ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 р. Справа № 545/4252/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02.02.2022, головуючий суддя І інстанції: Шелудяков Л.В., м. Полтава, по справі № 545/4252/21

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області, з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просив:

- скасувати постанову № 0170/11000/21 від 23.06.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України, яка винесена в.о. заступника начальника - начальником управління протидії митним правопорушенням та контрабанди Дніпровської митниці Держмитслужби Кононовим Д.В.;

- провадження у справі закрити;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що копію постанови № 0170/11000/21 від 23.06.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 310922,10 грн. за використання транспортного засобу з іноземною реєстрацією «Seat Alhamibra» р/н НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2 , ввезеного в митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення» до одного року, стосовно якого були надані пільги по сплаті митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, він отримав 22.12.2021 після звернення до відповідача з відповідною заявою.

Вказав, що жодних повідомлень про час та місце розгляду справи, протокол по справі від 02.04.2021 відносно нього та постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу він не отримував, оскільки адреса проживання, яка зазначена в спірній постанові та на яку відповідач надсилав документи, не відповідає адресі реєстрації та проживання, зазначеній у паспорті позивача. Вважає, що вказані обставини свідчать про порушення відповідачем вимог ст. ст. 498, 526 МК України та наявність підстав для скасування спірної постанови.

Крім того зазначив, що з часу виявлення правопорушення, до часу накладення на нього адміністративного стягнення пройшло більше двох місяців, тому адміністративне стягнення на нього накладено після спливу строків притягнення до відповідальності, встановлених ч.1 ст.38 КУпАП.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ч. 1 ст. 58 Конституції України, просив скасувати постанову про порушення митних правил та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02.02.2022 у справі №545/4252/21 позов ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволено.

Постанову в.о. заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та контрабанди Дніпровської митниці Держмитслужби Кононова Дениса Васильовича від 23 червня 2021 року у справі про порушення митних правил № 0170/11000/21 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 Митного кодексу України з накладенням стягнення у вигляді штрафу визнано протиправною і скасовано.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 485 Митного кодексу України закрито.

Стягнуто з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в загальній сумі 5454 (п`ять тисяч п`ятдесят чотири) гривні.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області по справі № 545/4252/21 та ухвалите нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що після отримання листа УСБУ в Полтавській області від 24.03.2021 № 14/2195, з якого стало відомо про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем, в ході проведення перевірочних заходів, встановлено, що ОСОБА_1 використовував транспортний засіб іноземної реєстрації «SEAT ALHAMBRA», p/H НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3 , який відповідно до інформації з бази даних АСМО «Інспектор», ввезений ОСОБА_3 28.11.2018 на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення» до 1 року, та стосовно якого були надані пільги по сплаті митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Внаслідок встановлених обставин, 02.04.2021 відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил № 0170/11000/21 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що ч. 5 ст. 380 МК України імперативно забороняє позивачу користуватись вище зазначеним транспортним засобом, оскільки він не є особою, яка ввезла його на митну територію України, а тому, враховуючи, що передача права на тимчасове ввезення транспортного засобу відповідно до ст. 109 МК України не здійснювалась, транспортний засіб не було вивезено з митної території України після спливу встановленого законом строку та не оформлено для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів відповідно до ч. 6 ст. 380 МК України, використання позивачем транспортного засобу особистого користування, ввезеного на митну територію у митному режимі «тимчасове ввезення» у розумінні ст. 485 МК України є використанням товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими їх було надано. Враховуючи викладене, 23.06.2021 Дніпровською митницею Держмитслужби правомірно винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0170/11000/21, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні митного правопорушення.

Щодо неналежного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, не надіслання протоколу та постанови, зауважив, що в силу ч.10 ст.494 МК Украни протокол про порушення митних правил вважається врученим у тому числі у разі якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних прави, не перебувала за пвідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Пояснив, що другий примірник вищевказаного протоколу про порушення митних правил були наліслані поштою 02 квітня 2021 року на адресу гр. ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що є доказом вжиття з боку Дніпровської митниці Держмитслужби належних заходів щодо забезпечення позивачу його права на захист та прийняття участі у розгляді справи про порушения митних правил N 0170/11000/21 (копія чеку рекоменодованного поштового відправлення N 3602201777985 додається).

У другому примірнику вищевказаного протоколу про порушення митних правил, а також у зазначеному листі митниці були внесені відомості про дату, час, місце та адресу розгляду даної справи («23» червня 2021 р. о «09» год. «30» хв.), а також на стор. 2 протоколу зазначений перелік прав особи, що притягується до адміністративної відповілальності, передбачені ст. 494, ст.498 МК України, ст.ст. 63, 68 Конституції України та у тому числі є посилання на ч.5 ст.494, щодо можливості припинення провадження у справі про порушення митних правил.

Листом Дніпровської митниці Держмитслужби від 11.06.2021 No 7.5-20-07/660 гр. ОСОБА_1 повідомлено про перенесення часу та місця розгляду справи з 23 червня 2021 р. о «09» год. «30» хв. на 23 червня 2021 року о «11» год. «05» хв. за адресою: м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, к. 301 (копії повідомлення та чеку рекомендованого поштового відправления N3602201900752 додаються). Також, у вищевказаному повідомленні митниці було зазначено, що у разі неможливості особисто з`явитись, під час розгляду справи може бути присутний захисник (з документами, які підтверджують повноваження згідно ч.3 ст.500 МК України), або представник на підставі довіреності, посвідченої в порядку п.2 ч. 1 ст.499 МК України з переліком повноважень відповідно до ст.498 МК України, які визначено ч.3 ст.499 МК України.

Крім того, вищевказаними повідомленнями Дніпровської митниці Держмитслужби від 02.04.2021 N 7.5-20-07/404 гр. ОСОБА_1 викликали за вказаною поштовою адресою для проведення опитування на 28.04.2021 о "09" год. "45" хв. та на 29.04.2021 о "09" год. "45" хв., а повідомленням від 11.06.2021 No 7.23-1/20/10/660 - на 22.06.2021 о "10" год. "00" хв. (копії повідомлень та чеків рекомендованих поштових відправлень 3602201777985, 3602201900752 додаються).

Згідно з ст.510 МК України на адресу ОСОБА_1 надіслані рекомендованими листами вимоги про надання документів, що підтверджується повідомленнями Дніпровської митниці Держмитслужби від 02.04.2021 N° 7.5- 20-07/404 та від 11.06.2021 N° 7.23-1/20/10/660, (копії листів, фіскальних чеків додаються).

Таким чином, Дніпровською митницею Держмитслужби вживались заходи щодо встановлення особи ОСОБА_1 та адреси його проживання, про що свідчить копія листа ГУ ДПС у Полтавській області від 16.04.2021 № 5786/5/16-31-12-01-18, де зазначена адреса позивача: АДРЕСА_1 , на яку і були надіслані необхідні документи (протокол про порушення митних правил від 02.04.2021, повідомлення про призначення розгляду справи та повістки від 02.04.2021 № 7.5-20-07/404, від 11.06.2021 № 7.23-1/20/10/660, оскаржувана постанова).

Отже, з боку митниці було вжито всіх належних заходів щодо забезпечення права на захист позивача та прийняття участі в розгляді справи про порушення митних правил № 0170/11000/21.

Посилаючись на п.70.7. ст.70 Податкового кодексу України вказує на обов`язок позивача подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, в тому числі і зміну місця реєстрації, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких обставин.

Отже, позивач не отримав поштових відправлень внаслідок невиконання ним обов`язку, встановленого п.70.7. ст.70 Податкового кодексу України.

Крім того вказав, що до 23.06.2021 матеріали справи № 0170/11000/21 необхідні для її вирішення не надавались посадовій особі митного органу для проведення розгляду, а тому порушення п`ятнадцятиденнного строку розгляду справи, передбаченого ст. 525 МК України, не відбулось.

Апелянт також наполягав на безпідставності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин вимог щодо дотримання двохмісячного строку для накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки згідно ст. 387 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК України, а тому застосуванню підлягає ч. 1 ст. 467 МК України, за змістом якої адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. З огляду на викладене, вважає, що митницею дотримано строк, передбачений ч.1 ст. 467 МК України.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що на адресу Полтавської митниці позовна заява з додатками не надходили, отже у відповідача була відсутня можливість визначити наявність або відсутність неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката згідно з ч. 5 ст.134 КАС України. Посилаючись на правову позицію Верховного суду України, викладену постанові від 13.12.2016 по справі №306/17/16-а стверджує, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення в силу ст.ст. 287, 288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору. Отже, сума судового збору підлягає поверненню позивачу, як помилково сплачена.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 замінено відповідача по справі - Дніпровську митницю Держмитслужби на відповідача - Полтавську митницю.

Відповідно до ч. 3 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення № 0170/11000/21 від 23.06.2021 року, винесеною в.о. заступника начальника - начальником управління протидії митним правопорушенням та контрабанди Дніпровської митниці Держмитслужби Кононовим Д.В., ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що використовував транспортний засіб з іноземною реєстрацією «Seat Alhamibra» р/н НОМЕР_1 кузов НОМЕР_2 , ввезений в митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення» до одного року, стосовно якої були надані пільги по сплаті митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 310922,10 грн.

Із постанови вбачається, що вона винесена на підставі протоколу про справі про адміністративне правопорушення від 02.04.2021 року.

Протокол по справі про адміністративне правопорушення та повідомлення про час і місце розгляду справи були направлені поштою на адресу, де позивач не зареєстрований та не проживає.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про її оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в.о. начальника Дніпровської митниці Держмитслужби при розгляді справи про порушення ОСОБА_1 митних правил за ст.485 МК України та прийнятті спірної постанови було допущено порушення вимог ст.ст.508-528 зазначеного кодексу як щодо перевірки встановлених та наведених вище обставин, так і щодо процедури одержання особистих пояснень від позивача саме при розгляді справи, забезпечення його права на використання правової допомоги, вирішення справи на умовах компромісу, строків притягнення до адміністративної відповідальності та застосування наслідків їх закінчення.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання відповідачем строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які передбачені ч.1 ст.38 КУпАП та ст.525 МК України (з часу виявлення правопорушення до часу накладення на позивача адміністративного стягнення минуло більше двох місяців), що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

З посиланням на відсутність доказів на підтвердження скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, суд зазначив про наявність підстав, встановлених ст.531 МК України для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України.

Положеннями статті 71 МК України надено декларанту право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Порядок тимчасового ввезення в Україну громадянами транспортних засобів особистого користування врегульовано МК України, а саме статтями 103-112, 380 Кодексу, та Конвенцією про тимчасове ввезення, прийнятою 26 червня 1990 року у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 24 березня 2004 року № 1661-IV "Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення", зокрема положеннями Додатку С до Стамбульської конвенції.

Згідно з частиною 1 статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною 6 статті 104 МК України визначено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; 3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; 4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

За положеннями пункту b) статті 5 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім`я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

Згідно з пунктом b) статті 7 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення незважаючи на положення статті 5 цього Додатка транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення/ Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Пунктом 8 частини 10 статті 374 МК України визначено, що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, а також пальне, що міститься у звичайних баках таких транспортних засобів, встановлених заводом виробником, при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування митними платежами.

Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України врегульовані статтею 380 МК України.

Так, відповідно до частин 1, 2 вказаної норми тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до інформації з бази даних АСМО "Інспектор", 28.11.2018 транспортний засіб іноземної реєстрації "SEAT ALHAMBRA", p/H НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3 , ввезений громадянином ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_4 через пункт пропуску UA807120 пп "Гоптівка-Нехотєєвка" з метою особистого користування в митному режимі "тимчасове ввезення до 1 року".

У розумінні підпункту «в» пункту 33 частини 1 ст. 4 МК України громадянин ОСОБА_3 є нерезидентом, водночас ОСОБА_1 відповідно до підпункту «в» пункту 50 частини першої зазначеної норми - резидентом.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (частина 4 статті 380 МК України).

Аналіз вищенаведеної статті свідчить про те, що транспортні засоби (зокрема, автомобілі) ввезені на митну територію України в митному режимі тимчасового ввезення можуть використовуватися на цій території виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб та повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням встановленого строку.

Умови передачі права на тимчасове ввезення встановлені частиною першою статті 109 МК України, відповідно до якої за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: 1) відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та 2) приймає на себе зобов`язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Вичерпний перелік підстав, за яких митні платежі не сплачуються, визначений статтею 292 МК України, згідно з якою митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Таким чином, у випадку передачі права на тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування від громадянина-нерезидента до громадянина-резидента, якщо останнім не було дотримано вимог статті 109 МК України, він повинен сплатити всі митні платежі, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Нормами частини 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 485 МК України використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає декілька варіантів об`єктивної сторони передбаченого нею правопорушення, зокрема: - заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; - заявлення неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості; - надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості; - несплата митних платежів у строк, встановлений законом; - інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів; - використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Аналіз диспозиції цієї статті свідчить про те, що наведені варіанти дій, які являють собою об`єктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв`язку з необережністю (недбалістю).

Особа, відповідальна за передбачені цією статтею дії, може прямо і не бажати настання відповідної мети, однак повинна усвідомлювати можливість настання наслідків своїх дій у вигляді неналежної сплати митних платежів.

Вищенаведений висновок суду апеляційної інстанції в частині аналізу диспозиції ст.485 МК України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2018 року по справі № 760/20661/15-а.

Колегія суддів зазначає, що використання транспортного засобу особистого користування, ввезеного в митному режимі тимчасового ввезення, іншою особою (без відповідного митного оформлення), крім особи, якою такий транспортний засіб ввезено, відповідно до ст.485 МК України є використанням товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому суб`єктом, який притягується до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, може бути не лише власник транспортного засобу, а й особа яка використовує цей транспортний засіб, що спростовує доводи апелянта про те, що він не є суб`єктом вказаного правопорушення.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 633/179/16-а.

Колегією суддів встановлено, що 28.11.2018 транспортний засіб іноземної реєстрації "SEAT ALHAMBRA", p/H НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3 , ввезений громадянином ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_4 через пункт пропуску UA807120 пп "Гоптівка-Нехотєєвка" з метою особистого користування в митному режимі "тимчасове ввезення до 1 року", тобто, з наданням пільги під час ввезення його на митну територію України. З наявних в базах даних митниці відсутня інформація щодо сплати митних платежів.

24.03.2021 на адресу відповідача надійшов лист з додатками від Управління Служби Безпеки України в Полтавській області від 24.03.2021 № 14/2195, яким надано інформацію стосовно осіб, які ввезли на митну територію України в митному режимі транзит транспортні засоби, та не виїхали за межі митної території України.

Відповідно до копії листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області від 09.03.2021 № 3989 "Про надання відповіді на запит" у відповідь на запит № 14/1228 від 12.02.2021 повідомлено: "в межах компетенції та відповідно до наявної інформації в пошукових базах даних, надано інформацію щодо факту притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, під час керування транспортними засобами іноземної реєстрації, громадян згідно наданого списку (додаток 1)".

З дослідженого колегією суддів копії вказаного листа та Додатку 1 до нього (а.с. 55, 56) встановлено, що Управлінням патрульної поліції в Полтавській області 22.01.2021 зафіксовано, що під час керування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортним засобом "SEAT ALHAMBRA", p/н НОМЕР_1 у м. Полтава, Полтавський район, вул. Зіньківська, на іноземній реєстрації, вказаною особою допущено порушення вимог статті 125 КУпАП.

Зі змісту службової записки від 09.03.2021 № 188/7.5-28-17 вбачається, що заступником начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Полтава" Андрієм Коломойцем надано розрахунок митних платежів по автомобілю "SEAT ALHAMBRA" 2002 р.в. НОМЕР_2 з митною вартістю 2174 євро, відповідно до якого загальна сума платежів становить 103640,70 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 491 МК України підставою для порушення справи про порушення митних правил є, серед іншого, офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю.

Таким чином, відповідач, отримавши листа Управління патрульної поліції у Полтавській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності під час керування ним транспортним засобом іноземної реєстрації, та склавши 02.04.2021 протокол про порушення митних правил № 0170/11000/21, відповідно до якого відповідачем встановлено наявність у діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України (факт використання тимчасово ввезеного транспортного засобу іноземної реєстрації позивачем, а не особою-нерезидентом, яка безпосередньо здійснила його ввезення, з використанням наданих їй пільг), діяв відповідно до ст. 491 МК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року по справі № 633/179/16-а.

На підставі вищевказаного протоколу, з огляду на встановлення факту використання позивачем тимчасово ввезеного транспортного засобу "SEAT ALHAMBRA", p/H НОМЕР_1 іноземної реєстрації, як резидентом, а не особою-нерезидентом, яка безпосередньо здійснила його ввезення, відносно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з яким було надано такі пільги, тобто направлені на ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, відповідачем правомірно прийнято постанову у справі про порушення митних правил від 23.06.2021 № 0170/11000/21, якою було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів.

Щодо неналежного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи та не вручення протоколу про порушення митних правил № 0170/11000/21 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами частин 5-7 статті 494 МК України у разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз`яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Приписами частин 9, 10 статті 494 МК України встановлено, що якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про порушення митних правил №0170/11000/21 від 02.04.2021 надсилався позивачу за адресою : с. Тукали, Полтавська область, поштовий індекс 38231, що підтверджується копією чеку АТ "УКРПОШТА" від 02.04.2021, номер відправлення 3602201777985, відповідно до якого ОСОБА_2 направлено рекомендований лист (а.с. 44 - зворот).

Разом з цим, як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 04.03.2021 змінив адресу реєстрації: АДРЕСА_1 на нову адресу реєстрації : АДРЕСА_2 , про що свідчить відмітка у його паспорті, копія якого додана до позовної заяви (а.с. 9 - зворот). Однак, про зміну адреси своєї реєстрації позивач не повідомив відповідну установу.

Враховуючи, що за приписами статті 494 МК України належним врученням особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, є надіслання протоколу про порушення митних правил на наявну в митному органі адресу, направлення відповідачем ОСОБА_2 на адресу реєстрації останнього, яка була наявна в розпорядженні митного органу (вул. Миру, с. Тукали, Семенівський район, Полтавська область), є правомірним.

Крім того, колегія суддів зауважує, що інформацію про факт неправомірного використання позивачем транспортного засобу "SEAT ALHAMBRA", p/H НОМЕР_1 та щодо адреси позивача доведено до відома відповідача листами Управління Служби Безпеки України в Полтавській області та Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, станом на 22.01.2021 (дата вчинення правопорушення передбаченого ст. 125 КУпАП), тобто до зміни адреси реєстрації (04.03.2021).

Також, в матеріалах справи міститься відповідь ГУ ДПС у Полтавській області від 16.04.2021 № 786/5/16-31-12-01-18 на запит Дніпровської митниці Держмитслужби від 08.04.2021 № 7.5-08-02-2/20/8.16/3773, зі змісту якої вбачається, що станом на 15.04.2021 відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України стосовно реєстраційного номера облікової картки-платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - НОМЕР_5 , у графі "інформація стосовно правопорушника-адреса проживання" зазначена наступна адреса: АДРЕСА_1 , на яку і надсилались необхідні документи.

За правилами статті 498 МК України прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов`язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Така особа зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами.

Згідно зі статтею 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Отже, справа про порушення митних правил підлягає розгляду в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте, у випадку своєчасного її сповіщення про місце і час розгляду справи може бути розглянута за її відсутності, за умови ненадання клопотання про перенесення такого розгляду, а тому неприбуття особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та/або її представника на розгляд справи про порушення митних правил, не є безумовною підставою для відкладення розгляду такої справи.

При цьому, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи, положення МК України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень. Одним із таких застережень є обов`язок особи добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами, тобто утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, у тому числі з метою спливу строків накладення адміністративного стягнення.

При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі неможливості особисто бути присутньою при розгляді справи про порушення митних правил не позбавлена можливості брати в ній участь через свого представника (особи, які можуть бути представниками, визначені в статті 499 МК України).

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачу надсилались повістка про необхідність прибути до Дніпровської митниці Держмитслужби для опитування на 28.04.2021 на 09 год. 45 хв. та повідомлення про призначення розгляду справи на 23.06.2021 о 09 год. 30 хв. з вимогою про надання документів у порядку ст. 510 МК України вих.№ 7.5-20-07/404 від 02.04.2021, що підтверджується копією чеку АТ "УКРПОШТА" від 02.04.2021, номер відправлення 3602201777985, відповідно до якого ОСОБА_2 направлено рекомендований лист за адресою: с. Тукали, Полтавська область, поштовий індекс 38231 (а.с. 49- зворот).

Дотримуючись вимог статтею 526 МК України, відповідачем повторно направлено позивачу повістку про необхідність прибути до Дніпровської митниці Держмитслужби для опитування на 22.06.2021 на 10 год. 00 хв., повідомлення про перенесення розгляду справи на 23.06.2021 об 11 год. 05 хв. та вимогу про надання документів вих. № 7.5-20-07/660 від 11.06.2021, що підтверджується копією чеку АТ "УКРПОШТА" від 14.06.2021, номер відправлення 36022019100752, відповідно до якого ОСОБА_2 направлено рекомендований лист за адресою : с. Тукали, Полтавська область, поштовий індекс 38231 ( а.с. 51 - зворот).

Враховуючи своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи за адресою, наявною у розпорядженні митного органу, доводи позивача про порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, з якими помилково погодився суд першої інстанції, є хибними.

Окрім того, факт вчинення правопорушення, його склад (об`єктивна та суб`єктивна сторона), не оспорюється ОСОБА_1 , оскільки позовна заява не містить жодного аргументу, спрямованого на спростування факту вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, посилаючись лише на процедурні порушення, які на його думку допущено відповідачем в частині незабезпечення належного сповіщення щодо розгляду адміністративної справи.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем строків притягнення його до відповідальності за порушення митних правил, колегія суддів зазначає наступне.

На виконання вимог статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Згідно зі статтею 522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п`ятою статті 470, частинами першою і другою статті 471, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п`ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

Як встановлено із матеріалів справи, лист-повідомлення до відповідача від Управління Служби Безпеки України в Полтавській області від 24.03.2021 № 14/2195 з додатком копією листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області від 09.03.2021 № 3989 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення надійшов 24.03.2021, а оскаржувана постанова була винесена 23.06.2021, тобто з дотриманням граничного шестимісячного строку встановленого законодавством на притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

Також, колегія суддів вважає безпідставним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин вимог статті 38 КУпАП, якою передбачений двохмісячний строк для накладення адміністративного стягнення, оскільки в силу приписів статті 487 МК України положення статті 467 МК України є спеціальними та підлягають застосуванню при вирішенні питання щодо дотримання строків накладення адміністративного стягнення у даній справі.

Отже, за наслідками розгляду справи колегія суддів дійшла висновку, що обставини допущення позивачем порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, знайшли своє підтвердження та не спростовані під час апеляційного перегляду справи. При цьому, розгляд справи про порушення митних правил, який відбувся за відсутності позивача, належним чином повідомленого про місце і час її розгляду, не свідчить про порушення порядку притягнення до адміністративної відповідальності та незаконність накладення стягнення за вчинене порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а висновки суду першої інстанції про обмеження відповідачем прав позивача, зокрема, права на захист, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил № 0170/11000/21 від 23.06.2021 винесена відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, які мали значення для її прийняття, на підставі та у спосіб, що передбачені МК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

Беручи до уваги вищенаведене, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02.02.2022 по справі № 545/4252/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на результати розгляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про розподіл судових витрат.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Полтавської митниці - задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02.02.2022 по справі № 545/4252/21 - скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавської митниці про скасування постанови - відмовити..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова