РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/872/22

Провадження №2-а/568/13/22

22 вересня 2022 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Дмитришин О.С.

за участі представника позивача адвоката Бернацького П.В.

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо судуз позовомдо Головногоуправління національноїполіції вРівненській областіпро визнанняпротиправною таскасування постановив справіпро адміністративнеправопорушення,в якомупросить скасуватипостанову пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїБАВ №358560 від31.07.2022про накладенняадміністративного стягненняза ч.1ст.126,ч.4ст.126,ч.5ст.121та ч.2ст.122КУпАП тасправу проадміністративне правопорушеннязакрити.

Позов мотивовано тим, що згідно постанови, що оскаржується скоєне правопорушення полягає в тому, що 31.07.2022 року о 15 год. 13 хв. в м.Радивилів вул.О. Невського Рівненської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Chery Amulet н.з. НОМЕР_1 , при зміні напряму руху не подав сигнал світлового покажчика повороту відповідного напрямку, не був пристебнутий ременем безпеки та при перевірці документів, не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та керував транспортним засобом, будучи позбавленим прав керування, чим порушив п.п.2.3 в,9.2 б, 2.1 ґ ПДР, та ст..13 Закону України «Про дорожній рух», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1ст.126, ч.4 ст.126, ч.5 ст.121 та ч.2 ст.122 КУпАП.

Вважає, що зазначена постанова не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, грунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення. Вказує, що будь-яких вимог правил дорожнього руху не порушував, перед перестроюванням та поворотом, вмикав покажчик повтору, також помилково працівником поліції вказано, що він порушив п.2.1 г ПДР, оскільки він не керував маршрутним, великоваговим або великогабаритним транспортним засобом або транспортним засобом, що здійснює дорожнє перевезення. Також не відповідає дійсності порушенням ним вимог п.2.3Б ПДР, оскільки під час керування автомобілем, він користувався ременем безпеки. Доказів, вчинення адміністративних правопорушень, інспектором йому не було надано. Також помилковим є твердження інспектора про притягнення його до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, оскільки постанова Радивилівського районного суду від 18 квітня 2022 року в справі за №568/1992/21 про позбавлення право керування транспортирним засобом строком на 1 рік, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 15 липня 2022 року, не була виконана працівниками національної поліції. Його пояснення інспектором безпідставно не взяті до виконання. Також інспектором безпідставно накладення на нього стягнення в розмірі 20400 гривень, оскільки санкція ч.4 ст.126 КУпАП передбачає накладення стягнення на винну особу в розмірі 120 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та не визначає розмір штрафу в твердій грошовій сумі.

Ухвалою суду від 11 серпня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення прийнята до розгляду, відкрито провадження. Розгляд справи вирішено провести за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву, який повинен відповідати вимогамст.162КАС України у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали.

Копія ухвали суду отримана відповідачем 12.09.2022, що підтверджено відповідним поштовим повідомленням у матеріалах справи.

Проте, відповідач не скористався своїм правом, врегульованим ч.4 ст. 159, ч.5 ст. 162 КАС України, відзиву на позов не подав, поважних причин його неподання не повідомив. Тому, на підставі ч.6 ст.162КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За клопотанням позивача судом було витребувано з відділення поліції №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія БАВ №358560 від 31.07.2022 року та диск із записами в нагрудної камери №784/4. Також витребувано з архіву Радивилівського районного суду матеріали справи №568/1992/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст.283 і 284КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17зробив висновок про те, що сама постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), щоКонституція Українивизначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, щоадміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

З урахуванням цього,при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак,саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, але він не надав жодних доказів законності й обґрунтованості постанови.

На підтвердження вчинення правопорушень, відповідач на вимогу суду, надав відеозаписи з бодікамери поліцейського, який здійснював розгляд справи. Відомості про технічний запис, яким було здійснено відео, міститься в оскаржуваній постанові.

При перегляді відеозапису, наданого відповідачем, не вбачається доведеним факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме не виконання вимог ПДР щодо користування ременем безпеки, увімкнення сигналу світлового покажчика повороту відповідного напрямку руху перед зміною напрямку руху та повороту. Також відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом за відсутності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сам розгляд справи про адміністративне правопорушення був проведений поверхнево, без встановлення обставин справи та перевірки їх доказами. Обвинувачення ґрунтується лише суб`єктивному припущенні працівника поліції про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції України.

Зі змістуст. 62 Конституції Українивбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126, ч.2 ст.122 та ч.5 ст.121 КУпАП в діянні позивача є недоведеними, оскаржувана постанова в цій частині не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, то суд приходить до наступних висновків.

Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час розгляду справи судом досліджені матеріали адміністративної справи №568/1992/21 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ст..124 КУпАП, з яких вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім під час розгляду справи та давав пояснення суду. Постановою суду від 18 квітня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень. передбачених ст..124. ч.1 ст.130 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст..124 КУпАП, про притягнення ОСОБА_1 закрито, в зв`язку із закінченням строків накладення стягнення. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. 09 травня 2022 року постанова направлена до відділу поліції №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області для виконання в частині позбавлення ОСОБА_1 прав керування транспортними засобами.

26 травня 2022 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на постанову суду від 18.04.2022 року. Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 липня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Радивилівського районного суду від 18.04.2022 року відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст..124, ч.1 ст.130 КУпАП залишено без змін. Постанова набрала законної сили 15.07.2022 року. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 та його представник адвокат Вотава І.Л. були присутні при розгляді вказаної справи.

З відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що факт обізнаності позивача про позбавлення права керування транспортним засобом, на яких позивач вказує, що знає про постанову судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2022 року щодо нього та вказує, про її апеляційне оскарження.

Посилання позивача на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.4 ст.126 КУпАП, оскільки постанова, якою він був обмежений у праві керування транспортними засобами на дату винесення оскаржуваної постанови не була виконана, посвідчення водія у нього не вилучалось та такі відомості безпідставно не взяті поліцейським до уваги, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ст.317-1 КУпАП особа, вважається позбавленою права керування транспортними засобами після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченим ст.265-1 КУпАП, особа, позбавлена прав керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у діях позивача ОСОБА_3 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Накладене на позивача адміністративне стягнення відповідає санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4ст. 126 КУпАПскладена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 4ст. 126 КУпАП.

Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд доходить висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №358560 від 31.07.2022 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 20 400 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.4ст.126 КУпАПє законною та не підлягає скасуванню.

Оскільки, постановою серії БАВ №358560 від 31.07.2022 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.126, ч.2 ст.122 та ч.5 ст.121 та ч.4 ст.126 КУпАП та, відповідно до ст.36 КУпАП накладено стягнення в межах санкції ч.4 ст.126 КУпАП (більш серйозного правопорушення з числа вчинених), тому постанову в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення слід залишити без змін.

Згідно з ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на положенняст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є часткове скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, суд не вбачає підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, тому відсутні підстави для стягнення відповідача понесених позивачем судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,9,77,241-246,286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №358560 від 31 липня 2022 року про притягнення доадміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126, ч.2 ст.122, ч.5 ст.121 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення в цій частині закрити..

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №358560 від 31 липня 2022 року про притягнення доадміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП залишити без змін.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Рівненській області, ЄДРПОУ 40108761, місце знаходження м.Рівне, вул..Хвильового, 2

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2022 року.

Суддя В.О.Троцюк