ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/553/22

За позовом: керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, буд.39, код ЄДРПОУ - 03528552, електронна адреса: bel.dnistr@od.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд.1, код ЄДРПОУ - 04527307, електронна адреса: karolino-bugaz-sovet@ukr.net)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЛОН» (АДРЕСА_7, код ЄДРПОУ - 44584204, електронна адреса: law_comp@ukr.net)

За участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ); Приватного підприємства «Готельний комплекс «Авокадо» (49049, м. Дніпро, вул.Мільмана, буд.110, код ЄДРПОУ 43026472); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 )

про витребування земельних ділянок, скасування записів про державну реєстрацію, припинення права власності

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від прокуратури: Бондаревський О.М.;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Бороденко М.С. - на підставі ордера серії ВН №1137532 від 11.04.2022р.;

Від третіх осіб: не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ: Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЛОН" про витребування на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЛОН» земельної ділянки площею 0.1860 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0226); скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за №61455533 від 09.11.2021р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0226 (реєстраційний номер 1821814751103, номер запису про право власності 44926908) за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОТЛОН».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.05.2022р. та залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; Приватне підприємство (далі - ПП) «Готельний комплекс «Авокадо»; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 10.05.2022р. відкладено підготовче засідання на 26.05.2022р. Ухвалою суду від 26.05.2022р. відкладено підготовче засідання на 05.07.2022р. Ухвалою суду від 05.07.2022р. відкладено підготовче засідання на 26.07.2022р. Ухвалою суду від 26.07.2022р. відкладено підготовче засідання на 16.08.2022р.

15 серпня 2022р. до суду від керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зміну предмету позову, та згідно якої прокурор просить суд витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з незаконного володіння ТОВ «КОТЛОН» земельну ділянку площею 0,0459 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248); скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №61887311 від 26.11.2021р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0248 (реєстраційний номер 2517779351040, номер запису про право власності 45308642) за ТОВ «КОТЛОН»; витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з незаконного володіння ТОВ «КОТЛОН» земельну ділянку площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249); скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №61887230 від 26.11.2021р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0249 (реєстраційний номер 2517777051040, номер запису про право власності 45308561) за ТОВ «КОТЛОН».

Протокольною ухвалою суду від 16.08.2022р. відкладено підготовче засідання на 26.08.2022р.

28 квітня 2022р. до суду від ТОВ «КОТЛОН» надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області на підставі п.п. 2,3 ч.1 ст.226 ГПК України. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що враховуючи положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, ч.ч. 3.4, абз.5 ч.5 ст.53 ГПК України, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.3 та абз.1 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або здійснює неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідач зазначає, що у кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

ТОВ «КОТЛОН» вважає, що оскільки Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області у даному випадку, не є уповноваженим суб`єктом із звернення з позовом про витребування спірних земельних ділянок, адже, рішення №1042 та №1043 про передачу спірних земельних ділянок приймались Затоківською селищною радою, яка не є припиненою (ліквідованою), відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Враховуючи зазначене та посилаючись на п.54 постанови Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, ТОВ «КОТЛОН» вважає, що позовну заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, подану до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про витребування на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області земельної ділянки, площею 0,1860 га за адресою: АДРЕСА_7 , (кадастровий номер 5110300000:02:012:0226) та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за №61455533 від 09.11.2021р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0226 (реєстраційний номер 1821814751103, запис про право власності №44926908) за ТОВ «КОТЛОН», суд має залишити без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, як таку, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Одночасно, ТОВ «КОТЛОН» вважає, що наявні підстави для залишення позовної заяви керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.226 ГПК України, посилаючись на те, що у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває справа №495/9790/21 за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_6 , за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне підприємство «Готельний комплекс «Авокадо», ОСОБА_5 , про витребування земельної ділянки площею 0,1860 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0226) та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за №59157385 від 07.07.2021р. з одночасним припиненням права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_6 .

При цьому, відповідач зазначає, що у позовній заяві по справі №495/9790/21 прокурором наведено ті самі підстави, що й у позовній заяві по справі №916/553/22.

Подачу позову до Господарського суду Одеської області із зазначенням відповідачем ТОВ «КОТЛОН», за тих же підстав та щодо того самого предмету спору, відповідач вважає зловживанням процесуальними правами, адже, у випадку зміни власника земельної ділянки прокурор міг просто подати до суду клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області проти задоволення клопотання ТОВ «КОТЛОН» про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2,п.3 ч.1 ст.226 ГПК України заперечує та зазначає, що ч.3 ст.53 ГПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено можливість представництва прокурором інтересів держави в суді, яке прокурор здійснює у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За змістом ч.7 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Прокурор зазначає, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Порушення інтересів держави у даному випадку, на думку прокурора, полягають у незаконному набутті права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватним підприємством «Готельний комплекс «Авокадо», ОСОБА_6 , ТОВ «КОТЛОН» за відсутності відповідних рішень Затоківської селищної ради про передачу земельних ділянок у власність, у період чинності арештів у кримінальному провадженні та в цивільній справі, а також всупереч положенням Земельного кодексу України та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Прокурор також зауважив, що фактично його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки державної власності у приватне користування з метою відновлення прав та законних інтересів територіальної громади на землі, які вибули з її користування і розпорядження незаконно.

Разом з тим, як зазначає прокурор, Затоківська селищна рада в минулому, а Кароліно-Бугазька сільська рада зараз, як орган місцевого самоврядування, який відповідно до ст.12 Земельного кодексу України має здійснювати контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного, містобудівного та екологічного законодавства, неналежним чином здійснює владні повноваження, про що свідчить невжиття жодних заходів стосовно захисту інтересів територіальної громади шляхом внесення позову про витребування спірної земельної ділянки на користь селищної ради.

Такі заходи реагування ані Затоківська селищна рада, ані Кароліно-Бугазька сільська рада не вживали з моменту вибуття земельної ділянки із земель комунальної власності.

Прокурор зазначив, що згідно перспективного плану формування територій громад Одеської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020р. №623-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Одеської області» Затоківську селищну раду приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Згідно п.2 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області від 27.11.2020р. №11 -VI1 «Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради» Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

Білгород-Дністровською окружною прокуратурою до Кароліно-Бугазької сільської ради направлено лист за №55-275 вих-22 від 19.01.2022р. про надання інформації про вжиті сільською радою заходи щодо звернення до суду з позовною заявою до ТОВ «КОТЛОН». У відповідь на зазначений лист окружну прокуратуру листом Кароліно-Бугазької сільської ради №02-07/76 від 25.01.2022р. повідомлено, що заходи щодо повернення вказаних земельних ділянок не вживалися, в зв`язку з чим сільська рада просить вжити відповідні заходи окружною прокуратурою.

Окрім того, Білгород-Дністровською окружною прокуратурою листом №55-1259 вих-22 від 21.02.2022 повідомлено Кароліно-Бугазьку сільську раду щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення вказаних порушень.

Вказаним і обумовлюється необхідність представництва прокурором інтересів

держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради.

Щодо залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.226 ГПК України прокурор зазначає, що у даному випадку не можна вважати, що у справі №916/553/22 та у справі №495/9790/21 тотожнім є склад учасників, адже, відповідачем у справі №916/553/22 є юридична особа ТОВ «КОТЛОН», що є підставою для розгляду справи у господарському суді.

Протокольною ухвалою суду від 26.08.2022р. суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «КОТЛОН» про залишення позовної заяви керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури, посилаючись на таке.

Пунктом 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді.

За приписами ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій. спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина 3 вказаної норми).

За змістом ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа, представник, на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи, довірителя, і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи, змінюючи, припиняючи, для неї права та обов`язки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004р. види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

За змістом ч.7 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

У ст.ст. 13, 14 Конституції України визначено, шо земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави: невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення ч.1 ст.83, ч.1 ст.84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл., селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

З урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки комунальної власності у приватне користування з метою відновлення прав та законних інтересів територіальної громади землі, яка вибула з її користування і розпорядження незаконно.

Затоківська селищна рада в минулому, а Кароліно-Бугазька сільська рада зараз, як орган місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України має здійснювати контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного, містобудівного та екологічного законодавства, неналежним чином здійснює владні повноваження, про що свідчить невжиття жодних заходів стосовно захисту інтересів держави шляхом подання позову про витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади.

Такі заходи реагування ані Затоківська селищна рада, ані Кароліно-Бугазька сільська рада не вживали з моменту вибуття земельної ділянки із земель комунальної власності.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в ході розгляду справи Кароліно-Бугазька сільська рада, яка є позивачем у справі, не вважала за доцільне брати участь в розгляді справи шляхом направлення свого представника. З пояснень Кароліно-Бугазької сільської ради, що надійшли до суду 13.09.2022р., не вбачається зацікавленість у поверненні спірних земель до земель територіальної громади, адже, рада не вбачає порушення прав та інтересів мешканців смт Затока внаслідок вибуття земель з комунальної власності.

За таких обставин, на думку суду, у даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Що стосується закриття провадження у справі №916/553/22 на підставі п.3 ч.1 ст.226 ГПК України суд вважає, що відсутні підстави для закриття провадження з цих підстав, адже, відповідно до зазначеної норми законодавства суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У даному випадку не можна вважати, що у справі №916/553/22 та у справі №495/9790/21 тотожнім є склад учасників, адже, відповідачем у справі №916/553/22 є юридична особа ТОВ «КОТЛОН», яка взагалі не є учасником справи №495/9790/21.

Посилання відповідача на наявність у прокурора права на заміну відповідача у справі №495/9790/21 до уваги судом не приймається, адже, мова йде про наявність права, а не обов`язку.

Ухвалою суду від 26.08.2022р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 13.09.2022р.

13 вересня 2022р. до суду від ТОВ «КОТЛОН» надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: витребування у Державного реєстратора Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротової Світлани Олександрівни рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 20.02.2019р. №1042 та від 20.02.2019р. №1043.

Протокольною ухвалою суду від 13.09.2022р. у задоволенні клопотання ТОВ «КОТЛОН» про витребування доказів відмовлено із посиланням на пропуск встановленого ч.3 ст.80 ГПК України строку на подання, та відсутністю поважних причин для поновлення встановленого ГПК України строку на подачу клопотань про витребування доказів.

Ухвалою суду від 13.09.2022р. відкладено розгляд справи по суті на 27.09.2022р.

Частиною 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії до 23.08.2022р., клопотання сторін про відкладення у зв`язку із цим розгляду справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Представник прокуратури у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зміну предмету позову, відповіді на відзив, що надійшла до суду 13.05.2022р.

Позивач - Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області явку свого представника у судові засідання не забезпечила. Свою позицію щодо позовної заяви позивач навів у поясненнях, що надійшли до суду 13.09.2022р.

Відповідач - ТОВ «КОТЛОН» проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 28.04.2022р,, поясненнях, що надійшли до суду 13.09.2022р.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_6 вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у заяві, що надійшла до суду 25.07.2022р. та поясненнях, що надійшли до суду 13.09.2022р.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , згідно заяви, що надійшла до суду 25.07.2022р. підтримує позицію відповідача у справі.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Готельний комплекс «Авокадо», ОСОБА_5 про місце, дату та час судових засідань були повідомлені за наявною у матеріалах справи адресою, але представники зазначених третіх осіб участі у судових засіданнях не брали, позиції щодо суті спору від третіх осіб до суду не надходило.

Білгород-Дністровська окружна прокуратура Одеської області у позовній заяві, яка подана до суду в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, зазначає, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.10.2017р. у справі №495/9130/16-ц, яке набрало чинності 03.04.2019р., задоволено позов в.о. першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_7 , визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014р. №2685 «Про передачу гр. ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0,0930 та (кадастровий номер 51 10300000:02:012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 »; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32216710 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177).

На виконання вказаного рішення суду рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Бардаковим Є.В. від 25.02.2019р. №45685498 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано право власності за ОСОБА_7 та зареєстровано право комунальної власності за Затоківською селищною радою на вказану земельну ділянку.

Крім того, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.10.2017р. у справі №495/9132/16-ц, яке набрало чинності 03.04.2019р., задоволено позов в.о. першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_8 , визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014р. №2685 «Про передачу гр. ОСОБА_8 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_7 »: визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32219352 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий помер 5110300000:02:012:0178).

На виконання вказаного рішення суду рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Хоміною М.1. від 25.02.2019р. №45687508 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано право власності за ОСОБА_8 та зареєстровано право комунальної власності за Затоківською селищною радою на вказану земельну ділянку.

Прокурор зазначає, що у подальшому, на підставі рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1042 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0.093 га (кадастровий номер 5110300000:02.012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 », державним реєстратором Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротовою С.О. внесено запис про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0930 га за адресою: АДРЕСА_8 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 31076222 від 05.04.2019р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 549298251103.

Також, на підставі рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1043 «Про передачу гр. ОСОБА_9 у власність земельної ділянки площею 0, 093 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_7 », державним реєстратором Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротовою С.О. внесено запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0930 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 31075730 від 05.04.2019. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 549344951103.

Пізніше, ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0930 га за адресою: АДРЕСА_8 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) передано на користь ОСОБА_3 згідно Договору купівлі-продажу від 17.04.2019р., серія та номер: 345, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І.В. (номер запису про право власності 31218432).

Крім того, ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0, 0930 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) передано на користь ОСОБА_3 згідно Договору купівлі-продажу від 23.04.2019р., серія та номер: 359, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І.В., (номер запису про право власності 31318417).

Надалі, приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І.В., на підставі заяви ОСОБА_3 від 23.04.2019р. серія та номер: 360, та технічної документації на спірні земельні ділянки здійснено об`єднання земельних ділянок площею 0,0930 га за адресою: АДРЕСА_8 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) та площею 0,0930 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178), внаслідок чого утворено нову земельну ділянку площею 0,1860 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5 110300000:02:012:0226).

У подальшому, згідно Договору купівлі-продажу від 03.05.2019р., серія та номер: 397, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Кушнір І.В., ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,1860 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0226) передано на користь ОСОБА_4 (номер запису про право власності 3141 1316).

ОСОБА_4 , згідно договору купівлі-продажу від 07.08.2019р., серія та номер: 1561, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І.В., право власності на земельну ділянку площею 0, 1860 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0226) передано на користь Приватного підприємства «Готельний комплекс «Авокадо» (номер запису про право власності 33385876).

У подальшому, Приватним підприємством «Готельний комплекс «Авокадо» та ОСОБА_5 (РНОКПГІ НОМЕР_5 ) укладено іпотечний договір від 07.12.2019р., серія та номер: 2392, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І.В., відповідно до якого за рахунок предмету іпотеки - земельної ділянки площею 0, 1860 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0226), забезпечено виконання зобов`язання, передбаченого договором позики, укладеним Приватним підприємством «Готельний комплекс «Авокадо» та ОСОБА_5 від 27.12.2019р. за №2390.

Після цього, як зазначає прокурор, за результатами проведення електронних торгів від 19.05.2020 р., на підставі заяви ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та обтяжень від 02.07.2021р., за реєстраційним номером 46542000 державним реєстратором Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Заболотним О.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - земельної ділянки площею 0, 1860 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0226) за №59068591 від 02.07.2021р.

Надалі, державним реєстратором - нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Садановим О.В. ОСОБА_6 видано свідоцтво про реалізацію на електронних торгах предмету іпотеки, серія та номер 1091 від 07.07.2021р. щодо земельної ділянки площею 0,186 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0226), яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2021р. №59157385 (номер запису про право власності 42870857).

У подальшому, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна серія та номер:1285, 1286, виданого 08.11.2021р., що був складений ОСОБА_6 та ТОВ «КОТЛОН» (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М.) державним реєстратором Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Заболотним О.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки площею 0,1860 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0226) за №61455533 від 09.11.2021 р.(номер запису про право власності 44926908).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Заболотним О.О., на підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-5117464292021, виданого 26.11.2021р. відділом у м. Білгород-Дністровському міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та заяви ТОВ «КОТЛОН» про поділ земельної ділянки площею 0,1860 га з кадастровим номером 5110300000:02:012:0226, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , та присвоєння окремих кадастрових номерів, серія та номер:1355 від 23.11.2021р., засвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М., внесено запис про право власності ТОВ «КОТЛОН» на земельні ділянки площею 0,0459 га з кадастровим номером 5110300000:02:012:0248 та площею 0,1401 га з кадастровим номером 5110300000:02:012:0249, що розташовані за адресою: АДРЕСА_7 .

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області вважає, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ПП «Готельний комплекс «Авокадо», ОСОБА_6 та ТОВ «КОТЛОН» право власності на вказані земельні ділянки набуто з порушенням вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим земельні ділянки підлягають витребуванню на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ «КОТЛОН».

В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що рішеннями Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.10.2017р. у справах №495/9130/16-ц та №495/9132/16-ц встановлені обставини незаконності відведення земельних ділянок, які в силу ст.75 ГПК України мають преюдиційне значення для вирішення вказаного спору.

Зокрема, при розгляді справ №495/9130/16-ц та №495/9132/16-ц суд дійшов наступних висновків: «з метою отримання земельної ділянки безоплатно у власність громадянами має бути виготовлено та надано на погодження відповідний проект землеустрою. … у даному випадку мас місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою як Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, з обставин справи вбачається, що Проект землеустрою відповідачем не розроблявся, а доводи представника Затоківської селищної ради щодо відсутності потреби в його розробці, є помилковими».

За таких обставин, враховуючи, що Білгород-Дністровським міськрайонним судом при розгляді справ №495/9133/16-ц та №495/9132/16-ц встановлено обставини незаконного відведення спірних земельних ділянок, прокурор вважає, що подальша реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 та на земельну ділянку площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_7 , що суперечить містобудівній документації - є незаконною.

Також прокурор зазначив, що Затоківською селищною радою не приймались рішення про передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок у власність.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 стало рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1042 «Про передачу гр ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,093 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 ».

Підставою для реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_2 стало рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1043 «Про передачу гр. ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,093 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_7 ».

Разом з тим, на запит Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Затоківською селищною радою супровідними листами №85/01-27 від 03.02.2020р. та 86/01-27 від 03.02.2020р. надіслано рішення Затоківської селищної ради Білгород- Дністровської міської ради Одеської області №1042 від 20.02.2019р. «Про затвердження положення «Про адміністративну комісію Виконавчого комітету Затоківської селищної ради» та №1043 від 20.02.2019р. «Про затвердження положення «Про юридичний відділ Виконавчого комітету Затоківської селищної ради» затвердженого розпорядженням голови Затоківської селищної ради №66-ОД від 19.06.2018року».

