Справа № 450/4288/21 Провадження № 2/450/469/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Служби у справах дітей Давидівської сільської об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати відповідача не чинити йому перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також встановити порядок побачення та його участі у вихованні дитини, а саме перша і третя субота та друга і четверта неділя кожного місяця з можливістю проводити час не менше трьох годин поза фактичним місцем проживання сина з можливою присутністю матері. Після досягнення сином п`яти річного віку встановити побачення з дитиною у першу і третю суботу та другу і четверту неділю кожного місяця з можливістю проводити час не менше шести годин поза фактичним місцем проживання сина без присутності матері, а також тиждень влітку для відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю. Встановити побачення з дитиною у першій половині святкових днів і днів релігійних свят, а саме 1 січня Новий рік, 7 січня Різдво Христове, 8 березня Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня День міжнародної солідарності трудящих, Великдень, 9 травня День Перемоги, Трійця, 28 червня День Конституції України, 24 серпня День Незалежності України, а також в день народження дитини 21 червня, щорічно, в першу половину дня з 9 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. За взаємною згодою і погодженням, батьки можуть змінити час забезпечення святкування сина.

Мотивував позовні вимоги тим, що 27 травня 2017 року між сторонами зареєстровано шлюб, від якого в них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з квітня 2019 року сім`я фактично припинила свої існування і вони почали проживати окремо. З вересня 2019 року в нього з відповідачем почали виникати труднощі в досягнення згоди щодо його участі у вихованні дитини, спільному проведенні часу з ним, спілкуванні. В листопаді 2019 року він скерував відповідачу лист, у якому просив надати реквізити для нарахування коштів на утримання сина, щоб знову надала йому можливість бачитися і спілкуватися з дитиною. 03 грудня 2019 року відповідач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу і стягнення аліментів. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2021 року шлюб між сторонами розірвано, з нього на користь ОСОБА_4 ухвалено стягувати аліменти в розмірі 7000 грн. щомісячно, які підлягають індексації, починаючи з 01 лютого 2021 року і до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а також аліменти на її утримання у розмірі 2300 грн. щомісячно, які підлягають індексації, починаючи з 01 лютого 2021 року і до досягнення дитиною трирічного віку. З квітня 2019 року він намагається підтримувати сина, приймає участь у його матеріально забезпеченні та розвитку здібностей. Він сплачує аліменти, відправляє йому посилки. Крім того, відкрив в банку дитячий депозит та періодично перераховує туди гроші. В подальшому він був змушений звернутися до Служби у справах дітей Давидівської сільської об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, яка 11 серпня 2021 року видала розпорядження № 97/1, яким тимчасово встановлений порядок побачень з сином в присутності матері. Незважаючи на вказане, відповідач продовжує чинити йому перешкоди у побаченні з сином, відмовляється від запланованих і погоджених з нею побачень з дитиною. Зауважив, що з 11 серпня 2021 року він сина не бачив. Повідомив, що хоче бачити сина, спілкуватися з ним, проводити з ним час, брати участь у його вихованні, розвитку та матеріальному забезпечення. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 10 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

11 січня 2022 року від відповідача до суду надійшла зустрічна позовна заява, у якій вона просила встановити систематичні побачення ОСОБА_3 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у першу і третю суботу та другу і четверту неділю кожного місяця з 16 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. за її присутності та за бажанням дитини. Мотивувала вимоги тим, що вона не заперечує щодо побачень позивача з дитиною. Вважає, що ці побачення мають проходити за місцем реєстрації та проживання дитини за адресою АДРЕСА_1 , безпосередньо в будинку або на подвір`ї, де вони почуваються в безпеці. Така позиція зумовлена насильницькою поведінкою позивача щодо неї під час їх спільного проживання, зокрема в період вагітності. Зауважила, що насильство мало негативний вплив як на неї, так і на сина. З огляду на вказане, просила зустрічний позов задовольнити. Крім того, просила залучити до участі у справі Давидівську сільську об`єднану територіальну громаду Пустомитівського району Львівської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Протокольною ухвалою від 24 січня 2022 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Давидівської сільської об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки така вказана у зустрічному позові.

10 лютого 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якій зазначив, що аргументи щодо негативної поведінки позивача відносно відповідача та дитини не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Подані довідки та консультаційні висновки є неналежними доказами і не можуть підтвердити факт такої поведінки позивача. Обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, спростовуються відповідачем у документах, листівках і переписках. Враховуючи наведене, просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.

10 лютого 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про виклик для допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Протокольною ухвалою від 11 квітня 2022 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про виклик для допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Протокольною ухвалою від 18 травня 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 05 жовтня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позові та відзиві на зустрічну позовну заяву, просили такі задовольнити. Крім того, не підтримали вимоги про побачення батька з дитиною 01 і 02 травня, 09 травня, 08 березня.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили, клопотань про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення судового розгляду не подали.

Представник Служби у справах дітей Давидівської сільської об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області Іванова Я.М. в судовому засіданні щодо розгляду справи поклалася на розсуд суду та пояснила, що позивач звертався до них з метою встановлення графіку побачень з дитиною, оскільки йому чинилися перешкоди його колишньою дружиною. Після ухвалення рішення органом опіки позивач звертався до них, оскільки таке не виконувалося відповідачем. Вона особисто до відповідача з метою не чинити перешкод позивачу у побаченні з дитиною, однак така їй повідомила, що у неї є певні причини не виконувати рішення органу опіки.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

27 травня 2017 року між сторонами Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 27 травня 2017 року.

Від шлюбу в сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 26 вересня 2019 року Шевченківським районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2021 року по справі № 450/4143/19 шлюб між сторонами розірвано, позивачу відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 », місцем проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено місце проживання матері, з відповідача на користь позивача ухвалено стягувати аліменти на утримання дитини в розмірі 7000 грн. щомісячно, які підлягають індексації, починаючи з 01 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її утримання в розмірі 2300 грн. щомісячно, які підлягають індексації, починаючи з 01 лютого 2021 року і до досягнення дитиною трирічного віку.

Довідками № 490 від 08 червня 2021 року, № 906 від 07 червня 2021 року, серії НОМЕР_3 від 09 червня 2021 року, сертифікатом серії РРТ № 598542 від 09 червня 2021 року стверджується, що позивач за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога не перебуває, психіатричних та наркологічних протипоказань для спілкування з дитиною у нього не виявлено.

Поданими дублікатами квитанції стверджується, що позивач за період з грудня 2019 року по червень 2021 року сплачував на користь відповідача аліменти на її утримання, а також за період з грудня 2019 року до вересня 2021 року сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , 21 червня 2018 року, визначені рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2021 року по справі № 450/4143/19.

Як вбачається з заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 600/006636/19 від 26 листопада 2019 року, позивачем відкрито на ОСОБА_5 у АТ «ОТП БАНК» депозитний рахунок строком на 6052 днів до 21 червня 2036 року.

Випискою з особового рахунку стверджується, що на вищевказаному рахунку містяться грошові кошти в сумі 2000 доларів США.

Розпорядженням Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 11 серпня 2021 року № 97/1 позивачу встановлено тимчасовий порядок побачень з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності матері дитини, а саме 14 серпня 2021 року, 22 серпня 2021 року, 28 серпня 2021 року, 05 вересня 2021 року.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повідомили, що вони є батьками позивача. Їм відомо, що відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, що стало причиною звернення позивача до органу опіки.

Відповідач у зустрічній позовній заяві, яка залишена без розгляду, визнає факт, що вона обмежує позивача у побаченнях з дитиною, що виражається у її згоді на такі побачення виключно в її присутності та на території будинковолодіння, у якому вона проживає.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Згідно приписів ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Так, ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Таки чином, суд частково погоджується з запропонованим позивачем порядком побачення та його участі у вихованні дитини, а також враховує непідтримання стороною позивача частини вимог у судовому засіданні, однак такий порядок не може бути затверджено в частині встановлення відповідного часу побачень дитини з матір`ю, з якою вона і так проживає.

Щодо покликань сторони відповідача на насильницькі дії позивача, які вчинялися стосовно позивача та дитини слід зазначити, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження даних обставин суду не надано.

Зміст довідки вих. № 1 від 16 вересня 2020 року, а саме стан здоров`я відповідача, який пов`язаний з погрозами її чоловіка та його агресивною поведінкою, зафіксований з її слів.

Обставини, викладені у консультації психотерапевта від 10 вересня 2020 року, щодо скарг відповідача на відчуття напруги, головний біль, відчуття тривоги, тремор рук тощо, пов`язуються з сімейними конфліктами також зі слів відповідача.

Довідка ГО «Центр «Жіночі перспективи» № 220 від 07 вересня 2020 року не містить фактичних даних на підтвердження обставин вчинення позивачем щодо відповідача домашнього насильства, які в ній викладені.

Скрін-шоти переписок, надані сторонами, не можуть бути визнані належними та допустимим доказами по справі, оскільки з таких неможливо конкретно встановити осіб, які ведуть переписку.

Подані стороною позивача листи і листівки, написані нібито відповідачем, не містять її підпису, з огляду на що встановити авторство таких неможливо.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому такі слід задовольнити частково, зобов`язати відповідача не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні та побаченні з сином ОСОБА_5 , 21 червня 2018 року, а також встановити відповідний порядок побачень та його участь у вихованні дитини, а саме перша і третя субота та друга і четверта неділя кожного місяця з можливістю проводити час не менше трьох годин поза фактичним місцем проживання сина з можливою присутністю матері ОСОБА_4 за її бажанням. Після досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , п`ятирічного річного віку встановити наступний порядок прийняття участі у вихованні, спілкуванні та побаченні батька ОСОБА_3 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме перша і третя суботу та друга і четверта неділя кожного місяця з можливістю проводити час не менше шести годин поза фактичним місцем проживання сина без присутності матері ОСОБА_4 ; тиждень влітку для відпочинку та оздоровлення дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_3 за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_4 ; в першій половині святкових днів і днів релігійних свят (світла пора доби) 1 січня Новий рік, 7 січня Різдво Христове, Великдень, Трійця, 28 червня День Конституції України, 24 серпня День Незалежності України; з 09 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. 21 червня, щорічно, що може бути змінено за згодою обидвох батьків.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 908 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 158, 223, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 141, 150, 153, 157, 158, 159 СК України, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкоди в спілкуванні та побаченні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити наступний порядок побачення та участі батька ОСОБА_3 у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- перша і третя субота та друга і четверта неділя кожного місяця з можливістю проводити час не менше трьох годин поза фактичним місцем проживання сина з можливою присутністю матері ОСОБА_4 за її бажанням.

Після досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , п`ятирічного річного віку встановити наступний порядок прийняття участі у вихованні, спілкуванні та побаченні батька ОСОБА_3 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- перша і третя суботу та друга і четверта неділя кожного місяця з можливістю проводити час не менше шести годин поза фактичним місцем проживання сина без присутності матері ОСОБА_4 ;

- тиждень влітку для відпочинку та оздоровлення дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_3 за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_4 ;

- в першій половині святкових днів і днів релігійних свят (світла пора доби) 1 січня Новий рік, 7 січня Різдво Христове, Великдень, Трійця, 28 червня День Конституції України, 24 серпня День Незалежності України;

- з 09 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. 21 червня, щорічно, що може бути змінено за згодою обидвох батьків.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 908 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 жовтня 2022 року.

Суддя Мусієвський В.Є.