Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2022 Справа №607/1825/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Юхимчук Т.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерного товариства «Альфа-Банк» звернувся із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 , просить звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну загальною площею 0,25 га, землі житлової та громадської забудови (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), кадастровий номер 6125282400:02:0010590, яка розташована в с. Дичків, Тернопільського p-ну. Тернопільської області, яка належить Іпотекодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №234156, виданого Дичківською сільською радою Тернопільського p-ну, Тернопільської області 28 лютого 2008 року, для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором кредиту ОСОБА_4 №770/42-41-08. Позов мотивовано тим, що пунктом 4.5 договору, передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього Договору, протягом більше 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та обсязі та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф,неню). ОСОБА_4 не виконувала умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість на суму 70 709.20 доларів США. Іпотекодавцю ОСОБА_3 , Позичальнику та Поручителю ОСОБА_5 направлено письмову вимогу за № 08/206-298/30560 від 09.12.2014 року про усунення протягом 30 календарних днів порушень вимог кредитного договору, а саме необхідності погашення заборгованості за кредитним договором, проте дана вимога залишилась без реагування. Станом на 12.01.2015 року загальна сума заборгованості Позичальника ОСОБА_4 перед ПАТ «Укрсоцбанк» становить 2 621 934.73 (два мільйони шістсот двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) гривні 45 коп., що в еквіваленті складає 166 476,41 дол. США,41 центів (за курсом НБУ 15,7496 гри. за 1 долар США станом на 12.01.2015 року, в тому числі: 1371852,81 гривень по тілу кредиту, що еквівалентно 87 104.05 дол. США по курсу НБУ; 1013057,67 гривень нарахованих процентів за користування кредитом, що еквівалентно 64 322.81 дол. США по курсу НБУ; 237024,25 гривень нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту та нарахованих процентів, що еквівалентно 15 049,55 дол. США по курсу НБУ. Позивач вважає за необхідне здійснити звернення стягнення па Предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною 2621934 гривні 45 коп. Щодо покликання відповідача на пропуск строку позовної давності, вважає, що відповідно до умов договору, проценти сплачуються до фактичного повернення кредиту. Крім того, звертає увагу суду, що останній платіж позивачем був проведений 07.06.2012 року, що перериває строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 у своїх заявах по суті просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Звертає увагу, що з квитанції від 08 серпня 2008 року №kr06310 видно що заборгованість за договором кредиту погашена в повному обсязі, а тому зобов`язання вважається припиненим у зв`язку із його виконанням. Зауважує, що кошти в сумі 87145 доларів США були надані поза межами кредитного договору. Крім того, вважає, що банком незаконно, після закінчення строку дії договору нараховувалися відсотки за користування кредитом, які включені в суму заборгованості. Надані банком розрахунки суми заборгованості не відповідають умовам кредитних договорів. Просить також застосувати строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 у своїх заявах по суті просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Покликається на те, що позивач пропустив трьох річний строк позовної давності. Зауважує, що право на позов виник 25 березня 2010 року, тоді як банк звернувся із позовом в 2015 році

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2015 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення у справі 607/19086/13-ц.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняка В.М. від 02 грудня 2021 року справу прийнято до свого провадження, поновлено провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2021 року суд постановив залучити в якості позивача Акціонерне товариство «Альфа-банк» як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 травня 2022 року закрито підтовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач просить задовольнити позов, з підстав, викладених в заявах по суті.

Представник відповідача ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в заявах по суті.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, не повідомила про причини неявки.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

26 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_4 було укладено договір споживчого кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008р. (надалі - кредитний договір).

Відповідно до умов п.1.1 кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 400000 гривень зі сплатою 13,25% річних. Відповідно до пункту 4.5 договору, у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8, протягом більше 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф,неню).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту, Кредитор (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (надалі Іпотекодавець) уклали іпотечний Договір без номера від 26.03.2008 року згідно якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечені виконання Позичальником Основного зобов`язання, земельну ділянку площею 0,25 га. землі житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), кадастровий номер 6125282400:02:0010590, яка розташована в с. Дичків, Тернопільського р-ну, Тернопільської області та належить Іпотекодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №234156, виданого Дичківською сільською радою Тернопільського р-ну, Тернопільської області 28 лютого 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації актів права власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010864400730. Даний іпотечний договір був засвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мороз К.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2420. Згідно вимог п. 2.4.3. Договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань за Договором кредиту, Позивач має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно п 4.1 Іпотечного Договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки. Відповідно до п. 4.5 Іпотечного Договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: 4.5.1- на підставі рішення суду: або п.4,5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса та іншими способами.

Також, для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ОСОБА_5 укладено договори поруки №770/43-143-08, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зобов`язалися перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбаченому договором кредиту. Положеннями п.п. 2.1.2 п.2.1 договорів поруки, визначено зміст забезпеченого порукою зобов`язання, його розмір, строк та порядок виконання, зокрема: сплата процентів за користування кредитом у розмірі 13,25 процентів річних. Згідно з умовами п.3.3.2 договору поруки, кредитор зобов`язаний до припинення цього Договору не змінювати умов Договору кредиту без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.

08 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду за №1 до договору кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, згідно умов якої ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» дійшли згоди здійснити заміну валюти зобов`язання - національної валюти України за договором кредиту шляхом переведення у долари США та у зв`язку із цим, внести зміни до договору кредиту. Зокрема встановлено, що станом на дату укладення додаткової угоди, заборгованість позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 399994,57 грн. (п.1). Внаслідок перерахунку заборгованості, який здійснено за курсом 459 грн. за 100 доларів США, максимальний ліміт заборгованості позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 87145 доларів США (п.1.1) Починаючи з дня укладення цієї угоди нарахування процентів за користування кредитним коштами здійснюється, виходячи із ставки 13,5 % річних (п.1.2).

У зв`язку із зміною умов основного зобов`язання щодо заміни валюти кредитування 08 серпня 2008 року між Банком та Іпотекодавцем ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, відповідно до умов якого іпотекою забезпечується повернення кредиту у сумі 87 145 доларів США у строк до 15.03.2033 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних.

Крім цього, 08 серпня 2008 року між Банком і Поручителями було укладено додаткові угоди до договорів поруки 26.03.2008 року №770/43-143-08, згідно умов яких, порукою забезпечується повернення кредиту у сумі 87 145 доларів США у строк до 15.03.2033 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Інші умови договору поруки залишаються незмінними. ( п. 3 додаткової угоди ).

Відповідно до квитанції за № kr06310 від 08 серпня 2008 року, відображено операцію де платник ОСОБА_4 оплатила 401772,32 грн., призначення платежу - погашення кредиту 399994,57 гривень та відсотків у сумі 1777,75 гривень, отримувач - Тернопільська обласна філія Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк». В квитанції наявний напис: ви повністю погасили заборгованість. Завдяки вашій позитивній кредитній історії ви стали учасником програми лояльності нашого банку і можете скористатися пільгами при наступному кредитуванню».

Банком на адресу Іпотекодавця ОСОБА_3 , Позичальника та Поручителя ОСОБА_5 направлено письмову вимогу за № 08/206-298/30560 від 09.12.2014 року про усунення протягом 30 (тридцяти) календарних днів порушень вимог кредитного договору, а саме необхідності погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 139145,20 доларів США.

28.01.2010 року банк звернувся в третейський суд при асоціації українських банків до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , в якому просив стягнути із відповідачів як солідарних боржників заборгованість за кредитним договором №770/42-41-08 від 26.03.08 на суму 97432,68 доларів США що становить 776148,72 грн та 1498,75 грн пені (т.1 а.с. 212).

Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації Українських банків від 16 листопада 2011 року суд вирішив позов задовольнити частково, стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 заборгованість по договору кредиту в розмірі 776148,72 грн. (т.1.а.с.213). Це рішення третейського суду ОСОБА_3 оскаржується в Дніпровському районному суді міста Києва (т.1. а.с. 72).

Відповідно до розрахунку позивача, станом на 12.01.2015 року загальна сума заборгованості Позичальника ОСОБА_4 перед ПАТ «Укрсоцбанк» становить 2 621 934 гривні 45 коп., що в еквівалентно 166 476,41 дол. США,41 центів (за курсом НБУ 15,7496 гри. за 1 долар США станом на 12.01.2015 року, в тому числі : 1 371 852,81 гривень по тілу кредиту, що еквівалентно 87 104.05 дол. США по курсу НБУ; 1 013 057,67 гривень нарахованих процентів за користування кредитом, що еквівалентно 64 322.81 дол. США по курсу НБУ; 237 024,25 гривень нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту та нарахованих процентів, що еквівалентно 15 049,55 дол. США по курсу НБУ.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року у справі №607/19086/13-ц, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області від 30 серпня 2021 року та постановою Верховного Суду суд ухвалив у задоволенні позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , про визнання поруки за договором № 770/43-143-08 від 26 березня 2008 року припиненою з 31 липня 2008 року відмовити.

Всебічно, повно об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд доходить переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із таких міркувань.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок про правильне застосування статтей 1048,1050 ЦК України щодо нарахування та стягнення процентів від суми кредиту після спливу строку кредитування зробив Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року.

Як встановлено судом, сторони під час укладення кредитного договору погодили, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8, протягом більше 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції(штраф,неню) (п.4.5).

У зв`язку із невиконанням умов договору, позивачем 28.01.2010 року пред`явлено вимогу до Третейського суду про стягнення заборгованості на суму 97432,68 доларів США що становить 776148,72 грн та 1498,75 грн пені, покликаючись на те, що строк користування кредиту вважається таким, що сплив.

У постанові ОП КЦС ВС від 9 грудня 2019 року у справі N 285/3950/17-ц зроблено висновок, що пред`явлення особою позову до третейського суду, до підвідомчості якого згідно зі статтею 6 Закону України "Про третейський суд" відноситься вирішення відповідного спору, перериває позовну давність. З урахуванням наведеного, звернення до третейського суду свідчить і про зміну строку виконання основного зобов`язання як це передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України.

Крім того, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі №138/240/16-ц зроблено висновок, що якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає право банку звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, нарахування позивачем процентів та пені після спливу строку кредитування, який в силу п.4.5 договору закінчився у зв`язку із невиконанням ОСОБА_4 протягом більше 90 календарних днів, та включення їх до суми розрахунку заборгованості суперечить вимогам статей 1048, 1050 ЦК України, а права банку забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. Тому, позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в частині суми нарахованих процентів та пені після закінчення строку кредитування слід відхилити.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог пункту третього частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Згідно вимог п. 2.4.3. Договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань за Договором кредиту, Позивач має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п 4.1 Іпотечного Договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Згідно п. 4.5 Іпотечного Договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: 4.5.1- на підставі рішення суду: або п.4,5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса та іншими способами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому мислі на підставі рішення суду.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 прострочила виконання своїх зобов`язань за кредитним договором від 08 серпня 2008 року, у зв`язку із чим на підставі п.4.5 договору частини другої статті 1050 ЦК строк кредитування вважається таким що сплинув.

Суд відхиляє покликання ОСОБА_3 та його представника на те, що кредит від 26.03.2008 року був погашений 08.08.2008 року, а гроші в сумі 87145 доларів США видані не на підставі договірних відносин, оскільки такі доводи спростовуються змістом додаткової угоди за №1 до договору кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, згідно умов якої ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» дійшли згоди здійснити заміну валюти зобов`язання - Національної валюти України шляхом переведення у долари США та у зв`язку із цим, внести зміни саме до договору кредиту. Зокрема встановлено, що станом на дату укладення додаткової угоди, заборгованість позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 399994,57 грн. (п.1). Внаслідок перерахунку заборгованості, який здійснено за курсом 459 грн. за 100 доларів США, максимальний ліміт заборгованості позичальника за кредитом згідно договору кредиту становить 87 145 доларів США (п.1.1). Договір є чинним. Квитанція за № kr06310 від 08 серпня 2008 року - де відображено операцію погашення кредиту в сумі 399994,57 гривень та відсотків у сумі 1777,75 гривень, незважаючи на її зміст, разом з іншими письмовими доказами, підтверджує перерахуванням заборгованості позичальника за кредитним договором з валюти гривні в сумі 399994,57 грн. за курсом 459,00 гривень за 100 доларів США та встановленням ліміту заборгованості на позичковому рахунку позичальника в сумі 87145,00 дол. США, а не факт виконання зобов`язань за договором кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року.

Суд не бере до уваги висновок експертного економічного дослідження №12 від 14 квітня 2014 року (т.1.а.с.53). Вказаний висновок не є належними та допустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, як це вимагається частиною п`ятою статті 106 ЦПК України. Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункти 67, 68, 71 постанови) та Касаційний цивільний Суд Верховного Суду у своїй постанові від 20 травня 2020 року у справі №201/12712/16-ц. Вказаний висновок суперечать іншим дослідженим судом доказам, оскільки, як встановлено вище, 08 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду за №1 до договору кредиту №770/42-41-08 від 26 березня 2008 року, яка є дійсною, не оспорюється.

Відповідачі просять застосувати строк позовної давності до даного спору.

Відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що «можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Як стверджує позивач у заявах по суті, відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку із чим на підставі п.4.5 договору 28.01.2010 року пред`явлено вимогу до Третейського суду про стягнення заборгованості на суму 97432,68 доларів США що становить 776148,72 грн та 1498,75 грн пені, покликаючись на те, що строк користування кредиту вважається таким, що сплив.

Отже, на думку суду, право на позов в позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки виникло до 28.01.2010 року.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що строк позовної давності розпочинається після закінчення строку договору, оскільки у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов`язання відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг строку позовної давності (подібна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 02.12.201 року у справі №6-1349 та від 27.01.2016 року у справі 6-990цс15.

Згідно частини першої статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника), що свідчать про визнання боргу.

У постановах Верховного Суду КЦС ВС від 30 травня 2018 року у справі N 161/20278/14-ц, КЦС ВС від 13 січня 2020 року у справі N 442/5498/16-ц зроблено висновок, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові ВС від 11.09.2019 р. у справі N 623/99/17 погашення боргу не позичальником, а іншою особою за відсутності доказів надання позичальником згоди або доручення такій особі на вчинення цих дій не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Такий самий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі N 6-2170цс16 та у постанові ВС від 27.12.2018 року у справі N 127/8837/16-ц.

У постанові Великої палати від 24 квітня 2019 року у справі N 523/10225/15-ц, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду не погодилася з доводами касаційної скарги щодо переривання позовної давності на підставі частини другої статті 264 ЦК України у зв`язку з тим, що банк звернувся з вимогами до іпотекодавців про звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором в межах позовної давності. На думку Великої Палати Верховного Суду, позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

У постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі 205/8202/15-ц зроблено висновок, що записи на зворотній стороні розписки, які здійснені позивачем, про часткове погашення відповідачем боргу за договором позики у 2012 та 2013 роках не підтверджують перевивання позовної давності.

Позивач вважає, що строк позовної давності був перерваний у зв`язку із здійсненням платежів, які визнають заборгованість 07.06.2012 року. На підтвердження факту переривання строку позовної давності позивачем надано розрахунок вимог банку у зв`язку із неповерненням ОСОБА_4 кредитної заборгованості за кредитним договором від 08.08.2008 року (т.1.а.с. 27), в якому відображено платежі щодо погашення відсотків 24.02.2012 року на суму 500 доларів США, 27.03.2012 року на суму 270 доларів США, 04.05.2012 року на суму 300 доларів США, 07.06.2012 року на суму 247 доларів США.

Відповідачі заперечують факт здійснення платежів, та те, що вони свідчать про переривання строку позовної давності.

Оцінюючи докази та доводи позивача та відповідачів з приводу переривання строку позовної давності, суд виходить із такого.

Із змісту статті 12, 13 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із змісту статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

На думку суду, розрахунок вимог банку, в якому відображені платежі позивача, не є належним, допустимим та достатнім доказом, який би свідчив про переривання строку позовної давності. Вказаний розрахунок створений односторонньо працівниками позивача, не є первинним бухгалтерським документом, не містить відомості про особу платника, зокрема, чи це є боржник, чи за його дорученням і з його згоди цей платіж вчинила інша особа, яке призначення платежу, чи ці платежі здійснено шляхом списання, чи іншим чином.

Інших доказів на переривання строку позовної давності позивачем не надано, а судом не здобуто, при цьому суд створив сторонам всі умови для подання доказів, справа перебувала в провадженні суду з 2015 року. Зважаючи на принцип змагальності та дизпозитивності, суд не має права збирати докази. Тому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що строк позовної давності перерваний.

Зважаючи на приписи статті 267 Цивільного кодексу України, а також те, що відповідачі просили застосувати строк позовної давності в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки щодо заборгованості, яка виникла до закінчення строку кредитування слід відмовити у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить остаточного висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4,5,12,13, 81, 223, 263-265, 268, 273,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська 100.

Відповідачі: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 26 вересня 2022 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк