ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 234/6967/17
адміністративне провадження № К/9901/21210/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №234/6967/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (далі також - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 79 від 02.06.2017 про відмову в переведенні на пенсію, передбачену Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993;
- зобов`язати перевести на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 та нарахувати й виплачувати її на підставі довідки про заробітну плату фінансового управління Краматорської міської ради № 01-16- 04/252 від 24.05.2017 в розмірі 60% від заробітної плати.
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області № 79 по справі № 827534 від 02.06.2017.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області перевести позивачку на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 та нарахувати і виплачувати її на підставі довідки про заробітну плату фінансового управління Краматорської міської ради № 01-16-04/252 від 24.05.2017 в розмірі 60% від заробітної плати у сумі 13883,62 грн відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» та виплатити різницю пенсії, починаючи з 26.05.2017 з урахуванням фактично виплаченої пенсії.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що позивачка з 01.08.1978 по 31.03.2014 працювала на службі в органах місцевого самоврядування.
31.03.2014 ОСОБА_1 була звільнена з посади начальника фінансового управління Краматорської міської ради у зв`язку із виходом на пенсію і має загальний стаж роботи в органах місцевого самоврядування 36 повних років.
На підставі заяви від 10.04.2014 відповідно до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» їй було призначено пенсію за нормами Закону України «Про державну службу».
З 10.10.2014 позивачка переведена на пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
26.05.2017 ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ м. Краматорська із заявою про переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу» та про перерахунок пенсії на підставі довідки Краматорської міської ради про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям №01-16-04/252 від 24.05.2017.
За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач рішенням №79 від 02.06.2017 відмовив у перерахунку пенсії на підставі поданої довідки та в переході на інший вид пенсії. Відмова обґрунтувана тим, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 втратив чинність, а новий Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 перерахунку пенсій не передбачає.
Вважаючи, що дії УПФУ в м. Краматорську порушують її право на отримання пенсії в належному розмірі, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з неправомірності дій відповідача щодо відмови у переведенні позивачки на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" та здійсненні перерахунку пенсії на підставі поданої останньою довідки про заробітну плату й, як наслідок, наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку, що Пенсійний орган у цьому випадку діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявниця посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права. Вказує на порушення, зокрема, норм Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" .
У поданих запереченнях відповідач просить відмовити у задоволенні скарги.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацем 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII передбачено, що Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Відповідно до п. 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, станом на 31.03.2014 (день звільнення з посади начальника фінансового відділу Краматорської міської ради у зв`язку із виходом на пенсію) стаж роботи позивачки в органах місцевого самоврядування становив 36 повних років.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка має право на отримання пенсії згідно ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
Щодо вимог позивачки про перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставі довідки Краматорської міської ради про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям №01-16-04/252 від 24.05.2017, то Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Частина перша статті 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України «Про державну службу» № 889-VIII.
У зв`язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII, положення Закону України «Про державну службу» № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Враховуючи наведені вище норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії`виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Ані Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивачки за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Таким чином, маючи право на отримання пенсії згідно ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII, проте за відсутності підстав для перерахунку такої пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, вирішальним у цій справі є саме розмір пенсії, на який матиме право позивачка в разі її переведення на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", у порівнянні із отримуваним нею розміром пенсії за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, питання щодо конкретного розміру пенсії позивачки, тобто щодо збільшення або зменшення такого розміру згідно з Законом України «Про державну службу», судами попередніх інстанцій не досліджувалось.
Разом з тим, встановлення цих обставин має істотне значення для вирішення справи по суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно із частиною другою статті 353 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом від 15.01.2020 № 460-IX) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог статті 20 КАС України (розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів), в чинній редакції, ця справа підсудна Донецькому окружному адміністративному суду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року - скасувати, а справу №234/6967/17 - направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук
