ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 р. Справа № 520/14668/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.12.21 по справі № 520/14668/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ ПЛЮС"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МСКБ ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00135110718 від 12.07.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00135170718 від 12.07.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00134680709 від 12.07.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в акті перевірки, на підставі висновків якого винесені спірні рішення, містяться наступні висновки: виплата коштів засновнику в рахунок зменшення статутного капіталу Товариства в повному обсязі є доходом та оподатковується ПДФО та військовим збором, та юридична особа при виплаті засновнику коштів в рахунок зменшення статутного капіталу Товариства є податковим агентом та зобов`язана утримувати відповідні суми.

Позивач вважає, що емітент корпоративних прав (юридична особа) виступає у якості податкового агента, лише в частині відображення у податковому розрахунку за ф. №1ДФ під ознакою доходу 112 операції з повернення коштів або майна (майнових прав), фізичній особі, попередньо внесених нею до статутного капіталу. При цьому фізична особа повинна визначити фінансовий результат операцій з інвестиційними активами та подати податкову декларацію до 1 травня року, що настає за звітним. Як вважає позивач, податковим органом не доведено ані виникнення інвестиційного доходу при операціях з внесення майна до статутного капіталу юридичної особи, ані того, що юридична особа є податковим агентом за операцією з повернення майна зі статутного капіталу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00135110718 від 12.07.2021.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00135170718 від 12.07.2021.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00134680709 від 12.07.2021.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ ПЛЮС" сплачений судовий збір у розмірі 22531 гривня 53 копiйок.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що до перевірки надано рішення учасника ТОВ "МСКБ ПЛЮС" від 09.02.2021 про припинення ТОВ "МСКБ ПЛЮС" шляхом ліквідації за рішенням учасника. Перевіркою первинних касових документів ТОВ "МСКБ ПЛЮС" (видаткові касові ордери) у перевіреному періоді встановлено факти виплати коштів з каси товариства засновнику ОСОБА_1 , всього за перевірений період від продажу майна виплачено коштів засновнику ТОВ "МСКБ ПЛЮС" в загальній сумі 5042100,00 грн.

Відповідач зазначає, що виплата коштів з каси товариства засновнику здійснювалася на підставі рішення №2/1 від 04.12.2019, у п.1 якого зазначено про направлення коштів від продажу майна на повернення внесених корпоративних прав, однак, виплата коштів з каси товариства на користь фізичної особи громадянина ОСОБА_1 у період з 06.02.2020 по 15.12.2020 на підставі видаткових касових ордерів у сумі 5042100,00 грн. безпідставно віднесена до повернення статутного капіталу, тому є загальним оподатковуваним доходом відповідно до ст.164 Податкового Кодексу України (надалі за текстом - ПК України), який підлягає оподаткуванню.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями, в частині проведення розрахунків готівковими коштами у сумі 5042100,00 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно ч. 1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до Рішення від 14.12.2019 № 1 одноособового учасника ТОВ "МСКБ ПЛЮС", зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А.А. в реєстрі за №7470, вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "МСКБ ПЛЮС".

Визначено, що товариство створюється та діє на підставі модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 №367, визначений статутний капітал товариства в розмірі 7000000,00 грн., формування статутного капіталу (при створенні) відображений в бухгалтерському обліку по кредиту рахунку 40 - зареєстрований (пайовий) капітал в дебет в дебет рахунку 46 - неоплачений капітал.

Учасником товариства визначено громадянина України ОСОБА_1 - частка у статутному капіталі 100%, що складає 5042100,00 грн.. Вкладом у статутний капітал може бути як грошові кошти, так і нерухоме майно.

ОСОБА_1 внесено статутний капітал (частка у статутному капіталі 100%) майно на загальну суму 5042100,00 грн., відповідно до актів приймання - передачі майна до статутного капіталу: № 1 від 12.12.2019, № 2 від 10.01.2020, № 3 від 12.03.2020, № 6 від 25.06.2020.

Станом на 04.01.2020 та до моменту прийняття рішення про ліквідацію товариства, статутний капітал не сплачено в сумі 1975900,00 грн..

На підставі рішення учасника ТОВ "МСКБ ПЛЮС" від 09.02.2021, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А.А. в реєстрі за № 470 про припинення ТОВ "МСКБ ПЛЮС" шляхом ліквідації за рішенням учасника, відповідно до якого направлено кошти від продажу майна на повернення внесених корпоративних прав, ТОВ "МСКБ ПЛЮС" здійснено виплату коштів з каси на користь ОСОБА_1 у сумі 5042100,00 грн..

В подальшому, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МСКБ ПЛЮС", за результатами якої складено акт №10490/20-40-07-09-09/43384791 від 17.06.2021.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 12.07.2021 № 00135110718 за формою Д, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 907578,00 грн. (у тому числі податкове зобов`язання 907578,00 грн.; штрафні санкції - 13320,00 грн.; пеня - 233,36 грн.);

- від 12.07.2021 № 00135170718 за формою Д, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 75631,50 грн. (у тому числі податкове зобов`язання - 75631,50 грн.; штрафні санкції - 1110,00 грн.; пеня - 19,45 грн.);

- від 12.07.2021 № 00136950709 за формою С, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 504210,00 грн. за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 54.2. ст. 54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 164.1.1, п.п. 164.1.2, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Так, відповідно до п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до вимог п.п. 176.2.а п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідач зазначає, що сума у розмірі 5042100,00 грн. - це дохід робітника, який оподатковується за ставками п.1 ст. 167 розділу IV Податкового Кодексу України та в порушення ст.14 Закону України від 06.02.2018 №2275-УІІІ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю зі змінами та доповненнями", учасник прострочив внесення частини вкладу, також зазначає, що виплата коштів з каси товариства засновнику ОСОБА_1 здійснювалася на підставі рішення №2/1 від 04.12.2019, у п.1 якого зазначено про направлення коштів від продажу майна на повернення внесених корпоративних прав, однак справжність підписів засновників щодо рішення №2/1 від 04.12.2019 нотаріально не засвідчено.

При цьому, позивач зазначає, що ані податкове, ані корпоративне законодавство не встановлює чіткої форми чи вимог до рішення засновника про повернення учаснику внеску до статутного капіталу, а тому висновки контролюючого органу про необхідність нотаріального засвідчення рішення №2/1 від 04.12.2019 є необґрунтованими.

Матеріалами справи встановлено, що сума внеску до статутного капіталу дорівнює повернутій зі статутного капіталу сумі (5042100,00 грн.), що свідчить про відсутність отримання інвестиційного прибутку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача з посиланнями на приписи ст.14, ст.15 Закону України від 06.02.2018 №2275-УІІІ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю зі змінами та доповненнями", відповідно до яких учасник прострочив внесення частини вкладу, є помилковими, оскільки таке питання не може бути предметом перевірки контролюючого органу щодо дотримання вимог податкового законодавства так як віднесено до компетенції загальних зборів товариства.

Відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі податкова декларація), в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України).

Згідно з п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюється, зокрема, операція з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773) із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2021 № 278, інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, відображається за ознакою доходу 112.

Отже, емітент корпоративних прав (юридична особа) виступає у якості податкового агента лише в частині відображення у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу 112 операції з повернення коштів або майна (майнових прав), фізичній особі, попередньо внесених нею до статутного капіталу.

При цьому, фізична особа повинна визначити фінансовий результат операцій з інвестиційними активами та подати податкову декларацію до 01 травня року, що настає за звітним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за наслідком операцій щодо виплати коштів засновнику в рахунок зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю винесені відповідачем протиправно, відтак такі рішення підлягають скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про незастосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій, що стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №00134680709, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями (надалі - Закон N 265) дія Закону № 265 поширюється на усіх суб`єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно із п. п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Разом з тим п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 7), визначено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", який призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об`єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об`єктів інвестиційної нерухомості. По дебету рахунку 10 "Основні засоби" відображаються записи по надходженню основних засобів на баланс підприємства. По кредиту цього рахунку відображається вибуття основних засобів внаслідок продажу, безкоштовної передачі, ліквідації, а також суми уцінки основних засобів. Облік основних засобів ведеться у таких розрізах: надходження, вибуття, амортизація, ремонт, переоцінка, а також облік орендованих основних засобів.

Об`єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Фінансовий результат від вибуття об`єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов`язаних з вибуттям основних засобів. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Таким чином, у разі продажу основних засобів (основних фондів) за готівкові кошти, які вилучені з активів (списані з балансу) внаслідок їх продажу і які згідно з бухгалтерським обліком обліковувались на рахунку 10 "Основні засоби", суб`єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах таких суб`єктів з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства (використання печатки не є обов`язковим), або у безготівковій формі через банківські установи.

Крім того, у разі здійснення розрахунків в касі у готівковій формі суб`єкти господарювання зобов`язані дотримуватись вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148, зокрема в частині дотримання граничних сум розрахунків готівкою.

Колегія суддів зазначає, що оскільки продаж майна (квартир) здійснювався за умови перебування цього майна на рахунку 10 "Основні засоби", висновки контролюючого органу про те, що продаж цього майна слід здійснювати із застосуванням реєстратора розрахункових операцій є помилковим.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 520/14668/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Курило С.С. Рєзнікова