Кароліно-Бугазькою сільською радою листом від 23.07.2021р. №1069/02-07 повідомлено окружну прокуратуру, що рішення Затоківської селищної ради №1042 від 20.02.2019р. «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,093 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 » та №1043 від 20.02.2019р. «Про передачу гр. ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0, 093 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_7 » Кароліно-Бугазькій сільській раді не передавались.

Також прокурор зауважив, що рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Бардакова Є.В. №45685498 скасовано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Хоміної М.І. №45687508 скасовано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим Затоківська селищна рада не могла розглядати на сесії ради 20.02.2019р. питання щодо передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки у період з 20.02.2019р. по 25.02.2019р. вказані земельні ділянки були зареєстровані за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно.

Окрім того, як зазначив прокурор, за фактом шахрайського заволодіння невстановленими особами з використанням підроблених документів земельними ділянками по АДРЕСА_10, АДРЕСА_7 , що належали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що стало підставою для внесення державним реєстратором відомостей про право власності на зазначені земельні ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160000000498 від 14.05.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Таким чином, враховуючи, що земельні ділянки вибули з комунальної власності територіальної громади незаконно, на думку прокурора, належним способом захисту є витребування спірних земельних ділянок на користь територіальної громади.

Прокурор також зауважив, що проведення електронних торгів, за результатами яких ОСОБА_6 набуто право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:012:0226, здійснено у період чинності арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.05.2020 у справі №947/24693/19.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про арешт на вказану земельну ділянку внесено згідно рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Тащі Я.Г. від 16.10.2020р. №54618080 (номер запису про обтяження: 38698563).

В подальшому вказаний арешт скасовано на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 27.04.2021р. у справі №947/24693/19, про що згідно рішення державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Заболотного О.О. від 02.07.2021р. №59069356 внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.01.2020р. у справі №495/3632/19 за позовом ОСОБА_8 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , ПП «Готельний комплекс «Авокадо», ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , державний реєстратор Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротова С.О.. Державний реєстратор виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Заболотний Олександр Олександрович. Відділ у місті Білгород-Дністровському міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання рішення протиправним та скасування державної реєстрації права власності, та за позовом ОСОБА_7 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , державний реєстратор Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротова С.О., Державний реєстратор виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Заболотний Олександр Олександрович, Відділ у місті Білгород-Дністровському міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання рішення протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, накладено арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_7 , кадастровий номер 5110300000:02:012:0226.

Як зазначає прокурор, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про арешт на вказану земельну ділянку внесено згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Хорошун В.М. від 22.01.2020р. №50747804 (номер запису про обтяження: 35 126539).

В подальшому вказаний арешт скасовано ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.01.2021р. у справі №495/3632/19.

Разом з тим, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором рішення про припинення обтяження за вказаною ухвалою суду не приймалось та відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором не вносився.

Тобто, на день проведення електронних торгів - 19.05.2020р. арешти, накладені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.05.2020р. у справі №947/24693/19 та ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.01.2020р. у справі №495/3632/19, не скасовувались та відомості про зняття обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором не вносились.

Враховуючи зазначене, посилаючись на положення ст. 129-1 Конституції України, прокурор вважає, що проведення електронних торгів 19.05.2020р., за результатами проведення яких ОСОБА_6 набуто право власності на спірну земельну ділянку, відбулось у період чинності арештів на спірні земельні ділянки.

Крім того, керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури зауважив, що відчуження земельної ділянки здійснено за відсутності плану зонування (детального плану території), що є порушенням ст.ст. 5, 18, 20 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст.2, 5, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Водночас, як вбачається з листа Затоківської селищної ради від 03.02.2020р. №86/01-27 щодо вказаної земельної ділянки селищною радою детальний план території (план зонування) не затверджувався.

Таким чином, прокурор вважає, що відчуження земельної ділянки із земель комунальної власності смт Затока на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .. ОСОБА_4. ПП «Готельний комплекс «Авокадо», ОСОБА_6 , ТОВ «КОТЛОН» здійснено за відсутності детального плану території (плану зонування), що є прямим порушенням приписів ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури також зауважив, що за змістом ст.ст. 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 цього Кодексу).

На підставі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має правом звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння: було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Прокурор зауважив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021р. у справі №925/642/19 зазначає, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16 (п.п. 85, 86), від 21.08.2019р. у справі №911/3681/17 (п.п. 38. 39), від 1 та 15.10.2019р. у справах №911/2034/16 (п.46) та №911/3749/17 (п.п. 6.25, 6.26), від 19.11.2019р. у справі №911/3680/17.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16 звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №653/1096/16-ц).

Прокурор зазначає, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 1 ст.26 вищевказаного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Таким чином, враховуючи все викладене вище, керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури вважає, що наявні підстави для витребування на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з незаконного володіння ТОВ «КОТЛОН» земельної ділянки площею 0,0459 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248); скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за №61887311 від 26.11.2021р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0248 (реєстраційний номер 2517779351040, номер запису про право власності 45308642) за ТОВ «КОТЛОН»; витребування на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з незаконного володіння ТОВ «КОТЛОН» земельної ділянки площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249); скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за №61887230 від 26.11.2021р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0249 (реєстраційний номер 2517777051040, номер запису про право власності 45308561) за ТОВ «КОТЛОН».

Позивач - Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно пояснень, що надійшли до суду 13.09.2022р., не має будь-якої інформації щодо можливого порушення прав та інтересів мешканців смт Затока, власників суміжних земельних ділянок щодо усунення порушень в користуванні земельними ділянками тощо.

Крім того, позивач повідомив, що Затоківською селищною радою не передавались матеріали проведених сесій, рішень ради тощо, у зв`язку із чим спростувати виділення спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не представляється за можливе.

Також, позивач зауважив, про те, що прокурором у позовній заяві не обґрунтовано підстав втручання у право мирного володіння майном, встановленого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач - ТОВ «КОТЛОН» проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, землі рекреаційного призначення (секція Е 07) (земельні ділянки зелених зоні зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації): 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення 07.02 Для будівництва та обслуговування об`єктів Фізичної культури і спорту. 07.03 Для індивідуального дачного будівництва 07.04 Для колективного дачного будівництва 07.05 Для цілей підрозділів 07.01-07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного Фонду.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 01.06.2021р. у справі №925/929/19 відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013р. у справі №21-417а 12, від 08.04.2015р. у справі №6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018р. у справі №712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019р. у справі №701/902/17-ц, від 03.06.2019р. у справі №708/933/17, від 24.02.2020р. у справі №701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі, та зазначила, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не е зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо.

Ураховуючи, що зміна використання земельної ділянки з виду «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» (Розділ секція Е07 підрозділ 07.01) на вид використання «Для індивідуального дачного будівництва» (Розділ секція Е07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), Верховний Суд дійшов висновку, що про відсутність незаконної зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки.

Аналізуючи положення ст.ст.79-1, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, ст.50 Закону України «Про землеустрій» відповідач вважає, що оскільки земельні ділянки за кадастровими номерами 5110300000:02:012:0177 та 5110300000:02:012:0178 були законно відведені для індивідуального дачного будівництва Затоківською селищною радою, всі подальші реєстраційні щодо права власності на такі земельні ділянки були законними, що в свою чергу жодним чином не спростовано позивачем при зверненні до суду.

Відповідач також вважає не обґрунтованими належними доказами доводи прокурора про те, що Затоківською селищною радою не приймались рішення про передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок у власність, посилаючись на те, що разом з позовною заявою надано рішення Затоківської селищної ради №1043 та №1042 щодо передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_11 земельних ділянок 5110300000:02:012:0178 та 5110300000:02:012:0177 відповідно.

При цьому, відповідач вважає безпідставними доводи прокурора про те, що Затоківською селищною радою не приймались рішення про передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок у власність, враховуючи наявність інших рішень за тими самими номерами та від тієї ж дати, але іншого змісту, а саме: рішення №1043 «Про затвердження положення «Про юридичний відділ Виконавчого комітету Затоківської селищної ради» та рішення №1042 «Про затвердження положення «Про адміністративну комісію Виконавчого комітету Затоківської селищної ради», оскільки ним надано не належним чином завірені копії таких рішень, у зв`язку з чим їх не можна вважати належними та допустимими доказами з огляду на положення ст.91 ГПК України та вимоги до оформлення документів згідно ДСТУ 4163-2020», затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково- дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 р. №144.

Відповідач зауважив, що, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110300000:02:012:0177 на підставі рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019 р. №1042, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110300000:02:012:0178 на підставі рішення Затоківської селищної ради від 20,02,2019 р. №1043.

Враховуючи положення ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, на думку відповідача, можна достеменно стверджувати про юридичну силу рішень №1042 та №1043 про передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок у власність.

Крім того, відповідач зазначає, що на запит колишнього власника спірних земельних ділянок ОСОБА_4 . Затоківською селищною радою була надана інформація про дійсне прийняття відповідних рішень №1042 та №1043, та передання земельних ділянок з кадастровими номерами 5110300000:02:012:0177 та 5110300000:02:012:0178 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва.

У зв`язку з наведеним, на думку ТОВ «КОТЛОН», відсутні жодні обставини вважати, що не існують рішення Затоківської селищної ради №1043 та №1042 щодо передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_11 земельних ділянок 5110300000:02:012:0178 та 5110300000:02:012:0177, оскільки дане не відповідає дійсності, не доведено допустимими і достовірними доказами, та не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також, ТОВ «КОТЛОН» зазначає, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів. зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України») про недійсність правочину як такого, шо не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2831/, який діяв на час проведення електронних торгів від 19.05.2020р.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Так, оспорювана земельна ділянка була отримана у власність ОСОБА_6 через електронний аукціон СЕТАМ у ході примусового стягнення по виконавчому провадженню №61332233.

Виконавче провадження №61332233, в рамках якого було проведено зазначені торги, було відкрито на підставі виконавчого напису №82, виданого 18.02.2020р. про стягнення з ПП «Готельний комплекс «Авокадо»« (Боржник) на користь стягувача ОСОБА_5 заборгованості за Договором позики у розмірі 149 600 грн, строк зобов`язання якого настав 21.01.2020р.

На підтвердження належності майна на праві приватної власності Боржнику у виконавчому провадженні №61332233, приватним виконавцем було додано інформаційну довідку з реєстру речових прав №205538906, відповідно до якої земельна ділянка площею 0,1860 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0226, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , належить боржнику на підставі договору купівлі- продажу, серія: 1561,виданого 07.08.2019р. приватним нотаріусом Горда І.В.

Окрім цього, спірна земельна ділянка була предметом іпотеки, згідно Договору серія та номер 2391, виданого 27.12.2019р. приватним нотаріусом Горда І.В.

З метою забезпечення належного виконання вимог виконавчого документу приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркой В`ячеславом Вікторовичем було звернуто стягнення на предмет іпотеки: - земельну ділянку площею 0,1860 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0226, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , що належала на праві власності ПП «Готельний комплекс «Авокадо» (код ЄДРПОУ 43026472).

Як зазначив відповідач, перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

На думку відповідача, прокурором не визначено яким чином проведення електронних торгів у період чинності арештів на земельні ділянки, за результатами яких ОСОБА_6 набуто право власності на спірну земельну ділянку, свідчить про недобросовісність та протиправність набуття ОСОБА_6 такого права та наявність підстав для його оспорювання.

Також, відповідач вважає не обґрунтованими доводи прокурора про те, що здійснення відчуження земельної ділянки за відсутності плану зонування (детального плану території) є порушення нормативних приписів регулювання містобудівної діяльності.

Зокрема, посилаючись на ст.1, ч.1 ст.4, ч.ч.1, 4 ст.19, ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.1 Закону України «Про основи містобудування», п. п. 4.1, 4.2, 4.4 ДБН Б. 1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», ТОВ «КОТЛОН» зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності в діях органу місцевого самоврядування порушень вимог земельного законодавства щодо передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку безоплатної приватизації земельних ділянок (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178 та кадастровий номер 5110300000:02:012:0177), що є складовими новосформованої земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:012:0226), при цьому, за відсутності факту зміни цільового призначення земельних ділянок, вимоги прокурора не підлягають задоволенню.

Відповідач крім того, зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Затоківська сільська рада Білгород-Дністровської міської ради не є припиненою та є діючим органом місцевого самоврядування, у зв`язку із чим Кароліно-Бугазька сільська рада не є уповноваженим суб`єктом із звернення з відповідним позовом про витребування земельних ділянок.

Крім того, ТОВ «КОТЛОН» вважає, що з урахуванням положень ст.ст.15-2, 187 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Також, відповідач вважає, що з наведених прокурором доводів позовної заяви вбачається відсутність встановленої та доведеної протиправної поведінки ТОВ «КОТЛОН» щодо отримання та набуття права власності на спірні земельні ділянки. І відповідач на законних підставах отримав їх у власність.

Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, відповідач вважає, що прокурором не враховано, що відновлюючи права держави шляхом витребування земельних ділянок прокурор покладає на відповідача тягар відповідальності за дії органу місцевого самоврядування та органів державної влади, що вочевидь не можна назвати «пропорційним втручанням».

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 , у поясненнях по суті справи зазначив, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбаченого Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2831/5, який діяв на час проведення торгів, що відбулися 19.05.2020р., та на яких було реалізовано земельну ділянку площею 0,1860 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0226, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , що належала на праві власності ПП «Готельний комплекс «Авокадо».

Третя особа зазначає, що електронні торги були проведені у повній відповідності до вимог чинного законодавства, не визнані судом недійсними, а оспорювана земельна ділянка була отримана ОСОБА_6 у власність в ході примусового стягнення по виконавчому провадженню №61332233, яке було відкрито на підставі виконавчого напису №82, вчиненого 18.02.2020р. про стягнення з ПП «Готельний комплекс «Авокадо» на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 149 600 грн за договором позики, строк зобов`язання якого настав 21.01.2020р. За результатами торгів ОСОБА_6 надав найвищу цінову пропозицію у розмірі 2 590 746 грн 90 коп. та був визнаний переможцем.

При цьому, ПП «Готельний комплекс «Авокадо» земельна ділянка належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу серія: 1561, виданого 07.08.2019р. приватним нотаріусом Горда І.В., інформація про що наявна в Інформаційній довідці з реєстру речових прав №205538906.

Крім того, як зазначає третя особа, спірна земельна ділянка була предметом іпотеки згідно Договору серія та номер 2391, виданого 27.12.2019р. приватним нотаріусом Горда І.В.

Також, ОСОБА_6 зазначає, що він на законних підставах отримав у власність спірну земельну ділянку і прокурором не надано доказів того, що в результаті набуття ним права власності були порушені чиїсь права та інтереси.

ОСОБА_6 вважає себе добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,1860 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0226, враховуючи те, що він жодним чином не впливав на порядок реєстрації земельних ділянок кадастровий номер 5110300000:02:012:0177 та кадастровий номер 5110300000:02:012:0178, що є складовими новосформованої земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:012:0226, в державному земельному кадастрі, прийняття Затоківською селищною радою рішень та державної реєстрації права власності.

ОСОБА_6 також вважає, що звертаючись з даним позовом прокурор не врахував, що відновлюючи права держави шляхом витребування земельних ділянок, він покладає на відповідача тягар відповідальності за дії органу місцевого самоврядування та органів державної влади, що не можна вважати «пропорційним втручанням» у контексті практики Європейського Суду з прав людини.

Третя особа також зауважила, що в ході розгляду справи №495/5108/20, якій ОСОБА_6 є відповідачем, Затоківською селищною радою, як третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, було надано пояснення, згідно яких Затоківською селищною радою 20.02.2019р. приймалися рішення №1042 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0.093 га (кадастровий номер 5110300000:02.012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 » та №1043 «Про передачу гр. ОСОБА_9 у власність земельної ділянки площею 0, 093 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_7 », і інформацією про існування будь-яких рішень з такими номерами та датами щодо інших питань Затоківська селищна рада не володіє.

Згідно цих пояснень Затоківська селищна рада вважає, що ОСОБА_6 на законних підставах було отримано у власність земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:012:0226 через процедуру публічних електронних торгів.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При цьому, із змісту ст.16 Цивільного кодексу України та завдання господарського судочинства, викладеного у ч.1 ст.2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує: 1) чи існує у позивача право або законний інтерес; 2) чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; 3) чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

В іншому випадку у позові слід відмовити.

Як вбачається з тексту позовної заяви, керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЛОН» про витребування земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

При цьому, як зазначає Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області у листі від 23.07.2021р. за №1069/02-07, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад. Суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст.

Частиною 2 ст.8 зазначеного Закону встановлено, що повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою. Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний об`єднаною територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу. Після завершення повноважень сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради у територіальній громаді, що увійшла до об`єднаної територіальної громади, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, обраний об`єднаною територіальною громадою, з дня набуття ним повноважень до затвердження відповідною сільською, селищною, міською радою персонального складу її виконавчого комітету.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Згідно перспективного плану формування територій громад Одеської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020р. №623-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Одеської області» Затоківську селищну раду приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

З додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020р. №720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» вбачається, що до складу Кароліно-Бугазької територіальної громади входять території Кароліно-Бугазької та Затоківської (Білгород-Дністровський район) територіальних громад.

Відповідно до п.п.1,4 п.6-1 розділу У Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: 1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); 4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

При цьому, відповідно до п.п.6 зазначеного п.6-1 Закону майнові зобов`язання, майнові та немайнові права юридичних осіб - органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів пропорційно обсягу розподілу майна, майнових прав та залишків бюджетних коштів між сформованими територіальними громадами.

Крім того, згідно ч.3 ст.8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Згідно п. 2 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області від 27.11.2020р. №11 -VIІ «Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради» Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

З урахуванням рішення ради від 27.11.2020р. №11-VІІ, рішень ради від 27.10.2020р. №1 «Про початок повноважень депутатів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області», №2 «Про визнання ОСОБА_12 таким, що набув повноваження Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області», Кароліно-Бугазькою сільською радою було прийнято рішення від 31.03.2021р. №111-VІІ «Про затвердження передавального акту майна, активів та зобов`язань Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради».

Враховуючи все зазначене, Кароліно-Бугазька сільська рада вважає себе правонаступником усіх прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

Суд погоджується з такою позицією позивача у справі, викладеною у листі від 23.07.2021р. за №1069/02-07 та зазначає, що згідно ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.ч.3, 5 ст.16 зазначеного Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Таким чином, враховуючи все викладене вище, на думку суду, наявні підстави вважати, що у Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області наявний не тільки інтерес, але й обов`язок з захисту інтересів територіальної громади, зокрема, у випадку наявності порушень таких прав.

У даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що Кароліно-Бугазька сільська рада не тільки не вчинила дій, направлених на захист прав та інтересів територіальної громади, шляхом звернення до суду з позовом про витребування земельних ділянок, але й після звернення прокурора у її інтересах до суду з таким позовом, не виявила бажання взяти участь у розгляді справи з метою сприяння повному та всебічному розгляду справи.

Більше того, суд вважає за необхідне також звернути увагу на позицію позивача - Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, викладену у поясненнях, що надійшли до суду 13.09.2022р., згідно якої позивач не вбачає порушення прав та інтересів мешканців смт Затока, власників суміжних земельних ділянок щодо усунення порушень в користуванні земельними ділянками тощо; вважає необґрунтованим прокурором при подачі даного позову наявності підстав втручання у право мирного володіння майном, встановленого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи зазначене, на думку суду, вбачається незацікавленість Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у захисті інтересів територіальної громади, у зв`язку із чим правомірним є звернення керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури до суду з даним позовом.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.10.2017р. у справі №495/9130/16-ц, яке набрало чинності 03.04.2019р., задоволено позов в.о. першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_7 , визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014р. №2685 «Про передачу гр. ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0,0930 та (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 »; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32216710 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177).

На виконання вказаного рішення суду рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Бардаковим Є.В. від 25.02.2019р. №45685498 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано право власності за ОСОБА_7 та зареєстровано право комунальної власності за Затоківською селищною радою на вказану земельну ділянку.

Крім того, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 23.10.2017р. у справі №495/9132/16-ц, яке набрало чинності 03.04.2019р., задоволено позов в.о. першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_8 , визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014р. №2685 «Про передачу гр. ОСОБА_8 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_7 »: визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32219352 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий помер 5110300000:02:012:0178).

На виконання вказаного рішення суду рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Хоміною М.1. від 25.02.2019р. №45687508 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано право власності за ОСОБА_8 та зареєстровано право комунальної власності за Затоківською селищною радою на вказану земельну ділянку.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 4 ст.334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, до 25.02.2019р. зазначені земельні ділянки перебували у власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і Затоківська селищна рада не мала будь-яких підстав для розпорядження цими землями.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008р. №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Але, як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1042 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0.093 га (кадастровий номер 5110300000:02.012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 », державним реєстратором Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротовою С.О. внесено запис про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0930 га за адресою: АДРЕСА_8 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 31076222 від 05.04.2019р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 549298251103.

Також, на підставі рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1043 «Про передачу гр. ОСОБА_9 у власність земельної ділянки площею 0, 093 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_7 », державним реєстратором Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротовою С.О. внесено запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0930 га за адресою: АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 31075730 від 05.04.2019. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 549344951103.

Крім того, матеріали справи містять копії двох рішень Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1042 та двох рішень Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1043, які мають зовсім різний текст, при цьому, жодне з цих рішень не засвідчене належним чином та оригінали цих рішень на огляд суду не надавалися.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на підпис т.в.о Затоківського селищного голови ОСОБА_13 , який міститься на рішеннях Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1042 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0.093 га (кадастровий номер 5110300000:02.012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 » та Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1042 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0.093 га (кадастровий номер 5110300000:02.012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 », який суттєво відрізняється від підпису зазначеної особи на рішеннях Затоківської селищної ради від 20.02.2020р. №1042 «Про затвердження положення «Про адміністративну комісію Виконавчого комітету Затоківської селищної ради» та №1043 «Про затвердження положення «Про юридичний відділ Виконавчого комітету Затоківської селищної ради», затвердженого розпорядженням голови Затоківської селищної ради №66-ОД від 19.06.2018 року», на супровідних листах Затоківської селищної ради від 03.02.2020р. №86/01-27, №85/01-27.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, на думку суду, недоведеною є позиція ТОВ «КОТЛОН» щодо існування в оригіналі рішення Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1042 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0.093 га (кадастровий номер 5110300000:02.012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 » та Затоківської селищної ради від 20.02.2019р. №1042 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0.093 га (кадастровий номер 5110300000:02.012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_8 ».

Відповідно до ст.177 та п.1 ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень ст.387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено ст.ст. 16, 387 Цивільного кодексу України саме як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право, яке може відчужуватися в порядку, передбаченому ст. 656 цього Кодексу, на користь інших осіб, оскільки речові права безпосередньо пов`язані з конкретною річчю і переходять у зв`язку з переходом об`єктів нерухомості.

У п.56 постанови від 29.05.2019р. у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Судова палата не бере до уваги доводи заявника касаційної скарги про безпідставність посилання прокурора на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у п.56 постанови від 29.05.2019р. у справі №367/2022/15-ц, оскільки судові рішення у цій справі були скасовані з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору, оскільки Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі скасувала судові рішення із прийняттям нового рішення в частині позовних вимог про витребування земельних ділянок, зазначивши саме про помилковість висновків судів щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані.

З посиланням на п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019р. у справі №367/2022/15-ц висновок стосовно того, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019р. у справі №922/2723/17.

У постанові від 11.08.2022р. у справі №904/5693/20 Верховний Суд зазначив, що у силу ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, серед іншого, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

У силу принципу Nemo plus iures transferre potest quam ipse habet («Ніхто не може передати більше прав, ніж має сам»), у даному випадку не виникає право власності й у майбутніх набувачів.

Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст.388 Цивільного кодексу України, на право витребувати в набувача це майно (постанова Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі №6-2069цс16).

Також Верховний Суд звертається до позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 22.06.2021р. у справі №334/3161/17, п.64), згідно з якою у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 р. у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019р. у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020р. у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Із цих же мотивів Велика Палата Верховного Суду вважає неналежними посилання скаржника (пункти 5.12, 5.13) на сформульовані Верховним Судом України висновки, за якими при визнанні недійсною процедури торгів суд має встановити, чи мало місце порушення вимог щодо порядку проведення електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів та чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача.

Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019р. у справі №910/3907/18 (п.п. 52, 57).

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Відповідно до ч.2 цієї статті майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У даному ж випадку спірні земельні ділянки були реалізовані на електронних торгах.

Водночас, посилання відповідача на те, що він є добросовісним набувачем, адже, придбав земельну ділянку у ОСОБА_6 , який придбав її на підставі договору купівлі-продажу, що був укладений за результатами електронних торгів, дає підстави для висновку про обізнаність ТОВ «КОТЛОН» про існування зазначеного виконавчого провадження, інших рішень суду щодо спірних земельних ділянок, зокрема щодо накладення на них арешту, доступ до тексту яких є відкритим.

За таких обставин, на думку суду, проявивши розумну обачність, ТОВ «КОТЛОН» не могло не знати про незаконність продажу земельних ділянок, внаслідок чого вони вибули з володіння власника поза його волею.

З урахуванням всього наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про витребування майна - земельних ділянок з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню.

У пункті 56 постанови від 29.05.2019р. у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

З посиланням на п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019р. у справі №367/2022/15-ц висновок стосовно того, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №922/2723/17.

Щодо посилання ТОВ «КОТЛОН» та ОСОБА_6 на придбання спірних земельних ділянок з електронних торгів, що свідчить про добросовісність набуття права власності, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У постанові від 02.11.2021р. у справі №925/1351/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що порядок відчуження та умови набуття права власності на підставі договорів, укладених за результатами торгів, має окрему специфіку залежно від предмета торгів і сфери їх проведення, у зв`язку з чим у кожному конкретному випадку необхідно ураховувати правила, установлені спеціальним законодавством.

Станом на момент проведення торгів щодо спірних земельних ділянок, правила проведення прилюдних торгів визначались Порядком арештованого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2831/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. за №301/29431, відповідно до якого електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити, зокрема, відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).

З матеріалів справи вбачається, що на день проведення електронних торгів -19.05.2020р. арешти, накладені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 04.05.2020р. справі №947/24693/19 та ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.01.2020р. у справі №495/3632/19 не були скасовані та відомості про зняття обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором не вносились.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Таким чином, електронні торги 19.05.2020р. відбулися у період чинності заборони на відчуження спірних земельних ділянок.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2021р. у справі №924/454/20 також звернув увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі №488/5027/14-ц зазначено таке: « 95. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

96. Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (п. 1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

97. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

98. Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

99. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

100. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права».

У пунктах 10.6.- 10.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі №19/028-10/13 зазначено таке:

« 10.6. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).

10.7. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387 та 388 Цивільного кодексу України.

10.8. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

10.9. Таким чином, власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

10.10. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16, від 21.08.2019р. у справі №911/3681/17, від 1 та 15.10.2019р. у справах №911/2034/16 та №911/3749/17, від 19.11.2019р. у справі №911/3680/17».

При цьому у п.п. 83- 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021р. у справі №466/8649/16-ц (провадження №14-93цс20) викладено такі висновки:

« 83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19) та багатьох інших.

84. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18))».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст.3 ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16.01.2020р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи висновки суду про відсутність у Затоківської селищної ради повноважень на розпорядження земельними ділянками площею 0,0459 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248) за адресою: АДРЕСА_7 та площею 0,1401 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249) за адресою: АДРЕСА_7, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення похідних позовних вимог прокурора щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за №61887311 від 26.11.2021р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0248 (реєстраційний номер 2517779351040, номер запису про право власності 45308642) ТОВ «КОТЛОН», а також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за №61887230 від 26.11.2021р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:012:0249 (реєстраційний номер 2517777051040, номер запису про право власності 45308561) ТОВ «КОТЛОН».

При цьому, слід зауважити, що відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України суд враховує висновки, викладені у п.п. 57, 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16, згідно із якими, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018р. по справі №183/1617/16 дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що судове рішення про витребування майна від особи, за якою воно зареєстровано в державному реєстрі речових прав, є підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за його власником (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю), керуючись вимогами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за умовами якої ухвалення судом рішення про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням рішенням речових прав, враховуючи вибуття земельних ділянок із комунальної власності за відсутності волі уповноваженого органу, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для витребування з володіння ТОВ «КОТЛОН» спірних земельних ділянок на користь Кароліно-Бугазької територіальної громади.

Щодо втручання в право відповідача на мирне володіння майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256 цс 18) зазначено таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «The former king of Greece and others v. Greece» (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача - ТОВ «КОТЛОН» згідно ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЛОН» про витребування земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності задовольнити повністю.

2. Витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд.1, код ЄДРПОУ - 04527307, електронна адреса: karolino-bugaz-sovet@ukr.net) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЛОН» (АДРЕСА_7, код ЄДРПОУ - 44584204, електронна адреса: law_comp@ukr.net) земельну ділянку площею 0,0459 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0248) за адресою: АДРЕСА_7;

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №61887311 від 26.11.2021р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0248 (реєстраційний номер 2517779351040, номер запису про право власності 45308642) за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОТЛОН» (АДРЕСА_7, код ЄДРПОУ - 44584204, електронна адреса: law_comp@ukr.net).

4. Витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд.1, код ЄДРПОУ - 04527307, електронна адреса: karolino-bugaz-sovet@ukr.net) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЛОН» (АДРЕСА_7, код ЄДРПОУ - 44584204, електронна адреса: law_comp@ukr.net) земельну ділянку площею 0,1401 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0249) за адресою: АДРЕСА_7;

5. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №61887230 від 26.11.2021р. з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:012:0249 (реєстраційний номер 2517777051040, номер запису про право власності 45308561) за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОТЛОН» (АДРЕСА_7, код ЄДРПОУ - 44584204, електронна адреса: law_comp@ukr.net).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЛОН» (АДРЕСА_7, код ЄДРПОУ - 44584204, електронна адреса: law_comp@ukr.net) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд.3, код ЄДРПОУ - 03528552, рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820172, код класифікації доходів бюджету: 22030101) витрати по сплаті судового збору у розмірі 46 304 грн 20 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога