ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/286/22 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.10.2020 №254150010000 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років на підставі пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26.02.2020.

Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено хибні висновки щодо існування підстав для задоволення позовних вимог, оскільки наявний у позивача стаж є недостатнім для призначення пенсії.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом постановлено ухвалу про продовження апеляційного розгляду даної справи.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 01.05.1995 по 16.11.2015 займав посаду інструктора-спортсмена збірної штатної команди України. Також наказом Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 14.05.2007 №1523 позивачеві присвоєно спортивне звання «Заслужений майстер спорту України» з біатлону.

26.02.2020 звертався до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років як майстру спорту та члену збірної команди та призначення надбавки за особливі заслуги перед Батьківщиною.

Листом від 30.03.2020 за №2500-0346-8/10366 ГУПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи не менше 25 років станом на 11.10.2017.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №620/1727/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, зобов`язано ГУПФУ в Чернігівській області повторно розглянути його заяву від 26.02.2020 про призначення пенсії за вислугу років.

На виконання вказаного рішення суду, відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення від 13.10.2020, яким у призначенні спірної пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного загального стажу роботи не менше 25 років станом на 11.10.2017. При цьому, зазначено, що загальний стаж роботи позивача станом на 11.10.2017 складає 22 роки 8 місяців 12 днів.

Вказане рішення позивач не отримував, про відмову у призначенні пенсії дізнався з листа ГУПФУ в Чернігівській області від 08.12.202.

Вважаючи відмову ГУПФУ в Чернігівській області протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2-1 Перехідних положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 (далі - Порядок) встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.

До стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.

Відповідно до пункту 2 Порядку пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, установлених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для пенсій за віком.

Пунктом «є» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788; в редакції від 09 грудня 2012 року) встановлювалось, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», зокрема, пункт «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII. Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788 зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» до оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення». А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54,55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Норми пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Як зазначалося вище, згідно із пунктом «є» статті 55 Закону №1788 (у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII) право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Тобто, особа, яка станом на момент звернення до пенсійного органу має не менше 20 років стажу роботи у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, спеціальний стаж роботи позивача станом на момент звернення до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії становить більше 25 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону №1788 (у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №901-VIII).

Більш того, у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №620/1727/20, залишеному без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020, встановлено, що загальний стаж позивача на момент звернення до відповідача становив 25 років 1 місяць, що дає йому право на отримання пенсії за вислугу років.

Відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач вказує, що згідно приписів пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якого особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (тобто, 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Посилання пенсійного органу на те, що спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону №1788, обчислений по 11.10.2017, повинен становити 25 років, є безпідставним, оскільки відповідачем застосовано редакцію Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка рішенням Конституційного Суду України 04.06.2019 №2-р/2019 визнана неконституційною.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення спірної пенсії після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 №2-р/2019, відповідач повинен застосовувати положення пункту «є» статті 55 Закону №1788 в первісній редакції.

Убудь якому випадку, як встановлено рішенням суду у справі №620/1727/20, залишеному без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020, загальний стаж позивача на момент звернення до відповідача становив 25 років 1 місяць, а тому, не залежно від застосованої редакції Закону, у позивача достатній стаж для призначення пенсії.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення ГУПФУ в Чернігівській області від 13.10.2020 №254150010000 про відмову позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону №1788 протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 05.10.2022)