ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/17802/16

адміністративне провадження № К/9901/46218/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засідання як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/17802/16

за позовом ОСОБА_1

до Солом`янського районного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві,

про зобов`язання поновити в штатному складі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Подосінова Андрія Олександровича

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року, прийняте у складі головуючого судді Смолія І.В.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г., суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Солом`янського районного суду міста Києва (далі - відповідач-1, Солом`янський районний суд м. Києва), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (далі - третя особі, ТУ ДСА України в м. Києві), у якому просила:

1.1. зобов`язати Солом`янський районний суд м. Києва поновити її на посаді з 17 жовтня 2016 року у штатному складі суду, визнавши протиправним наказ від 17 жовтня 2016 року №9-о.с. «Про звільнення ОСОБА_1 »;

1.2. зобов`язати Солом`янський районний суд м. Києва нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2016 року до дня поновлення на роботі.

2. Відповідно до позовної заяви в новій редакції (уточненої) від 29 липня 2020 року, позовні вимоги позивачкою викладено у такій редакції:

2.1. зобов`язати Солом`янський районний суд міста Києва поновити з 17 жовтня 2016 року у штатному складі Солом`янського районного суду м. Києва суддю ОСОБА_1.;

2.2. стягнути з ДСА України на користь ОСОБА_1 виплату сум заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2016 року до 16 березня 2020 року у розмірі 1688201,49 грн;

2.3. зобов`язати ТУ ДСА України в м. Києві здійснити зі стягнутої суми вирахування обов`язкових платежів та сплатити до Пенсійного фонду України помісячні суми єдиних соціальних внесків, пов`язаних з виплатою сум заробітної плати за період вимушеного прогулу, а також подати відповідному органу Міністерства доходів та зборів скореговані відомості про помісячні суми заробітної плати за цей період.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року залучено в якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України (далі - відповідач-2, ДСА України).

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.

4. Указом Президента України від 25 квітня 2002 року №383/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Солом`янського районного суду м. Києва.

5. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 20 березня 2008 року №240-VI ОСОБА_1 обрана суддею Солом`янського районного суду м. Києва безстроково.

6. 02 жовтня 2015 року Вища рада юстиції (далі - ВРЮ) ухвалою №802/0/15-15 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 на підставі висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 09 червня 2015 року №46/02-15.

7. 18 грудня 2015 року ВРЮ оголосила про прийняття рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

8. Постановою Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з порушенням присяги, відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.

9. На підставі вказаної Постанови Верховної Ради України головою Солом`янського районного суду м. Києва видано наказ від 17 жовтня 2016 року №9-о.с., яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді та відраховано зі штату Солом`янського районного суду м. Києва з 17 жовтня 2016 року.

10. Позивачка, вважаючи зазначений наказ протиправним як такий, що виданий з грубим порушенням трудового законодавства, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без урахування положень частини шостої статті 43 Конституції України, звернулася до суду з адміністративним позовом у цій справі.

11. Судами попередніх інстанцій також установлено, що у вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України, у якому просила визнати протиправною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII про її звільнення з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.

11.1. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі №800/525/16, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

11.1.1. Визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

11.2. Верховним Судом підставою скасування цієї Постанови Верховної Ради України визначено те, що невиконання Верховною Радою України вимог частини п`ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України про обов`язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права ОСОБА_1 на участь у процесі прийняття щодо неї рішення.

12. Головою Солом`янського районного суду м. Києва видано наказ від 16 березня 2020 року №12-ОС, яким скасовано наказ голови Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». та приписано судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 приступити до роботи з 17 березня 2020 року. Встановлено щомісячну доплату за вислугу років судді ОСОБА_1 з 17 березня 2020 року, у розмірі 50% посадового окладу за стаж роботи більше 20 років. Підставою прийняття цього наказу указано рішення Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №800/525/16.

13. Питання правомірності подання ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15 (як акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень) щодо звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги вирішувалося судом в адміністративній справі №800/421/16 (800/39/16).

13.1. Постановою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року у справі №800/421/16 (800/39/16) відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ВРЮ про визнання протиправним та скасування рішення від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15 та встановлено правомірність і законність останнього.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, відмовлено у задоволенні позову.

15. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до повноважень голови суду належить видання на підставі акта про звільнення судді з посади відповідного наказу. Тобто, в контексті спірних правовідносин повноваження голови суду обмежуються виданням наказу про відрахування судді, звільненого Верховною Радою України з посади судді. Суд першої інстанції урахував, що у спірних правовідносинах відповідач-1, на виконання Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624-VIII про звільнення позивачки з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва, видав наказ про відрахування позивачки зі штату суду, отже, за висновком суду першої інстанції, діяв із дотриманням приписів пункту 4 частини першої статті 24 і статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, Постанова Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624-VIII, якою позивачку звільнено з посади судді у зв`язку з порушенням присяги, була чинною на час видання зазначеного наказу голови Солом`янського районного суду м. Києва.

15.1. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №815/5811/16, суд першої інстанції зазначив, що відрахування зі штату суду не є звільненням, а є лише неминучим наслідком такого звільнення на підставі постанови Верховної Ради України про звільнення позивачки.

16. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог з огляду на прийняття відповідачем-1 наказу від 17 жовтня 2016 року №9-о.с. із дотриманням вимог чинного законодавства. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що рішення ВРЮ (єдиного на той час у державі конституційного органу, до повноважень якого належало внесення подань про звільнення суддів з посад до органу, який призначив або обрав суддю (з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України) від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги судді» не визнано судом протиправним і не скасовано. При цьому, у судовому порядку визнано незаконною та скасовано з підстав порушення процедури її прийняття (неповідомлення судді, щодо якої розглядається питання про її звільнення) Постанову Верховної Ради України стосовно цього подання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.

16.1. Суд апеляційної інстанції урахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 01 липня 2020 року у справі №420/6392/18, від 26 червня 2019 року у справі № 2а-12876/09/2670 та від 11 червня 2020 року у справі №140/865/19, яка полягає у тому, що у суду відсутні повноваження та підстави щодо поновлення особи на посаді судді чи у списках суддів за умови чинності подання ВРЮ та невстановлення його протиправності в судовому порядку.

16.2. Покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 540/2038/18, суд апеляційної інстанції зазначив, що після скасування Постанови Верховної Ради України у частині звільнення особи з посади судді у зв`язку з порушенням присяги подання ВРЮ про звільнення такої особи з посади судді за порушення присяги залишилося чинним і нереалізованим, що, відповідно, обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом, яким на цей час є Вища рада правосуддя (далі - ВРП), статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності якої визначає Закон України «Про Вищу раду правосуддя».

16.3. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 у штатному складі Солом`янського районного суду міста Києва з 17 жовтня 2016 року. При цьому, оскільки позовні вимоги про стягнення з ДСА України заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов`язання ТУ ДСА в м. Києві вчинити дії є похідними від вимоги про поновлення на посаді з 17 жовтня 2016 року, то у цій частині позовні вимоги, за висновком суду апеляційної інстанції, задоволенню також не підлягають.

ІV. Касаційне оскарження

17. 17 грудня 2021 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Подосінова А.О. на рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову.

18. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що спеціальними нормами, а саме Законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій та статус суддів», якими визначено порядок та підстави призначення, звільнення особи з посади судді, не врегульовано правовідносини з поновлення на роботі на виконання судового рішення та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому при вирішенні спірних відносин, на переконання скаржника, застосуванню підлягає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України), частиною другою статті 235 якого передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

18.1. У контексті наведеного скаржник наполягає, що у цій справі позивачка не ставить питання про визнання наказу про її виключення зі штату (звільнення) протиправним, його скасування та вирішення узагальненого питання про поновлення в штаті суду (на посаді), натомість на вирішення суду поставлено питання про час поновлення, тобто з моменту звільнення або з моменту видання наказу про поновлення в штаті. Так, скаржник уважає, що наказом від 16 березня 2020 року № 12-ОС фактично визнано нечинним наказ від 17 жовтня 2016 року № 9-о.с. у зв`язку із скасуванням Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва та, відповідно, протиправність виключення позивачки зі штатного розкладу суду та необхідність її поновлення на роботі. При цьому, на думку скаржника, постанова Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624- VIII, у свою чергу, не створює жодних правових наслідків для позивачки з огляду на визнання її протиправною в судовому порядку.

18.2. Скаржник звертає увагу, що у справах № 815/5811/16, № 420/6392/18, № 2а-12876/09/2670, №140/865/19, № 540/2038/18, серед іншого, вирішувалося питання саме визнання протиправними та скасування наказів суду щодо звільнення позивачів у цих справах з посади судді, а тому висновки Верховного Суду, викладені у постановах у наведених справах, які застосували та на які посилалися суди першої та апеляційної інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень, на переконання скаржника, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.

19. У касаційній скарзі скаржник також зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Так, скаржник звертає увагу, що позивачкою у позовній заяві в новій редакції (уточненої) від 29 липня 2020 року позовні вимоги викладені в новій редакції. При цьому, скаржник наполягає, що відповідач-1, поновлюючи ОСОБА_1 на посаді та скасовуючи наказ про її звільнення на виконання рішення суду, яким визнана протиправність правової підстави для звільнення, мав вирішувати питання про поновлення позивачки з моменту її звільнення, а не з дня прийняття цього рішення. Саме це є суттю позовної вимоги про зобов`язання поновити на посаді з 17 жовтня 2016 року у штатному складі суду, тобто з дня звільнення. Однак, за твердженням заявника касаційної скарги, суд першої інстанції в порушення процесуальних норм, визначених у статті 2, частині другій статті 5, частині другій статті 9, статей 243 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглянув справу за позовними вимогами, які є неактуальними для позивачки, які були змінені 29 липня 2020 року, без прийняття процесуального рішення щодо поданого 29 липня 2020 року позову з уточненими позовними вимогами, без належного вмотивування рішення щодо відмови в покладанні обов`язку поновити в штатному складі з дня звільнення. А суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції без врахування відповідної позиції позивачки у цьому спорі та всупереч вимогам статті 322 КАС України не виклав у своїй постанові мотивів неприйняття та відхилення аргументів позивачки, викладених в апеляційній скарзі.

20. Крім того, скаржник наполягає на тому, що з огляду на суб`єктний склад сторін у цій справі та зміст позовних вимог ця справа мала розглядатися за правилами загального провадження. Однак суд першої інстанції дійшов висновків, що ця справа має бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

21. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника позивачки.

22. 23 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника позивачки. Витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №826/17802/16.

23. 13 січня 2022 року справа № 826/17802/16 надійшла до Верховного Суду.

24. Також до Верховного Суду 18 січня 2022 року надійшов відзив ТУ ДСА України в м. Києві на касаційну скаргу, в якому третя особа, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

25. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника ТУ ДСА України в м. Києві.

26. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу представника позивачки не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

27. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. Статтею 126 Конституції України (тут і далі - у редакції, яка діяла до 30 вересня 2016 року) встановлювалося, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Суддя обіймає посаду безстроково.

28.1. Підставами для звільнення судді є, зокрема: вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України).

29. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України передбачалося, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

30. Спеціальним законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

31. Згідно з пункту 1 частини п`ятої статті 48 Закону № 1402-VIII незалежність судді забезпечується, з-поміж іншого, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення і припинення повноважень.

32. За змістом статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддя суду загальної юрисдикції міг бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.

33. Частинами третьою, п`ятою статті 116 Закону № 2453-VI передбачалося, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції».

33.1. На підставі подання ВРЮ Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

34. Відповідно до частин другої, третьої статті 116 Закону № 2453-VI питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

34.1. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

35. За змістом пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2453-VI на голову суду покладено обов`язок видавати на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ.

36. Аналогічний зміст має і пункт 4 частини першої статті 24 Закону № 1402-VIII, яким на голову суду покладено обов`язок видавати на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

37. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1401-VIII, яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, а 05 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

38. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції Закону № 1401-VIII) в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

39. На підставі пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII до повноважень ВРП входить ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

40. Згідно з частиною другою статті 112 Закону № 1402-VIII рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.

41. Пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що підставами для звільнення судді є, зокрема, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

42. Відповідно до частин першої, третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

42.1. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

VІ. Позиція Верховного Суду

43. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

46. У контексті спірних правовідносин, які склалися у цій справі за участю позивачки, починаючи з часу ухвалення ВРЮ рішення від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді», а також прийняття Верховною Радою України Постанови від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді», судами попередніх інстанцій встановлено таке.

47. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року, у справі №800/525/16 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправною та скасовано означену Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624-VIII.

48. Водночас у справі № 800/421/16 (800/39/16) постановою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ВРЮ про визнання протиправним та скасування рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15 та встановлено правомірність і законність останнього.

49. Судами попередніх інстанцій також установлено, що на виконання рішення Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №800/525/16 головою Солом`янського районного суду м. Києва видано наказ від 16 березня 2020 року №12-ОС, яким скасовано наказ голови Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». та приписано судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 приступити до роботи з 17 березня 2020 року.

50. За змістом касаційної скарги, скаржник наполягає на тому, що у цій справі спірним є питання про поновлення порушеного права позивачки у зв`язку із незаконним звільненням і, оскільки відповідним рішенням Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №800/525/16 визнано протиправною та скасовано означену Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624-VIII, а головою Солом`янського районного суду м. Києва видано наказ від 16 березня 2020 року №12-ОС, яким скасовано наказ голови Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 », тому скаржник уважає, що голова Солом`янського районного суду м. Києва зобов`язаний був поновити позивачку на посаді у штатному складі суду з 17 жовтня 2016 року, тобто з дня звільнення, а не з дня прийняття цього рішення (наказу від 16 березня 2020 року №12-ОС).

51. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову у розглядуваній справі, суди попередніх інстанцій, покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №815/5811/16, окрім іншого, виходили з того, що відрахування зі штату суду не є звільненням, а є лише неминучим наслідком такого звільнення на підставі Постанови Верховної Ради України про звільнення позивачки.

52. При цьому, акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов`язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов`язаних з цим, відповідних виплат.

53. Разом з цим, як випливає зі змісту оскаржуваної постанови, вирішуючи спір у цій справі, суд апеляційної інстанції врахував, що, за правилами діючого на час звільнення позивачки з посади судді законодавства, ВРЮ була єдиним у державі конституційним органом, до повноважень якого належало внесення на розгляд Верховної Ради України подань про звільнення суддів з посад (з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України).

54. Водночас колегія суддів звертає увагу, що на час перегляду цієї справи в апеляційному порядку система організації правосуддя в Україні, зокрема обсяг компетенції державних органів у межах цієї системи, зазнали істотних змін і має інше правове регулювання, ніж те, яке мало місце на момент звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

55. Так, процедура призначення судді на посаду, звільнення судді із посади та припинення повноважень судді врегульована Законом № 1798-VIII, за приписами якого, зокрема, повноваження щодо звільнення судді належать ВРП.

56. Утворення ВРП і надання їй таких повноважень щодо професійних суддів є одним із результатів інституційних змін, впроваджених у процесі судової реформи в Україні.

57. Отже, наразі, крім ВРП, жоден інший державний орган не може давати офіційної оцінки діям судді при здійсненні правосуддя та, відповідно, приймати у зв`язку з цим остаточні рішення, а також не наділений повноваженнями на прийняття рішень щодо призначення на посаду судді.

58. Повертаючись до обставин цієї справи, нагадаємо, що підставою для звернення позивачки до суду із позовом у цій справі стало винесення головою Солом`янського районного суду міста Києва наказу від 17 жовтня 2016 року №9-о.с. про звільнення позивачки з судді та відрахування останньої із штату Солом`янського районного суду міста Києва з 17 жовтня 2016 року на підставі Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII.

59. Разом з тим, як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття Верховною Радою України Постанови від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді стало подання ВРЮ щодо її звільнення з посади судді.

60. Це подання внесене ВРЮ на розгляд Верховної Ради України як єдиним на той час у державі конституційним органом, до повноважень якого належало внесення подань про звільнення суддів з посад до органу, який призначив або обрав суддю (з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України).

61. Водночас, вирішуючи спір у цій справі, суд апеляційної інстанції врахував, що питання правомірності подання ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15 (як акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень) щодо звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги вирішено судом в адміністративній справі №800/421/16 (800/39/16). Постановою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року у справі № 800/421/16 (800/39/16) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРЮ про визнання протиправним та скасування рішення від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15.

62. Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги судді» не визнано судом протиправним і не скасовано. При цьому, у судовому порядку визнано незаконною та скасовано з підстав порушення процедури її прийняття (неповідомлення судді, щодо якої розглядається питання про її звільнення) Постанову Верховної Ради України стосовно цього подання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.

63. Однак, виходячи з правової природи вказаного акту ВРЮ та враховуючи, що на час його прийняття саме до виключної компетенції цього органу належало питання звільнення суддів з посад, Верховний Суд вказує на відсутність у відповідача в цій справі повноважень та підстав щодо поновлення позивачки на посаді судді за умови чинності такого подання ВРЮ та не встановлення його протиправності в судовому порядку.

64. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01 липня 2020 року у справі № 420/6392/18, від 11 червня 2020 року у справі №2140/1780/18, від 26 червня 2019 року у справі № 2а-12876/09/2670.

65. Отже, після скасування постанови Верховної Ради України у частині звільнення позивачки з посади судді у зв`язку з порушенням присяги подання ВРП щодо її звільнення з посади судді за порушення присяги залишилося чинним і нереалізованим, що, відповідно, обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом, яким на цей час є ВРП, статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності якої визначає Закон № 1798-VIII.

66. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі №540/2038/18.

67. У контексті наведено колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що наказ Солом`янського районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року №12-ОС, яким скасовано наказ Голови Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». та приписано судді Солом`янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б. приступити до роботи з 17 березня 2020 року не є предметом оскарження у цій справі, у зв`язку з чим оцінка його правомірності Верховним Судом не надається.

68. З огляду на викладене у сукупності Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 у штатному складі Солом`янського районного суду міста Києва з 17 жовтня 2016 року та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог.

69. У контексті обставин цієї справи, зважаючи на наведені мотиви, Верховний Суд уважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи в межах розглянутих судами попередніх інстанцій позовних вимог.

70. Водночас, реагуючи на доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у зв`язку із розглядом судом першої інстанції цієї справи за первісними позовними вимогами, без прийняття процесуального рішення щодо поданого 29 липня 2020 року позову з уточненими позовними вимогами, колегія суддів зазначає таке.

71. Матеріали розглядуваної справи містять позовну заяву від 29 липня 2020 року, позовні вимоги позивачки у якій викладено у новій редакції (уточнено).

71.1. Так, у наведеній позовній заяві позивачка просила суд:

71.1.1. зобов`язати Солом`янський районний суд міста Києва поновити з 17 жовтня 2016 року у штатному складі Солом`янського районного суду м. Києва суддю Калініченко О.Б.;

71.1.2. стягнути з ДСА України на користь ОСОБА_1 виплату сум заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2016 року до 16 березня 2020 року у розмірі 1688201,49 грн;

71.1.3. зобов`язати ТУ ДСА України в м. Києві здійснити зі стягнутої суми вирахування обов`язкових платежів та сплатити до Пенсійного фонду України помісячні суми єдиних соціальних внесків, пов`язаних з виплатою сум заробітної плати за період вимушеного прогулу, а також подати відповідному органу Міністерства доходів та зборів скореговані відомості про помісячні суми заробітної плати за цей період.

72. Проте, суд першої інстанції наведену позовну заяву позивачки не розглянув.

73. Водночас, як випливає зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції цю адміністративну справу розглянув з урахуванням позовних вимог позивачки, викладених саме у позовній заяві від 29 липня 2020 року, та дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 у штатному складі Солом`янського районного суду міста Києва з 17 жовтня 2016 року та, відповідно, для задоволення похідних позовних вимог.

74. Верховний Суд не заперечує, що відповідно до частини першої статті 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

75. При цьому, згідно з приписами частин першої, другої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

76. За положеннями частин другої та третьої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

77. Виклад наведених положень процесуального закону у зіставленні з доводами касаційної скарги представника позивачки дозволяють дійти висновку, що недотримання положень процесуального закону, яке виявилося у тому, що суд першої інстанції не розглянув та не постановив судового рішення за наслідками розгляду поданої позивачко позовної заяви від 29 липня 2020 року з уточненими позовними вимогами, само по собі не може бути підставою для скасування судових рішень із направленням справи для продовження розгляду, а також для ухвалення нового рішення, оскільки порушення у вигляді залишення поза увагою та розгляду судом наведеної позовної заяви від 29 липня 2020 року, у цьому конкретному випадку, в розумінні процесуального закону не є тими чинниками (факторами), які перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із судовим рішенням, яке ухвалено по суті спору.

78. За установлених обставин Верховний Суд уважає відсутніми порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, передбачені пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України.

79. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо незгоди із розглядом цієї справи судами попередніх інстанцій у порядку спрощеного провадження, колегія суддів виходить із такого.

80. Ця справа у розумінні частини шостої статті 12 КАС України не належить до справ незначної складності. Водночас така характеристика справи автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.

81. Так, відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

82. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 12 та частині четвертій статті 257 КАС України.

83. Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.

84. Ця справа не належить до вичерпного переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до вимог частини четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України.

85. Верховний Суд ураховує, що розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження не вплинув на правильність вирішення справи судами та не призвів до ухвалення незаконного рішення, а тому відповідно до частини другої статті 351 КАС України не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

86. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, яке призвело до ухвалення незаконного рішення.

87. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

88. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

89. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Подосінова Андрія Олександровича залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 826/17802/16 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіН.В. Шевцова В.Е. Мацедонська С.А. Уханенко