ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 636/4444/20 Номер провадження 22-ц/814/2923/22Головуючий у 1-й інстанції Золотоверха О.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

за участі секретаря: Боштенко В.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова на рішення Чугуївського міского суду Харківської області від 26 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому після уточнення просила суд визнати за нею право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 (даліСлужбова квартира) та зобов`язати відповідача подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартир відповідача Службової квартири.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем, має 26 років стажу, є учасником антитерористичної операції, разом зі своєю сім`єю перебуває на квартирному обліку відповідача але постійного житла не має. Оскільки Службова квартира призначена для тимчасового проживання її службовий статус значно обмежує можливість нею володіти, при цьому, позивач згідно з законодавством має право на отримання житлового приміщення для постійного проживання. Позивач зверталася до відповідача з заявою, у якій просила виключити Службову квартиру з числа службових квартир відповідача, але останній відмовив у задоволенні такої заяви, чим порушив право позивача на житло. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про зобов`язання вчинити певні діїзадоволено в повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на користь держави судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

З рішенням не погодився відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова подавши апеляційну скаргу.

Скаржник не погоджується з таким рішенням та вважає що воно підлягає скасуванню , адже судом порушені норми матеріального права, не досліджено фактичних обставин справи , не проаналізовано їх відповідність з усіма нормами чинного законодавства .

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова у своїй апеляційні скарзі просив рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову .

У січні 2022 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому остання вказувала , що апеляційна скарга не обгрунтована, з цих підстав просила скаргу залишити без задоволення а рішення Чугуївського міського суду Харківської області без змін.

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Суд установив, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, що підтверджується копією довідки Міністерства оборони України Військова частина НОМЕР_1 від 04 грудня 2020 року (а.с. 46).

Також позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 (а.с. 45) та копією довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції від 08 вересня 2017 року виданої Міністерством оборони України Військовою частиною НОМЕР_1 (а.с. 51).

Відповідно до витягу із послужного списку ОСОБА_1 має загальний стаж військової служби 26 років, починаючи з 10 червня 1994 року (а.с. 47).

Згідно довідки від 07 грудня 2020 року виданої Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова , ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку відповідача зі складом родини 2 особи з 08.06.1999 у загальній черзі, (а.с. 53), має право на зайняття Службової квартири зі складом родини 2 особи, що підтверджується копією ордера на житлове приміщення (а.с. 54).

Як вбачається з копії заяви (а.с. 49) позивач зверталася до відповідача з заявою про подання відповідачем клопотання до Чугуївської міської ради Харківської області про виключення Службової квартири з числа службових.

У відповідь на вказану вище заяву відповідач надіслав позивачу листа (а.с.56), у якому відмовив у задоволенні такої заяви.

Відповідно до ч. 1ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змістуст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зчастиною третьою статті 6 Закону України від 7 лютого 2002 року N 3018-III "Про судоустрій України"ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

У ст.19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач звернулась до суд із позовом у якому відповідачем є Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова , тож слід зазначити , що спір має розглядатися у порядку адміністративного судочинства , зважаючи на те, що одним із учасників справи є суб`єкт владних повноважень , відповідно до висновків висловлених Великою Палатою Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 викладені висновки щодо юрисдикції суду за вимогами, які стосуються реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій забезпечення їх і членів їхніх сімей житловими приміщеннями., згідно яких зазначено наступне.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції). Близькі за змістом приписи були у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Зогляду на вказане, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15(пункт 72)).

Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова стало те, що, як стверджує позивач, їй відмовлено у задоволенні заяви якою вона просила Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова подати клопотання до Чугуївської міської ради Харківської області про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом: надання службових жилих приміщень військовослужбовцям; надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби; надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення; участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням); надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України; надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі; оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу (пункт 1.3 затвердженої Наказом № 737 Інструкції, яка на час звернення позивача з рапортом від 5 лютого 2018 року діяла у редакції від 17 червня 2016 року).

Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення (абзац перший пункту 4 Розділу І Інструкції, затвердженої Наказом № 380).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті МО України, в Генеральному штабі ЗС України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях ЗС України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії. До житлових комісій військових частин також належать житлові комісії квартирно-експлуатаційних органів та військових комісаріатів, які утворюються для ведення у встановленому порядку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення особами з числа звільнених із військової служби в запас або відставку (пункт 1 Розділу ІІ Інструкції, затвердженої Наказом № 380).

Отже, у спірних правовідносинах, як за Інструкцією, затвердженою Наказом № 737, так і за Інструкцією, затвердженою Наказом № 380, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.

Військова службає державноюслужбою особливогохарактеру,яка полягаєу професійнійдіяльності придатнихдо неїза станомздоров`я івіком громадянУкраїни (завинятком випадків,визначених законом),іноземців таосіб безгромадянства,пов`язаній ізобороною України,її незалежностіта територіальноїцілісності.Час проходженнявійськової службизараховується громадянамУкраїни доїх страховогостажу,стажу роботи,стажу роботиза спеціальністю,а такождо стажудержавної служби. (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» )

Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

З врахуванням викладених висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що спір позивача ОСОБА_1 з Квартирно експлуатаційним відділом м.Харкова є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, а також враховуючи, що позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.4, 377 ч.2, 255 ч. 1 п.1, 381 384 ЦПК

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуКвартирно-експлуатаційноговідділу містаХаркова -задовольнити частково.

РішенняЧугуївського міського суду Харківської області від 26 листопада 2021 року -скасувати.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова про зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, про зобов`язання вчинити певні дії віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Попередити ОСОБА_1 про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання, матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2022 року.

Головуючий В.М.Триголов

Судді А.І.Дорош

О.А. Лобов