ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 234/7727/17

адміністративне провадження № К/9901/3760/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 23.10.2017 (суддя -Лутай А.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (судді - Гайдар А.В., Компанієць І.Д., Василенко Л.А.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, третя особа: Управління державної казначейської служби України в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.62-63), в якому просив:

- визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, розпорядників коштів щодо безпідставного припинення та невиконання рішення Краматорського міського суду від 30.07.2009 щодо нарахування пенсії у іншому розмірі;

- зобов`язати відповідача привести основну та додаткову пенсію, відповідно до норм законодавства України викладених у рішенні Краматорського міського суду від 30.07.2009 по справі № 2а-581/209 та виплатити різницю за період з 01.11.2011 до винесення рішення по справі;

- відшкодувати моральну шкоду завдану тривалим невиконанням рішення суду у розмірі 88110,00 гривень за рахунок держави Україна.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належить до першої категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, являється інвалідом II-ї групи, отримує пенсію по інвалідності з 1994 року, внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до постанови Краматорського міського суду Донецької області від 30.06.2009 у справі №2а-581/2009 (а.с.9-10), яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009, вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області відносно відмови у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статей 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії з 01.01.2006 - в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивачеві основна та додаткова пенсія виплачувалася в розмірі, визначеному постановою Краматорського міського суду Донецької області від 30.06.2009 у справі №2а-581/2009 до 01.11.2011.

З 01.11.2011 пенсія позивачу нараховувалася та виплачувалася відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», а з 01.01.2012 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач, вважаючи протиправною зміну підстав та порядку нарахування пенсії, та припинення виконання судового рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30.06.2009 у справі №2а-581/2009, звернувся до суду з цим позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 23.10.2017, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що постанова Краматорського міського суду від 30.06.2009 по справі №2а-581/2009, станом на 01.11.2011 виконана і подальшому виконанню не підлягала. Позивачу з 01.01.2006 по 30.04.2010 було здійснено перерахунок та виплату пенсії в загальній сумі 89991,93грн, а пенсія позивачу до 01.11.2011 виплачувалася відповідно до постанови суду, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив з того, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача у невиконанні рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30.06.2009 не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки виплата цього виду пенсійного забезпечення здійснюється в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача та ухвалили рішення, які підлягають скасуванню.

Зокрема, посилається на те, що відповідачем не виконується постанова Краматорського міського суду Донецької області від 30.06.2009 у справі №2а-581/2009, яка набрала законної сили та не переглядалась за нововиявленими обставинами.

Відповідач не наділений повноваженнями самостійно змінити спосіб та порядок виконання, або взагалі не виконувати судове рішення.

Також позивач покликався на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 28.10.2014 по справі №21-287а14 та від 31.03.2015 по справі №21-55а15:

«…положення Закону №3491-VI та абзац перший пункту 5 постанови №745 могли поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з`явилося після набрання згаданими актами чинності.»

Тому судами першої та апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»» від 14.06.2011 №3491-6 та Постанову КМУ №745 від 23.07.2011.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач покликається на те, що починаючи з 01.11.2011 пенсія позивачу виплачується в розмірах, встановлених чинним законодавством.

На підтвердження вказаної позиції посилається на те, що рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат та визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Також покликається на те, що в ухвалі Європейського суду з прав людини у справі «Великода проти України» №43331/12 рішення від 03.06.2014, зазначено, що норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. У даному рішенні також зазначено, що дія судового рішення, яким встановлено розмір пенсії, припиняється, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни.

З урахуванням вищевикладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Правові підстави та порядок компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення таким особам визначено у статті 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Згідно зі статтею 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ, в редакції чинній з 1 січня 2015 року, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.

Відповідно до частини першої ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.

Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема ст. 50, 54 Закону № 796-XII, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача за розрахунком пенсії), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 01.01.2011 змінився розмір належної позивачу основної та додаткової пенсії із цього часу їх виплата здійснювалась відповідачем в розмірах згідно чинного законодавства.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності дій відповідача та прийняли законне рішення про відмову у задоволенні позову.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що відповідачем протиправно припинено виплату основної та додаткової пенсії в розмірах, визначених рішенням Краматорського міського суду від 30.07.2009 по справі № 2а-581/209, є безпідставним і висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки цим рішенням вирішено спір на підставі чинного на той час законодавства. При цьому, кінцевої дати його виконання не визначено, відтак відповідач здійснював його виконання до змін у законодавстві, яке регулює спірні правовідносини.

Також безпідставним є покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на постанови Верховного Суду України у постановах від 28.10.2014 по справі №21-287а14 та від 31.03.2015 по справі №21-55а15, оскільки такі постановлені у справах з відмінними правовідносинами щодо виплати пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас висновки судів попередніх інстанцій у цій справі відповідають висновкам Верховного Суду у постановах від 25.10.2018 у справі №629/4075/16, від 15.09.2020 у справі № 308/2897/18, від 27.05.21 у справі № 756/14634/16-а та від 24.06.2021 у справі № 211/3311/16-а (2-а/211/10/17) щодо правомірності дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсій позивачеві (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, ст. 54 Закону № 796-XII у розмірах, встановлених Постановою КМ України № 1210

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 дійшов висновку, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Крім того, такі висновки узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 03.06.2014 «Великода проти України» (заява №43331/12), в якому суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд у цьому рішенні констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки за наслідками касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги встановлено, що при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права не допущено, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 23.10.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

А.А. Єзеров