ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/3771/22 пров. № А/857/12415/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Приступи Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі № 140/3771/22 (головуючий суддя Костюкевич С.Ф., м. Луцьк) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

11 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості, в якому просив: а) визнати протиправними дії щодо не врахування страхового стажу за період роботи з січня 2020 року по грудень 2020 року до розрахунку допомоги по безробіттю;

б) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок допомоги побезробіттю із зарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з січня 2020 по грудень 2020 та провести виплату допомоги побезробіттю з 06.02.2021 (дати початку виплати допомоги по безробіттю), зурахуванням виплачених сум.

Рішенням від 20 червня 2022 року Волинський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 його страхового стажу за період роботи у ДП ,,Передпускова дирекція шахти № 10 ,,Нововолинська з липня 2020 року по грудень 2020 року.

Зобов`язав Нововолинську міську філію Волинського обласного центру зайнятості провести з 12.01.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з урахуванням страхового стажу за період роботи у ДП ,,Передпускова дирекція шахти № 10 ,,Нововолинська з липня 2020 року по грудень 2020 року та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Також суд стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості судові витрати в сумі 992,40 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Нововолинська міська філія Волинського обласного центру подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не дослідив ті обставини, що позов поданий з пропущенням строку, встановленого ст. 122 КАС України.

Окрім того, згідно Положення про Волинський обласний центр зайнятості, затвердженого Наказом Держаної служби зайнятості від 20.09.2017 № 130, саме Волинський обласний центр зайнятості здійснює нарахування та виплату матеріального забезпечення, в тому числі, одноразової допомоги, а тому є належним відповідачем.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, яке проводилось в режимі відеоконференції, підтримав вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.06.2012 працював гірником підземним на ДП ,,Передпускова диреція шахти № 10 ,,Нововолинська та з 05.01.2021 звільнений з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату.

06.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Нововолинської МФ Волинського ОЦЗ за сприянням у працевлаштуванні, а 12.01.2021 подав заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю.

12.01.2021 наказом № НТ210112 ОСОБА_1 наданий статус безробітного з 12.01.2021 та на підставі частин 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, п. 3 та 10 розділу II Порядку №624 відповідач прийняв рішення про призначення допомоги по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу строком 360 календарних днів з 12.01.2021 по 06.01.2022 та відклав виплату з 12.01.2021 по 05.02.2021, у зв`язку з наданням компенсаційних виплат при звільненні

06.02.2021 розпочата виплата допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі 1 000 грн. відповідно до постанови правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ,,Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю на період карантину від 08.04.2020 року № 217.

29.06.2021 після надходження уточнених даних з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, прийнято рішення про призначення позивачу допомоги по безробіттю з врахуванням страхового стажу згідно ч. 1, 3, 4 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону № 1533-ІІІ та здійснено перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення.

01.02.2022 згідно наказу НТ220201 центром зайнятості припинена виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1

11.02.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати середньої заробітної плати в належному розмірі, оскільки при призначенні допомоги по безробіттю до розрахунку не було зараховано період липня 2020 рокугрудень 2020 року, що вплинуло на суму допомоги по безробіттю, проте листом від 03.03.2022 №266/26/6 Нововолинська МФ Волинського ОЦЗ повідомила про відмову у такому перерахунку.

Не погодившись із такими діями центру зайнятості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не зарахованим до страхового стажу є період з липня 2020 року по грудень 2020 року, за який позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися та сплачувались страхові внески, тому, на переконання суду, позов підлягає до часткового задоволення і зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає саме період з липня 2020 року по грудень 2020 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскарженому рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.4 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України відповідачце суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Під суб`єктом владних повноважень слід розуміти орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з приписами ст.43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій (ч.1).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (ч.3).

Згідно матеріалів справи відповідачем по справі визначена Нововолинська міська філія Волинського обласного центру зайнятості.

Частиною другою ст.17 Закону України № 5067-VI від 05.07.2012 ,,Про зайнятість населення передбачено, що головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості населення є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права (ч.2 ст.21 наведеного Закону).

З наведеного слідує, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції (на час виникнення спірних правовідносин - Міністерство економіки України), здійснює покладені на нього повноваження у сфері зайнятості та соціального захисту населення як безпосередньо, так і через підпорядковані йому територіальні органи, що мають статус юридичних осіб публічного права.

Згідно Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2663 від 16.12.2020р.: п.1 розділу І - Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством економіки України (далі - Мінекономіки);

п. 2 розділу І - Служба складається з Державного центру зайнятості, міжрегіональних, регіональних центрів зайнятості та їх філій, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості, інших закладів освіти Державної служби зайнятості (далі - заклади освіти Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою;

п. 6 розділу І - Державний центр зайнятості, міжрегіональні та регіональні центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за наявності);

п. 5 розділу ІV - філії міжрегіонального, регіонального центру зайнятості виконують функції, покладені на них відповідними міжрегіональними, регіональними центрами зайнятості, та діють на підставі положення, затвердженого міжрегіональним, регіональним центром зайнятості.

Згідно з п. 5 Положення про Волинський обласний центр зайнятості, затвердженого наказом Державної служби зайнятості № 130 від 20.09.2017р., регіональний центр зайнятості є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом згідно з ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за потреби).

Приписами пп. 23 п. 7 цього Положення передбачено, що регіональний центр зайнятості, відповідно до покладених на нього завдань, у порядку визначеному законодавством представляє інтереси Фонду в судових органах, взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об`єднаннями громадян з питань соціального захисту (а.с.57-60).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Положення про Нововолинську міську філію Волинського обласного центру зайнятості, затвердженого наказом Волинського обласного центру зайнятості № 55 від 07.02.2018, філія є відокремленим підрозділом центру зайнятості; не є юридичною особою, не має окремого балансу, окремого рахунку в установах банку.

Як слідує з пунктів 2та 3 розділу ІІІ вказаного Положення, директор філії діє за довіреністю від імені центру зайнятості та відповідно до цього Положення. Директор філії представляє інтереси центру зайнятості у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об`єднаннями громадян, в тому числі судах, господарських судах, прокуратурі та інших правоохоронних органах в межах своєї компетенції (а.с.53-56).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути територіальні органи Державної служби зайнятості; відокремлені підрозділи територіальних органів Державної служби зайнятості (в тому числі філії) не визначені законодавством як самостійні органи Державної служби зайнятості, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Таким чином, позивач заявив позовні вимоги до неналежного відповідача - Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості, оскільки належним відповідачем є Волинський обласний центр зайнятості, що слід вважати визначальною підставою, яка унеможливлює задоволення заявлених позовних вимог.

Водночас, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості здійснити заміну неналежного відповідача.

Відповідно до частин 3, 4 і 7 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, за змістом наведеної норми допустити заміну неналежної сторони у справі може виключно суд першої інстанції. Діючими нормами КАС України не передбачено заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції.

Звідси, у разі коли апеляційним судом встановлено, що відповідачем у справі є особа, яка не повинна відповідати за заявленим до неї позовом, то такий позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, тому правова оцінка доводів сторін є передчасною.

Відповідно до ч.2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів дійшла переконливого висновку про те, що позов ОСОБА_1 заявлений до неналежного відповідача, через що не підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

В силу приписів ст.139 КАС України слід провести наступний розподіл судових витрат у вигляді судового збору між учасниками справи: понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, не підлягають відшкодуванню; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості задовольнити.

РішенняВолинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі № 140/3771/22 скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної силиз дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді О. М. Довгополов Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 06 жовтня 2022 року.