Справа № 420/3296/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.

за участі : секретаря Сідлецької А.П., представника відповідача Тарановського Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Діалайф до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2019 року №0000321202,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Діалайф до Головного управління ДФС в Одеській області, за результатом якого якому просить суд:

скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2019 року №0000321202 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 277 200,00грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 069 300,00грн.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23.09.2019 у задоволенні позову відмовив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.12.2019 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2022 року по справі №420/3296/19 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалайф» задоволено частково, Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року скасовано, а справу №420/3296/19 направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою справу №420/3296/19, що направлена Верховним Судом на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, призначено до розгляду головуючому судді Іванову Е.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України в порядку, встановленому ст.76 глави 8 розділу II Кодексу відповідачем проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за січень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.02.2019 року № 9026687816).

Аналізом відображення показників даних податкової звітності з податку на додану вартість від 20.02.2019 року № 9026687816 встановлено відхилення, а саме:

Згідно з поданою ТОВ "ДІАЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40340772) до ЧОРНОМОРСЬКА ОДПІ ГУ ДФС (Б-ДНІСТРОВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ) ГУ ДФС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ податковою декларацією з ПДВ за січень 2019 року (від 20.02.2019 року № 9026687816) задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 декларації - 4 277 200 грн.

В ході проведення камеральної перевірки встановлено, що станом на 20.03.2019 року експорт продукції, яка внесена до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (згідно із додатком №3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року) не здійснювався (рахуються залишки ТМЦ на складі, що підтверджено фінансовим звітом ТОВ «ДІАЛАЙФ» за 2018 рік, ряд.1100 «Запаси» складає 113777,3 тис.грн.), на загальну суму ПДВ у розмірі 4 277 200 грн., а саме; Імпорт медичних виробів від нерезидентів ІМІС International Investment Corporation s.r.o., Чехія у травні та липні 2018 року склав: загальний обсяг придбання 93514166 грн., у т.ч. ПДВ 6117750 грн.

З загальної суми ПДВ імпортованих медичних виробів, суму ПДВ у розмірі 4 277 200 грн. внесено до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (згідно із додатком №3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року).

Станом на 20.03.2019 року фактичний перетин кордону України по експорту відсутній, здійснюється продаж медичних виробів на митній території України.

Таким чином, за результатами проведення камеральної перевірки підприємства ТОВ «ДІАЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 40340772) в порушення п. 200.1, абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) підприємство ТОВ "ДІАЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40340772) завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2019 року) у розмірі 4 277 200 грн.

За результатом проведення камеральної перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки ТОВ «Діалайф» (код ЄДРПОУ 40340772) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за січень 2019 року.

На підставі акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.04.2019 року №0000321202 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 277 200,00грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 069 300,00грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

20.06.2019 року та 13.07.2022 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов згідно якого зазначено, що за результатами проведення камеральної перевірки підприємства ТОВ «Діалайф» в порушення п.200.1, абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) підприємство ТОВ «Діалайф» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 деклараціях з ПДВ за січень 2019 року) у розмірі 4 277 200 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2022 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 29.07.2022 року без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання відповідача та замінено відповідача на його правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області.

Ухвалою суду від 19.09.2022 року без виходу до нарадчої кімнати підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.09.2022 року без виходу до нарадчої кімнати судом витребувано у відповідача засвідчені належним чином додаткові докази, а саме декларації з додатками з червня по грудень 2018 прку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за січень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.02.2019 року № 9026687816).

За результатами проведення камеральної перевірки складено акт від 20 березня 2019 року № 179/15-32-12-02/40340772, яким встановлено, що ТОВ «Діалайф» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2019 року) у розмірі 4277200 грн., через те, що раніше імпортована медична продукція, а також придбана на території України не експортувалась (акт перевірки. стор.5 абз.4 абз.7), що нібито свідчить про відсутність завершення господарських операцій з придбання та реалізації медичних виробів на адресу нерезидентів або резидентів України, та є порушенням п. 200.1, абз.б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12.04.2019 року №0000321202 , яким позивачу завищено суму бюджетного відшкодування за основним платежем 4277200 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1069300 грн..

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

г) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Приписами п.187.1. ст. 187 цього кодексу встановлено, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата Інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 189.4. ст. 189 названого кодексу базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Зазначений порядок дати виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту застосовується також на операції з примусового продажу арештованого майна органами юстиції.

Згідно пп.г) п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу).

Згідно ст.198 ПК України зазначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198).

Згідно п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно пункту 193.1 статті 193 ПК України Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно абз.2 п.1 Розділу III Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 року №21, зазначено, що до декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Як встановлено матеріалами справи, аналізом відображення показників даних податкової звітності з податку на додану вартість від 20.02.2019 року № 9026687816 встановлено відхилення, а саме згідно з поданою ТОВ «Діалайф» до Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС (Б-ДНІСТРОВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ) ГУ ДФС в Одеській області податковою декларацією з ПДВ за січень 2019 року (від 20.02.2019 року № 9026687816) позивачем задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку та відображена у рядку 20.2.1 декларації - 4277200 грн.

В ході проведення камеральної перевірки встановлено, що станом на 20.03.2019 року експорт продукції, яка внесена до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (згідно із додатком №3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року) не здійснювався (рахуються залишки ТМЦ на складі, що підтверджено фінансовим звітом ТОВ «Діалайф» за 2018 рік, ряд. 1100 «Запаси» складає 113777,3 тис. грн.), заявлена сума ПДВ у розмірі 4277200 грн., сформована: імпорт медичних виробів від нерезидентів ІМІС International Investment Corporation s.r.o., Чехія у травні та липні 2018 року склав: загальний обсяг придбання 93514166 грн., у т.ч. ПДВ 6117750 грн.

Станом на 20.03.2019 року фактичний перетин кордону України по експорту відсутній, здійснюється продаж медичних виробів на митній території України.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2019 року) у розмірі 4277200 грн.

Судом встановлено, що з загальної суми ПДВ заявленої до відшкодування у розмірі 4277 200 грн. (згідно із додатком №3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року), 98145 грн. ПДВ сформовано за товар придбаний у постачальників на території України в липні 2018 року, а решта 4179055 грн. по сумі ПДВ фактично сплаченої в липні і травні 2018 року при ввезені товару медичного призначення на територію України.

Так, відповідно до п. 200.1. ст.200 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1. З ст. 200 прим. 1 ПКУ (далі-реєстраційна сума) на момент отримання контролюючим органом податкової декларації з ПДВ (далі - декларація), а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Суд вважає, що позивачем виконано усі вимоги пункту 200.4 статті 200 ПК України, оскільки від`ємне значення різниці виникло між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту. Так, за імпортований товар на підставі контрактів позивачем сплачено до Державного бюджету України податок на додану вартість, факт поставки в акті не заперечується, на підставі чого сформований податковий кредит відповідного періоду; за податковими зобов`язаннями позивачем зареєстровано та внесено до реєстру податкові накладні, які включені до складу податкових зобов`язань.

Представник відповідача не заперечує той факт, що ПДВ сплачене ТОВ «Діалайф» при імпорті товарів в травні, липні 2018 року до податкового кредиту наступного податкового періоду в 2018 році не заявлявся (додаток №2 до декларацій) так само ця сума ПДВ в 2018 році до бюджетного відшкодування ТОВ «Діалайф» не заявлялась.

Також суд враховує, що перевіряючі за результатом камеральної перевірки не змогли встановити продаж імпортованого товару сума ПДВ за ввезення якого була заявлена до бюджетного відшкодування, проте даний товар є таким, який відноситься до товару, що регулярно реалізується ТОВ «Діалайф», тобто використовується в його господарській діяльності, а тому наявність цього товару в залишках станом на січень 2019 року не позбавляє ТОВ «Діалайф» права заявляти суму ПДВ сплаченого за його придбання до бюджетного відшкодування.

Верховний Суд направляючи справу №420/3296/19 на новий розгляд у своїй постанові від 09.06.2022 року зазначив, що:

«Такі доводи позивача не були проаналізовані судами попередніх інстанцій, судами лише констатовано відсутність завершення господарських операцій з придбання та реалізації медичних виробів.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції містять загальний висновок щодо відсутності права у позивача на відшкодування ПДВ без аналізу підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції позивача з його контрагентами та без з`ясування дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій.

З огляду на наведене суди попередніх інстанцій у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не надали належної оцінки цим обставинам, у зв`язку з чим висновки цих судів не можна визнати такими, що ґрунтуються на повному і всебічному з`ясуванні обставин у справі.».

Так, дослідивши наявні докази, суд зазначає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, який відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України повинен довести правомірність прийнятого оскаржуваного рішення не надано до суду доказів щодо обставин зазначених в акті камеральної перевірки, а саме що ТОВ «Діалайф» в своїй звітності десь вказувало про експорт раніше ввезеного в червні, липні 2018 року товару.

Щодо посилань представника ГУ ДПС в Одеській області на те, що на момент заявленого до відшкодування ПДВ за січень 2019 року (по імпортованим медичним виробам у травні та липні 2018 року) вони не були реалізовані, а від`ємне значення, яке відображене у додатку 2 до декларації з ПДВ за грудень 2018 року відсутнє, суд зазначає таке.

Суд акцентує увагу на тому, що у п.198.3 абз.2 ст.198 ПКУ нарахування податкового кредиту здійснюється придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Суд враховує, що сума ПДВ в розмірі 98145 грн. відображена в Додатку №3 до декларації за січень 2019 року сформована ТОВ «Діалайф» в тому числі по постачальнику ТОВ «Укрмедікал», товар у якого був придбаний в липні 2018 року, та відповідач взагалі не навів жодних причин не врахування й цієї суми.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Діалайф до Головного управління ДПС в Одеській області є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано платіжне доручення №771 від 23.05.2019 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 19 210,00 грн.

Таким чином з урахування задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Діалайф, суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 19 210,00 грн. сплаченого позивачем з Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 192-194, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Діалайф до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 12.04.2019 року №0000321202.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діалайф витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Діалайф (67700, Одеська область, м.Білгород -Дністровський провул. Офіцерський буд.2) код ЄДРПОУ 40340772.

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Одеській області 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5 код ВП 44069166

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2022 року.

СуддяІванов Е.А.