Справа № 308/11232/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Ужгороді, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018070000000004 від 23.01.2018, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання пред`явленого обвинувачення

1.Відповідно до викладу в обвинувальному акті фактичних обставин, які прокурор вважав встановленими ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Гайдош Ужгородського району, Закарпатської області, громадянка України, українка, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, а саме: примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднане з пошкодженням майна, за наступних обставин.

2.Так, у період часу з січня по липень 2017 року між потерпілою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений усний договір про позику грошових коштів. На виконання усного договору ОСОБА_4 , передала ОСОБА_6 , грошові кошти у сумі 23500 (двадцять три тисячі п`ятсот) доларів США, що підтверджується розпискою написаною ОСОБА_6 від 01.09.2017 року, відповідно до якої позика мала бути повернута до 15.12.2017 року.

3.Окрім цього, ОСОБА_4 , надала в позику ОСОБА_6 , гроші в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США, 500 (п`ятсот) Євро та 3000 (три тисячі) гривень, що підтверджується розпискою написаною ОСОБА_6 від 15.03.2018 року, відповідно до якої позика мала бути повернута до 01.10.2018 року.

4.У результаті вказаних дій у ОСОБА_6 , виникли цивільно-правові зобов`язання перед ОСОБА_4 , відповідно до яких ОСОБА_6 зобов`язувалась повернути грошові кошти в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США, 500 (п`ятсот) Євро, 3000 (три тисячі) гривень та 2000 (дві тисячі) доларів США, як відсоток за користування вказаними коштами.

5.Однак у визначений строк ОСОБА_6 взяті на себе цивільно-правові зобов`язання відповідно до умов усного договору не виконала та позику не повернула.

6.Після чого в жовтні 2018 року ОСОБА_4 , з метою повернення своїх грошових коштів, які відповідно до умов усного договору вона надала в позику ОСОБА_6 , звернулася за допомогою до особи, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, яка за грошову винагороду в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США, погодилася незаконним шляхом примусити ОСОБА_6 до виконання цивільно-правових зобов`язань.

7.У подальшому особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, з метою виконання обумовлених з ОСОБА_4 протиправних дій, у денну порі доби, 19.10.2018, зустрілася з ОСОБА_6 в кафе «Альваро», за адресою м.Ужгород, вул.Гагаріна, та, погрожуючи заподіянням шкоди її життю та здоров`ю, а також пошкодженням її майна, висунула вимогу щодо повернення їй грошових коштів у сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США, тобто до виконання цивільно-правових зобов`язань перед ОСОБА_4 .

8.Враховуючи вищевказані погрози особи, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук та сприймаючи їх реально, ОСОБА_7 , побоюючись за своє життя та здоров`я, а також знищення свого майна, погодилась повернути зазначений борг через певний період часу.

9.Після цього, у період з 19.10.2018 по 11.02.2019., особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, діючи відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_4 , неодноразово, як під час особистих зустрічей так і в телефонних розмовах висувала ОСОБА_6 вимоги до повернення грошових коштів у сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США, які супроводжувались погрозами насильства над останньою, її близькими родичами та пошкодженням її майна, у зв`язку з чим, 11.02.2019 ОСОБА_6 , сприймаючи погрози реальними, побоюючись за своє життя та здоров`я, а також за життя та здоров`я близьких родичів, звернулась до правоохоронних органів, з метою викриття та припинення протиправної діяльності особи, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, та ОСОБА_4 .

10.У подальшому, 12.02.2019, приблизно о 14 год. 00 хв., особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, продовжуючи свої протиправні дії, зустрілася з ОСОБА_6 біля магазину «Зіна» по вул.Гагаріна в м.Ужгород, на виконання своїх незаконних вимог щодо погашення боргу перед ОСОБА_4 , отримала від неї частину раніше обумовленої суми у розмірі 400 (чотириста) Євро, що згідно з офіційним курсом валют Національного банку України складало 12239,8 гривень.

11.Разом із цим, 27.02.2019, особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, продовжуючи свої протиправні дії, зустрілася з ОСОБА_6 біля будинку АДРЕСА_1 , де одержала від останньої частину раніше обумовленої суми у розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США, як частину погашення боргу відповідно до усного договору з ОСОБА_4 , що відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України складало 26982,6 гривень.

12.Після цього, 21.03.2019, особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, продовжуючи злочинну діяльність, зустрілася з ОСОБА_6 , біля будинку АДРЕСА_1 , де отримала від останньої частину раніше обумовленої суми у розмірі 500 (п`ятсот) доларів США, як частину погашення боргу відповідно до усного договору з ОСОБА_4 , що згідно офіційного курсу валют Національного банку України складало 13583,9 гривень.

