Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року Справа№200/3461/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

про: визнання незаконними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.02.2022 року № 057250004248 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 27.01.2022 року та зарахувати до стажу роботи який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.09.1998 року по 30.06.2002 року, з 31.07.2002 року по 10.10.2003 року, з 22.10.2003 року по 13.04.2005 року, з 18.05.2005 року по 30.03.2017 року, з 31.05.2017 року по 30.01.2019 року, з 20.02.2019 року по 25.01.2022 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання незаконними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.02.2022 року № 057250004248 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 27.01.2022 року та зарахувати до стажу роботи який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.09.1998 року по 30.06.2002 року, з 31.07.2002 року по 10.10.2003 року, з 22.10.2003 року по 13.04.2005 року, з 18.05.2005 року по 30.03.2017 року, з 31.05.2017 року по 30.01.2019 року, з 20.02.2019 року по 25.01.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.01.2022 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» так як набув 20 років стажу роботи в підземних умовах на провідних посадах передбачених вказаною нормою Закону, однак, 04.02.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло рішення № 057250004248, яким відмовило йому в призначенні пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідних 20 років стажу роботи передбачених ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що за підрахунком відповідача стаж роботи який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , складає 16 років 02 місяці 26 днів. До пільгового стаже роботи не враховано період з 31.05.2017 року по 30.01.2019 року через відсутність пільгової довідки. Позивач не погоджується з доводами відповідача 2 викладеними у спірному рішенні та наголошує, що його стаж за провідними професіями складає 22 роки 11 місяців 23 днів, у зв`язку з чим він має право на призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058. Позивач наголошує, що відповідно до чинного пенсійного законодавства основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, отже періоди роботи повинні враховуватися на підставі записів у трудовій книжці. Позивач вказує, що його трудова книжка містить усі необхідні записи про періоди роботи, отже відповідач 2 протиправно не зарахував до пільгового стажу періоди роботи через відсутність пільгової довідки. Крім того, позивач звертає увагу на те, що належним способом захисту його порушених прав є саме зобов`язання відповідача 1 призначити йому пенсію. З огляду на викладені обставини позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач 1 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

27.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви ОСОБА_1 здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганський області. 04.02.2022 року за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №057250004248 через відсутність необхідного пільгового стажу.

Відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві зазначає відповідачем особу, яка на його думку повинна відповідати за позовом. Проте, позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Відповідно до вимог чинного процесуального законодавства належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Тобто, у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, то підстави для задоволення такого позову відсутні. Відповідач наголошує, що ГУ ПФУ в Донецькій області через відповідний сервісний центр лише було прийнято заяву та інші документи Позивача, зареєстровано та внесено до відповідного програмного комплексу. Рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області. У справах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, суд, приймаючи рішення на користь позивача, скасовує відповідне рішення органу державної влади та зобов`язує відповідача вчинити певні дії. Відповідач наголовшує, що ГУ ПФУ в Донецькій області не приймало оскаржуване рішення, отже, у випадку його скасування, повторно розглядати заяву позивача про призначення пенсії, повинне те управління Фонду, дії якого буде визнано неправомірними. З огляду на зазначені обставини відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 не погодившись з доводами відповідача викладеними у позовній заяві, надав до суду відзив на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву відповідач 2 посилається на те, що 27.01.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За правилами статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. З урахуванням зазначеного Порядку органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області. За наслідками розгляду заяви позивача від 27.01.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було винесено рішення №057250004248 від 04.02.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за нормами ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Щодо права позивача на призначення пенсії відповідач зазначає, що відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Відповідно до пункту 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у яких зазначаються: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номер, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, відповідач 2 зазначає, що статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» (далі Закон) визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 від 11.03.2022 на день звернення 27.01.2022 року страховий стаж складав 22 роки 11 місяців 23 дні, пільговий стаж на підземних роботах 16 років 02 місяці 26 днів (страховий та пільговий стаж враховано по 25.01.2022 року). За розглядом електронної пенсійної справи заявника з`ясовано, що немає підстав зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах періоди: навчання в ПТУ №107 з 01.09.1998 року по 30.06.2002 за кваліфікацією електрослюсар підземний, машиніст гірничих виймальних машин. Після навчання прийнятий на роботу в якості підземного прохідника, переведений на посаду за набутою кваліфікацією з 05.03.2003 року, що перевищує 3-х місячний термін між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією; військової служби з 01.01.2004 року по 13.04.2005 року (з 01.01.2004 року страховий стаж обчислюється відповідно до сплачених страхових внесків); роботи у ТОВ Шахтобудівельна компанія з 31.05.2017 по 30.01.2019 (відсутня уточнююча довідка передбачена Порядком №637).

З огляду на зазначені обставини відповідач 2 вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було правомірно прийнято рішення №057250004248 від 04.02.2022 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Також відповідач 2 у додаткових поясненнях вказував на те, що 15.04.2022 ОСОБА_1 повторно подав заяву про призначення пенсії за місцем фактичного проживання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З урахуванням Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача від 15.04.2022 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. За наслідками розгляду заяви позивача від 15.04.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було винесено рішення №057250004248 від 22.04.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Враховуючи зазначені обставини відповідач 2 просив суд залучити до участі у справі в якості відповідача у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року продовжено відповідачу 1 строк для надання відзиву на позов та доданих до нього документів, встановлений ухвалою суду від 27 травня 2022 року, - на строк протягом п`ятнадцяти днів після отримання даної ухвали. Продовжено відповідачу 2 строк для надання витребуваних ухвалою суду від 27 травня 2022 року документів, а саме: заяву позивача про призначення пенсії, усі документи долучені до заяви, спірне рішення про відмову в призначенні пенсії, розрахунок стажу, витяг з реєстру застрахованих осіб; у разі не надання зазначених документів надати суду докази, які свідчать про неможливість отримання витребуваних судом доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року суд зобов`язував Пенсійний фонд України надати суду протягом п`яти днів після отримання даної ухвали роз`яснення та докази на підтверджень цих роз`яснень (рішення, розпорядження та т.і.) щодо: прийняття Пенсійним фондом України рішень (розпоряджень) на підставі Постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання забезпечення функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів в умовах воєнного стану від 12 березня 2022 року № 263 - щодо обмеження доступу територіальних органів Пенсійного фонду України до електронних пенсійних справ, наявних в базі централізованих інформаційних технологій Пенсійного фонду; строку дії таких обмежень (у випадку їх запровадження); щодо меж таких обмежень (категорій документів) - враховуючи, що певні документи з пенсійних справ пенсіонерів пенсійними органами суду надаються, певні ні); зазначення належного органу, який має повний доступ до пенсійних справ - для вирішення судом питання стосовно направлення до визначеного органу ухвали про витребування документів з пенсійної справи сторони по справі, а також зобов`язував Пенсійний фонд України надати суду у разі наявності можливості надати: матеріали пенсійної справи позивача: заяву про призначення пенсії від 27.01.2022 року, рішення про відмову в призначенні пенсії від 04.02.2022 року № 057250004248, розрахунок стажу позивача на дату розгляду заяви про призначення пенсії від 27.01.2022 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року витребувані додаткові докази у справі, а саме зобов`язано позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Пенсійний фонд України надати суду матеріали пенсійної справи позивача: заяву про призначення пенсії від 27.01.2022 року, рішення про відмову в призначенні пенсії від 04.02.2022 року № 057250004248, розрахунок стажу позивача на дату розгляду заяви про призначення пенсії від 27.01.2022 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати суду відзив на позовну заяву, докази направлення відзиву надати усім учасникам справи, зобов`язано Пенсійний фонд України в повному обсязі виконати вимоги ухвали суду від 29 липня 2022 року надавши роз`яснення та докази на підтверджень цих роз`яснень (рішення, розпорядження та т.і.) щодо: прийняття Пенсійним фондом України рішень (розпоряджень) на підставі Постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання забезпечення функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів в умовах воєнного стану від 12 березня 2022 року № 263 - щодо обмеження доступу територіальних органів Пенсійного фонду України до електронних пенсійних справ, наявних в базі централізованих інформаційних технологій Пенсійного фонду; строку дії таких обмежень (у випадку їх запровадження); щодо меж таких обмежень (категорій документів) - враховуючи, що певні документи з пенсійних справ пенсіонерів пенсійними органами суду надаються, певні ні); зазначення належного органу, який має повний доступ до пенсійних справ - для вирішення судом питання стосовно направлення до визначеного органу ухвали про витребування документів з пенсійної справи сторони по справі.

Стосовно клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області щодо залучення до участі у справі в якості Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оскільки управлінням 15.04.2022 було прийнято рішення № 057250004248 від 22.04.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Частиною 5 статті 48 КАС України передбачено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, з аналізу Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачено, що клопотання про залучення відповідача може бути подане лише позивачем та не передбачає такого права для відповідача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач не звертався до суду із заявою про уточнення та зміну позовних вимог, та відповідно на час розгляду справи підставою та предметом розгляду даної справи є визнання незаконними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.02.2022 року № 057250004248 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , а не рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 057250004248 від 22.04.2022 року.

З огляду на зазначені обставини, відсутні підставі для залучення в якості відповідача у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, отже вимога відповідача 1 про залучення відповідача не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, постановлено часткову зміну ст.1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022 № 341/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, та відповідно до Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 12.08.2022 № 573/2022 ще на 90 діб.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на збройну агресію Російської Федерації, справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін 11 жовтня 2022 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Донецька до АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 24.05.2017 року № 1428-33713.

З матеріалів справи встановлено, що 27.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»/

Враховуючи екстериторіальний принцип Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 04.02.2022 року № 057250004248.

Зі змісту рішення встановлено, що згідно наданих документів та даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 02 місяці 29 днів, пільговий стаж на провідних посадах за списком № 1 16 років 02 місяці 26 днів, в тому числі військова служба 05 місяців 23 дні.

Також у рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 31.05.2017 року по 30.01.2019 року, в зв`язку з відсутністю пільгової довідки.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Повідомити ОСОБА_1 про право на призначення пенсії згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.04.2033 року.

Позивач не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зіст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначеніПорядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно здодатком 4до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,4до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним упункті 1.3розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2,наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (даліПорядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті13та статті100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що позивач з 01.09.1998 року по 30.06.2002 року навчався в ПТУ № 107 за професією «електрослюсар підземний, машиніст гірничих виїмкових машин»; 31.07.2002 року прийнятий на роботу до Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько» на посаду прохідника 4 розряду з повним робочим днем в шахті та з місячним випробувальним терміном; 03.03.2003 року переведений підземним машиністом виймальних машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті; 10.10.2003 року звільнений з посади, у зв`язку з призовом на військову службу; 22.10.2003 року по 13.04.2005 року служба в Збройних Силах України; 18.05.2005 року прийнятий на роботу до Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядько» підземним машиністом виймальних машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті; 22.07.2011 року Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядько» перетворено в Публічне акціонерне товариство «Шахта імені О.Ф. Засядько»; 30.03.2017 року звільнений за власним бажанням; 31.05.2017 року прийнятий на роботу до ТОВ «Шахтобудівельної компанії» на посаду машиніста виймальних машин 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах; 30.01.2019 року звільнений за власним бажанням; 20.02.2019 року прийнятий на роботу до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на посаду машиніста виймальних машин 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті.

Зі спірного рішення відповідача 2 про відмову в призначенні пенсії від 04.02.2022 року № 057250004248 встановлено, що до пільгового стажу позивача не зараховано період з 31.05.2017 року по 30.01.2019 року, у зв`язку з відсутністю пільгової довідки.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядок № 383 застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Як встановлено з трудової книжки позивач у періоди з 31.07.2002 року по 10.10.2003 року, з 18.05.2005 року по 30.03.2017 року, з 31.05.2017 року по 30.01.2019 року, з 20.02.2019 року по 25.01.2022 року працював на посадах «прохідника підземного» та «машиніста виймальних машин».

Суд зазначає, що професії «прохідника підземного» та «машиніста виймальних машин», за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, отже, позивач у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Суд не вбачає необхідності підтвердження наявного трудового стажу поданням додаткових доказів, оскільки надані позивачем трудові книжки містять усі необхідні записи.

Крім того, відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.

Вочевидь зрозумілим є те, що ненадання довідок або відомостей про підтвердження свого стажу роботи, окрім трудової книжки, не залежить від волі позивача.

В даному випадку, неможливість подання документів і, як наслідок, не підтвердження додатковими документами стажу позивача призводить до порушення принципу рівності особи перед законом.

Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не зарахування до стажу роботи позивача періодів роботи згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 року є протиправними.

При цьому суд наголошує, що частина 3 статті 114 Закону № 1058 визначає, що працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - мають право на призначення пенсії не залежно від віку за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Отже, професія «прохідника підземного» та «машиніста гірничих виймальних машин» відносять до провідних професій, таким чином суд приходить висновку, що періоди роботи позивача з 31.07.2002 року по 10.10.2003 року, з 18.05.2005 року по 30.03.2017 року, з 31.05.2017 року по 30.01.2019 року, з 20.02.2019 року по 25.01.2022 року повинні зараховуватися до пільгового стажу як провідні професії відповідно до частини 3 статті 114 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на зазначене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії № 057250004248 від 04.02.2022 року, прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, у зв`язку з чим рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до стажу роботи який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду навчання в ПТУ № 107 з 01.09.1998 року по 30.06.2002 року, суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про професійну-технічну освіту» визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З аналізу вищезазначених вимог законодавства випливає, що умовою для зарахування навчання в професійно технічному училище до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені відповідної категорії працівників, є працевлаштування за набутою професією протягом трьох місяців після закінчення навчання.

Як вже було вищезазначено, в трудовій позивача серії НОМЕР_1 згідно з записами №№1-2 останнього 01.09.1998 р. прийнято на навчання до ПТУ №107 м. Донецька за спеціальністю: «електрослюсар підземний, машиніст гірничих виїмкових машин»; 30.06.2002 р. закінчив навчання і отримав кваліфікацію: «електрослюсаря підземного, машиніста гірничих виїмкових машин».

Позивачем додатково на підтвердження періоду навчання з 01.09.1998 року по 30.06.2002 року в ПТУ №107 м. Донецька надано Диплом кваліфікованого робітника серії диплом НОМЕР_4 від 05.07.2002 р. та атестат про повну загальну середню освіту копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з записом № 3 в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 останній 31.07.2002 року працювати на посаді «прохідника підземного», тобто за не здобутою професією «електрослюсаря підземного» або «машиніста гірничих виїмкових машин», як передбачено ст. 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту».

Суд наголошує, що за набутою професією в ПТУ № 107 «машиніста гірничих виїмкових машин» позивач працевлаштувався лише 03.03.2003 року, тобто не в трьох місячний строк передбачений законом для працевлаштування.

Отже, позивачем не дотримано вимоги ст. 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту», тому період навчання ОСОБА_1 в ПТУ № 107 м. Донецьк з 01.09.1999 року по 30.06.2002 року не підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до стажу роботи який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період служби в Збройних Силах України, суд зазначає наступне.

Частини 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічно, абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, виходячи з наведеної норми час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 останній у період з 22.10.2003 року по 13.04.2005 року проходив службу в Збройних Силах України.

Як слідує із записів трудової книжки, позивач до призову на військову службу працював на посаді машиніста гірничих виїмкових машин у Орендному підприємстві «Шахта ім. О.Ф. Засядька».

Після завершення строкової військової служби в Збройних Силах України позивач був прийнятий на роботу до Орендного підприємстві «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на посаду машиніста гірничих виїмкових машин.

Таким чином, на момент призову на строкову військову службу позивач працював за професією, яка надає право особі на зарахування до пільгового стажу періоду проходження ним строкової військової служби, оскільки призов відбувався під час його роботи за спеціальністю, з огляду на що, суд приходить висновку, що період служби позивача в Збройних Силах України з 22.10.2003 року по 13.04.2005 року повинно бути зараховано до стажу роботи який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період служби в Збройних Силах України.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 27.01.2022 року, суд зазначає наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнято Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження- це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визнавати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

За приписами ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

В той же час ч. 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи наведене, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те, що вимога позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію є безпідставною, суд зазначає наступне.

При цьому суд вказує, що відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.

Пунктом 4.2 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на зазначені положення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та прийнято рішення № 057250004248 про відмову у призначенні пенсії від 04.02.2022 року.

При цьому, пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, виплата пенсії буде проведена органом Пенсійного фонду України за місцем проживання особи, яка звернулась за призначенням пенсії, після вирішення питання про призначення пенсії та передання відповідних документів до органу, що призначає пенсію за місцем проживання такої особи, а саме у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання незаконними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.02.2022 року № 057250004248 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27.01.2022 року з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а також враховуючи те, що підставою звернення до суду стало прийняття протиправного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання незаконними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.02.2022 року № 057250004248 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 27.01.2022 року та зарахувати до стажу роботи який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.09.1998 року по 30.06.2002 року, з 31.07.2002 року по 10.10.2003 року, з 22.10.2003 року по 13.04.2005 року, з 18.05.2005 року по 30.03.2017 року, з 31.05.2017 року по 30.01.2019 року, з 20.02.2019 року по 25.01.2022 року задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.02.2022 року № 057250004248 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) про призначення пенсії від 27.01.2022 року з урахуванням висновків суду.

В частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 27.01.2022 року відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Луганській області (вул. Шевченка, буд.9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Повний текст рішення буде складено та підписано 11 жовтня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська