредитним договором №014/89-07/564 від 28.09.2007 року становить: заборгованість по кредиту 1685936,55 грн., заборгованість по процентам 1926582,96 грн., заборгованість по пені кредиту 509866,48 грн., заборгованість по пені по процентам 672577,10 грн. загальна сума заборгованості 4794963,09 грн.

Загальний розмір грошової вимоги становить 7244767 07 грн. (сім мільйонів двісті сорок чотири тисячі сімсот шістдесят сім гривень 07 копійок).

Водночас,згідно ізп.п.1.5договору іпотеки№ 014/89-07/560/1від 28.09.2007року предметіпотеки оцінюєтьсясторонами всумі 5526500грн.00коп. (станом на момент укладення договору іпотеки).

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 06 грудня 2016 року у справі №569/12316/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначено розмір заборгованості позивачів в сумі 6454481 грн 92 коп. (шість мільйонів чотириста п`ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 92 копійки перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за кредитними договорами №014/89-07/1094/980 від 24.11.2009 року та №014/89-07/564 від 28.09.2007 року в рахунок якої звернуто стягнення на іпотечне майно згідно з договором іпотеки №014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року.

Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «Арма Факторинг» отримало фінансування у розмірі 1 820000 грн. 00 грн, а ТОВ «Прод Майстер», в свою чергу отримало права вимоги заборгованості в розмірі 6454481 грн. 92 коп. (згідно рішення Апеляційного суду Рівненської області від 06.12.2016 року у справі №569/12316/15-ц) в подальшому виставивши вимогу для позивачів, щодо сплати грошової вимоги в розмірі 7244767 грн. 07 грн., та отримали право погашення заборгованості за рахунок звернення стягнення на заставне майно згідно договору іпотеки від 28.09.2007 року вартість якого на момент укладення вказаного договору становила 5526500 грн.00 коп.

З чого слідує, що укладений між ТОВ «Арма Факторинг» та ТОВ «Прод Майстер» оспорюваний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу.

Судом враховано, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хоч і не є стороною договору, договорів про відступлення прав, договорів відступлення прав за договором поруки та за договором іпотеки від 16 грудня 2016 року, однак, укладення даних договорів зачіпає їх права та охоронювані законом інтереси, як боржника та поручителя в кредитних відносинах за вказаними кредитними відносинами, а тому суд вважає, що позивачі мають право на звернення з відповідними позовом до суду щодо визнання недійсними вказаних договорів відступлення прав та оскарження їх дійсності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Приписами ст.328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту \ права, визначеними зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача .

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За вище викладених обставин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, тому сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1409 грн. 60 коп. за подання позову та сплачений ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2724 грн. за подання позову, підлягає стягненню солідарно з відповідачів в повному обсязі на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Новопирогівська, 50, код ЄДРПОУ 32487273), Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Млинівська, 23, код ЄДРПОУ 37796780) про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги, задоволити повністю.

Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Новопирогівська, 50, код ЄДРПОУ 32487273), Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Млинівська, 23, код ЄДРПОУ37796780), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_5 ) про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, відступлення прав за договором поруки, відступлення прав за договором іпотеки, задоволити повністю.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги за Генеральною кредитною угодою №014/89-07/560 від 28 вересня 2007 року, Кредитним договором №014/89-07/564 від 28 вересня 2007 року та Кредитним договором №014/89- 07/1094/980 від 24 листопада 2009 року, укладений 16 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер».

Визнати недійсним договір відступлення прав за договором поруки (№014/89-07/560/2 від 28.09.2007 року), укладений 16 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер».

Визнати недійсним договір відступлення прав за договором іпотеки (014/89-07/560/1 від 28.09.2007 року), укладений 16 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М., зареєстрований в реєстрі за №1557.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 1362 грн.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 1362 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положеньЦивільногопроцесуальногокодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.