13.Також, 03.04.2019, продовжуючи злочинну діяльність, особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, діючи умисно, протиправно, відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_4 , щодо примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань ОСОБА_6 , зустрілася з останньою, приблизно о 18 год. 15 хв., біля будинку № 28 по вул. Гагаріна в м. Ужгород, де одержала від неї частину раніше обумовленої суми у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) доларів США, як частину погашення боргу відповідно до усного договору з ОСОБА_4 , що відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України складало 67435,25 гривень, з яких частину грошових коштів у сумі 1100 (одну тисячу сто) доларів США в подальшому передав ОСОБА_4 .

ІІ. Позиція сторони захисту

14.Сторона захисту проти пред`явленого обвинувачення заперечила повністю.

15.Так, захисник обвинуваченої вказує на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам процесуального закону. Вважає, що докази, зібрані у межах досудового розслідування, є недопустимими, зважаючи на те, що мало місце порушення правил підслідності, яке полягало в необґрунтованому та неодноразовому передорученні здійснення досудового розслідування.

16.Крім того, захисник наполягає на тому, що результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі НСРД) є недопустимими доказами, оскільки відповідні матеріали подані долучені до суду у копіях, а не в оригіналах. Поряд із цим, вказує на те, що матеріали провадження містять записи розмов ОСОБА_6 із ОСОБА_4 до внесення відомостей до ЄРДР.

17.Зазначає про те, що обвинувальний акт направлено до суду поза межами строків досудового розслідування.

18.Звертає увагу суду на те, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що слідчим суддею надавався дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_4 .

19.Також захисник вважає, що контроль за вчиненням злочину у цьому кримінальному провадженні проведено з грубим порушенням процесуальних норм, позаяк у протоколі про ідентифікацію та вручення грошових коштів , відображено лише те, що використані кошти отримано у законний спосіб. Між тим, до матеріалів кримінального провадження не долучено доказів їх походження.

20.Вважає, що обшук, проведений стороною обвинувачення 03 квітня 2019 року є незаконним, оскільки такий проводився за відсутності детермінованих процесуальним законом підстав.

21.На переконання захисника, у вимірі обставин кримінального провадження наявні обґрунтовані передумови для застосування доктрини «плодів отруєного дерева» та вилучення здобутого стороною обвинувачення доказового матеріалу.

IІІ. Мотиви суду

22.Заслухавши пояснення прокурора, захисника та обвинуваченої, всебічно та повно дослідивши матеріали кримінального провадження суд дійшов наступних висновків.

23.Так, у статті 62 Конституції України закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

24.Слід зауважити про те, що доводи сторони захисту можна умовно поділити на ті, які стосуються наявності, на переконання адвоката ОСОБА_5 , процесуальних порушень з боку сторони обвинувачення і ті, які стосуються кримінально-правової оцінки інкримінованого ОСОБА_4 , тобто зачіпають питання доведеності пред`явленого обвинувачення.

25.У цьому контексті суд наголошує на тому, що первинне значення має дослідження дотримання стороною обвинувачення процесуальної форми під час здійснення досудового розслідування, оскільки вказана обставина має первісне значення та фактично є визначальною для з`ясування обсягу доказового матеріалу, який є допустимий у розумінні процесуального закону та може бути оцінений судом з метою з`ясування правильності кваліфікацій дій обвинуваченої та перевірки обґрунтованості, пред`явленого їй обвинувачення.

26.За таких обставин доцільно вказати на те, що суд повинен спочатку дослідити прийнятість доказу і лише за умови ствердної (позитивної) відповіді на питання про його допустимість суд управі надавати оцінку такому доказу з точки зору достовірності та достатності сукупності доказів. Правильність наведеної логіки підтверджується також змістом ст.94 КПК України, за правилами якої суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

27.Тобто наведена норма фактично детермінує алгоритм дій суду під час здійснення оцінки доказів, визначаючи ієрархію властивостей доказового матеріалу, перевірку яких повинен здійснити суд за певною черговістю.

28.Суд відхиляє аргументи захисника про невідповідність обвинувального акту приписам ст.291 КПК України, виходячи з наступних мотивів.

29.Так, за приписами названої норми у редакції КПК України від 25.09.2019, яка діяла на момент затвердження обвинувального акту у кримінальному провадженні, що розглядається судом, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

30.Згідно з пунктом 3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

31.Отже, відповідність обвинувального акту вимогам процесуального закону вирішується судом після його надходження на стадії підготовчого провадження. Вказане процесуальне питання вже було вирішено судом. При цьому, як слідує з тексту ухвали суду від 28 листопада 2019 року, підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, не встановлено.

32.За наведених обставин суд констатує, що аналізовані заперечення захисника є юридично неспроможними.

33.Також суд відхиляє аргументи сторони захисту про те, що обвинувальний акт направлено до суду поза межами строків досудового розслідування.

34.З матеріалівкримінального провадженняубачається те,що обвинувальнийакт за №22018070000000004 затверджено 26 вересня 2019 року та скеровано до суду 27 вересня 2019 року.

35.Своєю чергою, згаданий обвинувальний акт до суду надійшов 30 вересня 2019 року. Поряд із цим, суд вказує на те, що ухвалою слідчого судді від 24 травня 2019 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22018070000000004 продовжено до 04 жовтня 2019 року, тобто як надіслання, так і фактичне надходження обвинувального акту відбулося у межах строків досудового розслідування.

36.Таким чином, твердження сторони захисту щодо направлення обвинувального акту з порушенням строків досудового розслідування спростовуються матеріалами кримінального провадження.

37.Між тим, суд погоджується із доводами захисника про те, що збирання доказів під час досудового розслідування мало місце з порушенням правил підслідності. До таких висновків суд дійшов, виходячи з наступних міркувань.

38.Як слідує з матеріалів кримінального провадження, заява потерпілої ОСОБА_6 про вчинення щодо неї кримінального правопорушення подана 11 лютого 2019 року.

39.Вказану заяву відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) б/н від 11 лютого 2019 року прийнято прокурором відділу прокуратури Закарпатської області.

40.Витягом з ЄРДР підтверджується, що відомості про заяву стосовно вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР внесено 11.02.2019.

41.Надалі того ж дня постановою заступника прокурора області б/н від 11.02.2019 визначено підслідність кримінального правопорушення за слідчим управління ГУНП в Закарпатській області.

42.12.02.2019 постановою прокурора Закарпатської області підслідність у кримінальному провадженні №42019070000000022 від 11.02.2019 визначено за слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області. Вказана постанова мотивована тим, що досудовим розслідуванням встановлено те, що кримінальне правопорушення, досудове розслідування якого здійснюється в межах відповідного кримінального провадження здійснено за попередньою змовою групою осіб з іншими громадянами, у тому числі з працівниками Мукачівського МВ ГУНП в Закарпатській області, та за сприяння старшого оперуповноваженого Мукачівського МВ ГУНП в Закарпатській області та старшого дільничного офіцера поліції Мукачівського МВ ГУНП в Закарпатській області. Прокурор, змінюючи підслідність у вказаному кримінальному провадженні та доручаючи здійснення досудове розслідування слідчому відділу УСБУ в Закарпатській області, зазначав про те, що залучені до протиправної діяльності працівники Мукачівського МВ ГУНП в Закарпатській області можуть через дружні відносини здійснювати інформування злочинної групи про заяви.

43.06.03.2019 постановою прокурора кримінальні провадження, які внесені до ЄРДР за №42019070000000022 від 11.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, та №42019070000000053 від 06.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, об`єднано в одне кримінальне провадження із присвоєнням №42019070000000022. Матеріали кримінального провадження №42019070000000022 від 11.02.2019 направлено до Управління СБУ в Закарпатській області.

44.07.03.2019 постановою начальника відділу прокуратури Закарпатської області кримінальні провадження, які внесені до ЄРДР за №42019070000000022 від 11.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, та №42019070000000057 від 07.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, об`єднано в одне кримінальне провадження із присвоєнням №42019070000000022. Матеріали кримінального провадження №42019070000000022 від 11.02.2019 направлено до Управління СБУ в Закарпатській області.

45.15.03.2019 постановою начальника відділу прокуратури Закарпатської області проведення досудового розслідування кримінального провадження №42019070000000022 від 11.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, доручено СВ Бориспільского ВП ГУНП в Київській області. Змінюючи підслідність у кримінальному провадженні, прокурор керувався тим, що місцем вчинення кримінального правопорушення слід вважати Бориспільський район Київської області.

46.29.03.2019 постановою прокурора Бориспільської місцевої прокуратури визначено підслідність досудового розслідування кримінального провадження №42019070000000022 від 11.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, за слідчим відділом Управління СБУ в Закарпатській області.

47.18.04.2019 постановою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42019070000000022 від 11.02.2019 за ч.2 ст.189 КК України, №22018070000000004 від 23.01.2018 за ч.2 ст.307 КК України та №220180700000000145 від 14.12.2018 за ч.1 ст.307, ч.1 ст.305 КК України об`єднано в одне провадження з присвоєнням №22018070000000004.

48.27.06.2019 постановою заступника Генерального прокурора подальше здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №22018070000000004 від 23.01.2018 доручено слідчому відділу УСБУ в Чернівецькій області. З тексту постанови вбачається, що передумовою для зміни підслідності стало встановлення заступником Генерального прокурора неефективності досудового розслідування з огляду на ігнорування вимог Генеральної прокуратури України щодо організації кваліфікованого розслідування.

49.06.08.2019 постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби підслідність у кримінальному провадженні №22018070000000004 від 23.01.2018 визначено за СУ ГУНП в Чернівецькій області.

50.09.08.2019 постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби матеріали досудових розслідувань №22018070000000004 від 23.01.2018 та №22019260000000021 від 06.08.2019 об`єднано в одне провадження з присвоєнням №22018070000000004. Досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні доручено СУ ГУНП в Чернівецькій області.

51.24.09.2019 постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Чернівецької області матеріали досудового розслідування №22019070000000040 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, №22019070000000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, №42019070000000053 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, №22018070000000145 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, №22018070000000004 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України виділено з кримінального провадження №22018070000000004 від 23.01.2018 в окреме провадження.

52.Таким чином, суд констатує те, що кримінальне провадження, у межах якого здійснювалося досудове розслідування за заявою потерпілої, неодноразово передавалося до різних органів досудового розслідування, у тому числі й тих, що розташовані в межах різних адміністративно-територіальних одиниць.

53.Вказане зумовлює необхідність у дослідження правомірності зміни підслідності під час проведення досудового розслідування у межах кримінального провадження, що розглядається судом. Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що як на момент внесення відомостей до ЄРДР за заявою потерпілої ОСОБА_6 , так і на момент прийняття постанови про зміну підслідності б/н від 12.02.2019 діяла редакція КПК України від 11.01.2019, тому перевірка законності дій щодо зміни підслідності на підставі постанови б/н від 12.02.2019 повинна здійснюватися, виходячи з приписів КПК України в наведеній редакції.

54.Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

55.У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.

56.Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

57.Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

58.Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.

59.Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.

60.Згідно з ч.5 ст.36 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

61.Отже, у ч.5 ст.36 КПК виписано наступну систему елементів процедури: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні - постанові; г) вмотивованість такої постанови.

62.Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування (ч.1 ст.214 КПК України).

63.За приписами ч.7 ст.214 КПК України якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

64.Слід зауважити, що КПК не передбачає вимоги дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Стаття 214 КПК не містить вимоги про дотримання при внесенні відомостей до ЄРДР правил підслідності і вказівки на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне органу.

65.Суд звертає увагу на те, що доктринально підслідність розглядається як (а)врегульована законом сукупність ознак кримінального провадження, на підставі яких конкретне кримінальне провадження підлягає розслідуванню тим чи іншим органом досудового розслідування; або (б)встановлена кримінальним процесуальним законодавством компетенція органів з розслідування кримінальних проваджень.

66.Аналіз положень статей 216 та 218 КПК України дозволяє суду стверджувати про те, що чинне процесуальне законодавство виокремлює різні види підслідності, а саме предметну, персональну, територіальну та підслідність за зв`язком справ.

67.Доцільно зауважити про те, що за правилами ст.216 КПК України слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

68.У свою чергу, слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 201, 201-1, 258-258-5, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332-1, 332-2, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.

69.Отже, предметна підслідність обумовлюється кримінально-правовою кваліфікацією. При цьому така кваліфікація може мати попередній характер та змінюватися у ході здійснення досудового розслідування.

70.Суд наголошує на тому, що при внесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 попередню юридичну кваліфікацію кримінальне правопорушення, яке, за словами потерпілої, нібито вчинялося відносно неї, кваліфіковано прокурором за ч.2 ст.189 КК України. Досудове розслідування кримінальних правопорушень із означеною кримінально-правовою кваліфікацією здійснюється органами Національної поліції України. Відтак після внесення відомостей до ЄРДР матеріали кримінального провадження обґрунтовано скеровано до СУ ГУНП в Закарпатській області.

71.Між тим, на переконання суду, зміна підслідності на підставі постанови прокурора б/н від 12.02.2019 не ґрунтується на законі. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступних міркувань.

72.Як вже зазначалося судом, у ч.5 ст.36 КПК виписано наступну систему елементів процедури: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні - постанові; г) вмотивованість такої постанови.

73.Отже, змінюючи підслідність та реалізовуючи повноваження, закріплені у ч.5 ст.36 КПК України керівник обласної прокуратури обов`язково повинен встановити неефективність досудового розслідування.

74.У цьому аспекті, оцінюючи ефективність досудового розслідування, слід виходити з того, що під останньою слід розуміти співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття, з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль на це.

75.Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях виокремив таку систему критеріїв ефективності досудового розслідування: 1) метою проведення досудового розслідування завжди має бути досягнення завдань кримінального провадження (спрямованість на досягнення завдань кримінального провадження); 2) здійснення досудового розслідування повинно відповідати принципу законності, зокрема забезпечувати ефективне виконання положень національного законодавства (законність); 3) досудовому розслідуванню має бути притаманна засада публічності (ініціативності органу досудового розслідування), яка полягає в оперативній реакції на вчинене кримінальне правопорушення компетентною особою, яка не залежатиме від волі зацікавлених осіб (публічність); 4) вимога розумної швидкості досудового розслідування, що передбачає здійснення процесуальних дій на цьому етапі судочинства без зайвих затримок, їх своєчасність, відсутність необґрунтованого зупинення кримінального провадження тощо (розумна швидкість); 5) всебічність та повнота застосування заходів, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення, яка насамперед, передбачає правильність, послідовність та логічність отримання доказів та оперування ними, обґрунтування процесуальних рішень (всебічність та повнота розслідування); 6) незалежність та неупередженість особи, яка здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення (незалежність та неупередженість); 7) прозорість досудового розслідування, захист прав та інтересів потерпілого та його родичів, що передбачає своєчасне надання їм процесуального статусу, залучення до проведення процесуальних дій, ознайомлення з матеріалами провадження (прозорість); 8) врахування під час досудового розслідування індивідуальних особливостей особи правопорушника, зокрема, його віку, гендерної належності, національності (індивідуалізація); 9) диференціація форм досудового розслідування з метою його оптимізації (диференціація форм розслідування).

76.Для констатації неефективності досудового розслідування необхідна оцінка досудового розслідування для того, щоб прийняти рішення про доручення здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу.

77.При цьому суд враховує правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року по справі №640/5023/19.

78.Екстраполюючи викладене на фактичні обставини кримінального провадження, суд вказує на те, що досудове розслідування розпочато 11 лютого 2019 року. Між тим, до висновків про його неефективність прокурор дійшов вже наступного дня, тобто 12 лютого 2019 року.

79.За таких обставин суд констатує те, що підслідність кримінального провадження фактично була змінена до проведення будь-яких слідчих та інших процесуальних дій, здійснення яких могло би бути індикатором оперативності та розумної швидкості досудового розслідування, а відтак і його ефективності.

80.Дійсно наявність відомостей, які стосуються неефективності конкретного кримінального провадження, відповідним прокурором може бути встановлена на будь-якій стадії досудового розслідування, в тому числі і на його початку, оскільки положення ч.5 ст.36 КПК, що надають повноваження відповідному прокурору доручити розслідування іншому органу, не можуть тлумачитися таким чином, щоб обмежувати допустимість передання провадження більш ефективному органу розслідування лише випадком, коли вже доведено, що розслідування органом за визначеною законом підслідністю є неефективним. У відповідного прокурора вже на початку розслідування можуть бути розумні підстави вважати, що розслідування органом, визначеним законом, буде неефективним.

81.Отже, можливість зміни підслідності не обмежується тривалістю здійснення досудового розслідування та може мати превентивний (прогностичний) характер, проте в будь-якому випадку правомочність передоручати проведення досудового розслідування на його початку не звільняє прокурора від обов`язку доведення обґрунтованості зміни підслідності. У зв`язку з цим, на переконання суду, прокурор повинен був належним чином викласти мотиви зміни підслідності у прийнятій постанові.

82.Суд критично оцінює посилання прокурора на те, що передання кримінального провадження зумовлене тим, що до кримінального правопорушення причетні працівники Мукачівського МВ ГУНП в Закарпатській області, зважаючи на те, що досудове розслідування здійснювалося СУ ГУНП в Закарпатській області, а не Мукачівським МВ ГУНП в Закарпатській області. Відтак у постанові прокурора жодним чином не обґрунтовано те, як особи, котрі безпосередньо досудове розслідування не здійснюють, можуть впливати на проведення досудового розслідування, що здійснюється іншим органом.

83.Тобто постанова прокурора б/н від 12.02.2019 не містить ні підтверджень того, що ризики розголошення відомостей про перебіг досудового існували взагалі, ні того, що вжиті прокурором заходи у вигляді передання кримінального провадження, можуть певним чином нівелювати такі ризики.

84.Поряд із цим, суд вказує на те, що відомості до ЄРДР та подальшу підслідність кримінального провадження визначав прокурор, котрий за текстом постанови про визначення підслідності досудового розслідування кримінального правопорушення б/н від 12.02.2019 являвся заступником прокурора області.

85.Однак постанова прокурора б/н від 12.02.2019 не містить жодних посилань на те, що його підлеглим підслідність у кримінальному провадженні №42019070000000022 від 11.02.2019 визначено з порушенням процесуального закону та без урахування фактичних обставин, що мають істотне значення для здійснення досудового розслідування.

86.За наведених обставин суд вказує на те, що прокурор, приймаючи постанову б/н від 12.02.2019 про зміну підслідності та доручення проведення досудового розслідування УСБУ в Закарпатській області належним чином не обґрунтував прийняте ним процесуальне рішення, що призвело до порушення правил підслідності.

87.Резюумуючи, слід також звернути увагу на те, що підслідність у кримінальному провадженні №42019070000000022 від 11.02.2019 також змінювалася на підставі постанови заступника Генерального прокурора від 27.06.2019 та постанови прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби від 06.08.2019.

88.У цьому контексті суд вказує на те, що постанова від 27.06.2019 також не містить викладу конкретних обставин на підтвердження того, що досудове розслідування здійснюється неефективно. Твердження про «ігнорування вимог Генеральної прокуратури України щодо організації кваліфікованого розслідування» є абстрактним, оскільки прийнята постанова про зміну підслідності не містить посилань на те, які саме вимоги Генеральної прокуратури України було проігноровано, скільки епізодів необґрунтованої бездіяльності щодо проведення досудового розслідування з боку підконтрольних суб`єктів мало місце тощо.

89.З приводу постанови б/н від 06.08.2019, якою підслідність у кримінальному провадженні №22018070000000004 від 23.01.2018 визначено за СУ ГУНП в Чернівецькій області суд зазначає про те, що така прийнята прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби. Між тим, змістом згаданого процесуального документа не підтверджується належність прокурора, який фактично змінив підслідність, до числа тих прокурорів, котрі згідно з ч.5 ст.36 КПК України були наділені правом доручати здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування.

90.Підсумовуючи викладене, суд доходить до переконання, що наведені випадки неодноразової зміни підслідності у межах кримінального провадження, що розглядається судом, мали штучний характер та свідчать про порушення правил процесуального закону.

91.Відповідно до вимог ст.86 КПК докази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому цим Кодексом.

92.У кримінальному процесуальному праві загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб`єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи. В аспекті належного суб`єкта, у тому числі, слід розглядати і орган досудового розслідування.

93.Тобто, докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.

94.Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

95.Схожа за змістом позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 по справі №552/1884/20, де суд наголосив, що допустимість як зовнішня властивість доказу, полягає у тому, що фактичні дані мають бути отримані з належного джерела, належним суб`єктом та у належній процесуальній формі.

96.Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст.86, п.2 ч.3 ст.87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.

97.Вказане відповідає правовій позиції, відображеній у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року по справі №640/5023/19.

98.З мотивів наведеного, суд констатує про те, що порушення правил підслідності у кримінальному провадженні, що розглядається судом, призвело до недопустимості всіх доказів, здобутих у ході досудового розслідування.

99.Поряд із цим, на переконання суду, порушення правил підслідності призвело до порушення процедури притягнення особи до кримінальної відповідальної відповідальності.

100.Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень ч.3 ст.80 Конституції України сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред`явлення їй обвинувачення не можна визнати кримінальною відповідальністю.

101.За своїм змістом кримінально-правові відносини є окремим видом правовідносин, де з іншого боку виступає особа, яка притягується до відповідальності. Сторони кримінально-правових відносин мають взаємозалежні права і обов`язки, обов`язку особи піддатися державному примусу та осуду з боку держави при притягненні до кримінальної відповідальності і її праву вимагати такого притягнення відповідно до вимог закону, кореспондує право держави притягти до відповідальності і обов`язок уповноважених органів, суду здійснити притягнення до відповідальності з суворим дотриманням матеріального і процесуального закону.

102.Суд з`ясував те, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру 04.04.2019. Опісля 26.04.2019 та 18.09.2019 підозра, повідомлена ОСОБА_4 змінювалася. У зв`язку з цим суд звертає увагу на наступне.

103.Так, за правилами ч.1 ст.276 КПК України в редакції від 11.01.2019, яка діяла станом на момент складення підозри від 04.04.2019 та її зміни від 26.04.2019, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1)затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2)обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3)наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

104.Статтею 277 КПК України в аналізованій редакції встановлено, що повідомлення має містити такі відомості: 1)прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2)анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3)найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4)зміст підозри; 5)правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6)стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7)права підозрюваного; 8)підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

105.Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч.2 ст.278 КПК України).

106.За приписами ст.279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

107.Суд зауважує про те, що порядок повідомлення та зміни підозри залишався незмінним також і в редакції КПК України від 22.09.2019, яка діяла на момент повторної зміни підозри щодо ОСОБА_4 від 18.09.2019.

108.Відповідно до п.14 ч.1 ст.3 КПК України притягненням до кримінальної відповідальності є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, де здійснення повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень прокурора (або слідчого) під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення, без чого за вимогами процесуального закону відносно особи не може бути складено обвинувальний акт в кримінальному провадженні.

109.У подальшому згідно зі статтею 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

110.Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед стороною обвинувачення у певний момент досудового розслідування кримінального провадження.

111.Дотримання належної правової процедури здійснення повідомлення про підозру має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

112.Порушення порядку повідомлення про підозру ОСОБА_4 призвело до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК України.

113.Правовим наслідком повідомлення ОСОБА_4 про підозру не уповноваженою на те особою свідчить про не притягнення її до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом. Тобто ОСОБА_4 не було притягнуто до кримінальної відповідальності та вона не набула статусу підозрюваної в кримінальному провадженні через нездійснення (нереалізації) органом досудового розслідування в кримінальному провадженні етапу (стадії) притягнення до кримінальної відповідальності.

114.Отже, за відсутності належного повідомлення особи про підозру, безґрунтовним і позбавленим правових підстав є наступне складання й самого обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 .

115.На переконання суду, неналежне здійснення етапу повідомлення про підозру унеможливило правомірне здійснення наступних етапів кримінального провадження, призвело до викривлення змісту кримінально-правових і кримінальних процесуальних відносин і унеможливило внаслідок цього належну реалізацію учасниками цих відносин своїх прав і обов`язків.

116.Суд наголошує на тому, що викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засад змагальності та забезпечення права на захист у кримінальному провадженні. У підозрюваної особи з`являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник одержують можливість ефективно, дієво і цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту.

117.Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1)вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2)кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

118.Доцільно зауважити про те, що пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку №5 від 29.06.1990 закріплено, що виправдувальний вирок постановляється: 1)за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв`язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали внаслідок дій особи, якій заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо; 2)за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки; відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо); діяння вчинено у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності; мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину; підсудний не є суб`єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб`єкта даного складу злочину; підсудний не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність; 3)за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.

119.Цитовані роз`яснення суд бере до уваги з урахуванням специфіки процесуального закону в редакції, чинній на момент ухвалення вироку.

120.Суд вказує на те, що отримання правоохоронними органами від особи заяви (інформації) про злочин є приводом для початку досудового розслідування. Заява про злочин особою подається у тому випадку, коли потерпіла особа усвідомить (у тому числі і помилково), що стосовно неї іншою особою скоєно дії, які заборонені КК України. Іншими словами, між потерпілою особою та особою, яка вчинила стосовно останньої заборонене КК України діяння, виникає кримінально-правовий конфлікт, котрий і є предметом розгляду під час здійснення досудового розслідування.

121.Між тим, подання заяви про вчинення кримінального правопорушення жодним чином не підтверджує того, що мала місце подія кримінального правопорушення та не може підміняти доведення стороною обвинувачення факту вчинення кримінального правопорушення.

122.Крім того, суд враховує також те, що ОСОБА_4 , допитана в судовому засіданні в якості обвинуваченої, пояснила те, що гроші потерпілій вона позичала неодноразово, проте остання позичені суми повертала. Вказала про те, що потерпіла для того, щоб розрахуватися та погасити заборгованість хотіла взяти кредити, але для цього вона просила обвинувачену ще раз позичити їй кошти в сумі 100000 (сто тисяч) гривень. Пізніше дізналася, що потерпіла боргує також перед іншими людьми. Обвинувачена зауважила, що першою на контакт з особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, не виходила. Натомість відповідна особа самостійно та з власної ініціативи зателефонувала обвинуваченій, представившись другом потерпілої. При цьому відповідна особа запевняла ОСОБА_4 , що потерпіла їй гроші поверне. Також обвинувачена вказала на те, що обставини спілкування між потерпілою та особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, їй невідомі. Поряд із цим, обвинувачена зауважила, що в ході особистої зустрічі з особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено та зупинено у зв`язку з оголошенням її у розшук, вона отримала грошові кошти в рахунок погашення заборгованості потерпілою перед обвинуваченою. Будь-яких побоювань з цього приводу в неї не було, позаяк вона вважала, що грошові кошти потерпіла повернула добровільно через свого друга.

123.З огляду на визнання зібраних в ході досудового розслідування доказів недопустимими суд констатує про те, що стороною обвинувачення не підтверджено вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , що є підставою для визнання її невинуватою та виправдання на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України.

124.Із урахуваннямпрецедентної практикиЄСПЛ слідзауважити проте,що судне муситьнадавати відповідіна кожнепорушене питання(«VandeHurkпроти Нідерландів»§61),проте зрішення маєбути яснозрозуміло,що головніпроблеми,порушені уданій справі,були вивчені(«Boldeaпроти Румунії»§30)і буланадана конкретнаі чіткавідповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи («Морейра Феррейра проти Португалії (No 2)».

ІV. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

125.Витрати, пов`язані із залученням експерта, відсутні.

126.Цивільний позов не заявлявся.

127.Щодо запобіжного заходу, то суд вказує на те, що ухвалою слідчого судді від 05.04.2019 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. При цьому згідно з листом №1269 від 08.04.2019 на розрахунковий рахунок ТУ ДСА внесено 57630 гривень застави. Відповідно до копії платіжного документу від 05.04.2019 заставодавцем вказано ОСОБА_8 .

128.Згідно з ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. З огляду на те, що суд дійшов висновку про виправдання обвинуваченої запобіжний захід у вигляді застави слід скасувати та повернути заставу заставодавцю.

129.Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

129.1.Поряд із цим, слід зауважити про те, що судом з`ясовано наявність розбіжності між серією купюри, вилученої в ході обшуку та відображеної в протоколі від 03.04.2019 та серією купюри, переданої на відповідальне зберігання згідно із заявою-описом від 26.04.2019. Між тим, в судовому засіданні суд встановив, що вказані розбіжності є опискою, а купюра номіналом 100 доларів США серії KL72876575C в дійсності є купюрою номіналом 100 доларів США серії KL97056114А.

129.2.Крім того, суд вказує на те, що у матеріалах справи наявний лист від управління СБУ в Закарпатській області від 07.02.2022, у якому вказано наступне: «В ході проведення НСРД, зокрема контролю за вчиненням злочину використовувались заздалегідь ідентифіковані грошові кошти, які вручались потерпілий ОСОБА_6 про що були складені відповідні протоколи. Так, вказані грошові кошти, що фігурують як докази у вказаному кримінальному провадженні були отриманні від ОСОБА_9 для їх ідентифікації». Між тим, суд критично оцінює вказаний лист, позаяк такий не являється первинним документом та не підтверджує оприбуткування грошових коштів, а являється лише засобом обміну інформації. Вказане суд розцінює в аспекті визначення особи, які слід повернути вилучені кошти.

Керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати невинуватою та виправдати, оскільки не доведено вчинення кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується.

Запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_4 - скасувати. Заставу в розмірі 57630 (п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять) грн., внесену 05.04.2019, повернути заставодавцю - ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.04.2019 на речі, які 03.04.2019 виявлені та вилучені під час обшуку житла ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 скасувати.

Речові докази:

-мобільний телефон ОСОБА_4 марки Samsung G5 із телефонним номером НОМЕР_2 повернути ОСОБА_4 ;

-грошові кошти в іноземній валюті в сумі 1200 (одна тисяча двісті) доларів США, а саме 12 купюр номіналом по 100 доларів США кожна із наступними серійними номерами: КК07913174В, KF59478619D, HB64207813A, KF72876566C, KF59478623D, KF72876575C, KB51955084H, HB64207814A, CB02685008C, AB51885191X, KG05021254B, KL97056114А та 1 купюра номіналом 50 доларів США серії МВ21694222А повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1