ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2022 р. Справа№ 911/2226/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Євсікова О.О.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, Ковальов Ю.Ю.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення господарського суду Київської області від 17.11.2021 (повний текст складено та підписано 15.12.2021)

у справі № 911/2226/21 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Садівничого товариства "Заліське"

про визнання недійсними рішень загальних зборів членів товариства

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2021 року ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 ; позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" (далі за текстом - СТ "Заліське"; відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016, оформленого протоколом № 2.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю обрання ОСОБА_2 головою СТ "Заліське" та внесення змін до статуту товариства з підстав відсутності кворуму для прийняття спірних рішень загальними зборами СТ "Заліське". Позивач, як член СТ "Заліське", стверджує про порушення свого права на відпочинок та проведення вільного часу на природі і чистому довкіллі, права користування земельною ділянкою та будинком по АДРЕСА_1 " внаслідок відключення його будинку від електропостачання. Причиною порушення своїх прав позивач вважає діяльність голови СТ "Заліське" ОСОБА_2 , яка, як зазначає позивач: «стала використовувати радикальні заходи по боротьбі з постійними крадіжками електроенергії і несвоєчасно сплатою за електроенергію».

Матеріально-правовою підставою визначені статті 15, 16, 80, 81, 87, 88, 97, 98 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

У відзиві на позов відповідач вказав на його необґрунтованість і просив закрити провадження у справі у зв`язку із спливом позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Київської області від 17.11.2021 у справі № 911/2226/21 в позові відмовлено повністю у зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. В рішенні суд першої інстанції послався на неможливість встановлення кворуму загальних зборів членів СТ "Заліське" на підставі наданих учасниками справи доказів, у зв`язку з чим, дійшов висновку про неповноважність та неправомочність загальних зборів, що відбулись 20.08.2016 та неправомірність прийнятих на них рішень.

Нормативно-правовим обґрунтуванням рішення суду першої інстанції вказані статті 87, 256, 261,264, 267 ЦК України, статті 6, 12, 15 Закону України «Про кооперацію», статті 59, 60 Закону України «Про господарські товариства», статті 41, 42 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 13, 74, 129 (далі за текстом - ГПК України).

Процедура апеляційного провадження

Справа № 911/2226/21 перебувала в провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Сітайло Л.Г. - головуючий, судді: Шапрана В.В., Буравльова С.І.

У зв`язку з виходом головуючого судді (судді-доповідача) Сітайло Л.Г. у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.07.2022 за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/235/22 від 07.07.2022, у цій справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022 дану справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у новому складі суду та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 розгляд справи відкладено на 14.09.2022 та продовжено строк її розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у розгляді справи оголошено перерву до 28.09.2022.

У судове засідання 28.09.2022 з`явилися представники позивача, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржене судове рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У судове засідання 28.09.2022 представник відповідача не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення копії ухвали на його офіційну електронну адресу.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, зважаючи, що матеріали справи містять достатній обсяг відомостей, необхідний для розгляду апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що такий розгляд може бути здійснений за відсутності представника відповідача. Суд враховує, що представник надав свої усні пояснення по суті спору у попередньому судовому засіданні (14.09.2022).

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

Позивачем до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 17.11.2021 у справі № 911/2226/21.

В апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Підставами для скасування судового рішення скаржник зазначає нез`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України)

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо застосування позовної давності, незастосування матеріального інституту доручення та безпідставне застосування до спірних відносин положень Закону України «Про кооперацію». Позивач стверджує, що про порушення свого права він дізнався 01.09.2020 після відключення його садового будинку від електропостачання.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу без доказів надіслання його копії іншому учаснику справи (позивачу). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Отже, учасник судового процесу зобов`язаний забезпечити надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, а останнім забезпечується таким чином можливість реалізовувати свої права у суді апеляційної інстанції. Оскільки відповідачем відзив на апеляційну скаргу подано без доказів надіслання його копії іншому учаснику справи (позивачу), колегія суддів долучає його до матеріалів справи, проте розглядає апеляційну скаргу без врахування останнього.

17.08.2022 та 28.09.2022 (до початку судового засідання) позивач подав до суду апеляційної інстанції додаткові письмові пояснення, проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення цього строку позивачем не заявлялось. А тому, враховуючи приписи частини другої статті 118 ГПК України письмові пояснення позивача суд залишає без розгляду. Крім того, пояснення подані позивачем без доказів їх надсилання іншим учасникам справи (відповідачу).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин

Позивач є членом СТ "Заліське" та має у володінні земельну ділянку по АДРЕСА_1, що підтверджується членською книжкою садовода.

СТ "Заліське" засноване 13.10.1992 і за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.

Протоколом № 8 загальних зборів СТ "Заліське" від 08.09.2001 затверджений статут цього товариства, який зареєстрований Богданівською сільською радою 28.12.2001.

Відповідно до пункту 6.2 статуту СТ "Заліське" вищим органом управління товариства є загальні збори. Загальні збори: затверджують статут товариства, вносять до нього зміни та доповнення; обирають строком на 5 років голову правління товариства, членів правління, ревізійну комісію; затверджують прибутково-витратні кошториси; заслуховують звіти правління та ревізійної комісії про їх діяльність, затверджують річні звіти і акти ревізій; визначають трудову діяльність членів товариства у роботах, що проводяться колективно, затверджують план агротехнічних заходів; вирішують питання про припинення діяльності товариства та інші питання. Загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутні більше половини членів товариства.

Фактична кількість членів СТ "Заліське" складає 600 фізичних осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і сторонами не заперечується.

20.08.2016 проведені загальні збори членів СТ "Заліське", на яких були прийняті рішення, які зафіксовані в протоколі № 2, а саме: 1) роботу ревізійної комісії визнати як відмінну, роботу бухгалтера ОСОБА_3 і голови ОСОБА_4 визнати незадовільною та матеріали ревізії передати до прокуратури; 2) звільнити ОСОБА_4 ; 3) звіт правління за місяць вважати задовільним; 4) обрати переважною більшістю голосів на посаду голови - ОСОБА_2 ; 5) продовжити роботу по вирішенню питань, пов`язаних зі спорами відносно озера; 6) виключити із членів правління ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , затвердити склад правління в повному складі; 7) внести зміни та доповнення до статуту реєстрація якого до кінця 2016 року; 8) затвердити кошторис на 2016 рік; 9) затвердити кошторис на 2017 рік; 10) затвердити протокол зборів правління № 4; 11) на засіданнях правління розглянути обставини, які склались та встановити межі громадської землі за адресою: Дачна, № 33; 12) принести документи для приватизації земельних ділянок; 13) інші питання.

Згідно з пунктом 4 протоколу № 2 загальних зборів від 20.08.2016 голосували «за» ОСОБА_9 - 62 особи, «за» ОСОБА_10 - 25 осіб, «за» ОСОБА_2 - 210 осіб та ухвалили обрати переважною більшістю голосів на посаду голови СТ "Заліське" ОСОБА_2 , при цьому відомостей щодо осіб, які «утримались» від голосування чи голосували «проти» матеріали протоколу не містять, тобто, у голосуванні брали участь всього 297 осіб (62+25+210).

Згідно з пунктом 7 протоколу № 2 загальних зборів учасників від 20.08.2016 щодо питання про внесення змін та доповнень до статуту проголосовано ««за» - одноголосно».

До матеріалів справи залучено копію акта № 1 про результати реєстрації членів СТ "Заліське" на загальних зборах 20.08.2016, затверджений в.о голови правління - ОСОБА_11 , на загальних зборах 20.08.2016 була присутня 301 особа та за дорученнями - 26 осіб, всього 327 осіб з 600 членів товариства.

Відповідно до рішення правління СТ "Заліське", що оформлене протоколом засідання правління від 11.07.2007 № 2 затверджено форму доручення члена товариства для голосування по всім питанням на чергових та позачергових загальних зборах членів СТ «Заліське». До матеріалів справи залучена копія журналу реєстрації таких доручень та доручення щодо спірних загальних зборів (т.1, а.с.109-122).

Згідно із списком реєстрації від 20.08.2016 на зборах були присутні 294 члени особисто та 26 членів за дорученнями, форма яких затверджена рішенням правління від 11.07.2007, що підтверджується протоколом № 2 від 11.07.2007, тобто - всього 320 осіб.

З наявних в матеріалах справи документів встановити які саме особи є членами товариства і які з них були присутніми і брали участь у загальних зборах членів товариства неможливо.

Звертаючись з позовом у цій справі про визнання недійсним протоколу № 2 загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 позивач вказує на неправомірність обрання ОСОБА_2 головою СТ "Заліське" та внесення змін у статут товариства, у зв`язку з відсутністю кворуму для прийняття цих рішень загальними зборами СТ "Заліське". Позивач, як член СТ "Заліське", стверджує про порушення свого права на відпочинок та проведення вільного часу на природі і чистому довкіллі, права користування земельною ділянкою та будинком по АДРЕСА_1 в СТ "Заліське" внаслідок відключення його будинку від електропостачання. Причиною порушення своїх прав позивач вважає діяльність голови СТ "Заліське" ОСОБА_2 , яка, як зазначає позивач: «стала використовувати радикальні заходи по боротьбі з постійними крадіжками електроенергії і несвоєчасно сплатою за електроенергію».

Отже, причиною виникнення спору у цій справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016, оформленого протоколом № 2 з підстав відсутності кворуму для прийняття рішень.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За змістом положень частини першої статті 167 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

СТ «Заліське» за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Згідно з пунктом 6.2 статуту СТ "Заліське", затвердженого протоколом № 8 загальних зборів від 08.09.2001 загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутні більше половини членів товариства.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 927/546/18, від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19, від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20.

Фактична кількість членів СТ "Заліське" складає 600 фізичних осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є достовірними. Спір щодо фактичної чисельності членів СТ "Заліське" між сторонами відсутній.

До матеріалів справи залучено копію акта № 1 про результати реєстрації членів СТ "Заліське" на загальних зборах 20.08.2016, затверджений в.о голови правління - ОСОБА_11 , на загальних зборах 20.08.2016 була присутня 301 особа та за дорученнями - 26 осіб, всього 327 осіб з 600 членів товариства.

Згідно із списком реєстрації від 20.08.2016 на зборах були присутні 294 члени особисто та 26 членів за дорученнями, форма яких затверджена рішенням правління від 11.07.2007, що підтверджується протоколом № 2 від 11.07.2007, тобто - всього 320 осіб.

Рішення загальних зборів членів кооперативу (зокрема, щодо внесення змін до статуту) вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу, а не від загальної кількості членів кооперативу, як зазначає у позовній заяві позивач.

Тобто, у розумінні статті 15 Закону України "Про кооперацію", у даному випадку 75 відсотків членів кооперативу потрібно відраховувати від загальної кількості присутніх членів кооперативу на відповідних зборах.

Отже, виходячи з оцінки наданих сторонами до матеріалів справи доказів, за їх належністю, допустимістю, достовірністю, вірогідністю (статті 76 - 79 ГПК України), з урахуванням предмета позову і того, що загальними зборами членів СТ "Заліське" від 20.08.2016, що оформлені протоколом № 2, зокрема, внесено зміни та доповнення до статуту товариства та обрано його голову правління за наявності визначеного статтею 15 Закону України "Про кооперацію" кворуму, колегія визнає необґрунтованими відповідні твердження позивача та висновки суду першої інстанції щодо неможливості встановлення кворуму загальних зборів членів СТ "Заліське" на підставі наданих учасниками справи доказів.

Позивачем у позовній заяві стверджується про невчинення відповідачем дій щодо створення та ведення реєстру членів товариства, невчинення дій щодо встановлення наявності членства в осіб, які брали участь у спірних загальних зборах, невчинення дій щодо складання реєстру членів, які брали участь у спірних загальних зборах, відсутністю доручень на підставі яких у зборах брали участь представники членів товариства.

Натомість, до відзиву на позовну заяву відповідач долучив: реєстр членів товариства, що складений на підставі бухгалтерської документації щодо сплати вступних, членських та цільових внесків, після сплати яких відповідно до пункту 4.3. статуту товариства і набувається членство у товаристві, наявність в особи членської книжки є підтвердженням членства у товаристві, проте, за пунктами 4.3., 4.4. статуту членство виникає з моменту сплати вступного внеску, тоді як членська книжка видається протягом місяця з дня прийому особи у члени товариства, більше того, членські книжки видані фізичним особам - членам товариства, які не є учасниками даної справи, відтак, саме реєстр на підставі бухгалтерських даних про сплату вступних внесків є належним доказом членства у товаристві, а його надання суду спростовує вищевказані доводи позивача про невчинення товариством дій щодо створення та ведення реєстру членів товариства.

Відповідно до рішення правління СТ "Заліське", що оформлене протоколом засідання правління від 11.07.2007 № 2 затверджено форму доручення члена товариства для голосування по всім питанням на чергових та позачергових загальних зборах членів СТ «Заліське», до матеріалів справи надано копію журналу реєстрації таких доручень та копії доручень щодо спірних загальних зборів (т.1, а.с.109-122).

Також відповідачем до матеріалів справи надані: реєстр членів, які брали участь у спірних загальних зборах, копії доручень, на підставі яких у зборах брали участь представники членів товариства, протокол засідання правління відповідача від 11.07.2007 № 2 про затвердження форми таких доручень, журнал реєстрації доручень (т.1, а.с. 88-108), відтак доводи позивача про відсутність зазначених документів є безпідставними.

Зважаючи на викладене, судом апеляційної інстанції враховані члени товариства, що були представлені на спірних зборах представниками за дорученнями.

Щодо питання наявності порушеного права позивача судова колегія виходить із такого.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

З огляду на викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. У зв`язку з цим суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, обставини щодо наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем/відповідачами з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (членів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (члена) товариства.

У справі, що переглядається, підставою пред`явлення позову до СТ "Заліське" позивач вказав порушення свого права на користування електричною енергією, що полягало відключенні його будинку від електропостачання.

До матеріалів справи відповідачем надано копію протоколу засідання правління СТ "Заліське" № 30 від 06.04.2019 (т.1, а.с.128-129), відповідно до якого була призначена комісія по відключенню від електромережі будинку по АДРЕСА_1 .

В акті про відключення від електроенергії від 29.08.2020, складеного і підписаного головою правління та двома членами правління кооперативу (т.1., а.с.130), зазначено таке: «Відключити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) за неусунення насаджень та сторонніх предметів на дорозі та гілок, які досягають електродротів, що може призвести негативних наслідків, а саме загроза життю людей, пошкодження майна, втрати в мережі та інше, а також заважають вільному пересуванню транспорту по дорогах СТ та вільному доступі до елетроопор».

26.10.2020 позивача було повторно відключено від електромережі СТ після самовільного підключення, про складено акт виявленого порушення постачання електричної енергії (т.1., а.с.131).

Також матеріали справи містять Положення про електропостачання і електромережу СТ "Заліське" та форму договору на користування електричною електроенергією (як додаток до Положення) (яким визначено права та обов`язки споживачів) (т.1, а.с.135-137), затверджені протоколом №1 загальних зборів СТ "Заліське" від 22.06.2019.

Водночас предметом спору у справі, що переглядається є матеріально-правова вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016, оформленого протоколом № 2 щодо: оцінки роботи ревізійної комісії, бухгалтера і голови; результатів роботи правління; переобрання голови правління кооперативу; вирішення питань, пов`язаних зі спорами відносно озера; затвердження нового складу правління; внесення змін та доповнень до статуту товариства; затвердження кошторисів на 2016 і 2017 роки; встановлення меж громадської землі; інші питання (які не пов`язані з користуванням або постачанням електричної енергії).

Отже аргументи позивача про порушення його права на користування електричною енергією протоколом загальних зборів СТ "Заліське" № 2 від 20.08.2016, що оскаржується у цій справі, спростовується долученими до матеріалів справи документами.

Позивачем не доведено порушення своїх корпоративних прав оспорюваними рішеннями загальних зборів СТ "Заліське", оформленими протоколом від 20.08.2016 № 2, а також не доведено наявності негативних наслідків для позивача за фактом прийняття відповідних рішень.

У зв`язку з встановленням обставин відсутності порушених прав позивача та відмовою у задоволенні позовних вимог з вищенаведених підстав, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування позовної давності.

Виходячи із викладеного, оскільки суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у позові, тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін з урахуванням мотивів, зазначених у даній постанові.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 17.11.2021 у справі №911/2226/21 залишити без змін.

Поновити дію рішення господарського суду Київської області від 17.11.2021 у справі № 911/2226/21.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Матеріали справи № 911/2226/21 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 17.10.2022 (у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному з 30.09.2022 по 09.10.2022).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді О.О. Євсіков

А.М. Демидова