ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3047/22 пров. № А/857/12635/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року про повернення позовної заяви (судді Матуляк Я.П., ухвалену у письмовому провадженні м. Івано-Франківськ) у справі № 300/3047/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», Комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій», Акціонерного товариства «Українська залізниця», Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Івано-Франківського районного управління поліції, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, Департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Івано-Франківської обласної державної адміністрації треті особи міський голова м. Івано-Франківська Марцінків Руслан Романович, Заступник голови м. Івано-Франківська Смушак Михайло Володимирович, Генеральний директор акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» Терешко Руслан Володимирович, Керівник комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій» Шутак Михайло Іванович, т.в.о. директора комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій» Пікуляк Олександр, менеджер Департаменту сталого розвитку та внутрішніх комунікацій акціонерного товариства «Українська залізниця» Рубан Микола Юрійович, заступник директора виконавчого регіональної філії «Львівська залізниця» з рухомого складу Лібер Богдан Климович, заступник директора виконавчого регіональної філії «Львівська залізниця» з інфраструктури Йосифович Р.М., керівник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Безпалько Сергій Вікторович, начальник Івано-Франківського районного управління поліції Міровський Петро Іванович, керівник (колишній) Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Федорович Наталія Володимирівна, представник Уповноваженого з дотримання інформаційних прав та представництва в Конституційному Суді України Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Барвіцький Віктор Юрійович, керівник управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Назарук Віктор Вікторович, директор Департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Івано-Франківської обласної державної адміністрації Подошва Сергій про скасування рішення за № 278-13 від 30.07.2021, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди в загальній сумі 1440000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01.08.2022 звернувся в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій», акціонерного товариства «Українська залізниця», регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Івано-Франківського районного управління поліції, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, Департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Івано-Франківської обласної державної адміністрації; треті особи міський голова м. Івано-Франківська Марцінків Руслан Романович, заступник голови м. Івано-Франківська Смушак Михайло Володимирович, генеральний директор акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» Терешко Руслан Володимирович, керівник комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій» Шутак Михайло Іванович, т.в.о. директора комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій» Пікуляк Олександр, менеджер Департаменту сталого розвитку та внутрішніх комунікацій акціонерного товариства «Українська залізниця» Рубан Микола Юрійович, заступник директора виконавчого регіональної філії «Львівська залізниця» з рухомого складу Лібер Богдан Климович, заступник директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" з інфраструктури Йосифович Р.М., керівник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Безпалько Сергій Вікторович, начальник Івано-Франківського районного управління поліції Міровський Петро Іванович, керівник (колишній) Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Федорович Наталія Володимирівна, представник Уповноваженого з дотримання інформаційних прав та представництва в Конституційному Суді України Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Барвіцький Віктор Юрійович, керівник управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Назарук Віктор Вікторович, директор Департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Івано-Франківської обласної державної адміністрації Подошва Сергій в якому просить:

1. Скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 278-13 від 30.07.2021.

2. Заборонити перетворювати рідкісні види локомотивів - паровози, в декорації, пам`ятники, інше, встановлювати їх у вигляді малих архітектурних форм в громадських місцях, здійснювати утилізацію паровозів в м. Івано-Франківську, та на всій території України в не залежності від форм власності паровозів, з огляду на те, що це рідкісні одиниці рухомого складу, тому їх знищення призведе до безвідновної втрати рідкісних тягових одиниць, а також цього виду локомотивної тяги загалом, враховуючи, що на даний момент нові паровози не будуються промисловістю.

3. Зобов`язати прибрати локомотив 9П-470 з привокзального скверу м. Івано-Франківська та поставити паровоз на колії загального користування зі зберіганням його в відповідних умовах, які зокрема регламентовані правилами ЦТ-0100 за рахунок відповідача АТ «ІФЛРЗ».

4. Вирішити питання стосовно наявності балансоутримувача зі встановленням його особи, у випадку встановлення факту безхазяйності локомотива і відсутності особи -балансоутримувача я особисто, а також наша громадська організація ГО «Залізнична Спадщина України» готові прийняти на баланс даний локомотив безоплатно, стосовно особисто моєї особи я готовий утримувати даний локомотив згідно встановлених інструктивних вимог, так як знайомий з навиками роботи на паровозі так як тривалий час з 2013 по 2015 рр. працював слюсарем з ремонту паровозів на ст. Цвіткове РФ «Одеська залізниця» та в інших місцях.

5. Провести незалежну експертизу придатності котла локомотива 9П-470 з залученням державного Експертного центру (тобто повне освідчення котла з додержанням всіх вимог регламентованих згідно ДНАОП 0.00-1.10-57. Правил устройства и безопасной эксплуатации паровых котлов и воздушных резервуаров паровозов промышленных предприятий (43744) ), а також «Правил надзора за паровыми котлами и воздушными резервуарами подвижного состава железных дорог мпс» (утв. МПС СССР 29.10.1974 N ЦТ-ЦВ-ЦП/3198) за рахунок відповідача АТ «ІФЛРЗ».

6. Стягнути на користь держави вартість всіх втрачених вузлів та деталей з Івано-Франківського АТ «Локомотиворемонтний завод» та виконавчого комітету Івано - Франківської міської ради, винних осіб Муніципальної інспекції «Добродій», так як саме їх дії що до встановлення локомотива в привокзальному сквері м. Івано-Франківська та халатного ставлення що до його зберігання призвели до втрати даних деталей з їх подальшим виготовленням за рахунок АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» та за рахунок виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради і за рахунок Муніципальної інспекції «Добродій».

7. Зобов`язати відновити локомотив 9П-470 до робочого працездатного стану за рахунок винних осіб в його переміщенні в привокзальний сквер м. Івано-Франківська.

8. Визначити місце подальшого зберігання локомотива на залізничній колії в умовах цеху або на відкритій площадці з огородженнями та охороною (базі запасу або тракційних коліях, або спеціально виділеному для даних цілей тупіку з обумовленням огородження місця зберігання огорожею з охороною) з безумовним дотриманням вимог чинної інструкції ЦТ-0100.

9. Одним з можливих варіантів повернути локомотив у відання АТ «Укрзалізниця».

10. Зобов`язати провести консерваційні роботи згідно нормативних положень інструкції ЦТ-0100 та пунктів Інструкції ЦТ-2545 (яка хоч і втратила на даний момент чинність т.я. була прийнята зведена інструкція ЦТ-0100, взамін інструкції ЦТ-2545, але вимоги стосовно вичерпності переліку робіт що до утримання локомотива та проведення консерваційних робіт там наведені саме суто стосовно паровозів).

11. Провести розслідування діяльності всіх відповідачів згідно порушень за статтею 367, кримінального кодексу України, ч.1 службова недбалість, та статтею 185. ч.1-3 кримінального кодексу України - крадіжка, а також статтею 277 ч.1 ккУ Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, та ч.1 статті 279 ккУ Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства, з причин неможливості приведення транспортного засобу в працездатний стан шляхом крадіжки з нього деталей та обладнання, а працівників КП «ДОБРОДІЙ» що до порушень ст.15 Закону України від № 4616-VI (Редакція станом на 15.06.2022) «Про охоронну діяльність». Працівників Секретаріату уповноваженого з прав людини за ст. 212-3 КУпАП, а також АТ" ІФЛРЗ" за ст. 212-3 КУпАП.

12. Прошу Суд витребувати у відповідачів всі матеріали по даній справі та результати розслідувань.

13. Прошу Суд витребувати в АТ «ІФЛРЗ» всі матеріали стосовно власності та стану котла паровоза 9П-470 - тобто котлову книгу ТКУ-8, та в загальному папку «Справу паровоза» (Дело паровоза).

14. Керуючись ст. 23 Цивільного кодексу України стосовно відшкодування моральної шкоди яка була завдана мені як члену ГО «Залізнична Спадщина України» виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прошу на рахунок визначення суми відшкодування враховуючи факт приниження моєї ділової репутації як залізничника, як фахового тягового спеціаліста, стосовно того, що факти вандалізму призвели до тривоги та душевних страждань протягом тривалого часу від початку серпня 2021 року по поточний момент, коли даний локомотив серії 9П-470 було встановлено та блюзнірськи розвандалено, осквернено (в т.ч. мою пам`ять про моїх родичів залізничників які працювали раніше на залізниці), глузуванням з мене з боку комунальних підприємств які знаходяться у віданні виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, загрозою що до зупинки об`єкта критичної інфраструктури в умовах військового вторгнення, техногенних, інших умовах при припиненні поставок вартісного рідкого дизельного палива та комплектуючих частин до локомотивів; що зокрема підтверджується записом від 20.12 2021 в моїй амбулаторній картці внаслідок чого від моїх переживань та душевних страждань був порушений сон; призначити на мою користь та на користь компенсацію моральної шкоди для виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в розмірі 90000 (дев`яносто тисяч) українських гривень в грошовому валютному еквіваленті.

Стосовно дій Івано-Франківського локомотиворемонтного заводу, що до неправомірних дій, керівництво якого має пряму причетність до переміщення локомотива зі своєї охороняємої території на відкриту площу що викликало руйнівну дію вандалів, неправильне зберігання, - яке має наслідком невідновлювальну руйнівну дію навколишнього середовища, відсутність консервації вузлів та деталей, наплювальне та халатне відношення до залізничної історії Української держави, до її схоронності, обороноздатності та технічної оснащеності основними засобами об`єкта критичної інфраструктури - залізничного транспорту, прошу призначити мені компенсацію моральної шкоди на нашу від АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» в розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) українських гривнів - національної валюти України.

Стосовно бездіяльності осіб комунального (афілійованого) підприємства Муніципальна Інспекція «Добродій» Івано-Франківської міської ради, працівники якого під час виконання службових обов`язків що до охорони даного технічного засобу об`єкта транспортної критичної інфраструктури, неналежного виконання покладеного на них функцій що до охорони громадського порядку, схоронності навісного обладнання на паровозі серії 9П-470, пост яких перебуває поруч з паровозом серії 9П-470 в Привокзальному сквері м. Івано-Франківська, бездіяльність яких призвела до псування, втрати комплектуючих частин навісного обладнання, осквернення паровоза 9П-470 вандалами шляхом розписування графіті, допуску сторонніх осіб на локомотив, прошу призначити на користь ГО «Залізнична спадщина України» від даного підприємства Муніципальна інспекція «Добродій» компенсацію моральної шкоди в розмірі 850000 (восьмиста п`ядтидесяти тисяч) українських гривнів в валютному грошовому еквіваленті національної валюти України додатково.».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року повернуто позовну заяву.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи просить повернути на розгляд його позовну заяву ї її всіма позовними вимогами, скасувати рішення Окружного Івано-Франківського адмінсуду про повернення позовної зави, призначити йому адвоката по даній справі, провести товарознавчу експертизу паровоза 9П-470 (додатково) на предмет оцінки його вартості (при можливому перебуванні в робочому стані. Вказує, що оскарження рішення сесії 278-13 та інших причетних осіб, ф тих осіб які не здійснюють або перешкоджають розслідування даній справі з числа відповідачів є похідними, тому ухвала що до повернення позовної заяви є неправомірною.

Відповідач та треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про призначення адвоката по даній справі та проведення товарознавчої експертизи паровоза 9П-470 (додатково) на предмет оцінки його вартості (при можливому перебуванні в робочому стані, про витребовування доказів та призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Приймаючи оскаржувану ухвалу у цій справі, суд першої інстанції виходив того, що пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини 3 статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства.

Положеннями статей 55 та 56 Конституції України закріплено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 ЦК України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За правилами частини п`ятої та шостої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частини 4 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом..

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Із змісту позовної заяви судом встановлено, що ОСОБА_1 серед іншого, заявляє вимоги про стягнення моральної шкоди з АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» та КП «Муніципальна інспекція «Добродій», які не є суб`єктами владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не виконують владних управлінських функцій та не належать до органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а також не наділені делегованими повноваженнями на виконання владних функцій таких суб`єктів.

З урахуванням суті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спір в частині вимог щодо стягнення з АТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» та КП «Муніципальна інспекція «Добродій» моральної шкоди не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується цивільно-правових відносин і має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що ОСОБА_1 у позовній заяві об`єднано декілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції («Coeme and others v. Belgium» № 32492/96).

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог при пред`явленні позову, а судом першої інстанції дотримано норм процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття оскаржуваної ухвали, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 300/3047/22 залишити без замін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

О.М. Довгополов