П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/5817/22

Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 20.07.2022 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:

- визнання протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи у Комунальному некомерційному підприємстві (далі - КНП) "Пологовий будинок №5" Одеської міської ради з 09 червня 1981 року по 09 травня 1994 роки на посаді анестезистки та з 01 січня 2004 року по 30 червня 2021 роки на посадах старшої медсестри анестезистки відділення анестезіології та інтенсивної терапії та старшої сестри медичної анестезисти анестезіологічного відділення;

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи у КНП "Пологовий будинок №5" Одеської міської ради з 09 червня 1981 року по 09 травня 1994 роки на посаді анестезистки та з 01 січня 2004 року по 30 червня 2021 роки на посадах старшої медсестри анестезистки відділення анестезіології та інтенсивної терапії та старшої сестри медичної анестезисти анестезіологічного відділення;

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум - з 09 липня 2021 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що при призначенні позивачу пенсії за вислугу років, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу певні періоди роботи та, внаслідок цього, не доплачена грошова допомога.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву станом на 18 липня 2022 року не скористався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи у КНП "Пологовий будинок №5" Одеської міської ради з 09 червня 1981 року по 09 травня 1994 року на посаді анестезистки та з 01 січня 2004 року по 30 червня 2021 року на посадах старшої медсестри анестезистки відділення анестезіології та інтенсивної терапії та старшої сестри медичної анестезисти анестезіологічного відділення.

Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи у КНП "Пологовий будинок №5" Одеської міської ради з 09 червня 1981 року по 09 травня 1994 року на посаді анестезистки та з 01 січня 2004 року по 30 червня 2021 роки на посадах старшої медсестри анестезистки відділення анестезіології та інтенсивної терапії та старшої сестри медичної анестезисти анестезіологічного відділення.

Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум - з 09.07.2021 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Одеській області.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- судом першої інстанції порушено один із з головних принципів здійснення правосуддя, оскільки ГУПФ України в Одеській області було позбавлено можливості на захист своїх прав та інтересів, що суперечить ч.1 ст. 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

- так, представником ГУПФ України в Одеській області до Одеського окружного адміністративного суду подано клопотання вих.№1500-0903-7/43011 від 03 травня 2022 року з проханням направити ГУПФ України в Одеській області копії матеріалів у справі №420/5817/22 (копія клопотання з доказом отримання її Одеським окружним адміністративним судом), оскільки позовна заява з додатками по справі №420/5817/22, як вкладення самого тексту документу, відсутні в системі "Електронний суд" (скрін-копія екрану - додається); також ні на поштову адресу, ні на офіційну електрону пошту позовна заява до ГУПФ України в Одеській області не надходила;

- період роботи працівників у анестезіологічних відділеннях обчислюється в подвійному розмірі, у разі відсутності в медичному закладі окремого реанімаційного відділення, до затвердження наказу Міністерства охорони здоров`я від 08 жовтня 1997 року №303. Однак, довідка не містить інформації про те, чи було відсутнє окреме відділення реанімації до затвердження наказу Міністерства охорони здоров`я від 08 жовтня 1997 року №303 в пологовому будинку №5;

- відсутні законні підстави для обчислення стажу позивача в подвійному розмірі після 01 січня 2004 року, оскільки це не передбачено ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

З 09 липня 2021 року ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком та перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області. Пенсію обчислено виходячи із страхового стажу 52 роки 1 місяць 8 днів та її розмір на дату призначення становив 5 289 грн. 21 коп.

При призначенні пенсії враховано довідку КНП "Пологовий будинок №5" №01/01-12/397 від 29 липня 2021 року, яка видана ОСОБА_1

19 листопада 2021 року позивач звернулась до ГУПФ України в Одеській області із заявою №7315 про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, надавши довідку КНП "Пологовий будинок №5" №01/01-12/586 від 09 листопада 2021 року, яка видана ОСОБА_1 .

Рішенням №155250012425 від 24 листопада 2021 року відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, оскільки при розгляді документів встановлено невідповідність по-батькові у довідці №01/01-12/586 від 09 листопада 2021 року ( ОСОБА_1 ) даним паспорта ( ОСОБА_1 ).

22 жовтня 2021 року позивач звернулася із заявою до відповідача і просила: повторно перевірити пенсійну справу та вирішити питання щодо виплати одноразової грошової допомоги; надати роз`яснення щодо обчислення страхового стажу, в тому числі в лікарняних закладах, де вона працювала за нормами ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; надати роз`яснення щодо розрахунку пенсії та стажу при призначенні пенсії, а також підстави для невиплати одноразової грошової допомоги.

07 грудня 2021 року позивачем повторно подано заяву, у якій були порушені ті ж самі питання, що й у заяві від 22 жовтня 2021 року.

У листі-відповіді №24730-24749/П-02/8-1500/21 від 20 грудня 2021 року відповідач зазначив, що пенсійна справа потребує додаткового вивчення та перевірки, а про результати перевірки їй буде повідомлено додатково.

В подальшому у своєму листі-відповіді №25814-24749/П-02/8-1500/21 від 31 грудня 2021 року відповідач зазначив:

"Згідно з п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон), особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п."е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191. За цим Порядком до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної і комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п."е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.

З 09 липня 2021 року Вам призначено пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону, як працюючій особі при страховому стажі 52 роки 2 місяці (враховано по 30 червня 2021 року), середньомісячній заробітній платі 7 580,65 грн., визначеній за період з 01 липня 2000 року по 30 червня 2021 року за даними персоніфікованого обліку, та її розмір становить 5 351,13 грн., де: розмір пенсії за віком - 3 954,60 грн.; доплата за 22 роки понаднормативного стажу - 407,88 грн.; підвищення відповідно до ч.3 ст. 29 Закону - 988,65 грн.

Періоди роботи з 10 травня 1994 року по 06 червня 1994 року, з 18 червня 1994 року по 04 червня 1995 року, з 16 червня 1995 року по 07 липня 1998 року, 16 липня 1998 року по 07 лютого 1999 року, з 20 лютого 1999 року по 31 грудня 2003 року обчислено відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в пільговому розрахунку в подвійному розмірі.

Щодо виплати грошової допомоги повідомляємо, що ГУПФ України в Одеській області направлено запит від 29 грудня 2021 року №1500-0303-6/167867 до КНП "Пологовий будинок №5" Одеської міської ради щодо надання уточнюючої довідки про періоди роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Після надходження відповіді будуть вчинені дії в межах чинного законодавства".

14 лютого 2022 року позивач подала чергову заяву, у якій просила відповісти на всі питання, порушені нею у раніше поданих заявах.

25 березня 2022 року позивач отримала лист-відповідь №4510-3438/П-02/8-1500/22 від 22 березня 2022 року, у якій відповідач зазначив:

"На підставі листа КНП "Пологовий будинок №5" від 03 лютого 2022 року №01/01-12/51, наданого на запит від 29 грудня 2021 року, Вашу пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) перераховано при страховому стажі 52 роки (враховано по 30 червня 2021 року), середньомісячні заробітній платі 7 580,65 грн., визначеній за період з 01 липня 2000 року по 30 червня 2021 року за даними персоніфікованого обліку, та її розмір встановлено на рівні 5 335,31 грн., де: розмір пенсії за віком - 3 941,94 грн.; доплата за 22 роки понаднормативного стажу - 407,88 грн; підвищення відповідно до ч.3 ст. 29 Закону - 985,49 грн.

Також Вам нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 43 498,20 грн, яка перерахована на Ваш банківський рахунок в березні поточного року.

Згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Тобто страховий стаж до 01 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На зазначених підставах періоди Вашої роботи з 15 серпня 1994 року по 04 червня 1995 року, з 16 червня 1995 року по 07 липня 1998 року, з 16 липня 1998 року по 07 лютого 1999 року, з 20 лютого 1999 року по 31 грудня 2003 року зараховані до страхового стажу в подвійному розмірі.

Період роботи з 16 квітня 1981 року по 14 серпня 1994 року не врахований до страхового стажу в подвійному розмірі, оскільки відсутня інформація, щодо назви відділення. Також до страхового стажу в подвійному розмірі не враховані періоди знаходження у відпустках без збереження заробітної плати з 05 червня 1995 року по 15 червня 1995 року, з 08 липня 1998 року по 15 липня 1998 року та з 08 лютого 1999 року по 19 лютого 1999 року.

Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01 січня 2004 року немає правових підстав, оскільки це не передбачено ст. 24 Закону."

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час. При цьому, ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV не скасовує ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію. Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.

Фактично спірні відносини виникли з дати призначення пенсії позивачу та виплати їй одноразової грошової допомоги.

Тобто, за таких умов конституційне право на належне пенсійне забезпечення було порушено саме з такої дати - з 09 липня 2021 року.

Як висновок - саме з 09 липня 2021 року відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії і перерахунок одноразової грошової допомоги та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 24, ч.1 ст. 26, п.3 ст. 40, п.2 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 3, 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", абз.2, розділ 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом

Статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Постанова №909).

Згідно абз.2 Постанови №909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Як встановлено Розділом 2 Постанови №909 до закладів охорони здоров`я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно примітки 2 Постанови №909 робота за спеціальністю в закладах, установах на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої належності закладів і установ. В свою чергу, Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу. Крім того, Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Роз`ясненням, наданим Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 і від 21 червня 2002 року №02-8863-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії враховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України "Пенсійне забезпечення".

Положеннями ст.ст. 3, 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" визначено, що закладами охорони здоров`я є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач відповідно до посадових обов`язків створювала оптимальні умови для підготовки та проведення анестезії при спеціальних діагностичних і лікувальних процедурах і хірургічних втручаннях, проведення комплексів заходів щодо реанімації і інтенсивної терапії хворих з розладами життєво важливих функцій до стабілізації стану. В свою чергу, ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що зокрема робота реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Тобто, посади на яких працювала позивач дають їй право на зарахування спірного періоду трудового стажу у пільговому обчисленні, що передбаченого ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17.

Щодо доводу апеляційної скарги про те, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", стосується наявного стажу роботи до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п.2 розділу XV прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п.3 ст. 40 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і №2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Вимогами п.4 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Колегія суддів констатує, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час.

Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію.

Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на за вислугою років.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17.

Щодо доводу апеляційної скарги про порядок обчислення в подвійному розмірі, у разі відсутності в медичному закладі окремого реанімаційного відділення, до затвердження наказу Міністерства охорони здоров`я від 08 жовтня 1997 року №303, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до довідки КНП "Пологовий будинок №5" ОСОБА_1 було прийнято на посаду акушерки в пологовий будинок №5 з 16 квітня 1981 року (наказ №176 від 15 квітня 1981 року); 09 червня 1981 року переведена на посаду анестезистки (наказ №194 віл 09 червня 1981 року); з 06 квітня 1990 року по 26 січня 1991 року, знаходилась в частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року з оплатою щомісячно по 70 руб., (наказ №73 від 18 червня 1990 року); з 26 січня 1991 року по 26 липня 1991 року знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до виповнення йому півтора року, з оплатою щомісячно по 70 руб. (наказ №23 від 25 березня 1991 року); з 27 липня 1991 року по 26 січня 1993 року знаходилась в частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку (наказ №67 від 24 вересня 1992 року); з 27 лютого 1993 року по 27 червня 1993 року знаходилась у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати (наказ №16 від 01 березня 1993 року); з 01 червня 1993 року приступила до своїх обов`язків (наказ №48 від 01 червня 1993 року); з 17 січня 1994 року по 10 лютого 1994 року знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з закриттям пологового буднику на планову помивку (наказ №8 від 13 січня 1994 року); з 07 червня 1994 року по 17 червня 1994 року знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами) (наказ №66 від 02 червня 1994 року); 15 серпня 1994 року переведена на посаду старшої сестри медичної анестезистки в відділення анестезіології та інтенсивної терапії (наказ №98 від 15 серпня 1994 року); з 05 червня 1995 року по 15 червня 1995 року знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з закриттям пологового будинку на пошивку (наказ №56 від 01 червня 1996 року); з 08 липня 1998 року по 15 липня 1998 року знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку і закриттям пологового буднику на ремонт (наказ №83 від 26 червня 1998 року); з 08 лютого 1999 року по 19 лютого 1999 року знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з закриттям пологового будинку на планову помивку (наказ 12-ОК від 09 лютого 1999 року); 18 листопада 2003 року назва пологовий будинок №5 змінено на комунальну установу "Пологовий будинок №5" (рішення №871-ХХIV від 18 листопада 2003 року); 30 вересня 2019 року звільнена за переведенням КНП "Пологовий будинок №5" Одеської міської ради згідно ст. 36 КЗпП України (перехід на інше підприємство) (наказ №183-К від 30 вересня 2019 року); з 01 жовтня 2019 року комунальна установа "Пологовий будинок №5" перетворено в КНП "Пологовий будинок №5" Одеської міської ради (Рішення ОМР №3892-VII від 31 жовтня 2018 року); 01 жовтня 2019 року зарахована на посаду старшої сестри медичної анестезистки анестезіологічного відділення за переведенням з КУ "Пологовий будинок №5" згідно п.5 ст. 36 КЗпП України (наказ №1-К від 01 жовтня 2019 року).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що листом КНП "Пологовий будинок №5" №01/01-12/51 від 03 лютого 2022 року, зокрема: "До затвердження наказу МОЗ від 08 жовтня 1997 року №303 у Пологовому будинку №5 було відсутнє окреме відділення реанімації. Після 08 жовтня 1997 року та по теперішній час згідно штатного розпису у Пологовому будинку №5 окреме відділення реанімації відсутнє".

Тобто, вищезазначений довід апеляційної скарги спростовується наявними матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції були порушені вимоги процесуального законодавства, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції по суті правильно вирішена дана адміністративна справа, а абз.2 ч.2 ст. 317 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, положення ч.3 ст. 317 КАС України містить вичерпний перелік підстав скасування судового рішення за порушення норм процесуального права, який не містить підстав зазначених апелянтом в апеляційній скарзі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 27 вересня 2022 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.