печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25017/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_18,

прокурора ОСОБА_19,

захисника ОСОБА_20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_21, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42016000000003488 від 17.11.2016, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2022 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17, надійшло клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_21 у кримінальному провадженні № 42016000000003488 від 17.11.2016 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-ІІІ).

Обґрунтовуючи клопотання, сторона обвинувачення вказує, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003488 від 17.11.2016 за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-ІІІ).

Під час досудового розслідування встановлено, що представники іноземної держави - Російської Федерації, маючи намір значно розширити можливості використання своєї присутності на території України, зміцнити свою позицію та створити такі умови тимчасової присутності чорноморського флоту російської федерації на території України, яка б не обмежувалася часом, розпочали підривну діяльність проти України, яка полягала у втручанні в її внутрішню та зовнішню політику; спробах зменшення економічного і оборонного потенціалу України, зниження її обороноздатності; у вжитті заходів щодо посилення економічної залежності України від російської федерації, у тому числі економічної залежності від постачання російських енергоносіїв.

Так, громадяни України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та інші невстановлені особи, надаючи іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, діючи за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи, що положення Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України очевидно суперечать Конституції та законам України, зокрема ст. ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68, 103-104, 106, 132-134, пункту 14 Перехідних положень (Розділу XV) Конституції України, ст. 20 Закону України «Про міжнародні договори України», в порушення вимог параграфів 11, 43, 45, 46, 63 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 18.07.2007 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України станом на 21.04.2010), без проведення експертизи (фахової і юридичної) в Секретаріаті Кабінету Міністрів України та правової експертизи щодо відповідності проєкту такої угоди Конституції та законам України, без фактичного розгляду органами державної влади України, забезпечили у квітні 2010 року погодження, схвалення, підписання та ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

Внаслідок зазначених узгоджених злочинних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та інших осіб щодо погодження, підписання та ратифікації у квітні 2010 року Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, було створено передумови для подальшого переоснащення (модернізації) озброєння Чорноморського флоту Російської Федерації, збільшення їх військової присутності на території АР Крим та м. Севастополя, замість їх зменшення та виведення з території України відповідно до базових Угод.

У зв`язку з цим Російська Федерація та її представники, в порушення ст. 4 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, ст. 7 Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 та додатків до цієї Угоди, продовжуючи підривну діяльність проти України, у період з 2010 року по 2014 рік на території півострова АР Крим та м. Севастополя протиправно збільшували свою військову присутність, зокрема шляхом проведення прихованого переозброєння (модернізації) своєї військової техніки.

Враховуючи встановлені обставини, 08.08.2022 складено письмове повідомлено про підозру ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).

Слідчий у клопотанні зазначає, що оскільки місце перебування ОСОБА_1 невідоме, орган досудового розслідування був позбавлений можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 08.08.2022 у день його складення, зазначене повідомлення про підозру відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, ч. 1 ст. 278 КПК України направлено цього ж дня у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме за останнім відомим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) та реєстрації ( АДРЕСА_2 ). Також, повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_6 за останнім відомим місцем проживання підозрюваного (том 1 а.с. 162).

Зазначені дії свідчать про те, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру від 08.08.2022 у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень, чим дотримано норми ч. 1 ст. 278 та ч. 2 ст. 135 КПК України, відтак, ОСОБА_1 набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_22, внесене клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначив про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказав, що місце знаходження ОСОБА_1 відоме та останній не переховується від органу досудового розслідування. Крім того, звернув увагу на те, що досудове розслідування на даний час зупинене та звернення з вказаним клопотанням є прямим порушенням вимог ст. 282 КПК України.

На питання слідчого судді, прокурор в судовому засіданні вказав, що постанова про відновлення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні для вчинення процесуальних дій не постановлялась та наразі досудове розслідування зупинено. Звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у зупиненому кримінальному провадженні, на переконанням прокурора, відповідає вимогам КПК України, оскільки це є заходом, спрямованим на забезпечення подальшого міжнародного розшуку підозрюваного, тобто - встановлення його місцезнаходження.

Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, надані сторонами докази, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст. 183 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст. 194 КПК України).

Частиною 6 статті 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1)кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 3) наявність та достатність доказів на підтвердження факту перебування підозрюваного у міжнародному розшуку; 4) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 5) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру.

Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, сторона обвинувачення стверджує, що обґрунтованість підозри щодо вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема:

показаннями свідка ОСОБА_7 ;

показаннями свідка ОСОБА_8 ;

показаннями свідка ОСОБА_9 ;

показаннями свідка ОСОБА_10 ;

показаннями свідка ОСОБА_11 ;

показаннями свідка ОСОБА_12 ;

показаннями свідка ОСОБА_13 ;

показаннями свідка ОСОБА_14 ;

показаннями свідка ОСОБА_15 ;

показаннями свідка ОСОБА_16 ;

висновком Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції;

висновком Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України;

листом Комітету Верховної Ради України у закордонних справах № 04-20/3-250 (84016) від 26.04.2010;

листом Міністерства юстиції України № 26381/14691-26-21/12.2 від 17.06.2021;

листом Міністерства оборони України від 13.04.2017;

листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.04.2017;

протоколом обшуку від 15.03.2021 та вилученими документами, протоколом огляду від 16.03.2021;

протоколом огляду від 21.07.2021;

висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 5168/21-39 від 27.08.2021;

висновком судово-почеркознавчої експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 354/1 від 05.05.2022;

матеріалами обшуку, які вилучені 15.03.2021 в Раді національної безпеки та оборони України;

матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, які отримані 18-19.05.2021 отримані в Міністерстві оборони України;

матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, які отримані 19.10.2021 в Міністерстві оборони України;

речовими доказами та іншими зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

Наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

За вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001), обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми.

При цьому слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, слід звернути увагу на правові підстави для розгляду клопотання, відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд зобов`язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Положеннями ч. 1, 3 ст. 282 КПК України встановлено, що зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Відомості про відновлення досудового розслідування вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Як встановлено у судовому засіданні, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні наразі зупинено, постанову про відновлення досудового розслідування матеріали провадження не містять.

Факт зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003488 на момент розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечується стороною обвинувачення та підтверджено прокурором в судовому засіданні.

Між тим, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України спрямоване на забезпечення подальшого міжнародного розшуку, що є процесуальною дією, а тому потребує відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

За наведених обставин стороною обвинувачення не дотримано порядку здійснення слідчих/процесуальних дій, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими цієї статті.

Пряма заборона проведення слідчих (розшукових) дій після зупинення досудового розслідування, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного закріплена у ч. 5 ст. 280 КПК України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 282 КПК України зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій.

Зі змісту ст. 282 КПК України слідує, що законодавець встановив співвідношення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, як категорії окремих дій.

У зв`язку з цим слід дійти висновку, що ст. 282 КПК України є спеціальною правовою нормою щодо ст. 280 КПК України, яка встановлює порядок проведення процесуальних дій, за винятком слідчих (розшукових) дій, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

До слідчих (розшукових) дій, метою здійснення яких є визначення місцезнаходження підозрюваного, належать ті, в яких така мета прямо визначена нормою КПК України: обшук з метою встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (ч. 1 ст. 234 КПК України); обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою виявлення осіб, які розшукуються (п. 4 ч. 1 ст. 267 КПК України); а також інші слідчі (розшукові) дії, завдяки яким можливо встановити місцезнаходження розшукуваної особи (ст.ст. 261, 262, 263, 268, 269, 270 КПК України), за умови, що така дія ініціюється саме з метою отримання інформації про можливе місце перебування підозрюваного, який розшукується органом досудового розслідування.

Для здійснення таких слідчих (розшукових) дій та процесуальних дій, пов`язаних з організацією та забезпеченням їх проведення (зокрема - складання клопотання, постанови, протоколу, звернення до слідчого судді) закон не вимагає відновлювати зупинене досудове розслідування.

Тобто, положеннями ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України встановлено дозвіл на вчинення у зупиненому досудовому розслідуванні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, та, одночасно з цим, положення зазначених норм містять пряму заборону на вчинення інших процесуальних дій, у тому числі - слідчих (розшукових).

Звернення сторони обвинувачення із клопотанням про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, реалізоване шляхом подання відповідного клопотання до слідчого судді, за своєю природою не є слідчою (розшуковою дією). Такі процесуальні дії належать до заходів забезпечення кримінального провадження, порядок реалізації яких регламентовано положеннями Розділу ІІ Кримінального процесуального кодексу України, та безпосередньо нормами Глави 18 Кодексу. Тому, вчинення таких процесуальних дій у зупиненому провадженні прямо заборонено нормами ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України.

У зв`язку з викладеним слід дійти висновку, що подання слідчим, прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України є процесуальною дією, яка не спрямована на встановлення місцезнаходження підозрюваного, а тому вчинення такої дії вимагає відновлення досудового розслідування.

Зважаючи на відсутність в матеріалах, доданих до клопотання, постанови про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні та пояснення надані прокурором, встановлено що досудове розслідування наразі зупинено.

На підставі наведеного, слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду клопотання в порядку ч.6 ст. 193 КПК України, а тому в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_23