-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/10343/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, щодо ОСОБА_1 від 24.07.2022 оформлене інспектором прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» майстер сержантом ОСОБА_3;
-стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Баштанським РВ УМВС України в Миколаївській області 02.12.2011року, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати: витрати на правову допомогу згідно Договору про надання правової допомоги в розмірі 15000,00гривень та сплачений судовий збір у розмірі 992,40гривень за подачу позовної заяви до суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він з 15.02.2022 зарахований на навчання денної форми за спеціальністю логістика на платній основі до Вищої школи торгівлі та послуг, яка знаходиться в м.Познань, Республіка Польща. Відповідно до пункту 2-6 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абз.2 ч.2 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено порядок відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно з абз.2 ч. 2 даної норми Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Тому, з метою реалізації наданих прав на перетин кордону, ним на паспортний контроль було надано: оригінал паспорта громадянина України для виїзду за кордон; студентський квиток; перекладені та нотаріально завірені документи про зарахування, навчання особи у закордонному вузі; військово-обліковий документ із записом щодо надання йому відстрочки від призову та з відміткою «виїзд за кордон дозволено», виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП). За результатами розгляду поданих позивачем документів, було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку. Однак, з вказаним рішенням про відмову у перетині державного кордону України від 24.07.2022 позивач не погоджується, оскільки у ньому не зазначено, яких саме документів не надано позивачем на паспортному контролі та норму законодавства України, яка вимагає подання відповідних документів. Стверджує, що посилання в оскаржуваному рішенні на Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетину державного кордону громадянами України» є необґрунтованими, оскільки жоден з них не містить заборони або тимчасового обмеження у праві перетину кордону, яке б стосувалося позивача. Тому просить визнати спірне рішення протиправним та скасувати.
Ухвалою від 03.08.2022 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
23.08.2022 на виконання ухвали суду представник ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на території України було введено правовий режим воєнного стану. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені Конституцією України, а саме: передбачене ст.33 право на свободу пересування та право вільно залишати територію України. Також зазначає, що 24.02.2022 видано Указ Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджений Верховною Радою у формі Закону про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №7113. З метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Зазначає, що позивач 24.07.2022 прибув в Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Мостиська» з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд з України. Враховуючи те, що в Україні діють обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі території України громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 позивачу було запропоновано надати документи про підтвердження підстав виїзду за межі території України, які ним не було подано. Оскільки позивачем при перетині кордону не було надано документів, які б підтверджували підстави виїзду за кордон, інспектором прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» майстер сержантом ОСОБА_3 24.07.2022 було прийнято рішення про відмову у перетині державного кордону України громадянину України, який досяг шістнадцятирічного віку. Відповідач вважає вказане рішення правомірним, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Баштанським РВ УМВС України в Миколаївській області 02.12.2011року, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) є громадянином України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
24.07.2022 прибув в Міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Мостиська» з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд з України.
Для підтвердження підстав для перетину державного кордону України, позивачем було надано:
-оригінал паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
-оригінал паспорта громадянина України;
-студентський квиток, виданий 29.06.2022;
-перекладені та нотаріально завірені документи про зарахування, навчання особи у закордонному вузі;
-військово-обліковий документ із записом, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та з відміткою «виїзд за кордон дозволено»;
-реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП).
Інспектором прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» майстер сержантом ОСОБА_3 24.07.2022 видано рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Баштанським РВ УМВС України в Миколаївській області 02.12.2011, тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону згідно з ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правила перетинання державного кордону громадянами України» затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №57, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи, які б надавали право перетинати кордон на виїзд з України.
Другий примірник вказаного рішення отримано позивачем особисто 24.07.2022, про що свідчить його підпис на наявній у матеріалах справи копії оскаржуваного рішення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та діями відповідача щодо створення перешкод у реалізації позивачем свого права на перетинання державного кордону України для виїзду за межі України, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У частині 1 статті 2 Закону №1710-VI визначено, що прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон (ч. 2 ст. 2 Закону №1710-VI).
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Закону №1710-VI передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (п. 1 ч. 4 ст. 2 Закону № 1710-VI).
В силу вимог частини 1 статті 3 Закону №1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 1-2 статті 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3854-XII (далі - Закон №3854-XII в редакції на час виникнення спірних відносин) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.
Відповідно до статі 2 Закону №3854-XII документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).
У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині 1 цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Згідно із статтею 3 Закону №3854-XII перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України від 17.01.1995 №57 (далі - Правила №57 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Правил №57 передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Водночас, в Україні зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В силу частини 2 та 6 статті 5 Закону №389-VIII у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону. Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.
Статтею 7 Закону №389-VIII визначено, що воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено. До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (далі - Указ №64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до пункту другого Указу №64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (п. 3 Указу №64/2022.)
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 (далі - Указ № 133/22), затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №341/2022 від 17.05.2022 (далі - Указ №341/2022), затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.
Тобто, на час прийняття оскаржуваного рішення в Україні діяв воєнний стан.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
29.12.2021 Кабінет Міністрів України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затвердив Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, про що прийняв Постанову №1455 (далі - Порядок №1455; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (п. 1 Порядку №1455).
З приписами пункту 2 Порядку №1455 правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України «Про правовий режим воєнного стану», указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Встановлення особливого режиму здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях (п. 4 Порядку №1455).
Згідно з пунктом 8 Порядку №1455 перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII в редакції на час виникнення спірних відносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з частиною 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:
заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;
які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах 4 - 12 частини 1 цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Головою Державної прикордонної служби було прийнято рішення «Про Указ Президента України» від 24.02.2022 №23-6122/0/6-22-Вих, адресоване органам Держприкордонслужби (згідно з розрахунком розсилки), згідно з яким на виконання пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з метою забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, проведення своєчасної та повної мобілізації, заборонено, на період дії правового режиму воєнного стану, виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Листом Адміністрації Державної прикордонної служби України «Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану у зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану» від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих органам Держприкордонслужби (згідно з розрахунком розсилки) роз`яснено, що слід врахувати, що, зокрема:
- пропуск громадян України, які не досягли 16-річного віку, та осіб з інвалідністю здійснювати відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (зі змінами від 12.03.2022);
- обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до осіб: 1) Які мають посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік. Підтверджуючими документами можуть бути: посвідчення про відстрочку від призову (бронь) + документи про відрядження. 2) Які мають висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби у військовий час. Підтверджуючими документами можуть бути: довідка військово-лікарської комісії про непридатність. 3) На утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Підтверджуючими документами можуть бути: свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) / медичне свідоцтво про народження за формою №103/о), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю дітей (трьох і більше) або рішення суду про розлучення та визначення місця проживання дітей з батьком або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, посвідчення батьків багатодітної сім`ї. 4) Які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Підтверджуючими документами можуть бути: свідоцтво про народження дитини (дітей) + свідоцтво про смерть матері дитини / рішення суду про позбавлення матері батьківських прав / визнання безвісти відсутньою / рішення суду про розлучення з визначення місця проживання з батьком. 5) На утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю віком до 18років або повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, до досягнення нею 23років. Підтверджуючими документами можуть бути: свідоцтво про народження дитини (дітей), свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю дитини (дітей); посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», в якому зазначено категорію «дитина з інвалідністю» / довідка про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, видана структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради. 6) Усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18років. Підтверджуючими документами можуть бути: документ, який підтверджує усиновлення, опікунство, піклування (рішення суду, довідка з органів опіки та піклування, посвідчення - до 2005 року). 7) Зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Підтверджуючими документами можуть бути: довідка про отримання компенсації особі, зайнятій постійним доглядом за особами, що його потребують (може бути видана лише за зареєстрованим місцем проживання), рішення суду, довідка МСЕК. 8) Які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено. Підтверджуючими документами можуть бути: відмітка в паспортному документів «Постійне проживання в «_» / печатка «Оформлено виїзд на постійне проживання». 9) Здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі). Підтверджуючими документами можуть бути: довідки про відстрочку, видані військкоматами про тимчасову непридатність (від 1 до 6 місяців) до військової служби.
Вказане зумовлює висновок про те, що станом на час виникнення спірних у даній справі відносин в Україні діяв воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством, зокрема, на період дії правового режиму воєнного стану, виїзд за межі України заборонено громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років (за виключенням вищевказаних категорій при наданні відповідних підтверджуючих документів.
Тобто, відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 23 Закону №3543-XII, «здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, тобто є нормою прямої дії, відстрочка від призову під час мобілізації не встановлена жодним нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про вищу освіту» здобувачами вищої освіти, зокрема є студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Таким чином, студенти, що навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі за кордоном мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.
Водночас, суд зазначає, що якщо особа бажає підтвердити своє право на звільнення за цією підставою, вона не може надати документ, що підтверджує навчання на очній формі у відповідному навчальному закладі, оскільки, крім ТЦКСП(військкоматів) визначати осіб, що не підлягають призову інші органи та особи не наділені такими повноваженнями. Тому, такій особі необхідно отримати відстрочку у ТЦКСП за місцем військового обліку для підтвердження звільнення від мобілізації.
Відповідно до ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, дозвіл на виїзд за кордон у воєнний час прямо передбачено чинним законодавством.
Суд встановив, що з метою перетину державного кордону на виїзд з України позивач 24.07.2022 пред`явив посадовій особі прикордонної служби: оригінал паспорта громадянина України; студентський квиток, виданий 29.06.2022; перекладені та нотаріально завірені документи про зарахування, навчання особи у закордонному вузі; військово-обліковий документ із записом, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та з відміткою «виїзд за кордон дозволено», реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП). При цьому позивач вказав, що законодавством не передбачено обов`язку подавати інші документи для перетину кордону. Вимогу інспектора прикордонної служби щодо підтвердження навчання за межами території України позивач вважає протиправною.
Згідно з листом Генерального штабу ЗСУ від 24.03.2022, з метою врегулювання зазначеного питання органами військового управління надано вказівку територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки стосовно призовників та військовозобов`язаних, яким надано відстрочку від призову для продовження навчання, зокрема за кордоном, у відповідності до частини 9. 15 статті 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу 18 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у військово-облікових документах зробити відповідні записи щодо надання їм відстрочки від призову (призову за мобілізацією), та надання дозволу відповідного керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон.
Також, повинні поставити штамп про відстрочку у військово-обліковий документ за абз.2 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII та видати довідку саме на цій підставі, оскільки буває, що на практиці військкомати (ТЦКСП) помилково ставлять інші підстави (відстрочення для призовників ст.17 Закону №3543-XII, знімають з обліку у зв`язку з виїздом за кордон) всі ці підстави не дадуть можливості перетнути кордон.
Позивачем долучено до матеріалів справи копію тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 , виданого 26.07.2018 військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
Як вбачається з тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 , такий містить відмітку про прийняття на облік 20.10.2017, а також містить запис «відповідно до абз.2 ч.2 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Виїзд за кордон дозволено».
Проте, відсутня відмітка про зняття з військового обліку, як це передбачено абз.4 п.2 ч.5 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Крім цього, позивачем не надано довідки територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон, яка є необхідною для підтвердження права на виїзд за кордон згідно вищевказаних вимог для перетину кордону під час воєнного стану. Доводи позивача щодо надання такої довідки під час виїзду за кордон суд вважає безпідставними, оскільки жодних доказів в підтвердження даного факту суду позивачем не подано.
Наявний в матеріалах справи військово-обліковий документ із записом, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та з відміткою «виїзд за кордон дозволено» не є достатнім доказом, який надає позивачу таке право, оскільки за змістом цього запису не вбачається ні підстав для права "виїзду за кордон", ні періоду на таке право. Крім цього, у вказаному військово-обліковому документі наявна відмітка про те, що "у мирний час обмежено, здатний у військовий час".
Отже, позивачем не було подано посадовим особам відповідача документів, що підтверджують наявність у позивача права на виїзд з України.
Суд також враховує, що Законом №3543-XII визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи.
У відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20,22).
Тобто, сам факт навчання у вищому навчальному закладі не свідчить про автоматичну наявність відстрочки від призову на військову службу. Таке рішення приймається відповідними військовими органами комплектування та соціальної підтримки, підтвердженням чого може бути відповідне посвідчення чи відмітка у військовому квитку чи приписному посвідченні.
Позивачем не надано доказів надання йому відстрочки від призову на військову службу у зв`язку з навчанням у вищому навчальному закладі.
Суд також проаналізував надані документи в підтвердження факту навчання позивачем, з яких встановлено розбіжність в датах щодо періоду навчання (в засвідченні №3494/6/2022 від 13.02.2022 вказано період навчання з 15.02.2022 по 30.09.2024, а в засвідченні від 12.07.2022 за №10033/2022 період навчання з 15.02.2022 по 30.09.2023); навчання розпочалось 15.02.2022, однак, студентський квиток видано лише 29.06.2022.
Позивачем також не подано доказів перебування за кордоном на навчанні з моменту початку навчання, яке розпочалося ще до введення воєнного стану 15.02.2022, чи доказів перетину кордону за цей період.
Згідно долучених до матеріалів справи документів навчання здійснюється на платній основі, проте, жодних доказів здійснення такої оплати позивачем теж не подано.
З наведеного суд дійшов висновку, що позивачем не надано документів, які підтверджують його навчання з метою здобуття вищої освіти.
Відтак, в ході судового розгляду судом встановлено, що позивачем при перетині кордону не було надано документів, які б підтверджували, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тому рішення інспектора прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» майстер сержанта Аліни Кирницької про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16 - річного віку від 24.07.2022 є правомірним.
Аргументи позивача щодо невідповідного змісту та форми оскаржуваного рішення встановленій чинним законодавством формі також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки оскаржене рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 24.07.2022, відповідає формі, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 №967.
Водночас суд зазначає, що у разі незмінності в період дії правового режиму воєнного стану в Україні законодавства, яке регулює спірні відносини, та за наявності у позивача вказаних документів, які б беззаперечно підтверджували підставу для виїзду за кордон, позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право виїзду за межі України.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то судові витрати в сулу вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -
в и р і ш и в:
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Сужові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.
скопійовано
-
скопійовано
-
