РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 вересня 2022 р. Справа № 120/4928/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Військово-лікарської комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військово-лікарської комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 08.06.2022 року про придатність позивача до військової служби під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем проведено обстеження та медичний огляд відносно нього та на підставі ст.39в, ст. 61б графи ІІ розкладу хвороб, таблиці додаткових вимог прийнято постанову про визнання позивача придатним до військової служби. Позивач, вважаючи таку постанову протиправною та необґрунтованою, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.07.2022 року відмовлено в забезпеченні позову.

Ухвалою суду від 05.07.2022 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вищевказана ухвала отримана відповідачем 11.07.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Право на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався. Відтак, суд, в силу положень Кодексу адміністративного судочинства, вирішує справу за наявними матеріалами.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

08.06.2022 року відповідачем проведено обстеження та медичний огляд позивача.

За результатами проведених обстежень, відповідачем на підставі ст.39в, ст. 61б графи ІІ розкладу хвороб, таблиці додаткових вимог прийнято постанову про визнання позивача придатним до військової служби.

В подальшому позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 скаргу, зазначаючи, що відповідачем при винесенні постанови не було дотримано вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 року № 402, а також не проведено обов`язкових досліджень, не враховано стану здоров`я позивача та помилково визнано його придатним до військової служби. Водночас, результат розгляду даної скарги на момент звернення до суду невідомий.

Позивач, вважаючи постанову відповідача від 08.06.2022 року необґрунтованою та протиправною, з метою її скасування звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Р. ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, зокрема, ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Ст. 1 вищезазначеного Закону, встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Ч. 5,6 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Закон України "Про військову службу і військовий обов`язок" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Так, згідно із ст. 1 ч. 1-3 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Ст. 1 ч. 5, 7 вищевказаного Закону передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Ч. 1 ст. 4 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" встановлено, що комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.

Відповідно до абз. 2,3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.

З метою проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Згідно із п. 1.1 гл. 1 р. І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів (п. 1.2 гл. 1 р. І Положення № 402).

П. 2.1. Положення № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

П 2.6.1. Положення № 402 встановлено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК військових комісаріатів.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей. (П.п. 2.6.2. Положення № 402)

До складу ВЛК (ЛЛК), що створюється у військовому комісаріаті, ТЦК, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону. (П.п.2.6.3. Положення № 402).

П. 2.10 Положення № 402 передбачено, що ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами. ВЛК військового комісаріату має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

Р. ІІ Положення № 402 регламентовано порядок медичного огляду.

Так, п. 1.1 р. ІІ Положення № 402 визначено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Відповідно до п.1.2. Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

З системного аналізу наведених положень вбчається, що комлектування Збройних Сил України та інших військових формувань здійснюється шляхом призову громадян України на військову службу. Для прийняття громадянина на військову службу він повинен пройти медичний огляд, за наслідками якого його визначається його придатність до служби. Придатність призовників за станом здоров`я до військової служби визначає військово-лікарська експертиза призовників. Уповноваженими органами для проведення такої експертизи є військово-лікарські комісії. Результат проведення військово-лікарською комісією медичного огляду оформлюється письмовим висновком (постановою).

З матеріалів справи встановлено, що довідкою військово-лікарської комісії від 08.06.2022 року на підставі ст.39в, ст. 61б графи ІІ розкладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби.

Водночас, позивач вказує, що стан його здоров`я є незадовільним, що унеможливлює ним несення військової служби. Позивач зазначає, що в нього наявна гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь 2 високий ризик, що з урахуванням Додатку 1 Положення, відповідає п.б) ст. 39 та за графою ІІ передбачає індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність; наявний деформуючий остеоартроз 1-2 стадії стан після видалення праового гомілково-стопного суглобу, що відповідає п.б) ст. 54 Додатку 1 Положення та за графою ІІ передбачає індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність.; діагностовано недосліджену диспепсію, стеатоз печінки та хронічний ймовірний панкреатит середньої важкості загострення з невизначеною екзокринною функцією, що відповідає п.б) ст. 61 Додатку 1 Положення та за графою ІІ передбачає індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність.

Так, позивачем в підтвердження свого стану здоров`я надано висновок МРТ правого гомілково-стопного суглоба від 10.06.2022 року, протокол повторного прийому ортопедатравматолога від 11.06.2022 року, протокол доплер-ехоркардіографії та заключення лікаря-кардіолога від 13.06.2022 року, результати ехокардіографії та консультативне заключення лікаря-кардіолога від 21.06.2022 року, результати обстеження лікарем-гастроентерологом від 21.06.2022 року, результати УЗД органів черевної порожнини від 21.06.2022 року.

В контексті наведеного, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хворіб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року по справі № 810/5009/18.

Також, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року № 806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Отже, виходячи з наведеного, суд в межах розгляду даної адміністративної справи вправі надавати оцінку саме дотриманню відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови, а не власне підставам її прийняття.

Аргументуючи свою позицію позивач виокремлює єдине процедурне порушення, на його думку, допущене відповідачем, а саме - щодо позивача, всупереч вимогам ст. 39,61 Додатку 2 Положення № 402, не було здійснено стаціонарне обстеження у спеціалізованому лікувальному закладі для підтвердження діагнозу.

Отже, суд з цього приводу зазначає наступне.

За результатами проведеного медичного огляду позивача відповідачем встановлено діагноз гіпертонічна хвороба І, ступ. 1, риз. 2; післятравматичний артроз правого гомілково-супневого суглобу другого ступеня, помірне порушення функції. На підставі статті 39в, 61б графи ІІ розкладу хвороб, таблиці додаткових вимог позивач придатний до військової служби.

Так, ст. 39 Додатку 2 Положення № 402 визначено, що особи з підвищеним артеріальним тиском підлягають стаціонарному обстеженню у спеціалізованому лікувальному закладі. Стадія гіпертонічної хвороби встановлюється з урахуванням рівня АТ та наявності об`єктивних ознак ураження органів-мішеней. Експертний діагноз гіпертонічної хвороби формулюється з визначенням її стадії та характеру ураження органів-мішеней.

Ст. 61 Додатку 2 Положення № 402 передбачено, що постанова про придатність до військової служби в разі захворювань кісток та суглобів приймається після стаціонарного обстеження та лікування. При цьому слід ураховувати схильність захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії та особливості військової служби. При незадовільних результатах лікування або відмові від нього постанова про придатність до військової служби приймається за пунктами "а", "б" чи "в" залежно від ступеня порушень функцій на період медичного огляду.

Відтак, як вбачається з процитованих положень, в окремих випадках, особи, що проходять медичний огляд, підлягають стаціонарному обстеженню у спеціалізованому лікувальному закладі та лише після зазначеного обстеження уповноважений орган приймає постанову про придатність чи непридатність такої особи для військової служби.

Водночас, суд звертає увагу на приписи п. 3.11 р. ІІ Положення № 402, якими визначено, що у разі коли лікарям ВЛК військового комісаріату важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється на амбулаторне або стаціонарне обстеження у лікувально-профілактичний заклад МОЗ України з подальшим оглядом ВЛК військового комісаріату. Якщо обстеження проводилось у військовому лікувальному закладі, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.

Аналізуючи в системному зв`язку п. 3.11 та ст. 39,61 Додатку№2 Положення №402, суд доходить до висновку, що законодавцем прямо не визначено обов`язку ВЛК при виявленні певних хвороб направляти особу на стаціонарне обстеження, в той же час, такий обов`язок обумовлюється неможливістю остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного та потребою в його додатковому обстеженні. Тобто ВЛК приймає рішення про направлення особи на стаціонарне обстеження в індивідуально визначеному випадку.

На підставі наведеного, суд доходить до висновку про відсутність в діях відповідача процедурних порушень при прийняті спірної постанови.

Крім того, суд зауважує, що згідно п. 20.4 розділу ІІ за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов :"обмежено придатний до військової служби" або "придатний до військової служби". У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби", за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

Судом встановлено, що 08.06.2022 року позивач проходив медичний огляд за ст. 39в, 61б графи ІІ Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності до військової служби.

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Указом Президента України № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Отже, на момент проходження позивачем медичного огляду в Україні діяв воєнний стан.

Діагноз, встановлений позивачеві за результатами проходження вказаного медичного огляду, передбачений також положеннями ст. 39в, 61б графи ІІ Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності до військової служби, які, в свою чергу, не є винятковими та не підпадають під виключення при прийнятті у воєнний час постанови про придатність особи до військової служби.

Відтак, виходячи з викладеного, суд доходить до висновку що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до приписів чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови від 08.06.2022 року про визнання позивача придатним до військової служби, та, відповідно, в суду відсутні підстави й для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв правомірно, у межах повноважень, наданих йому законодавством, відповідно у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись Конституцією України, Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військову службу і військовий обов`язок", Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року та ст. 2, 9, 6, 72-77, 90, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 26.09.2022 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна