Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 454/2857/22
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження у справі
10.10.2022 року суддя Сокальського районного суду Львівської області Фарина Л. Ю. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просить стягнути з відповідачів в його користь кошти в сумі 1000000грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій колегії суддів Львівського апеляційного суду що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування вимог зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 04.07.2017р., яким стягнуто з фермерського господарства «Бурка В.В.» на користь держави судовий збір у розмірі 1378грн. ухвалене з порушенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» його було позбавлено доступу до правосуддя.
Стверджує, що рішення Львівського апеляційного суду від 04.07.2017р. є завідомо є неправосудним тому, що суддя вказаного суду в порушення своїх обов`язків та присяги, передбачених ст.ст. 54, 55 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст.8, 22, 40,55, 56, 124, 129 Конституції України, при обґрунтуванні своїх покликань не оцінивши всіх доказів і тому ними було винесено незаконне рішення.
Дослідивши позовну заяву та додатки, вважаю, що така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в частині вимог щодо відповідача Львівського апеляційного суду з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст.126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв`язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв`язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Також, згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст.62 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й в цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.
Таким чином, зазначеними положеннями ст.ст.62,126,129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення незалежним судом.
У зв`язку з викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України - не передбачено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищенаведене, приходить до висновку, що спір в частині вимог щодо Львівського апеляційного суду не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку ЦПК України, а відтак у відповідності до ст.186 ЦПК України слід відмовляє у відкритті провадження в цій частині вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. 186 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в частині вимог до Львівського апеляційного суду про стягнення моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена сторонами безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Л. Ю. Фарина
