ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2022 р. Справа№ 920/663/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В.

За участю представників учасників процесу:

від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": Суденко Р.В. -адовкат;

від АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання": Сафронов М.А.;

від ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання": Похилько Л.В.;

від ФГВФО: Линник Я.В. - адвокат.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 (суддя Жерьобкіна Є.А, м. Суми, повний текст рішення складено 28.08.2021)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",

до: 1. Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 14 674 914 доларів США 88 центів та 138 794 221,63 грн заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3189/2-1 від 05.11.2013

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №20-3189/2-1 від 05.11.2013, укладеного між позивачем та першим відповідачем

За результати розгляду апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - позивач/ ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") звернувся до Господарського суду Сумскьої області із позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - відповідач-1 АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - відповідач-2/ ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання") заборгованість у розмірі 14 674 914 доларів США 88 центів та 138 794 221,63 грн, з яких: 10 946 555,78 доларів США - заборгованість по кредиту, 3 728 359,10 доларів США - заборгованість по процентах, 106 292 899,03 грн - пеня по кредиту, 15 322 345,05 грн - пеня по відсоткам, 13 286 580,03 гр. - 3% річних по тілу кредиту, 3 217 397,52 грн- 3% річних по процентам, 675 000,00 грн- штрафу, за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3189/2-1 від 05.11.2013, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи ( т.1, а.с. 5-14).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань з повернення кредиту, наданого за кредитним договором від 05.11.2013 № 20-3189/2-1, поручителем за яким є відповідач-2 на підставі договору поруки від 12.12.2017 № 20-3189/2-1-12122017/п1.

09.10.2019 АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" подало до Господарського суду Сумської області зустрічну позовну заяву (вх. № 3147 від 07.10.2019), в якій просить суд прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"; визнати недійсним договір від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013, укладений між позивачем та першим відповідачем.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач -1 посилається на те, що у договорі від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 сторони не встановили строк його дії; термін дії договору, визначений у п. 9.3. договору не відповідає за змістом ст. 252 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки не встановлює час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки. Недійсність пункту 9.3. договору від 30.09.2016, у відповідності до ст. 217 Цивільного кодексу України, тягне за собою недійсність всього договору.

08.10.2020 відповідач -1 подав заяву до Господарського суду Сумської області (вх. №3083к від 08.10.2020), в якій змінює предмет зустрічного позову та просить суд: 1) визнати недійсним договір від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3189/2-1 від 05.11.2013, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"; 2) визнати недійсним договір від 21.02.2017 № 20-3189/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 3189/2-1 від 05.11.2013, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"; 3) визнати недійсним договір від 12.12.2017 № 20-3189/2-1-12122017 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 3189/2-1 від 05.11.2013, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

Ухвалою від 12.11.2020 Господарський суд Сумської області відмовив у прийнятті до розгляду заяви АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про зміну предмету зустрічного позову (вх. №3083к від 08.10.2020).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 позов задовольнити частково.

Стягнуто солідарно з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ідентифікаційний код 00039002) заборгованість по кредиту в сумі 10 946 555,78 доларів США.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог до ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» щодо солідарного стягнення - відмовлено.

Стягнуто АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 3 728 359,10 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 808 109,72 грн пеню за прострочення сплати процентів за правомірне користування кредитом в сумі 728,92 грн, штраф в сумі 675 000 грн.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог до акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» - відмовлено.

Стягнуто з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 672 350,00 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у справі, суд виходив з доведеності позивачем за первісним позовом обставин укладання кредитного договору №20 - 3189/2-1 від 05.11.2013, факту виконання останнім зобов`язань з надання кредитних коштів та невиконання зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту іншою стороною, позичальником - АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», а також поручителем - ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», стосовно якого суд встановив чинність та строк дії договору поруки, а також межі відповідальності поручителя. Водночас, перевіривши заявлений позивачем розрахунок пені суд встановив, що такий зроблено з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, а також поза межами строку позовної давності, відтак задовольнив частково пеню за прострочення повернення кредитних коштів на суму 808 109,72 грн та пеню за прострочення сплати процентів за правомірне користування кредитом в сумі 728,92 грн. Також судом задоволено вимоги позивача за первісним позовом та стягнуто з відповідача-1 штраф в сумі 675 000 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних, заявлених на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення сплати нарахованих процентів за користування кредитом, в тому числі тих, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 Цивільного України, судом першої інстанції відмовлено, оскільки в кредитному договорі відсутні відповідні умови, які б передбачали можливість такого нарахування.

Також суд першої інстанції відмовив у в частині солідарного стягнення пені відповідача - 2 , оскільки відповідно до умов договору поруки другий відповідач поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку тільки по погашенню заборгованості в розмірі наданого кредиту.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову АТ "СМНВО", суд дійшов висновку, що сторони пунктами 2.1.1.2, 2.1.2.2 та 2.5 договору погодили «строк кредитування», «кінцевий строк повернення позичальником кредиту», а також «строк дії ліміту кредитування», відтак відхилив як необґрунтовані заперечення відповідача-1 щодо невизначення сторонами строку дії кредитного договору; а зважаючи на те, що пунктом 9.3 оспорюваного договору сторони досягли згоди, що такий діє до повного виконання та повернення відповідачем-1 кредитної заборгованості, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, покладених на нього договором, суд дійшов висновку, що даний пункт договору відповідає чинному законодавству, а підстави, визначені ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору від 30.09.2016, відсутніми.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - скаржник-1) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити та визнати недійсним Договір від 30.09.2016 року №20-3189/2-1 -3092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 року, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

Апеляційна скарга АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" обґрунтована тим, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, оскільки ухвалене за неповного з`ясування фактичних обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, узагальненні доводи апеляційної скарги АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" зводяться до наступного:

- невідповідністю висновків суду щодо недоведеності обставин недійсності договору від 30.09.2016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 05.11.2013 та наявності порушеного права позичальника, оскільки внесенням змін до кредитного договору шляхом викладення його у новій редакції, сторони визначили умови, які застосовуються до траншу-1 з 01.09.2016, а до траншу-2 - по 31.08.2016, сторони не встановили строку дії основного договору;

- посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №5017/1987/2012, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що проценти, нараховані банком за період з 20.03.2015 по 30.09.2016 є такими, що нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позаяк кредитний договір від 20.04.2012 не містить умови про їх нарахування за підвищеною процентною ставкою річних, відмінної від визначеної ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, отже вимогу щодо стягнення процентів за підвищеною ставкою, суд задовольнив безпідставно;

- місцевим господарським судом не було надано належної оцінки умовам договору в редакції від 30.09.2016 (абз. 2 п.п.2.1.1.1 та абз. 2 п.4 .1 договору), якими передбачалась можливість нарахування процентів відповідно до ч. 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України після закінчення строку кредитування, до дня повернення позики, при цьому суд не врахував правової позиції Верховного Суду у справі №444/9519/20 щодо неправомірності нарахування процентів відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України після закінчення строку кредитування;

- судом не було встановлено тієї обставини, що договір від 30.09.2016 про внесення змін до кредитного договору є новацією, оскільки містить усі притаманні їй елементи, не застосував до спірних правовідносин положень ст. 604 ЦК України, не зважив на те, що оспорюваний договір не спрямований на настання правових наслідків;

- місцевий господарський суд неправильно застосував до спірних правовідносин приписи статей 70, 72 Закону України «Про акціонерні товариства» з огляду на те, що договір від 30.09.2016 є по суті частиною «значного правочину», а рішенням позачергових Загальних зборів АТ «Сумське НВО», оформлених протоколом № 31 від 25.10.2016, отримання відповідачем-1 траншевої невідновлювальної кредитної лінії від банку схвалено не було, так як стосувалось правочинів на майбутнє.

Також, не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - скаржник -2) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 скасувати в частині солідарного стягнення з ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість по кредиту у сумі 10 946 55,78 доларів США- скасувати на ухвалити нове рішення, яким ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмовити у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" в повному обсязі.

У подальшому, 04.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" надійшла заява про часткову відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19, відповідно до якої останній просив відстрочити оплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою, і, відповідно, у випадку відмови у задоволенні: закрити апеляційне провадження в частині оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 року у справі №920/663/19 щодо стягнення з ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 3 718 359,10 доларів США заборгованосту по кредиту та скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 року у справі №920/663/19 в частині вимог ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення 10 000,00 доларів США заборгованості по кредиту, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021, зокрема, відмовлено ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" у задоволенні клопотання про відстрочення слати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою від 16.09.2021 №б/н на рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19; прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» від частини вимог апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження у справі №920/663/19.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" зазначає, що оскільки ПАТ "АКПІБ" після настання строку виконання основого зобов`язання не пред`явив вимогу до поручителя, строк дії поруки сплив 21.06.2018, а висновок суду першої інстанції про те, що у договорі сторони встановили строк, після закінчення якого припиняється порука (через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором) є передчасним та таким, що не відповідає нормі ч. 4 ст. 559 ЦК України; нова редакція пункту 5.2. договору, викладена в редакції додаткової угоди від 25.05.2018 № 20-3189/2-1-25052018/п-1 не встановлює строк поруки, а визначає випадки, коли порука за цим договором припиняється; чинним законодавством не надано права сторонам договору поруки визначати випадки припинення поруки, оскільки вказане унормовано нормами ЦК України, які підлягають застосуванню.

Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19; відстрочити Акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» оплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за цією апеляційною скаргою; рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 в частині стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» штрафу в сумі 675 000,00 грн - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» штрафу у розмірі 675 000,00 грн.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою скаржник вказав на передчасність висновку про наявність підстав для стягнення штрафу, адже судом не було враховано обставини, що договором про внесення змін від 12.12.2017 до кредитного договору був визначений кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах траншів-1,2 - до 21.12.2017 включно, а з довідки розрахунку штрафу, наданої позивачем, вбачається, що всі суми штрафу були нараховані за порушення АТ "СМНВО" термінів виконання зобов`язання, що мали місце після закінчення встановленого строку кредитування, тобто терміну повернення кредиту.

Крім того, у прохальній частині апеляційної скарги скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19.

01.11.2021 АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19; відстрочити АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» оплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за цією апеляційною скаргою; рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 в частині стягнення 10 946 555,78 доларів США заборгованості по кредиту та 3 728 359,10 доларів США - скасувати та прийняти нове, яким відмовити ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у задоволенні позовних вимог.

01.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду від АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» надійшла заява про часткову відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19, відповідно до якої останній просив відстрочити оплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою (вих. №18-7/750 від 21.09.2021), і, відповідно, у випадку відмови у задоволенні: закрити апеляційне провадження в частині оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 року у справі №920/663/19 щодо стягнення з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 10 936 555,78 доларів США заборгованості по кредиту та скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 року у справі №920/663/19 в частині задоволення вимог ПАТ а «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення 10 000,00 доларів США заборгованості по кредиту, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2021, зокрема, відмовлено АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» у задоволенні клопотання про відстрочення слати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою від 22.11.2021 №б/н на рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19; прийнято відмову АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» від частини вимог апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження у справі №920/663/19.

На переконання заявника апеляційної скарги, рішення Господарського суду Сумської області від 18.089.2021 в частині стягнення 10 000,00 доларів США заборгованості є таким, що винесене місцевим господарським судом із неповним встановленням обставин справи та з порушенням вимог ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, що у свою чергу призвело до відхилення доводів відповідача -1 щодо отримання відповідачем -1 1 380 693,29 доларів США без належної правової підстави.

30.09.2022 від АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» до Північного апеляційного господарського суду надійшло доповнення до апеляційної скарги №18-7/732 від 14.09.2021 (в частині оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 щодо відмови від подачу -1 у задоволенні позову про визнання недійсним Договору від 30.09.2016 року №20-3189/2-1 - 3092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 року, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

У свою чергу, доповнення скарги - це наведення нових аргументів та міркувань, наведення нових мотивів скарги, подання додаткових доказів з посиланням на них, уточнення норм матеріального чи процесуального права та ін. Зміна скарги - це заміна одних положень іншими.

Судова колегія звертає увагу, що ст.266 ГПК України чітко вказує на строк подання доповнення до апеляційної скарги (протягом строку на апеляційне оскарження) і не передбачає можливості поновлення цього строку чи можливості застосувати до цієї процесуальної ситуації загальних положень щодо поновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.06.2021р. у справі №05-10-14-01-08/103, аналіз змісту ч.1 ст.266 ГПК України дозволяє зробити висновок про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, за межами строку на апеляційне оскарження.

Оскільки в силу ч.1 ст.266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її лише протягом строку на апеляційне оскарження, який у розглядуваному випадку визначений статтею 256 ГПК України як 20 днів з дня прийняття рішення, враховуючи те, що "додаткові обґрунтування апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 надійшли від скаржника до суду апеляційної інстанції лише 21.09.2021 (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду названих додаткових обґрунтувань та їх повернення заявнику як таких, що подані з порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти задоволення апеляційних скарг, позивач вказував на те, що в апеляційних скаргах апелянт посилається на підстави, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Так, у відзиві на первісний позов та у зустрічному позові АТ "СМНВО" не вказував на відсутність схвалення правочину загальними зборами, що виключає можливість посилатися на вказані обставини в суді апеляційної інстанції; посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від у справі № 910/4455/20 не може братись до уваги, оскільки відносини у даних справах не є подібними, а зміст договорів є різним; судом першої інстанції правомірно встановлено, що укладеним сторонами кредитним договором визначено строк його дії, строк повернення кредиту, вказаний договір є виконаним, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним або неукладеним; посилання апелянта на те, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, також не заслуговують на увагу з огляду на відсутність умислу в обох сторін правочину; рішенням загальних зборів АТ "СМНВО", оформлених протоколом від 30.09.2016 № 31, надано згоду на укладення договору на суму 11 000 000,00 грн; штраф нараховано не за невиконання грошового зобов`язання з повернення кредитних коштів, а за невиконання інших зобов`язань, обумовлених кредитним договором, пов`язаних з веденням належним чином рахунку, зберіганням коштів на рахунку у певних обсягах, наданням звітності тощо.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/327/22 від 25.01.2022 у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №920/663/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022 для розгляду справи №920/663/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" призначено на 01.03.2022.

Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання 01.03.2022 у справі №920/663/19 не відбулося.

Ухвалою Півнінчого апеляційного господарського суду від 02.05.2022 розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" призначено на 07.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 розгляд справи №920/663/19 відкладено на 07.07.2022.

Проте у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. (головуючий суддя (суддя - доповідач) на лікарняному, розгляд зазначених скарг, призначених на 07.07.2022, не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 розгляд апеляційних скарг АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" призначено на 26.07.2022

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 26.017.2022 клопотання Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом задовольнити; залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом; розгляд справи №920/663/19 відкладено на 27.09.2022.

Явка представників сторін

У судове засідання 27.09.2022 з`явилися уповноваженні представники сторін.

Позиція представників сторін у справі

У судовому засіданні 27.09.2022 представники позивача за первісним позовом та третьої особи на стороні позивача за первісним позовом проти доводів апеляційних скарг заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача-1 за первісним позовом підтримав доводи своїх апеляційних скарг, просив їх задовольнити, скасувати на рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 в частині відмови у визнанні недійсним Договору від 30.09.2016 року №20-3189/2-1 -3092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 року, укладеного між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити та визнати недійсним договір від 30.09.2016 року №20-3189/2-1 -3092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 року, укладеного між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"; скасувати рішення в частині стягнення на користь позивача штрафу в сумі 675 000,00 грн та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вказаної суми штрафу; скасувати рішення в частині стягнення з відповідача -1 10 000,00 доларів США та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні вказаної суми. Також підтримав подану ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 в частині оскарження стягнення 10 000,00 доларів США заборгованості по кредиту;

Представник відповідача-2 за первісним позовом підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі № 920/663/19 скасувати частині стягнення з відповідача -2 10 000,00 доларів США та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні вказаної суми.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив апеляційні скарги АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05.11.2013 між позивачем та першим відповідачем укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 9 500 000, 00 доларів США (ліміт кредитної лінії) на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором.

Відповідно до п. 3.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 11,3 процентів річних. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи з розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Згідно з п. 3.3. договору, у випадку порушення позичальником встановлених у пункті 2.2. договору строків повернення отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 13,3 процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п. 3.2. договору.

За умовами пункту 2.2. договору, кінцевий термін погашення кредиту - не пізніше 4 серпня 2014 року.

Кредит надається для поповнення обігових коштів, на інші виробничі потреби (пункту 2.3. договору).

Згідно з пунктами 6.1., 6.8. договору, останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно умов договору.

Відповідно до меморіальних валютних ордерів № 105979 від 06.11.2013, № 26278 від 13.11.2013 та виписок про рух коштів першому відповідачу надано кредит в сумі 9 500 000 доларів США.

31.07.2014 між позивачем та першим відповідачем укладений договір про внесення змін та доповнень до договору, згідно з яким змінено кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 04.08.2015, встановлено графік зменшення ліміту кредитної лінії, викладено в новій редакції пункту 3.2. договору щодо процентів за користування кредитом та пункт 3.8. договору щодо забезпечення договору заставою майнових прав позичальника на надходження виручки за договорами загальною вартістю 417 436 172, 50 грн.

За умовами пункту 3.2. в новій редакції, проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі: 11,3% процентів річних з дати підписання договору про внесення змін по 03.08.2014 включно; 10% процентів річних з 04.08.2014 по 10.01.2015 включно; 11,3% процентів річних з 11.01.2015 по 04.08.2015. Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

30.09.2016 між позивачем та першим відповідачем укладено договір про внесення змін №20-3189/2-1-30092016 до кредитного договору відповідно до якого кредитний договір №20-3189/2-1 від 05.11.2013 викладено в новій редакції.

За умовами договору в новій редакції, банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття траншевої невідновлювальної кредитної лінії зі встановленням максимального ліміту кредитної лінії у розмірі 10 947 000,00 (десять мільйонів дев`ятсот сорок сім тисяч) доларів США.

Згідно з пунктом 2.1.1. договору, враховуючи наявну у позичальника заборгованість за кредитом в сумі 9 482 265,28 (дев`ять мільйонів чотириста вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят п`ять) доларів США, 28 центів, сторони домовились вважати таку заборгованість окремим Траншем (далі - Транш 1), з наступними умовами користування кредитом.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 9,72% (дев`ять цілих сімдесят дві сотих процента) річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом починаючи з 01.09.2016 по день остаточного повернення всіх сум кредиту та сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, що зазначений в пп. 2.1.1.2. цього Договору.

Порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, в тому числі процентів за неправомірне користування кредитом, а також зміна розміру процентної ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються Позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13% (тринадцять процентів) річних (пункт 2.1.1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.1.1.2 договору, кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах Траншу 1 - 30.09.2016 (включно). Строк кредитування починається з 01 вересня 2016 року та закінчується 30 вересня 2016 (включно) та продовжується автоматично на 1 місяць терміном по 20 лютого 2017 року, за умови відсутності у позичальника порушеної справи про банкрутство.

Згідно з пунктом 2.1.2. договору, банк надає позичальнику в межах ліміту кредитної лінії кредит, сума якого не може перевищувати 1 464 734,72 (один мільйон чотириста шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять чотири) доларів США, 72 центів (далі - Транш 2) з наступними умовами користування Кредитом.

Проценти за користування Кредитом нараховуються Банком виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 9,72% (дев`ять цілих сімдесят дві сотих процента) річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом починаючи з дати отримання по день остаточного повернення всіх сум кредиту та сплачуються Позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, що зазначений в пп. 2.1.1.2. цього Договору.

Порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, в тому числі процентів за неправомірне користування кредитом, а також зміна розміру відсоткової ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються Позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13% (тринадцять процентів) річних.

Сторони домовились, що обов`язок Позичальника сплачувати Проценти за неправомірне користування Кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього Договору.

Після повернення (сплати) Позичальником простроченого до сплати Кредиту (або його частини), Позичальник продовжує сплачувати за користування Кредитом, строк сплати якого не є простроченим, Проценти за користування Кредитом (пункт 2.1.2.1. договору).

За умовами пункту 2.1.2.2. договору, кінцевий термін повернення Кредиту, наданого в межах Траншу №2 - 30.09.2016 (включно). Строк кредитування закінчується 30 вересня 2016 року (включно) та продовжується автоматично на 1 місяць терміном по 20 лютого 2017 року, за умови відсутності у Позичальника порушеної справи про банкрутство.

Строк кредитування продовжується, якщо жодна зі сторін за 10 календарних днів до настання терміну повернення кредиту не повідомить іншу сторону про відмову від автоматичного продовження строку кредитування.

Перебіг кожного наступного строку кредитування починається з останнього дня попереднього строку кредитування та закінчується через 1 місяць. У випадку, якщо останній день строку кредитування припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, останнім днем строку кредитування вважається останній банківський день напередодні, з якого і починається перебіг наступного строку кредитування.

При продовженні строку кредитування подальше кредитування Позичальника здійснюється на діючих на момент продовження умовах, відповідно до Кредитного договору та всіх договорів про внесення змін до нього.

Відповідно до пункту 2.1.2.3. договору, банк надає позичальнику кредит в межах траншу 2 шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на рахунок позичальника для подальшого направлення коштів на погашення заборгованості за несплаченими позичальником процентами.

Згідно з п. 2.5. договору, строк дії ліміту кредитної лінії по 20 лютого 2017 року (включно). При цьому строк кредитування, встановлений в межах кожного окремого Траншу повинен закінчуватись не пізніше дати, вказаної у цьому пункті договору.

У пункті 2.6. договору сторонами визначені цілі кредитування. Позичальник зобов`язаний використати Кредит виключно за наступним цільовим призначенням: поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби, капіталізація нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно. Транш 1 - поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби; Транш 2 - капіталізація нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно.

Відповідно до меморіального валютного ордеру № 153777 від 30.09.2016 та виписок про рух коштів першому відповідачу надано кредит в сумі 1 464 290,50 доларів США.

Відповідно до пункту 4.1. договору, за користування кредитом в рамках встановлених траншів, позичальник повинен сплачувати банку проценти, що нараховуються до повного погашення заборгованості по кредиту.

За користування Кредитом в межах строку його погашення, Позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом.

У випадку прострочення Позичальником виконання зобов`язань по погашенню Кредиту, Банк надалі нараховує Проценти за неправомірне користування Кредитом на частину Кредиту, що є простроченою до сплати та Проценти за користування Кредитом - на частину Кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо Проценти за неправомірне користування кредитом не встановлені Договором (в тому числі Договором про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування), Банк нараховує Проценти за користування Кредитом до повного погашення заборгованості по Кредиту.

Згідно з пунктом 4.3. договору, проценти нараховуються у валюті кредиту. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) Кредиту - в цю дату, або відповідно до умов, визначених у п. 2.1.1.1., п. 2.1,2.1. цього Договору щодо надання окремих Траншів.

Проценти, які нараховуються на Кредит після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), сплачуються Позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.

Якщо Договором встановлено Проценти за неправомірне користування Кредитом, то вони нараховуються щоденно, при цьому, якщо дата погашення, що визначена у Договорі, припадає на робочий день, то Проценти за неправомірне користування кредитом, починають нараховуватись з дати погашення, яка визначена у договорі.

Відповідальність сторін визначена у розділі 8 договору.

Згідно з пунктом 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього Договору зобов`язань винна Сторона сплачує іншій Стороні неустойку, передбачену цим Договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою Стороною. При цьому збитки відшкодовуються винною Стороною понад неустойку, передбачену даним Договором.

За умовами пункту 8.2. договору, за несвоєчасне повернення сум Кредиту та/або несвоєчасну сплату Плати за кредит Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.

За несвоєчасну сплату Процентів за користування кредитом, та/або Плати за кредит, та/або Процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується.

За період з 27.12.2014 по день укладення договору включно, пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту та сум процентів за користування кредитом не нараховується банком та не сплачується позичальником.

Відповідно до пункту 8.4. договору, за невиконання прийнятих на себе зобов`язань позичальник сплачує штраф у наступних розмірах: 1500 грн. за кожне порушення п. 6.2.8. цього договору; 15000 грн. за кожне порушення п. 6.2.6. цього договору; 1500,00 грн. за кожне порушення п. 6.2.2. цього Договору.

У випадку, коли кредит наданий в іноземній валюті, розрахунок неустойки (пені, штрафу), передбаченої цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України. Неустойка (пеня, штраф) сплачуються позичальником у національній валюті України (пункт 8.4. договору).

За умовами пунктів 9.1., 9.3. договору в редакції від 30.09.2016 цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності) та діє до повного повернення Позичальником Кредиту, сплати у повному обсязі Процентів за користування Кредитом та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.

Договір про внесення змін є невід`ємною частиною кредитного договору, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками (пункт 3 договору про внесення змін).

21.02.2017 між позивачем та першим відповідачем укладено договір про внесення змін №20-3189/2-1-21022017 до кредитного договору, відповідно до якого сторонами викладено в новій редакції пункти 2.1.1.1., 2.1.1.2., 2.1.2.1., 2.1.2.2., 2.5., доповнено пункти 4.3. та 6.2. кредитного договору, викладено п. 7.2.2. та третій абзац пункту 8.2. договору в новій редакції.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.1.1.1. договору, проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються Позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13% (тринадцять процентів) річних. Процентна ставка за користування кредитними коштами 20.02.2017 встановлюється на рівні 9,72% (дев`ять цілих сімдесят дві сотих процента) річних.

Кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах Траншу 1 - 17.03.2017 року (включно). Строк кредитування починається з 20 лютого 2017 року та закінчується 17 березня 2017 року (включно) та продовжується автоматично на 1 місяць терміном по 24 квітня 2017 року, за умови відсутності у Позичальника порушеної справи про банкрутство (абзац перший пункту 2.1.1.2. договору).

Відповідно до третього абзацу пункту 2.1.2.1. договору, проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються Позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13% (тринадцять процентів) річних. Процентна ставка за користування кредитними коштами 20.02.2017 року встановлюється на рівні 9,72% (дев`ять цілих сімдесят дві сотих процента) річних.

Згідно з першим абзацом п. 2.1.2.2 кредитного договору, кінцевий термін повернення Кредиту, наданого в межах Траншу №2 - 17.03.2017 (включно). Строк кредитування починається з 20 лютого 2017 року та закінчується 17 березня 2017 року (включно) та продовжується автоматично на 1 місяць терміном по 24 квітня 2017 року, за умови відсутності у Позичальника порушеної справи про банкрутство.

Строк дії Ліміту кредитної лінії по 24 квітня 2017 р(включно). При цьому строк кредитування, встановлений в межах кожного окремого Траншу повинен закінчуватись не пізніше дати, вказаної у цьому пункті Договору (перший абзац п. 2.5. кредитного договору)

Відповідно до третього абзацу пункту 8.2. кредитного договору у новій редакції, 20.02.2017 пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту та сум процентів за користування Кредитом не нараховуються Банком та не сплачуються Позичальником.

Договір про внесення змін є невід`ємною частиною Кредитного договору, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками (пункт 11 договору про внесення змін).

Відповідно до договору про внесення змін №20-3189/2-1-12122017 від 12.12.2017 сторонами, крім іншого, визначено кінцевий строк повернення кредиту, наданого в межах траншів 1 та 2 - 21 грудня 2017 року включно; строк дії ліміту кредитної лінії - по 21 грудня 2017 року (включно); доповнено пункт 4.3. підпунктом 4.3.1. за умовами якого позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом до 20.12.2017 (включно) в сумі 72 000,00 дол. США.; викладено третій абзац пункту 8.2. договору в редакції, згідно з якою з 24.04.2017 по 12.12.2017 пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту та сум процентів за користування Кредитом не нараховуються Банком та не сплачуються Позичальником.

Також сторонами доповнено розділ 8 договору пунктом 8.7., за умовами якого у разі невиконання умов, передбачених пп. 6.2.1-6.2.4 цього договору в сторону зменшення на 10% та більше, Банк має право вимагати дострокового погашення по кредиту та сплати Позичальником штрафу в розмірі 50 000,0 грн. за кожен випадок порушення (моніторинг здійснюється щоквартально на підставі довідок, наданих клієнтом).

Цей Договір про внесення змін є невід`ємною частиною Кредитного договору, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками (пункт 10 договору про внесення змін).

В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед позивачем за первісним позовом щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій 12.12.2017 між банком та відповідачами був укладений договір поруки, за умовами якого другий відповідач (поручитель) у випадку невиконання та/або прострочення виконання першим відповідачем (позичальником) зобов`язань за кредитним договором № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 зобов`язується виконати зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, а саме погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту - 10 947 000 доларів США (п. 2.1. договору поруки).

У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі, передбаченому п.2.1 цього договору (п. 2.2. договору поруки).

Відповідно до пункту 5.1. договору поруки в редакції договору про внесення змін від 25.05.2018 до договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками Сторін. Порука за цим договором припиняється в наступних випадках: в разі припиненням забезпечених нею зобов`язань; через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, які визначені у п. 2.1. цього договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України); в інших випадках, визначених законодавством України).

Місцевий господарський суд встановив факт надання позивачем першому відповідачу кредиту за першим та другим траншем в загальній сумі 10 964 290,50 доларів США підтверджується меморіальними ордерами № 262782 від 13.11.2013, № 105979 від 06.11.2012, № 153777 від 30.09.2016 та виписками про рух коштів.

Заборгованість в сумі 9482265,28 доларів США за кредитом, що наданий у 2013 році, підтверджено першим відповідачем станом на 30.09.2016 у договорі про внесення змін.

Доказів погашення кредиту у повному обсязі у встановлені договором строки перший відповідач не подав, заборгованість з урахуванням часткової оплати складає 10 946 555,78 доларів США.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що:

- АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання оскаржує рішення в частині відмови у визнанні недійсним договору від 30.09.2016 року №20-3189/2-1 -3092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 року, укладеним між Публічним акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Акціонерним товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"; в частині стягнення штрафу в сумі 675 000,00 грн; в частині стягнення 10 000,00 доларів США заборгованості по кредиту;

- ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" оскаржує рішення в частині стягнення 10 000,00 доларів США заборгованості по кредиту.

Відтак, судом апеляційної інстанції переглядається рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 у даній в оскаржуваній відповідачами 1,2 частинах.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції,обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідачів 1,2 з первісним позовом (в оскаржуваних ними частинах) не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 (в оскаржуваній відповідачами 1,2 за первісним позовом частинах) не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Щодо зустрічного позову суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013, укладеного між позивачем та першим відповідачем, останній зазначає, що не встановлення у договорі строку його дії не відповідає ст. 252 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та має наслідком недійсність всього договору.

АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" у зустрічному позові стрведжує, що умови договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 20.04.2012 в частині встановлення строку кредитування з 01.09.2016, тобто до моменту його підписання, враховуючи відсутність домовленості сторін про те, що умови такого договору застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами до його укладання, не можуть породжувати реальні правові наслідки, а отже є недійсними.

Також відповідач-1 за первісним позовом вважає, що недійсність п. 9.3. договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-33189/2-1 від 05.11.2013 року, у відповідності до вимог статті 217 Цивільного кодексу України тягне за собою недійсність всього договору.

Відповідач-1 за первісним позовом стверджує, що не встановлення у договорі строку його дії не відповідає ст. 252 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та має наслідком недійсність всього договору.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України установлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 ЦК України та є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини ( ст. 217 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

За змістом ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути установлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

При цьому, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі № 281/129/17 зазначив, що більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено посилання позивача за зустрічним позовом на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, відповідно до якої з урахуванням змісту конкретного кредитного договору та спливу позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за договором та неустойки, сформульовано висновок про те, що "право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання". В такий спосіб Верховним Судом було захищено фізичну особу-позичальника як слабкішу сторону у відносинах із банком від надмірного боргового тягаря, який утворився за значний період часу і цей правовий висновок може бути релевантним лише при вирішенні спорів за участю фізичних осіб як споживачів кредитних послуг та за подібності інших фактичних обставин.

Водночас, у зазначеній постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 на основі аналізу змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання", Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що "строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Оскільки у цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання, положення статті 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі іншої домовленості сторін може бути застосоване лише у межах погодженого сторонами строку кредитування (пункти 35, 36, 53 постанови).

Судова практика свідчить про те, що Верховний Суд не застосовує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 в інших справах за участю позичальників-суб`єктів підприємницької діяльності і за інших встановлених судами обставин справ, зокрема, мотивуючи це тим, що:

- умовами кредитного договору передбачено, що нарахування процентів повністю припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі, відтак, проценти за користування кредитом можуть нараховуватися після закінчення строку повернення кредиту (постанова Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 910/750/18, постанова Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 910/289/18 );

- наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін за цим договором та не позбавляє банк права на отримання належних йому процентів за користування кредитом до повного погашення заборгованості (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 );

- з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) допускається нарахування банком процентів за користування простроченим кредитом щомісячними періодичними платежами за фактичний час користування коштами по день повернення заборгованості, оскільки це передбачено сторонами у кредитному договорі (постанова Верховного Суду 25.07.2019 у справі 906/688/18);

- нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі є підставою для нарахування позивачем процентів відповідно до порядку, визначеного умовами договору (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі 910/22858/17).

Положеннями ст. 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням умов кредитного договору між банком та суб`єктом підприємницької діяльності, яким передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти до остаточного повернення всіх отриманих позичальником грошових коштів, а також норм статті 1048 ЦК України, банк має право нараховувати проценти як плату за кредит після закінчення строку повернення кредиту до дня повного погашення кредиту.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує на наявність підстав для визнання договору недійсним на підставі частини п`ятої статті 203 ЦК України, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином

Фіктивний правочин визнається недійсним внаслідок того, що він не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, вказаних в частині 5 статті 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін, яка не спрямована на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків, не відповідає зовнішньому її прояву.

Фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Як встановлено судом вище, на виконання умов кредитного договору банк виконав свої обов`язки в повному обсязі та видав позичальнику кредитні кошти на підставі заяви останнього на отримання кредитних коштів, а позичальник прийняв ці кошти та використав на власний розсуд.

Колегія суддів зазначає, що для визнання правочину фіктивним, суди повинні встановити наявність умислу в обох сторін.

Водночас відповідач -1 за первісним позовом не посилався на наявність умислу, не доводить його наявність у сторін, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині відхиляються апеляційним господарським судом.

За таких обставин, твердження позивача за первісним позовом про те, що укладені сторонами договори про внесення змін та доповнень від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 не були спрямовані на реальне настання правових наслідків визнаються колегією суддів необгрунтованими.

Як вбачається зі змісту п. 9.1 та п. 9.3 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016), договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Суд також враховує, що сторонами у договорі, зокрема пунктах 2.1.1.2, 2.1.2.2. та 2.5. договору погоджено строк кредитування, кінцевий строк повернення позичальником кредиту, а також строк дії ліміту кредитування.

Твердження позивача за зустрічним позовом, що умови кредитного договору не відповідають вимогам частини третьої статті 203 ЦК України є безпідставними, оскільки своїми підписами сторони погодили усі істотні умови кредитного договору.

Згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов`язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов`язків, які з нього виникли.

Належним є виконання зобов`язання з дотриманням встановлених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

При цьому, поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов`язки відповідно до договору відповідно до частини першої статті 631 ЦК України.

Згідно з частиною четвертою статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (пункти 29, 32 - 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Таким чином, у цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, оскільки за кредитним договором перший відповідач за первісним позовом отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути у строк до 21.12.1017.

Разом з тим, у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною другою статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

При цьому пунктом 6.23 зазначеної постанови визначено, що плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, зокрема, щодо розміру кредиту, валюти кредитування, відсоткової ставки за кредитним договором, а також порядку сплати кредиту, при підписанні цього договору позичальник ознайомився та погодився з його умовами, а саме: підписав його, отримав кредит та використав його за цільовим призначенням, тим самим не заперечував щодо умов договору, крім того, не оскаржував та виконував умови договору протягом тривалого часу.

Крім того, позичальник був зацікавлений в реструктуризації та пролонгації дії кредитного договору. Після його звернення до банку, останнім прийнято позитивне рішення з наступним укладенням додаткових угод. Відповідач-1 за первісним позовом здійснив своїми діями, підписанням договорів про внесення змін, фактичним прийняттям коштів за договором, оплатою відсотків, наступне схвалення даного правочину. Вчинення боржником платежів за кредитним договором (оплатою відсотків), належним чином підтверджують факт укладення позичальника з банком кредитного договору, в т.ч. оспорюваних договорів про внесення змін від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016, їх подальшого визнання та виконання й спростовують твердження позивача за даним зустрічним позовом про недійсність таких договорів.

Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні. підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованостість зустрічних позовних вимог відповідача за первісним позовом, а відтак зустрічні позовні вимоги АТ "СМНВО" не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач-1 зазначає, що судом першої інстанції не було надано правову оцінку доводам позивача за первісним позовом щодо кваліфікації договору № 20-3189/2-1-30092016 від 30.09.2016 про внесення змін до кредитного договору в якості новації, а також суд ухилився від надання оцінки змісту рішення позачергових загальних зборів акціонерів АТ "СМНВО", що оформлене протоколом № 31 від 25.10.2016 як доказу, який підтверджує порушення порядку погодження органом управління вчинення акціонерним товариством значного правочину, у зв`язку з чим останній не породжує цивільних прав та обов`язків АТ "СМНВО" перед банком.

З приводу наведених доводів, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.

До умов новації віднесено такі: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а "домовленість про новацію", про яку йдеться в частині другій статті 604 ЦК України, -

це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати в договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що випливає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Такий висновок щодо застосування положень статті 604 ЦК України викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18, від 29 січня 2021 року у справі № 569/1037/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем-1 за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про досягнення між ним та банком згоди про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням.

Договором № 20-3189/2-1-30092016 від 30.09.2016, укладеним між банком та відповідачем-1 за первісним позовом, були змінені певні пункти та внесено доповнення до кредитного договору, в тому числі збільшено ліміт кредитування, змінено терміни повернення кредиту, строк дії ліміту кредитної лінії, тобто відбулася зміна умов договору, які не призвели до заміни самого кредитного зобов`язання на інше: характер прав і обов`язків учасників, а також порядок виконання зобов`язання залишилися незмінними, що не припиняє первісного зобов`язання сторін за кредитним договором. Визначення у договорі траншів пов`язане зі збільшенням ліміту кредитної лінії. У договорі № 20-3189/2-1-30092016 від 30.09.2016 не зазначено, що зобов`язання першого відповідача за кредитним договором припиняються. За умовами пункту 3 договору про внесення змін він є невід`ємною частиною кредитного договору, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками.

Отже, договір № 20-3189/2-1-30092016 від 30.09.2016 до кредитного договору не може бути розцінений як новація в розумінні статті 604 ЦК України.

Щодо посилання відповідача-1 за первісним позовом про вчинення договору № 20-3189/2-1-30092016 від 30.09.2016 про внесення змін до кредитного договору з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на їх вчинення з посиланням на приписи ст. 70, 72 Закону України "Про акціонерні товариства", колегія суддів зазначає, що оскільки протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" від 25.10.2016, зокрема п. 7.6.3 підтверджується схвалення загальними зборами внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3188/2-1 від 20.04.2012 в частині збільшення суми кредиту за рахунок капіталізації відсотків і встановлення суми кредиту у розмірі не більше 11 млн доларів США, продовження терміну кредитного договору, встановлення максимальної процентної ставки, переведення договору в траншеву кредитну лінію, яке з урахуванням пункту 13.2. ст. 13 Статуту товариства, на який вказує сам відповідач, є належним доказом дотримання порядку прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину.

Враховуючи вище навдене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інтанції про відмову узадоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсним договору від 30.09.2016 №20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 за його необґрунтованістю.

Відтак, нарахування процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування кредитом, що заявлені банком до стягнення є правомірним, здійснене на підставі договору з урахуванням змін які вносилися сторонами до нього в розмірі погодженому сторонами.

Стосовно первісного позову суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем-1 у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки кредитного договору, за яким, відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, укладення позивачем та відповідачем-1 вищевказаного кредитного договору було спрямоване на отримання останнім кредиту та обов`язку у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

В силу положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, позивач виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши відповідачеві-1 кредитні кошти в загальній сумі 9 500 000,00 доларів США.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

Отже, матеріали справи свідчать, що зобов`язання по погашенню заборгованості за тілом кредиту відповідачем було виконано не у повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків, а її розмір станом на 21.06.2019 становить 10 946 555,78 доларів США, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками про стан заборгованості.

Нормами статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед позивачем за первісним позовом щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій 12.12.2017 між банком та відповідачами був укладений договір поруки, за умовами якого другий відповідач (поручитель) у випадку невиконання та/або прострочення виконання першим відповідачем (позичальником) зобов`язань за кредитним договором № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 зобов`язується виконати зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, а саме погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту - 10 947 000 доларів США (п. 2.1. договору поруки).

У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі, передбаченому п.2.1 цього договору (п. 2.2. договору поруки).

Положеннями п.п. 2.2. та 2.3. договору поруки визначено, що у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі, передбаченому п. 2.1. цього договору. Поручитель засвідчує, що він ознайомлений з кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05 листопада 2013 року, а також усіма договорами про внесення змін до нього, що укладені до підписання цього договору поруки.

У відповідності до п.п. 3.1. - 3.6. договору поруки у випадку невиконання зобов`язань позичальником у строки, визначені кредитним договором, кредитор має право звернутися з письмовою вимогою на адресу поручителя.

У вимозі вказуються: 1) номер і дата цього договору; 2) дані щодо невиконання позичальником своїх зобов`язань та вказівка на обсяг невиконнаня (несплата суми крелитку та/або його частини); 3) розрахунок суми заборгованості позичальника за кредитним договором; 4) номери рахунків, на які слід перерахувати суми заборгованості за кредитним договором.

У разі одержання вищевказаної вимоги кредитора поручитель зобов`язується повідомити про це позичальника протягом 2 робочих днів з моменту її отримання; а у разі пред`явлення кредитором до поручителя позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

Виконання поручителем зобов`язань перед кредитором повинно відбутися не пізніше 10 робочих днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до п. 3.2 цього договору.

Виконання поручителем зобов`язань перед кредитором здійснюється шляхом перерахування суми заборгованості (п. 2.1. цього договору) із будь-якого поточного рахунку, що належить поручителю, або в інший незаборонений чинним законодавством України спосіб, у визначений цим договором термін (п. 3.4. цього договору) на рахунки, відкриті кредитором в ПАТ "Промінвестбанк", код банку 300012, номери яких будуть вказані у порядку, передбаченому п.п.3.1. та 3.2. цього договору.

Виконання поручителем зобов`язань перед кредитором здійснюється шляхом перерахування суми заборгованості (п. 2.1. цього договору) із будь-якого поточного рахунку, що належить поручителю, або в інший незаборонений чинним законодавством України спосіб, у визначений цим договором термін (п. 3.4. цього договору) на рахунки, відкриті кредитором в ПАТ "Промінвестбанк", код банку 300012, номери яких будуть вказані у порядку, передбаченому п.п.3.1. та 3.2. цього договору.

Після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор зобов`язується надати йому протягом 5 робочих днів документи, які підтверджують зобов`язання позичальника за кредитним договором. У випадку погашення поручителем заборгованості позичальника перед кредитором за кредитним договором, відповідно до умов цього договору, до поручителя переходять в повному обсязі права кредитора за кредитним договором.

У п.п. 4.1., 4.2. договору поруки визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні завдані їй збитки. При цьому збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку, передбачену цим договором.

За несплату суми поруки у строк, зазначений у п. 3.4. цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення. Пеня нараховується кредитором та сплачується поручителем до повного виконання зобов`язань за цим договором

За змістом пункту 5.3. договору поруки будь-які зміни та доповнення до цього договору приймаються за взаємною згодою сторін і укладаються в простій письмовій формі шляхом укладення договорів про внесення змін і доповнень, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору поруки в редакції договору про внесення змін від 25.05.2018 до договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками Сторін. Порука за цим договором припиняється в наступних випадках: в разі припиненням забезпечених нею зобов`язань; через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, які визначені у п. 2.1. цього договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України); в інших випадках, визначених законодавством України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 ЦК України унормовано, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Водночас оскільки відповідач-1 не спростовує факту отримання кредитних коштів, судом першої інстанції обгрунтовано відхилено доводи останнього щодо неналежного оформлення меморіальних ордерів.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено та убачається з договору від 25.05.2018 № 20-3189/2-1-25052018/п1 про внесення змін до договору поруки від 12.12.2017 № 20-3189/2-12122017-/п1, сторони погодили, що порука за цим договором припиняється в наступних випадках:

- в разі припинення забезпечених нею зобов`язань;

- через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, які визначені у п. 2.1. цього договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України);

- в інших випадках, визначених законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відхилення доводів відповідача-2 про те, що порука за договором поруки від 12.12.2017 діяла 6 (шість) місяців, оскільки відповідно пункту 1 договору про внесення змін від 25.05.2018 до договору поруки від 12.12.2017 сторони у період дії поруки внесли зміни до зазначеного договору поруки та визначили, що порука припиняється, зокрема, через 3 (три) роки після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, які визначені у п. 2.1 цього договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).

Посилання скаржника -1 на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 554/1566/17 відхиляються колегією суддів, оскільки умовами договору поруки у вказаній справі сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором (пункт 4.1). Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань у повному обсязі (пункт 4.2).

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а наявна в договорі стаття 4, якою встановлено, що порука втрачає чинність після повного виконання боргових зобов`язань, не може вважатися строком його дії, оскільки не відповідає змісту статей 251, 252 ЦК України, де визначено, що з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається саме календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Також апеляційний господарський суд вважає помилковим посилання відповідача-2 за первісним позовом в апеляційниій скарзі на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, оскільки у договорах поруки сторони не встановили її строк у розумінні статті 251 ЦК України, відтак суди дійшли висновку, що треба застосовувати припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у відповідній редакції про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Разом з тим, у даній справі сторонами чітко визначено, що порука припиняється, зокрема, через 3 (три) роки після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, які визначені у п. 2.1 цього договору.

Отже, оскільки у договорі сторони встановили строк, після закінчення якого припиняється порука (через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором), суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача-2 на припинення поруки 21.06.2018 відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, які підлягають застосуванню тільки у разі, якщо відповідний строк не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем-1 за первісним позовом свого зобов`язання за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідачів за первісним позовом в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 10 946 555,78 доларів США.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про стягнення солідарно заборгованості по кредиту в розмірі 10 946 555,78 доларів США є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 грошового зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів позивачем були заявлені, зокрема, вимоги про стягнення з відповідача- 675 000,00 грн штрафу.

Частинами 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до розрахунку позивача, за невиконання першим відповідачем умов договору, зокрема пунктів 6.2.7.4., 6.2.7.5., 6.2.2., 6.2.4., 6.2.3. на підставі пункту 8.4. кредитного договору в редакції від 30.09.2016, п. 8.7. кредитного договору в редакції від 12.12.2017, позивачем нарахований штраф в загальній сумі 675 000 грн.

Відповідно до пункту 8.4. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 20-3189/2-1-30092016 від 30.09.2016) за невиконання прийнятих на себе зобов`язань позичальник сплачує штраф у наступних розмірах: 1 500,00 грн за кожне порушення п.п. 6.2.8. цього договору; 15 000,00 грн за кожне порушення п. 6.2.6. цього договору; 1 500,00 грн за кожне порушення п. 6.2.2. цього договору.

Згідно з пунктом 8.7. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 20-3189/2-1-12122017 від 12.12.2017) у разі невиконання умов, передбачених пунктами 6.2.1.-6.2.4. цього договору в сторону зменшення на 10 % та більше, банк має право вимагати дострокового поагешння по кредиту та сплати позичальником штрафу у розмірі 50 000,00 грн за кожен випадок порушення (моніторинг здійснюється щоквартально на підставі довідок, наданих клієнтом).

Судом першої інстанції встановлено не виконання відповідачем-1 наступних умов:

- згідно з пунктом 6.2.7.4. договору щодо надання за підсумками 4 кварталу 2018 року та 1 кварталу 2019 року довідок з інформацією про обороти коштів, середньоденні залишки та валютно-обмінні операції (штраф в розмірі 15 000 грн нарахований станом на 28.02.2019 та 30.04.2019, всього 30 000,00 грн);

- згідно з п. 6.2.7.5. щодо надання щоквартально до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом, довідки про наявну заборгованість за кредитами на перше число кварталу, із зазначенням в т.ч. банківських установ, суми кредиту за договором, дати повернення, залишку боргу, інформації щодо наявності/відсутності простроченої заборгованості та оформленого забезпечення (штраф в розмірі 15 000 грн нарахований станом на 10.10.2018, 10.01.2019, 10.04.2019, всього 45 000,00 грн);

- згідно з п. 6.2.2. договору щодо проведення щоквартально кредитових оборотів по рахунках, відкритих в ПАТ «Промінвестбанк» в розмірі не менше 40% від загальних кредитових оборотів позичальника (штраф в розмірі 50 000,00 грн нарахований станом на 01.07.2018, 01.10.2018, 01.01.2019, 01.04.2019, всього 200 000,00 грн);

- згідно з пунктом 6.2.4 договору щодо забезпечення щоквартально рівня середньоденних залишків на рахунках, відкритих в ПАТ «Промінвестбанк» в розмірі, не менше 40% від загального обсягу залишків позичальника (штраф в розмірі 50 000,00 грн нарахований станом на 01.07.2018, 01.10.2018, 01.01.2019, 01.04.2019, всього 200 000 грн); згідно з п. 6.2.3. договору щодо проведення щоквартально валютно-обмінних операцій по рахунках, відкритих в ПАТ «Промінвестбанк» в розмірі, не менше 40% від загального обсягу таких операцій позичальника (штраф в розмірі 50 000,00 грн нарахований станом на 01.07.2018, 01.10.2018, 01.01.2019, 01.04.2019, всього 200 000,00 грн).

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача-1 є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення штрафу) відповідно до умов пунктів 8.4. та 8.7. кредитного договору.

Водночас відповідачем-1 було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу.

Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно з поданим позивачем за первісним позовом розрахунком, останнім здійснено розрахунок штрафів у наступні періоди: 28.02.2019 - 15 000,00 грн, 30.04.2019 - 15 000,00 грн; 10.10.2018 - 15 000,00 грн, 10.01.2019 - 15 000,00 грн, 10.04.2019 - 15 000,00 грн; 01.07.2018 - 50 000,00 грн, 01.10.2018 - 50 000,00 грн, 01.01.2019 - 50 000,00 грн; 01.04.2019 - 50 000,00 грн; 01.07.2018 - 50 000,00 грн, 01.10.2018 - 50 000,00 грн, 01.01.2019 - 50 000,00 грн, 01.04.2019 - 50 000,00 грн; 01.07.2018 - 50 000,00 грн, 01.10.2018 - 50 000,00 грн, 01.01.2019 - 50 000,00 грн, 01.04.2019 - 50 000,00 грн.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення штрафу заявлені позивачем до стягнення в межах річного строку позовної давності.

У зв`язку з зазначеним, оскільки стягнення штрафу за невиконання відповідачем-1 за первісним позовом вищенаведених зобов`язань передбачено кредитним договором, місцевий апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення штрафу є правомірними

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача -1 за первісним позовом щодо того, що у зв`язку із закінченням 21.12.2017 строку кредитування, вимога про стягнення штрафу не підлягає задоволенню, оскільки позивачем заявлено штраф не за порушення строку повернення кредитних коштів, а за порушення інших зобов`язань, покладених на позичальника кредитним договором (ненадання документів, непровденення оборотів, валютно-обмінних операцій тощо).

Інші наведені доводи скаржників, викладені в поданій ним апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення первісних позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю та відмову у задоволенні зустрічного позову, у зв`язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 (в оскаржуваних АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" частинах), та, відповідно, апеляційні скарги АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (в оскаржуваних частинах) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 покладаються на АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 197, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19 залишити без змін.

3 Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 у справі №920/663/19.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу №920/663/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями -19.10.2022.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко