Ухвала

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 641/4526/20

провадження № 61-11913св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 червня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовну заяву мотивував тим, що з 17 листопада 2004 року до 30 квітня 2020 року він працював у Харківському РСП Украероруху, згідно з наказом від 29 квітня 2020 року за № 099/о його звільнено з посади начальника відділу авіаційної безпеки Харківського РСП Украероруху за статтею 38 КЗпП України. 30 квітня 2020 року він отримав розрахунок при звільненні, однак йому не виплачено матеріальну допомогу, яка передбачена пунктом 6.25.4 Колективного договору.

При цьому, і до теперішнього часу із ним не проведено повний розрахунок, а тому відповідно до статті 117 КЗпП України підприємство має виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 30 квітня 2020 року по день ухвалення рішення.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на його користь заборгованість по виплаті матеріальної допомоги в розмірі 505 280,00 грн, а також середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в розмірі 168 444,64 грн.

Комінтернівський районний суд м. Харкова від 03 серпня 2020 року позов задовольнив.

Стягнув з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 505 288 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 168 444,64 грн, а всього 673 732,64 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність Украерорух, яка полягає у безпідставній відмові виплатити позивачу матеріальну допомогу, має розцінюватися як свавільне втручання відповідача у право ОСОБА_1 на володіння належними йому грошовими коштами, адже фінансовий стан Украерорух може бути підставою не для відмови у задоволенні позову, а лише відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду в порядку, передбаченому статтею 435 ЦПК України. За таких обставин, суд вважав, що позовні вимоги про стягнення матеріальної допомоги відповідно до положень пункту 6.25.4 Колективного договору обґрунтовані, її розмір становить 505 280,00 грн, що підтверджується довідкою Украерорух. Також обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 30 квітня 2020 року до 03 серпня 2020 року, що складає 168 444,64 грн.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України подало апеляційну скаргу.

Харківський апеляційний суд постановою від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнив частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року скасував і ухвалив нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті матеріальної допомоги у розмірі 505 280,00 грн.

У решті позову відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що для доведення своїх тверджень про відсутність у відповідача коштів, за рахунок яких мають виконуватися передбачені колективним договором зобов`язання, він повинен був надати до суду відповідні докази з цього приводу (зокрема передбачений статтею 66 ГК України баланс підприємства), чого в даному випадку зроблено не було. Представлені ж відповідачем документи щодо показників діяльності у 2020 році не містять інформації про майно підприємства, тому не можуть слугувати належним доказом з цього приводу. Крім того, в судовому засіданні представники відповідача зазначали про наявність у відповідача коштів в кількості, що значно перевищує обсяг зобов`язань перед позивачем, однак безпідставно, з точки зору суду, наполягали на використанні в даному випадку саме поняття чистого прибутку підприємства. При цьому посилання апеляційної скарги на постанову Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року № 1554 в даному випадку є не коректним, оскільки дана постанова врегульовує лише методику оцінки вартості майна під час приватизації, має спеціальний режим застосування та не може використовуватися в цих правовідносинах.

Нормами КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» не передбачено такої складової заробітної плати як одноразова матеріальна допомога при звільненні працівника пенсійного віку за власним бажанням.

Виходячи з того, що така виплата передбачена лише умовами Колективного договору, який не містить положень щодо строків її виплати, не входить до структури заробітної плати, а є заохочувальною виплатою, суд першої інстанції помилково стягнув середній заробіток за затримку виплати такої матеріальної допомоги, застосувавши до спірних правовідносин статтю 117 КЗпП України.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за його відсутності. У зв`язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 21 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 26 вересня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Підставою касаційного провадження ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права у подібних правовідносинах без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20-ц, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 143/179/19, від 25 липня 2018 року у справі № 760/14696/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 212/6977/15-ц.

Касаційну скаргу мотивував тим, що Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування статей 116, 117 КЗпП України, зокрема: до виплат, передбачених колективним договором, слід застосовувати загальні умови проведення розрахунку при звільненні, визначені законом; невиплата у день звільнення виплат, передбачених колективним договором, є підставою для відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України; відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Державне підприємство обслуговування повітряного руху України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшли пояснення ОСОБА_1 .

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 905/857/19 за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу», про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 102 723,50 грн, в межах розгляду справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу», за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» на рішення Господарського суду Донецької області від 03 грудня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2021 року.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/857/19 зареєстровано провадження № 12-56гс21.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 102 723,50 грн, в межах розгляду справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» призначено до судового розгляду на 18 січня 2022 року.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року повідомлено, що судове засідання з розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2021 року та рішення Господарського суду Донецької області від 03 грудня 2020 року відбудеться 26 жовтня 2022 року.

Правовідносини, спір з приводу яких вирішується у цій справі (№ 641/4526/20, провадження № 61-11913св21) є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21).

За таких обставин, з огляду на пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21).

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 641/4526/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення виплат при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук