ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року Справа № 924/177/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 травня 2022 року, повний текст рішення складено 27 травня 2022 року (суддя -Яроцький А.М.)

за позовом Хмельницького обласного центру зайнятості в особі Славутської міськрайонної філії Хмельницького обласного центру зайнятості

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про стягнення 35825 грн 08 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Хмельницький обласний центр зайнятості в особі Славутської міськрайонної філії Хмельницького обласного центру зайнятості (надалі-Позивач) звернувся в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі Відповідач) про стягнення майнової шкоди в розмірі 35825 грн 08 коп..

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що допомога по безробіттю була виплачена гр. ОСОБА_1 з 11 лютого 2019 року по 9 грудня 2019 року всупереч вимогам частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", тобто у період виплати пенсії на пільгових умовах, через неправомірні дії Відповідача. Позивач стверджує, що внаслідок вказаних неправомірних дій, що визнав Хмельницький окружний адміністративний суд у рішенні від 18 червня 2019 року всправі №560/486/19 та Вінницький Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 2 жовтня 2019 року по справі №560/486/19 Відповідачем завдано майнову шкоду Позивачу у розмірі отриманої громадянином ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 11 лютого 2019 року по 9 грудня 2019 року в сумі 35 825 грн 08 коп. Позивач керуючись статею 1173 Цивільного кодексу України просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24 травня 2022 року позов задоволено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що з положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вбачається, що здійснені Позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами Позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б Позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії гр. ОСОБА_1 ..

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що вказаними неправомірними діями Відповідача завдано Позивачу матеріальної шкоди (збитків) у розмірі отриманої гр. ОСОБА_1 за період з 11 лютого 2019 по 9 грудня 2019 року допомоги по безробіттю у розмірі 35825 грн 08 коп..

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що внаслідок неправомірних дій Відповідача гр. ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Позивач безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Відповідача та понесеними Позивачем збитками.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що ОСОБА_1 безумовно був обізнаний про існування невирішеного спору щодо права на призначення пільгової пенсії, що в силу вимог частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» підлягало повідомленню відповідному органу центру зайнятості. Апелянт зазначає, що у разі, якщо б особа, що звертається із заявою про встановлення статусу безробітного та отримання допомоги ( ОСОБА_1 ) виконала б свій обов`язок - шкода не настала б, або мала б менший розмір (у грошовому виразі). При цьому ОСОБА_1 не виконано обов`язок щодо своєчасного повідомлення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, ні щодо повідомлення про існування спору (з жовтня 2018 року) ні щодо набрання законної сили судового рішення (в жовтні 2019 року).

Також апелянт зазначає, що відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Відповідач не може бути суб`єктом відповідальності.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідача.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача, в якому Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Позивач зазначив, що пунктом 7 частиною 1 статтею 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку. Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася Позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення". Позивач зазначає, що виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", здійснені Позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами Позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б Позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії гр. ОСОБА_1 .

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 924/177/22 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2481 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 248000 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 8 серпня 2022 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/177/22 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 7 жовтня 2022 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 4 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Позивача з заявою про надання статусу безробітного, де з-поміж іншого зазначено, що пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не призначено (а.с. 23).

Згідно витягу з наказу Позивача №НТ190205 від 5 лютого 2019 року, ОСОБА_1 з 4 лютого 2019 року надано статус безробітного (а.с. 25).

6 лютого 2019 року Славутським відділом обслуговування громадян Головного управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області видано гр. ОСОБА_1 довідку №24937 про те, що він не перебуває на обліку у Відповідача і пенсію не отримує. Довідка видана за місцем вимоги.

11 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Позивача з заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Згідно витягу з наказу Позивача №НТ190211 від 11 лютого 2019 року, ОСОБА_1 призначено допомогу з 11 лютого 2019 року по 4 серпня 2020 року.

19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Відповідача про визнання протиправним та скасування рішення останнього №45 від 29 листопада 2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії на пільгових умовах, та зобов`язання Відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах, відповідно до вимог пункту "б" статті 13 Закону України" Про пенсійне забезпечення", з 2 жовтня 2018 року.

У вказаному рішенні встановлено, що 2 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2).

Рішенням від 29 листопада 2018 року №45 Відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 в зв`язку з тим, що пільговий стаж роботи за Списком №2 у Позивача відсутній. Про прийняте рішення Відповідач повідомив ОСОБА_1 листом від 6 грудня 2018 року за вих. №38781/03. Крім того, у листі Відповідач зазначив, що у ОСОБА_1 наявний трудовий стаж на посаді лісоруба з 4 січня 2003 року по 10 січня 2005 роки. Зазначена посада передбачена Списком професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року. Згідно з статті 55 закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, зокрема чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Період роботи на посаді лісоруба (2 роки 28 днів) може бути врахований для призначення пільгової пенсії.

У рішенні встановлено, що оскільки станом на дату звернення до Відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" загальний пільговий стаж Позивача за Списком №2 складав 12 років 2 місяці 19 днів, Позивач набув право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідач безпідставно прийняв рішення №45 від 29 листопада 2018 року яким відмовив в призначені пенсії Позивачу на пільгових умовах, а тому воно підлягає скасуванню.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року в справі №560/486/19, залишеним без змін постановою Вінницького Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Відповідача від 29 листопада 2018 року №45 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах. Зобов`язано Відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до вимог пункту "б" частини 1 статті 13 закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2 жовтня 2018 року.

23 грудня 2019 року Славутським відділом обслуговування громадян (Сервісний цент) Відповідача видано гр. ОСОБА_1 довідку №182233 про те, що він перебуває на обліку в головному управлінні Відповідача і отримує пенсію. Довідка видана за місцем вимоги.

Актом №4 від 13 січня 2020 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Позивача встановлено, що в період перебування на обліку ОСОБА_1 в Славутській міськрайонній філії Хмельницького обласного центру зайнятості з 11 лютого 2019 року по 13 січня 2020 року, останній також отримав пенсію - з 2 жовтня 2018 року.

Згідно витягу з наказу Відповідача №НТ1200115 від 15 січня 2020 року ОСОБА_1 , у зв`язку з отримання безробітним права на дострокову пенсію, припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітного з 11 лютого 2019 року.

З Додатку №4 до Персональної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 вбачається, що загальна сума, яка була виплачена ОСОБА_1 за період з 13 березня 2019 по 13 грудня 2019 року становить 35825 грн 08 коп..

21 грудня 2021 року Позивачем на адресу Відповідача направлено лист - претензію №13-01/761 від 21 грудня 2021 року з пропозицією повернути кошти виплачені ОСОБА_1 , як допомогу по безробіттю за період з 11 лютого 2019 по 9 грудня 2019 року в розмірі 35 825 грн 08 коп..

Листом Відповідача за №2200-0904-5/6726 від 19 січня 2022 року претензія Позивача залишена без задоволення.

Такі дії Відповідачів стали підставою для звернення Позивача до суду з позовною вимогою про стягнення з Відповідача матеріальної шкоди в розмірі виплаченої гр. ОСОБА_1 в період з 11 лютого 2019 по 9 грудня 2019 року допомоги по безробіттю в сумі 35825 грн. 08 коп., на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

В силу дії частини 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Відповідач є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.

Виходячи із аналізу вищеописаних норм діючого законодавства, оцінюючи докази подані на підтвердження позовних вимог та досліджуючи заперечення апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення шкоди саме з Відповідача, колегія суддів досліджуючи обставини щодо наявності протиправної поведінки в діях Відповідача, зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року в справі №560/486/19, залишеним без змін постановою Вінницького Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29 листопада 2018 року №45 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах. Зобов`язано Відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до вимог пункту "б" частини 1 статті 13 закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02 жовтня 2018 року (а.с. 16-21).

У судових актах встановлено, що оскільки станом на дату звернення до Відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" загальний пільговий стаж позивача за Списком №2 складав 12 років 2 місяці 19 днів, Позивач набув право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідач безпідставно прийняв рішення №45 від 29 листопада 2018 року яким відмовив в призначені пенсії Позивачу на пільгових умовах, а тому воно підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 4 статтею 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №560/486/19 та у даній справі бере участь особа (Відповідач), щодо якої встановлено певні обставини, факти, у судових рішеннях в справі №560/468/19 та (судів перших та апеляційних інстанцій) входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Отже, протиправність дій Відповідача щодо відмови в призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 встановлена рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року по справі №560/468/19, яке набрало законної сили, з огляду на залишення даного судового рішення без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду. При цьому з огляду на дію частини 4 статті 75 ГПК України, суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 не виконано обов`язку щодо своєчасного повідомлення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та подання соціальних послуг, оскільки: в справі № 560/486/19 встановлено протиправність дій і рішення саме Відповідача; у справі що переглядається апеляційний господарський суд (№924/177/22) ОСОБА_1 не є стороною, а отже суд не може оцінювати законність чи незаконність дій цієї особи,а відповідно дані обставини не впливають на вирішення спору в цій справі.

Що ж до наявності шкоди, то суд апеляційної інстанції констатує наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", безробітний особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

В силу дії пункту 2 частиною 1 статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 7 частиною 1 статтею 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Таким чином, колегія суддів констатує, що виплата допомоги по безробіттю здійснювалася Позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".

Підсумовуючи вище описані положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", колегія суддів зазначає, що здійснені Позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами Позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б Позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії гр. ОСОБА_1 ..

Отже, вказаними неправомірними діями Відповідача завдано матеріальної шкоди (збитків) у розмірі отриманої гр. ОСОБА_1 за період з 11 лютого 2019 по 9 грудня 2019 року допомоги по безробіттю у розмірі 35825 грн 08 коп..

Що ж до причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями Відповідача і заподіяною шкодою, то колегія суду констатує наступне.

Внаслідок неправомірних дій Відповідача, ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Позивач безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Відповідача та понесеними Позивачем збитками.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі №927/455/17, від 15 травня 2018 року в справі №920/471/17, від 20 квітня 2018 року в справі №906/579/17, від 13 лютого 2018 року в справі №915/282/17.

Що ж до доводу Відповідача щодо відсутності правового регулювання правовідносин між Позивачем та Відповідачем, то суд апеляційної інстанції зазначає, що таке правове регулювання не є необхідним елементом для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди з органу державної влади, необхідні лише три елементи: неправомірні дії органу виконавчої влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому її завданні.

Посилання Відповідача на те, що заявлена до стягнення сума сплачена Позивачем добровільно, суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону. Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася Позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення», і така виплата відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у Позивача та причинного зв`язку між неправомірними діями Відповідача та заподіяною шкодою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В даній же справі наявні всі три ознаки описані вище та наявні судові рішення в справі №560/486/19, котрим встановлено неправомірність рішення Відповідача.

Відтак, враховуючи те, що Позивач довів наявність усіх трьох елементів цивільного правопорушення (неправомірні дії відповідача, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою), що є підставою для застосування до Відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, колегія суду прийшла до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог, а відтак суд приймає рішення, яким стягує з Відповідача на користь Позивача 35825 грн 08 коп. майнової шкоди.

Дане рішення прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 травня 2022 року в справі №924/177/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 травня 2022 року в справі №924/177/22 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №924/177/22 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.