-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/2731/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" (далі - ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111", скаржник, позивач) - Сторожука Д.І. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (далі - ТОВ "ІНФОКС", відповідач) - Никислої О.І. (адвокатка),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 (головуючий - суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Колоколова С.І.)
у справі №916/2731/21
за позовом ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111"
до ТОВ "ІНФОКС"
про визнання договору недійсним.
ВСТУП
Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання типового договору з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, укладеного між сторонами спору, недійсним.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1. ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" звернулось до суду з позовною заявою про визнання правочину, а саме - типового договору з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями загальних зборів співвласників багатоквартирних будинків за адресами: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26; м.Одеса, вул. Заболотного, буд. 30; м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 10/12 та м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 34-Б, обрано ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" управителем багатоквартирними будинками за переліченими адресами, водночас ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" не обрано уповноваженою особою на укладання договору від імені співвласників будинків з виконавцем (ТОВ "ІНФОКС") послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
1.2.1. Так, на думку позивача, даний договір в силу приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги" може бути укладено лише з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, а не з управителем багатоквартирного будинку, яким є ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" відповідно до його статуту. Крім того, як зазначає позивач, укладений договір призводить до порушення його прав та інтересів, яке полягає у необхідності щомісячної оплати послуг.
1.2.2. Також, на думку позивача, при укладенні Договору ТОВ «ІНФОКС» ввів в оману ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» та замість Типового колективного договору уклав Типовий договір з колективним споживачем, яким позивач не є.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 у справі №916/2731/21 позов ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" задоволено, визнано недійсним, укладений між учасниками спору, договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
2.1.1. При ухваленні судового рішення суд виходив з такого.
2.1.2. Суд дійшов висновку, що ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" не є управителем спірних багатоквартирних будників, оскільки:
- не уклало з багатоквартирними будинками за адресами: м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 34-Б та м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26 обов`язковий договір про надання послуг з управління, а також
- оскільки протоколи загальних зборів не містять достатньої кількість голосів для обрання ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" управителем багатоквартирних будинків за адресами: м. Одеса, вул. Заболотного, буд. 30 та м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 10/12.
2.1.3. Враховуючи викладене, господарський суд частково погодився з доводами позивача стосовно відсутності у нього повноважень на укладання договору від імені співвласників будинків з виконавцем (ТОВ "ІНФОКС") послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, оскільки за відсутності укладеного договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком позивач не є управителем відповідних багатоквартирних будинків.
2.1.4. Поряд з цим господарський суд зазначав, що добровільне підписання позивачем типового договору з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, визнання позивачем існування договірних відносин кваліфікується як визнання правочину вчиненого з перевищенням повноважень. У той час за відсутності укладеного договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" не є управителем відповідних будинків, а відтак взагалі не мав права укладати від їх імені та в їх інтересах договори про надання комунальних послуг.
2.1.5. Також суд першої інстанції звернув увагу ТОВ "ІНФОКС" на те, що хоч приписами закону встановлено, що виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві, це не позбавляє його (виконавця комунальної послуги) обов`язку перевірки наявності у відповідного споживача (особи, наділеної правом заключати договір в його інтересах) необхідного обсягу цивільної дієздатності.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №916/2731/21 рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 скасовано. Ухвалене нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2.2.1. Скасовуючи судове рішення першої інстанції, апеляційний суд відзначив таке.
2.2.2. В оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд дійшов висновку, що позивач є балансоутримувачем даних будинків та відзначив: «Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту прийняття-передачі основних фондів від 22.10.2018 та протоколу зборів засновників ТОВ «УЖГ» по м.Одесі №1/2012 від 23.04.2018, з 23.10.2018 ТОВ «УЖГ» по м.Одесі, податковий номер 41058701, реорганізовано в ТОВ «Експлуатаційник-111», податковий номер 42566026, здійснено передачу житлових будинків з ТОВ «УЖГ» в ТОВ «Експлуатаційник-111», який є його правонаступником. Згідно вказаного Акту ТОВ «УЖГ» передав: житловий будинок по вул.Ак.Заболотного, 30, житловий будинок по вул.Коблівська, 10/12, житловий будинок по вул.Спиридонівська, 26, житловий будинок по вул.Ген.Швигіна, 34б».
2.2.3. Посилання апелянта на те, що він не є балансоутримувачем відповідних будинків за адресами: вул.Ген.Швигіна, 34Б вул. Коблевська, 10/12, вул.Спирідонівська, 26, вул. Заболотного, 30 судовою колегією не прийнялась з огляду на наявний в матеріалах справи Акт прийняття-передачі основних фондів від 22.10.2018. Крім того, судова колегія звернула увагу, що відповідач неодноразово у своїх листах (лист №16 від 14.04.2021) та інших документах зазначає, що саме він є балансоутримувачем зазначених будинків.
2.2.4. Разом з тим, сама по собі відсутність повноважень у позивача на укладення ним як управителем будинків спірного договору, не є безумовною підставою для визнання останнього недійсним. Так, вказаний договір і його умови не суперечать ані вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ані вимогам Цивільного кодексу України.
2.2.5. Як встановлено судом і не заперечується сторонами, позивач, укладаючи договір, прийняв на себе зобов`язання зі сплати послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. При цьому ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» приймав від мешканців будинків, балансоутримувачем яких є, грошові кошти в рахунок оплати за спірним договором. Вказаний договір з боку відповідача виконаний в повному обсязі, позивачем надані послуги оплачені частково, а строк дії договору скінчився.
2.2.6. Також суд врахував, що позивачем не надано доказів обізнаності відповідача під час укладення Договору та впродовж його дії про відсутність або обмеження повноважень у ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" на укладення цього Договору. Натомість, в матеріалах справи є заява позивача на укладення договору, докази, що позивач є балансоутримувачем цих будинків, а дії позивача та відповідача свідчать про реальний намір укладання та виконання Договору.
2.2.7. В даному випадку при підписанні договору позивач погодився з його умовами. Вчинив дії, пов`язані з виконанням зобов`язань за договором, оспорюваний договір підписано ним самостійно, що вказує на усвідомлення позивачем на момент укладення правочину його правової природи та юридичних наслідків.
2.2.8. За таких обставин, враховуючи наявні матеріали справи, а також часткове виконання договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку волевиявлення ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» на момент укладення договору та під час його дії відповідає його внутрішній волі.
2.2.9. Крім того, суд відзначив, що у випадку визнання договору недійсним ТОВ "ІНФОКС" буде позбавлений можливості отримати плату за надані послуги, а відтак повернення у первісний стан, з огляду на виконання договору, є неможливим.
2.2.10. Позивачем не доведено належним чином існування обставин, з якими чинне законодавство України пов`язує визнання правочину недійсним, зокрема наявність дефекту волі та порушення права, а тому позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору, укладеного між сторонами по справі, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями скаржник у касаційній скарзі до Верховного Суду просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №916/2731/21, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 у справі №916/2731/21 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" із посиланням на статтю 287 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) вказує, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, а саме: статей 203, 215, 237, 1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також з порушенням норм процесуального права - глави 5 ГПК України, щодо всебічного та повного дослідження доказів та обставин справи. Поряд з цим судом не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-2612цс15, від 30.11.2016 у справі №725/2330/14-ц, у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №456/2946/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 19.11.2019 у справі №918/204/18, від 07.04.2020 у справі №904/3657/18, від 02.10.2019 у справі №910/22198/17 та від 05.05.2020 у справі №911/1634/19.
4.2. Крім того, на думку скаржника, на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо:
- встановлення повноважень юридичної особи, яка має право представляти інтереси фізичних осіб (співмешканців будинку) при укладенні договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, чим ці повноваження підтверджуються;
- кореспонденції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з Правилами надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712), Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» з Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690.
5. Позиція інших учасників справи.
5.1. ТОВ "ІНФОКС" 31.08.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) направило на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який зареєстровано Верховним Судом 02.09.2022, у якому ТОВ "ІНФОКС" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
5.2. ТОВ "ІНФОКС" 20.09.2022 на електронну адресу Касаційного господарського суду направило додаткові пояснення.
5.3. ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" 23.09.2022 на електронну адресу Касаційного господарського суду направило додаткові пояснення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
6.1. Відповідно до Статуту ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111", затвердженого рішенням установчих зборів товариства, оформленого протоколом від 04.09.2018 №1 (далі - Статут), а саме розділу 4 "Цілі та предмет діяльності товариства", зазначено, що основною метою та предметом діяльності підприємства є господарська діяльність, направлена на задоволення потреби населення в житлових послугах, забезпечення утримання і експлуатації житлового фонду, належного його використання, контроль за дотриманням правил експлуатації і користування житловими, нежилими приміщеннями і прибудинковою територією відповідно до вимог чинних законодавчих актів.
6.1.1. Згідно з пунктом 7.1.1 Статуту передбачено, що для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених цим Статутом, в межах встановлених чинним Законодавством, Товариство має право укладати всякого роду угоди та інші юридичні акти з юридичними і фізичними особами для здійснення своєї господарської та іншої діяльності.
6.1.2. Пунктом 7.1.12 Статуту передбачених, що для виконання завдань та досягнення цілей, передбачений цим Статутом, в межах встановлених чинним Законодавством, Товариство має право на підставі договорів та доручень вчиняти дії в інтересах юридичних та фізичних осіб, як українських, так і іноземних.
6.2. Відповідно до рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 18.01.2020 №1/2020 (далі - Протокол №1/2020) за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 34-Б, співвласниками, серед іншого, заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано обрати ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" управителем будинку по вулиці Генерала Швигіна, 34 б (пункт 1); заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано перейти співвласникам квартир на прямі постачання з ТОВ "ІНФОКС". Для втілення переходу на прямі постачання з ТОВ "ІНФОКС" запропоновано наступні питання (пункт 5): Підписання кожним співвласником багатоквартирного будинку індивідуального договору з ТОВ "ІНФОКС" (пункт 5.1); обрати уповноваженою особою ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111", яка буде представляти інтереси перед ТОВ "ІНФОКС" внутрішньобудинкових мереж з обов`язком власників оплачувати цю послугу (пункт 5.2); визначити обов`язок співвласників сплачувати абонентську плату, нараховану ТОВ "ІНФОКС" (пункт 5.3); визначити обов`язок співвласників сплачувати внески за встановлення, обслуговування та заміну комерційного приладу обліку, розмір яких встановлено органом місцевого самоврядування м. Одеси (пункт 5.4); визначити уповноваженою особою ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" на право підписання договору з ТОВ "ІНФОКС" про перерахування Уповноваженою особою оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених співвласниками коштів за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (пункт 5.5).
6.3. Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 08.02.2020 №4/2020 (далі - Протокол №4/2020) за адресою: м. Одеса, вул. Заболотного, буд. 30, співвласниками, серед іншого, заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано обрати ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" управителем будинку по вул. Заболотного, буд. 30 ; заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано перейти співвласникам квартир на прямі постачання з ТОВ "ІНФОКС". Для втілення переходу на прямі постачання з ТОВ "ІНФОКС" запропоновано наступні питання (пункт 5): Підписання кожним співвласником багатоквартирного будинку індивідуального договору з ТОВ "ІНФОКС" (пункт 5.1); обрати уповноваженою особою ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111", яка буде мати представляти інтереси перед ТОВ "ІНФОКС" внутрішньобудинкових мереж з обов`язком власників оплачувати цю послугу (пункт 5.2); визначити обов`язок співвласників сплачувати абонентську плату, нараховану ТОВ "ІНФОКС" (пункт 5.3); визначити обов`язок співвласників сплачувати внески за встановлення, обслуговування та заміну комерційного приладу обліку, розмір яких встановлено органом місцевого самоврядування м. Одеси (пункт 5.4); визначити уповноваженою особою ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" на право підписання договору з ТОВ "ІНФОКС" про перерахування Уповноваженою особою оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених співвласниками коштів за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (пункт 5.5).
6.4. Згідно з рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 25.01.2020 №2/2020 (далі - Протокол №2/2020) за адресою: м.Одеса, вул.Спиридонівська, 26, співвласниками, серед іншого, заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано обрати ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" управителем будинку по вул. Спиридонівська, буд. 26 ; заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано перейти співвласникам квартир на прямі постачання з ТОВ "ІНФОКС". Для втілення переходу на прямі постачання з ТОВ "ІНФОКС" запропоновано наступні питання (пункт 5): Підписання кожним співвласником багатоквартирного будинку індивідуального договору з ТОВ "ІНФОКС" (пункт 5.1); обрати уповноваженою особою ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111", яка буде мати представляти інтереси перед ТОВ "ІНФОКС" внутрішньобудинкових мереж з обов`язком власників оплачувати цю послугу (пункт 5.2); визначити обов`язок співвласників сплачувати абонентську плату, нараховану ТОВ "ІНФОКС" (пункт 5.3); визначити обов`язок співвласників сплачувати внески за встановлення, обслуговування та заміну комерційного приладу обліку, розмір яких встановлено органом місцевого самоврядування м. Одеси (пункт 5.4); визначити уповноваженою особою ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" на право підписання договору з ТОВ "ІНФОКС" про перерахування Уповноваженою особою оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених співвласниками коштів за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (пункт 5.5).
6.5. З рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 25.01.2020 №3/2020 (далі - Протокол №3/2020) за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 10/12, співвласниками вбачається, серед іншого, заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано обрати ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" управителем будинку по вул. Коблевська, буд. 10/12; заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано перейти співвласникам квартир на прямі постачання з ТОВ "ІНФОКС". Для втілення переходу на прямі постачання з ТОВ "ІНФОКС" запропоновано наступні питання (пункт 5): Підписання кожним співвласником багатоквартирного будинку індивідуального договору з ТОВ "ІНФОКС" (пункт 5.1); обрати уповноваженою особою ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111", яка буде мати представляти інтереси перед ТОВ "ІНФОКС" внутрішньобудинкових мереж з обов`язком власників оплачувати цю послугу (пункт 5.2); визначити обов`язок співвласників сплачувати абонентську плату, нараховану ТОВ "ІНФОКС" (пункт 5.3); визначити обов`язок співвласників сплачувати внески за встановлення, обслуговування та заміну комерційного приладу обліку, розмір яких встановлено органом місцевого самоврядування м. Одеси (пункт 5.4); визначити уповноваженою особою ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" на право підписання договору з ТОВ "ІНФОКС" про перерахування Уповноваженою особою оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених співвласниками коштів за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (пункт 5.5).
6.6. Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні вказав, що відповідно до Акту прийняття-передачі основних фондів від 22.10.2018 та протоколу зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «УЖГ» (далі - ТОВ «УЖГ») по м.Одесі від 23.04.2018 №1/2012, з 23.10.2018 ТОВ «УЖГ» по м.Одесі, податковий номер 41058701, реорганізовано в ТОВ «Експлуатаційник-111», податковий номер 42566026, здійснено передачу житлових будинків з ТОВ «УЖГ» в ТОВ «Експлуатаційник-111», який є його правонаступником. Згідно вказаного Акту ТОВ «УЖГ» передав: житловий будинок по вул.Ак.Заболотного, 30, житловий будинок по вул.Коблівська, 10/12, житловий будинок по вул.Спиридонівська, 26 та житловий будинок по вул.Ген.Швигіна, 34б.
6.7. Відповідну до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого на запит суду, вбачається, що керівником ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" є Маліцький М.П. (особу з аналогічним ПІБ заслухано співвласниками багатоквартирних будинків за адресами: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26; м. Одеса, вул. Заболотного, буд. 30; м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 10/12 та м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 34-Б.
6.8. ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" 23.01.2020 звернувся до ТОВ "ІНФОКС" із заявою про проведення обстеження об`єкту: Генерала Швигіна, 34-В, та продовження тимчасового договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 23.05.2019 №02930/1.
6.9. Зі змісту судового рішення першої інстанції вбачається, що позивач вважає, що вказаний договір може бути укладеним лише з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), а не з управителем, а відтак порушені норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
6.10. В подальшому 03.07.2020 між ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" та ТОВ "ІНФОКС" укладено Типовий договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №10338 (далі - Договір).
6.10.1. За умовами пункту 1.1 вказаного Договору виконавець зобов`язується своєчасно надавати колективному споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а колективний споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, передбачених договором.
6.10.2. Згідно з пунктом 2 Договору виконавець забезпечує якість питної води відповідно до вимог державних та санітарних норм і правил з тиском питної води відповідно до параметрів, встановлених державними будівельними нормами, на межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку.
6.10.3. Відповідно до пункту 3 Договору послуги надаються колективному споживачеві безперервно, крім перерв, визначених частиною першою статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
6.10.4. Умовами пункту 5 Договору визначено, зокрема, що тарифи на послуги встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону і становлять на послугу з централізованого водопостачання 14,472 грн за 1 куб.метр, на послугу з централізованого водовідведення 12,252 грн за 1 куб.метр.
6.10.5. Відповідно до пункту 6 Договору плата за послуги розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги та обсягу послуг, визначеного відповідно до законодавства.
6.10.6. Пунктом 17 Договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 30 числа поточного місяця, якщо інше не визначеного Договором. Рахунки на оплату формуються виконавцем на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються колективному споживачеві не пізніше ніж за 5 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги. Рахунки надаються у паперовому вигляді. За згодою колективного споживача або визначеної споживачами особи, що здійснює розподіл обсягів послуг, рахунки можуть надаватись в електронному вигляді, у тому числі шляхом доступу до електронних систем обліку розрахунків.
6.10.7. Згідно з пунктами 18, 20 Договору обсяг спожитих послуг визначається за показаннями вузлу комерційного обліку, взятого виконавцем на абонентський облік. Зняття показань вузлу комерційного обліку здійснюється щомісячно виконавцем у присутності колективного споживача, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.
6.10.8. Відповідно до пункту 56 Договір укладається строком на один рік. Якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на один рік.
6.11. ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" 29.04.2021 звернулось до ТОВ "ІНФОКС" із листом №23, в якому, посилаючись на пункти 56, 58 Договору, пропонує розірвати з 01.07.2021 Договір з подальшим укладанням нового на нових умовах.
6.12. ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" 27.05.2021 звернулось до ТОВ "ІНФОКС" із листом №34, в якому, посилаючись на відсутність повноважень у ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" на укладання колективного договору з виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення від імені споживачів, які мешкають в будинках: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26; м. Одеса, вул. Заболотного, буд. 30; м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 10/12 та м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 34-Б, що відображено у Протоколах №№01/2020, 02/2020, 03/2020, 04/2020, повідомляє про підтримання наміру розірвання Договору. Просить надати ТОВ "ІНФОКС" інформацію, за якою можливо звернутись для укладання типових договір з послуг водопостачання та водовідведення з індивідуальними споживачами.
6.13. ТОВ "ІНФОКС" 03.06.2021 листом №2356/501 у відповідь на звернення ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" від 29.04.2021 №22 повідомляє про готовність до укладання індивідуальних договорів з власниками багатоквартирних будинків або колективного договору по житловому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 30, та пропонує, серед іншого, надати протокол загальних зборів співвласників будинків з визначенням моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг та здійснити погашення існуючої заборгованості.
6.14. ТОВ "ІНФОКС" 14.07.2021 листом №2925-04/5302 у відповідь на звернення ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" від 27.05.2021, серед іншого, з посиланням на статтю 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" повідомляє про необхідність надання копій протоколів загальних зборів співвласників, якими обрано модель організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг; необхідність здійснення розрахунків за надані послуги за Договором, яка станом на 14.07.2021 становить 379 078,81 грн.
6.15. Представники мешканців буд.34-Б по вул. Генерала Швигіна у м.Одесі 27.09.2021 звернулись до ТОВ "ІНФОКС" із заявою про укладання індивідуальних договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з кожним співвласником багатоквартирного будинку.
6.15.1. Представник мешканців буд.26 по вул.Спиридонівській у м.Одесі 27.09.2021 звернувся до ТОВ "ІНФОКС" із заявою про укладання індивідуальних договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з кожним співвласником багатоквартирного будинку.
6.15.2. Додатками до вищевказаних звернень зазначено копії Протоколів №№1/2020, 2/2020. Відповідно до описів вкладання документів, вказані звернення з копіями протоколів надіслано ТОВ "ІНФОКС" 30.09.2021.
6.15.3. В матеріалах справи відсутні докази, окрім вищезазначених описів вкладення, надсилання Протоколів №№01/2020, 02/2020, 03/2020, 04/2020 відповідачу, останнім, в свою чергу копії протоколів на надано.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.08.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/2731/21 визначено колегію суддів у складі Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2731/21 за касаційною скаргою ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №916/2731/21 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.5. Згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.
8.1. Щодо доводів касаційної скарги, вказаних у розділі 4 даної постанови Верховний Суд відзначає таке.
8.2. Звертаючись з позовом до суду, ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» просило визнати Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, укладений з ТОВ «ІНФОКС», недійсним.
8.3. Так, одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої 2 статті 16 ЦК України).
8.4. Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
8.5. В силу приписів частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
8.6. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
8.7. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
8.8. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
8.9. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
8.10. Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
8.11. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є послідовним у правозастосуванні, що підтверджується правовими висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.
8.12. Щодо застосування вказаних норм висловилась і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, де, зокрема відзначила, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
8.13. Суд звертає увагу, що, зокрема недійсність правочину, договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).
8.14. Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).
8.15. Крім того, необхідно розрізняти такі поняття, як недійсний, нікчемний та неукладений договір. Вказані поняття не є тотожними та мають різні правові наслідки для сторін.
8.16. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
8.17. У той же час, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
8.18. При цьому не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
8.19. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору (постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц, від 24.11.2021 у справі №754/10279/18).
8.20. При вирішенні даної категорії спору суд має з`ясувати: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень сторін у справі; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
8.21. При цьому суди згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18).
8.22. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
8.23. Як встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" та ТОВ "ІНФОКС" укладено Типовий договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
8.24. При цьому питання надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення регулюються низкою законодавчих актів, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 тощо.
8.25. Так, відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
8.26. Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
8.26.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
8.26.2. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
8.26.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 вказаного Закону законодавцем визначено, що споживачі поділені на індивідуальні та колективні.
8.26.4. Стаття 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" регламентує три види договорів, які можуть бути укладені для надання житлово-комунальних послуг, зокрема: індивідуальний, колективний та з колективним споживачем.
8.26.5. У свою чергу, колективний договір про надання комунальних послуг - це договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками (пункт 8 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
8.26.6. А колективний споживач - це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
8.26.7. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 14 вказаного Закону договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
8.26.8. Згідно з частиною другої статті 12 даного Закону договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
8.26.9. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
8.26.10. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
8.27. У свою чергу Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з:
- підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;
- підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;
- об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;
- власниками будинків, що перебувають у приватній власності;
- індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (абзаци 1, 6 частини першої цієї статті 19).
8.27.1. Водночас у статті 20 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" закріплено, що договір про надання послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення має містити такі умови: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов`язки сторін договору; відповідальність сторін договору.
8.27.2. У договорі про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення.
8.27.3. За згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення у ньому можуть бути зазначені інші умови.
8.28. Крім того, варто відзначити і те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 затверджено Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - Типовий договір), які, зокрема передбачають типові договори з індивідуальним споживачем, з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
8.29. З огляду на викладене, у даному випадку договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
8.30. Частиною третьою статті 184 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
8.31. Водночас статтями 14, 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачені порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.
8.32. Верховний Суд доходить висновку, що у розумінні вищенаведених норм, управитель багатоквартирного будинку може вважатись колективним споживачем, адже є юридичною особою, що об`єднує споживачів у будівлі, а відтак має право на укладення типового договору з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
8.33. Так, при вирішенні спору суд першої інстанції, дійшов висновку, що ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» не мало права укладати спірний Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в інтересах співвласників багатоквартирних будинків, оскільки, на думку суду, позивач не є управителем таких будинків.
8.33.1. Такі висновки суд обґрунтував тим, що ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» з частиною будинків не уклало обов`язкового договору про надання послуг з управління багатоквартирними будинками, а частина будинків не обрала його як управителем, оскільки протоколи загальних зборів співвласників багатоквартирних будинків не містять достатньої кількість голосів для цього.
8.33.2. Водночас Верховний Суд відзначає, що вказані висновки суду щодо неукладення договору про надання послуг з управління багатоквартирними будинками та недостатності голосів у протоколах загальних зборів є передчасними, адже зі змісту судового рішення не вбачається на підставі яких доказів суд дійшов даних висновків. При цьому питання дійсності/недійсності протоколів загальних зборів багатоквартирних будинків, правомочності загальних зборів перебувають поза межами спору, що розглядається.
8.34. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач уклав Договір про надання комунальних послуг в інтересах власників багатоквартирних будинків на підставі пункту 3 частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не як управитель багатоквартирних будинків, а як балансоутримувач, діючи у відповідності до свого Статуту, з огляду на що порушення норм закону при укладенні спірного Договору з підстав зазначених позивачем не відбулось.
8.35. Водночас Верховний Суд відзначає, що звертаючись з позовом до суду ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» просило визнати спірний Договір недійсним з підстав:
- договір не відповідає чинному законодавству України, оскільки у позивача, як сторони договору (управителя багатоквартирних будинків), відсутні повноваження на укладення Типового договору з колективним споживачем, який, на його думку, може бути укладений лише з ОСББ;
- відповідач ввів в оману позивача та замість укладення Типового колективного договору з управителем (яким він є), уклав Типовий договір з колективним споживачем, яким позивач не є.
8.36. Так, відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
8.37. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
8.38. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
8.39. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
8.40. Згідно з частиною третьою статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
8.41. З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору допустили порушення норм процесуального права, вийшовши за межі підстав позову, визначені позивачем.
8.42. Подаючи позов, ТОВ «Експлуатаційник-111» вважав себе управителем спірних будинків і визначав підстави визнання договору недійсним, зазначені у пунктах 1.2 - 1.2.2 та 8.35 даної посатнови.
8.42.1. При цьому на переконання колегії суддів суд першої інстанції, фактично визнавши договір недійсним на підставі того, що позивач не є управителем спірних будинків, вийшов за межі позовних вимог ТОВ «Експлуатаційник-111», адже підстави позову, вказані позивачем, не тотожні підставі визнаній судом.
8.42.2. Разом з тим Суд апеляційної інстанції не усунув у цій частині порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
8.43. Крім того, суди попередніх інстанцій також не встановили наявності/відсутності обставин введення відповідачем в оману позивача при підписанні спірного Типового договору, на яку, як на підставу позову посилався позивач. Вказані обставини як підстава позову, зазначена ТОВ «Експлуатаційник-111» у позові, не встановлювались судами попередніх інстанцій.
8.44. Отже, враховуючи, що в цьому випадку матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача є визнання договору недійсним з підстав введення в оману та як результат укладення іншого за змістом договору (на підписання якого у позивача відсутні повноваження), господарським судами необхідно ухвалювати рішення щодо саме цих вимог та підстав, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
8.45. Варто відзначити і те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач є балансоутримувачем даних будинків та відзначив: «Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту прийняття-передачі основних фондів від 22.10.2018 та протоколу зборів засновників ТОВ «УЖГ» по м.Одесі №1/2012 від 23.04.2018, з 23.10.2018 ТОВ «УЖГ» по м.Одесі, податковий номер 41058701, реорганізовано в ТОВ «Експлуатаційник-111», податковий номер 42566026, здійснено передачу житлових будинків з ТОВ «УЖГ» в ТОВ «Експлуатаційник-111», який є його правонаступником. Згідно вказаного Акту ТОВ «УЖГ» передав: житловий будинок по вул.Ак.Заболотного, 30, житловий будинок по вул.Коблівська, 10/12, житловий будинок по вул.Спиридонівська, 26, житловий будинок по вул.Ген.Швигіна, 34б».
8.45.1. При цьому матеріали справи не містять даного акта прийняття-передачі основних фондів від 22.10.2018, яким суд обґрунтовує свої висновки.
8.46. Також при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції вказав, що ТОВ «Експлуатаційник-111» здійснювало обслуговування об`єктів, а саме житлових будинків за адресами: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26; м. Одеса, вул. Заболотного, буд. 30; м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 10/12 та м.Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 34-Б, та фактично отримувало послуги водопостачання та водовідведення на підставі укладеного між ТОВ «Інфокс» (виконавець) та ТОВ «Експлуатаційник-111» (споживач) 03.07.2020 Типового договору №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення».
8.46.1. Водночас зміст Типового Договору №10338, на який посилається суд, судами не досліджувався у контексті відповідності його на наявності істотних умов, передбачених статтею 20 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
8.47. Отже, з урахуванням вищевикладеного як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 14, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо розгляду справи у межах заявлених позовних вимог і на підставі повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду даної справи, у зв`язку з чим суди дійшли передчасних висновків при ухваленні судових рішень зі справи.
8.48. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
8.48.1. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
8.49. Верховний Суд керується положеннями частини четвертої статті 300 ГПК України, де відзначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
8.49.1. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норми процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.49.2. Враховуючи вищенаведене, а також неповноту встановлення попередніми судовими інстанціями всіх фактичних обставин справи, Суд вважає, що на даній стадії судового провадження передчасним є питання формування остаточного правового висновку у даній справі, а також визнання правовідносин подібними у спірних правовідносинах, зазначених у пункті 4.1. даної постанови.
8.50. Водночас аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли своє частково підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
8.51. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Ураховуючи вказане у цьому розділі постанови, суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.52. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
8.53. Водночас суд касаційної інстанції не приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на мотиви, викладені у цій постанові.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи сторін, Суд вважає за можливе з огляду на повноваження, визначені частиною статтями 300 та 310 ГПК України, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.2. Оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 14, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо розгляду справи у межах заявлених позовних вимог і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду даної справи, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.3. Під час нового розгляду справи суду необхідно: розглянути справу у межах заявлених позовних вимог, у відповідності до предмета та підстав позову, визначених позивачем; надати правову кваліфікацію відносинам сторін з визначенням правової природи укладеного договору, виходячи зі змісту правовідносин, що виникли, та з урахуванням обставин повного/часткового виконання договору обома сторонами; і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду даної справи за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав
такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
10. Судові витрати.
10.1. Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.
10.2. Оскільки судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №916/2731/21 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №916/2731/21 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
скопійовано
-
скопійовано
-
