Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 569/24629/18

провадження № 61-3235св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Мельник Віталій Вікторович,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», підписану адвокатом Пелихом Анатолієм Борисовичем, на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги та судових рішень

У грудні 2018 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося до суду зі скаргою, заінтересована особа: ОСОБА_1 , на дії головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Мельник В. В. (далі - державний виконавець).

Скарга мотивована тим, що 29 липня 2010 року суд видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 63 348, 87 дол. США, що становить 503 560,17 грн. У результаті здійснення державним виконавцем дій щодо виконання виконавчого документа стягнуто з ОСОБА_1 та перераховано на користь банку 19 515, 98 дол. США. 29 листопада 2018 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 45758356 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

АТ «Ощадбанк»просило:

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від

29 листопада 2018 року про закінчення виконавчого провадження №45758356;

- зобов`язати суб`єкта оскарження відновити виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом №2-3889/2010, виданим

29 липня 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2019 року скаргу АТ «Ощадбанк» задоволено. Визнано дії державного виконавця щодо ухвалення постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 45758356 неправомірними. Скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 45758356. Зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-3889/2010, виданого 29 липня 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишено без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року (провадження

№ 61-17644св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня

2021 року, залишеною без змін поставою Рівненського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, скаргу АТ «Ощадбанк» повернуто скаржникові.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження». Суд надаючи оцінку ордеру серії РН-734 № 25 від 28.12.2018 року звертає увагу, що повноваження адвокату Пелиху А. Б. надані саме в Рівненському міському суді, тобто на стадію судового розгляду. Разом з тим, на стадію складання та підписання скарги, яка передує стадії судового розгляду, повноважень представника не підтверджено, що є порушенням вимог абз. 2 частини четвертої статті 16 Закону України «Про виконавче провадження», в якій імперативно вказано, що повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України позовна заява (у даному випадку скарга) повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. При зверненні зі скаргою на дії державного виконавця представником юридичної особи - АТ «Ощадбанк» - адвокатом Пелихом А. Б. не було подано витягу із договору про надання правничої допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленостей щодо об`єму наданих повноважень, засвідченого підписами сторін цього договору, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості встановити об`єм повноважень адвоката та його право на підписання скарги.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції погодився та вказав, що покликання апеляційної скарги на те, що наданий ордер серії РН-734 № 25 від 28.12.2018 року є належним та достатнім на підтверджень повноважень адвоката Пелиха А. Б. на підписання та подання скарги апеляційним судом оцінюються критично. Питання, пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень передбачено розділом VII ЦПК України, відповідно до якого скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, подається до суду першої інстанції, що розглянув справу, і такий розгляд не є окремим провадженням в окремій справі. Однак розгляд скарги на дії державного або приватного виконавця має наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі». Відсутність витягу із договору про надання правничої допомоги при зверненні представника АТ «Ощадбанк» адвоката Пелиха А. Б., який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленостей щодо об`єму наданих повноважень, засвідченого підписами сторін цього договору, унеможливлює встановлення судом наявності у адвоката права на підписання скарги, а відтак про правомірність застосування судом першої інстанції положень пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

23 лютого 2022 року АТ «Ощадбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що за змістом частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру га адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає, що й зазначено в правовій позиції Верховного Суду викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 750/7902/20-ц (провадження № 61-7388 св21) від 12 липня 2021 року.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові № 320/5420/18 (провадження № 11-706апп19) від

01 липня 2020 року, ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

У справі № 766/17492/16-ц від 26 квітня 2021 року Верховний Суд вказав, що положення частин 3 та 4 статті 356, частини четвертої статті 42, частини четвертої статті 62 ЦПК України, частин першої, другої статті 26, пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пп. 10.11 Положення про ордер на надання правової допомоги, затвердженого рішенням Національної Асоціації адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, дають підстави для висновку, що повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені ордером або довіреністю цієї сторони, що посвідчує такі повноваження.

Представником скаржника - адвокатом Пелихом А. Б., який брав участь у справі за скаргою АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця, заінтересована особа ОСОБА_1 , у Рівненському міському суді Рівненської області від імені АТ «Ощадбанк» було подано ордери: № РН - 734 № 25 від 28 грудня 2018 року (т. 1 а. с. 7 ), № РН - 734 № 33 від 25 квітня 2019 року (т. 1 а. с. 66). Також представником АТ «Ощадбанк» надано нотаріально посвідчену довіреність від імені юридичної особи АТ «Ощадбанк» зі всіма процесуальними правами (т. 1 а. с. 156-157), якою уповноважено представника АТ «Ощадбанк» представляти інтереси банку у судах України.

В оскарженій постанові Рівненського апеляційного суду зазначено, що відповідно до абз. 2 частини четвертої статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору. Проте дана норма стосується представництва сторін виключно у виконавчому провадженні, а не в цивільному процесі, а тому Рівненським апеляційним судом невірно трактовано абз. 2 частини четвертої статті 16 Закону України «Про виконавче провадження», чим порушено норми матеріального права.

При розгляді по суті скарги АТ «Ощадбанк» на постанову про закінчення виконавчого провадження № 45758356, яка підписана адвокатом Пелихом А. Б., та до якої додано тільки ордер (документ, який посвідчує повноваження адвоката), Рівненським міським судом (ухвала Рівненського міського суду

№ 569/24629/18 від 20 лютого 2019 року), Рівненським апеляційним судом (ухвала Рівненського апеляційного суду № 569/24629/18 від 30 травня

2019 року) та Верховним Судом (постанова Верховного Суду № 569/24629/18 від 30 квітня 2021 року) досліджено повноваження представника АТ «Ощадбанк» Пелиха А. Б. по цій справі та здійснено правову оцінку цьому документу.

У травні 2022 року представник ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновки суду першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного: «повноваження адвоката, зокрема у виконавчому провадженні, щодо підписання скарги на дії державного виконавця, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленостей стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі» (аналогічний висновок Верховного Суду міститься в ухвалі від

29 травня 2019 року по цивільній справі № 202/5348/18 (провадження

№ 61-10212ск19).

Зокрема, адвокатом Пелихом А. Б. не надано суду документів, які б підтверджували повноваження представника щодо права підпису процесуальних документів (у даному випадку скарги у виконавчому провадженні) від імені АТ «Ощадбанк» як того вимагає абз. 2 частини четвертої статті 16 Закону України «Про виконавче провадження».

Наведені представником правові позиції не регулюють (роз`яснюють) застосування спеціальної норми права до правовідносин, які склалися в процесі підтвердження повноважень представника-адвоката на підписання скарги у виконавчому провадженні. Зокрема, у цивільній справі (спадкове право)

№ 750/7902/20-ц (провадження № 61-7388св21) - адвокат не надав договір на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів відповідача. Крім того, долучені ордера до матеріалів справи містили суттєві недоліки, а саме у них не зазначено, на якій підставі вони видавалася. А також у адміністративному судочинстві по справі № 9901/736/18 (провадження

№ 11-989заі18), що позовна заява особи підписана представником - адвокатом, що підтверджується доданим до матеріалів справи ордером на надання правової допомоги від 31 липня 2018 року серії КС N 478801, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги. Отже визначальні обставини справи не є тотожними із даною справою, а тому наведені правові висновки не можуть бути застосовані до цих правовідносин.

Касатор у своїй скарзі зазначає, що у даній справі представником АТ «Ощадбанк» надано нотаріально посвідчену довіреність від імені юридичної особи АТ «Ощадбанк» зі всіма процесуальними правами. Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції будь-якої довіреності в матеріалах справи не було. При цьому, у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16 (провадження

№ 11-185апп19) зазначено, що «системний аналіз положень статей 26 та 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дозволяє дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 цього Закону». Зазначений правовий висновок відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України слід врахувати при виборі і застосуванні норми права до даних правовідносин.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця відбувається саме під час виконавчого провадження (під час виконання судового рішення), а тому норми ЦПК (статті 447) та норми спеціального Закону України «Про виконавче провадження» (статей 16, 74) регулюють та безумовно поширюються на ці правовідносини.

Відсутність витягу із договору представника-адвоката Пелиха А. Б. унеможливлює встановлення судом об`єму повноважень адвоката, відповідно, встановлення наявності у адвоката права на підписання скарги, що не можна вважати формальним у даному випадку, оскільки це порушує право на справедливий суд, на що звернено увагу Великою Палатою Верховного Суду в абз. 21 постанови від 05 червня 2019 року по справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).

Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо того, що справа № 569/24629/18 вже розглядалась судами першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції, а тому повноваження представника АТ «Ощадбанк» адвоката Пелиха А. Б. перевірено зазначеними судами, є безпідставними, оскільки у вказаних інстанціях зазначене питання стороною не заявлялось (стаття 13 ЦПК України), а отже судами не перевірялось.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В указаній ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 статті 1Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

У частині четвертій статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша, друга статті 64 ЦПК України).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини перша-друга статті 26Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

У пунктах 4-6, 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. Ордер встановленої форми є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер) (пункт 16 вказаного Положення).

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності. Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору (частина четверта статті 16 Закону України «Про виконавче провадження»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі

№ 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) зазначено, що «ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України). Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвалою судді Рівненського міського суду Кучиної Н. Г. від 25 травня 2021 року скаргу АТ «Ощадбанк» прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвокат Цуняк В. Й. в судовому засіданні подав клопотання про повернення скарги мотивуючи це тим, що скаржником - представником юридичної особи - АТ «Ощадбанк» - адвокатом Пелихом А. Б. на посвідчення його повноважень щодо підписання скарги повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, та обов`язковим долученням до ордеру засвідченого підписами сторін витягу з нього, що у ним зроблено не було.

Скарга підписана та подана до суду у грудні 2018 року від імені ПАТ «Ощадбанк» - адвокатом Пелихом А. Б. Адвокат Пелих А. Б. на підтвердження своїх повноважень надав ордер на надання правової допомоги серії РН-734 № 25 від 28 грудня 2018 року, за змістом якого АТ «Ощадбанк» на підставі: договору про надання правової допомоги № 10017 від 06 червня 2018 року уповноважує адвоката Пелиха А. Б. на надання правої допомоги в Рівненському міському суді Рівненської області у справі № 2-3889/10 (а. с. 7).

Повноваження адвоката Пелиха А. Б. як представника скаржника в Рівненському міському суді підтверджуються ордером серії РН-734 № 25 від

28 грудня 2018 року.

У справі, що переглядається, суди не врахували, що:

виконання судових рішень є завершальною стадією та складовою судового процесу, зокрема і провадження щодо судового контролю за виконанням судових рішень, передбачене розділом VII ЦПК України;

обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері, при цьому саме адвокат(особа, яка видала ордер) несе відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних, у тому числі за неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги;

розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не передбачає спеціальних вимог щодо підтвердження повноважень представника сторони виконавчого провадження при зверненні до суду зі скаргою, тому таке підтвердження здійснюється відповідно до загальних вимог, передбачених положеннями ЦПК України;

за змістом частини четвертої статті 62 ЦПК України ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката як представника на ведення справи в суді. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинний ЦПК України не вимагає. Тому частина четверта статті 16 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає представництво сторін у виконавчому провадженні, не може застосовуватись при вирішені питання підтвердження повноважень представника сторони виконавчого провадження при зверненні до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Тому встановивши, що скарга АТ «Ощадбанк», подана адвокатом Пелихом А. Б., яким на підтвердження свої повноважень надано ордер серії РН-734 № 25 від

28 грудня 2018 року про надання правової допомоги в Рівненському міському суді по справі № 2-3889/2010, суди зробили безпідставний висновок, що скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про повернення скарги АТ «Ощадбанк», поданої адвокатом Пелихом А. Б.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено такий висновок: «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року скасувати.

Справу № 569/24629/18 направити до суду першої інстанціїдля продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук