ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року Справа № 160/8093/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправним та скасування рішення, -

Обставини справи: 09.06.2022 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_3, ЄДРПОУ НОМЕР_3) про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2022 позивач мав намір перетнути кордон для переїзду до Польщі з метою надання необхідних речей дружині та дітям, які з початком військових дій були змушені виїхати з України та отримали статус біженців. Прибувши до пункту пропуску «Малий Березний», позивач надав необхідні документи для перетину кордону, зокрема, документи, що підтверджують військову бронь, які, за доводами позивача, є підставою для права для виїзду за кордон під час дії воєнного стану. Після перевірки наданих позивачем документів співробітники пункту пропуску відмовили у перетині кордону. Позивач вказує, що співробітники відповідача в усній формі повідомили, що для перетину кордону позивач має надати лист про відрядження. Позивач не погоджується з такою відмовою і зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає суті, оскільки в ньому вказано, що позивач не надав підстави для перетину кордону. Також позивач зауважує, що громадянам, які мають трьох і більше дітей вільно надається дозвіл для перетину кордону без листів про відрядження. До того ж, у позивача є відстрочка від призову під час мобілізації. З огляду на викладене, позивач вважає, що має всі необхідні документи для виїзду за кордон під час дії воєнного стану, тому й звернувся до суду з позовом про скасування рішення відповідача про відмову у перетині кордону.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/8093/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду від 14.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Згідно з довідко Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «ст.262 ч.5 «Ухвала про відкриття спрощеного провадження» (без повідомлення сторін)» від 14.06.2022 у справі №160/8093/22 було надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_5 в його електронний кабінет і доставлено до цього кабінету 15.06.2022 о 14:43 год.

Станом на час ухвалення рішення у справі відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву, а також не повідомив про причини неподання такого відзиву.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У період з 01.09.2022 по 12.09.2022 та з 14.09.2022 по 21.09.2022 суддя Кучугурна Н.В. перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується відповідною довідкою відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , копія якого надана до матеріалів справи.

20.05.2022 інспектором прикордонної служби вищої категорії - начальником 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби «ІНФОРМАЦІЯ_6» (тип Б) майстер сержантом ОСОБА_5 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортний документ, серія НОМЕР_1 , виданий 30.03.2005.

Громадянина ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підстави для виїзду за кордон. У рішенні також зазначено, що інформацію про підстави внесення позивача до зазначеної бази даних позивач може отримати у розпорядника інформації, що знаходиться АДРЕСА_1 . Рішення набирає чинності невідкладно. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його виконання.

Другий примірник рішення отриманий позивачем 20.05.2022, про що свідчить його підпис в оскаржуваному рішенні.

Позивач не погодився з рішенням відповідача, вважає його протиправним, тому й звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1710-VI).

Частиною 1 ст.2 Закону №1710-VI визначено, що прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон (ч.2 ст.2 Закону №1710-VI).

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Закону №1710-VI передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.

Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (п.1 ч.4 ст.2 Закону №1710-VI).

В силу вимог частини 1 статті 3 Закону №1710-VI, під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1-2 статті 7 Закону №1710-VI, паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону №1710-VI, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3854-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин (далі - Закон №3854-ХІІ) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст.2 Закону №3854-ХІІ, документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.

Згідно зі ст.3 Закону №3854-ХІІ, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила №57).

Пунктом 2 Правил №57 передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №389-VIII), він визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 1 Закону №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В силу частини 2 та 6 статті 5 Закону №389-VIII, у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону. Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.

Статтею 7 Закону №389-VIII визначено, що воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено. До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до пункту другого Указу №64/2022, постановлено військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (п.3 Указу №64/2022.)

У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась.

Останнім Указом Президента України 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Отже, у день прийняття оскаржуваного рішення відповідачем (20.05.2022) на всій території України діяв правовий режим воєнного стану, введений і продовжений відповідними Указами Президента України, які затверджені Законами України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

29.12.2021 Кабінет Міністрів України відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затвердив Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, про що прийняв Постанову №1455 (далі - Порядок №1455).

Цей Порядок визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (п.1 Порядку №1455).

За приписами пункту 2 Порядку №1455, правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України «Про правовий режим воєнного стану», указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Встановлення особливого режиму здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях (п.4 Порядку №1455).

Згідно з п.8 Порядку №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин (далі - Закон №3543-ХІІ), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Водночас статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа: військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Головою Державної прикордонної служби було прийнято рішення «Про Указ Президента України» від 24.02.2022 №23-6122/0/6-22-Вих, адресоване органам Держприкордонслужби (згідно з розрахунком розсилки), згідно з яким, на виконання пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з метою забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, проведення своєчасної та повної мобілізації, заборонено, на період дії правового режиму воєнного стану, виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Листом Адміністрації Державної прикордонної служби України №23-6855/0/6-22-Вих від 17.03.2022 щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану, органам Держприкордонслужби (згідно з розрахунком розсилки) слід врахувати, що:

- пропуск громадян України, які не досягли 16-річного віку, та осіб з інвалідністю здійснювати відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 №57 (зі змінами від 12.03.2022);

- пропуск окремих категорій військовозобов`язаних громадян України, які здійснюють перевезення гуманітарної допомоги, здійснювати відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №194 «Деякі питання бронювання військовозобов`язаних в умовах правового режиму воєнного стану»;

- обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до осіб: 1) Які мають посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік. Підтверджуючими документами можуть бути: посвідчення про відстрочку від призову (бронь) + документи про відрядження. 2) Які мають висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби у військовий час. Підтверджуючими документами можуть бути: довідка військово-лікарської комісії про непридатність. 3) На утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Підтверджуючими документами можуть бути: свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) / медичне свідоцтво про народження за формою №103/о), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю дітей (трьох і більше) або рішення суду про розлучення та визначення місця проживання дітей з батьком або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, посвідчення батьків багатодітної сім`ї. 4) Які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Підтверджуючими документами можуть бути: свідоцтво про народження дитини (дітей) + свідоцтво про смерть матері дитини / рішення суду про позбавлення матері батьківських прав / визнання безвісти відсутньою / рішення суду про розлучення з визначення місця проживання з батьком. 5) На утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю віком до 18 років або повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, до досягнення нею 23 років. Підтверджуючими документами можуть бути: свідоцтво про народження дитини (дітей), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю дитини (дітей); посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», в якому зазначено категорію «дитина з інвалідністю» / довідка про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, видана структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради. 6) Усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років. Підтверджуючими документами можуть бути: документ, який підтверджує усиновлення, опікунство, піклування (рішення суду, довідка з органів опіки та піклування, посвідчення - до 2005 року). 7) Зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Підтверджуючими документами можуть бути: довідка про отримання компенсації особі, зайнятій постійним доглядом за особами, що його потребують (може бути видана лише за зареєстрованим місцем проживання), рішення суду, довідка МСЕК. 8) Які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено. Підтверджуючими документами можуть бути: відмітка в паспортному документів «Постійне проживання в «_____» / печатка «Оформлено виїзд на постійне проживання». 9) Здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі). Підтверджуючими документами можуть бути: довідки про відстрочку, видані військкоматами про тимчасову непридатність (від 1 до 6 місяців) до військової служби.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин, на всій території Україні діяв воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством, зокрема, на період дії правового режиму воєнного стану виїзд за межі України заборонено громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років (за виключенням наведених вище категорій за умови надання відповідних підтверджуючих документів).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення (20.05.2022) позивачу виповнилося повних 33 роки.

Як на підставу того, що позивач має право на вільний виїзд за кордон, він посилається на те, що таке право надається громадянам, які мають трьох і більше дітей.

Так, до справи були надані копії двох свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком в яких зазначено позивача ОСОБА_1 .

Отже, позивач не довів належними і допустимими доказами те, що він є особою, на утриманні якої перебувають троє або більше дітей.

Крім цього, до матеріалів справи надана копія довідки від 07.04.2022 №20.1.0.0.0/7-220407/2348 Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» адресована ІНФОРМАЦІЯ_7.

Згідно з цією довідкою, ОСОБА_1 працює в АТ КБ «Приватбанк» на посаді спеціаліст з розробки ПЗ Напрямку розробки інтелектуальних пристроїв та міжплатформенного ПЗ ГО. Довідкою підтверджується, що згідно з наказом Міністерства економіки України №392-22 від 10.03.2022 «Про бронювання військовозобов`язаних за акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (порядковий номер Працівника згідно зі списком №380) працівник заброньований за АТ КБ «Приватбанк» на період мобілізації та воєнний час. Відстрочка від призову під час мобілізації для Працівника складає 6 місяців.

Відповідно до витягу з пропозицій щодо бронювання військовозобов`язаних - працівників АТ КБ «Приватбанк», яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час (від 07.04.2022 №20.1.0.0.0/2348), працівником під порядковим номером №380 є ОСОБА_1 (військове звання - солдат, військово-облікова спеціальність №900025А).

Отже, позивач є військовозобов`язаним, проте, на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до абз.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», був особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Разом з цим, як зазначено вище, обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються, серед інших, до осіб, які мають посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік. Підтверджуючими документами у цьому випадку можуть бути посвідчення про відстрочку від призову (бронь) + документи про відрядження.

З позовної заяви вбачається, що позивачем у Міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Малий Березний» не були надані всі необхідні документи, які б надавали йому право на перетин кордону під час дії воєнного стану як громадянину України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, зокрема, не надано документи про відрядження.

Крім цього, рішення від 20.05.2022 інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби «ІНФОРМАЦІЯ_6» (тип Б) майстер сержанта ОСОБА_5 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, відповідає формі, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 №967.

Суд звертає увагу, що до правовідносин з питання перетину державного кордону в умовах воєнного стану застосовуються положенням статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», якими передбачено можливість запровадження особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в умовах воєнного стану.

За викладених обставин, у спірних відносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

До того ж, варто наголосити, що 19 травня 2022 року на сайті Президента України оприлюднено електронну петицію № 22/140908-еп «Зняття обмеження щодо виїзду за кордон для чоловіків 18-60 років без військового досвіду» (https://petition.president.gov.ua/petition/140908), в якій зокрема, ставилося питання про виїзд за межі України айті-, соц-, креативних-, технічних- та інших фахівців, що можуть воювати на інформаційному фронті та бути більш корисними працюючи за кордоном, допомагаючи нашим біженцям і підтримуючи армію заробленими коштами.

В офіційній відповіді Президента України на наведену онлайн-петицію зазначено, серед іншого, про те, що захист суверенітету і територіальної цілісності держави є справою всього Українського народу. Громадяни України мають рівні конституційні права, привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками, зокрема професійними, бути не може.

У відповіді також підкреслено, що чоловіки, які не мають військового досвіду та освіти, всеодно можуть залучатися до оборони держави у складі ЗСУ. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.

Скасування вказаних обмежень передбачається здійснити після завершення дії правового режиму воєнного стану.

Поряд з цим, суд зазначає, що оскаржуване рішення про заборону виїзду є одноразовим і при пред`явленні позивачем документів, які надають право на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на те законних підстав.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_3).

Суддя Н.В. Кучугурна