УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №293/2323/21 Головуючий у 1-й інст. Збаражського О.М.

Категорія 33 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Франчука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 293/2323/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства зобмеженою відповідальністю"АКПлюс"про визнаннядоговору нікчемнимта стягненнякоштів, за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Плюс" на рішення Черняхівського районногосуду Житомирськоїобласті від12січня 2022року, ухвалене під головуванням судді Збаражського О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 26 листопада 2019 року між нею та ТОВ «АК Плюс» укладений договір фінансового лізингу №АРZR000000000081661, за яким відповідач як лізингодавець передав за плату їй у лізинг транспортний засіб автомобіль марки Ford Focus 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 167000,00 грн, строком на 60 місяців. Розмір щомісячних платежів за спірним договором лізингу передбачений у додатку № 2 до договору, який є невід`ємною його частиною.

Позивачка посилається на те, що вказаний договір не відповідає вимогам статті 799 ЦК України, оскільки не був нотаріально посвідчений, а також не опублікований на офіційному «веб-сайті Компанії www.AK24.com.ua», а тому відповідно до положень статті 220 ЦК України є нікчемним.

ОСОБА_1 зазначає, що в подальшому, з незалежних від неї обставин, автомобіль, який є предметом лізингу, знищено ( внаслідок підпалу). В зв`язку з виникненням страхового випадку ПрАТ «Страхова група «ТАС» перераховано відповідачу страхове відшкодування у розмірі 125646,47 грн. Після цього вона звернулась до ТОВ «АКПлюс» ззаявою в якій просила перерахувати страхове відшкодування в рахунок погашення платежів за договором фінансового лізингу.

Листом №10.09.2020-1від 10вересня 2020року відповідачембуло повідомлено,що страховевідшкодування,яке виплатила ПрАТ«Страхова група«ТАС» на розрахунковийрахунок ТОВ«АК Плюс» , переведено відповідно до поданої заяви. Так, згідно з платіжним дорученням № 5334 від 24.07.2020 року кошти у сумі 101145,41 грн. перераховано в рахунок погашення заборгованості за договором № APZR000000000081661, згідно з платіжним доручення № 5333 від 24.07.2020 року кошти у сумі 22616,36 грн., перераховано до державного бюджету; згідно платіжного доручення № 5332 від 24.07.2020 року кошти у сумі 1884,70 грн. перераховано до державного бюджету.

Позивачка звертає увагу на те, що даний розподіл коштів відповідачем здійснено самостійно, всупереч її волевиявленню та положенню пп.165.1.27 ст. 165 Податкового кодексу України, відповідно до якого всі грошові кошти отримані від страхового відшкодування повинні бути перераховані у рахунок погашення заборгованості за договором лізингу, без відрахування податків та зборів.

ОСОБА_1 вказує, що після фактичного знищення автомобіля Ford Focus 2008 року випуску, вона продовжувала здійснювати лізингові платежі. Згідно з випискою рахунку AT «Акцент-Банк» № НОМЕР_2 (період вибірки з 01.01.2019 по 13.09.2021), нею сплачені кошти відповідно до договору № APZR000000000081661 від 26.11.2019 у сумі 217966,73 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позивачка просила визнати публічний договір фінансового лізингу № АРZR000000000081661 від 26 листопада 2019 року нікчемним. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Плюс" наїї користьгрошові коштиу розмірі75467,79грн.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2022 року позов задоволено.

Визнано публічний договір №APZR000000000081661 фінансового лізингу від 26.11.2019 нікчемним.

Стягнуто зТовариства зобмеженою відповідальністю«АК Плюс»на користь ОСОБА_1 суми платежів,сплачених навиконання нікчемногоправочину,в розмірі75467грн.79коп.та витрати занадання професійноїправової допомогиу розмірі3000гривень.

Стягнутоз Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Плюс" посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, - про відмову у задоволені позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає,що посиланняпозивачки проте,що неюсплачено 24501грн.06коп.на виконаннянікчемного договоруфінансового лізингу,не відповідаєдійсності.Товариство зобмеженоювідповідальністю «АК Плюс» не отримувало вказану суму коштів. Також відповідач зазначає, що грошові кошти у розмірі 24501 грн. 06 коп. до їх перерахування в оплату податків були власністю відповідача та ніколи ОСОБА_1 не належали.

Крім того вважає, що перерахування податків здійснено на виконання та у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Відповідач звертає увагу на те, що згідно з пп. «в» п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, отримана платником податку з доходів фізичних осіб за договором страхування від страховика-резидента або страховика нерезидента сума страхової виплати, страхового відшкодування в межах розміру шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару) не включається до загального доходу місячного (річного) оподаткованого доходу такого платника податку.

Разом з тим, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не отримувала страхового відшкодування від ПрАТ «Страхова група «ТАС» згідно договору страхового наземного транспортного засобу № FA 00076503. Вигодонабувачем за вказаним договором страхування, відповідно до полісу є власник автомобіля ТОВ «АК Плюс»,яке здійснило погашення заборгованості позивача за договором фінансового лізингу №АРZR000000000081661 у розмірі 101145 грн.

ТОВ «АК Плюс», стверджує, що така виплата є погашенням замість позивача його зобов`язань із сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу, а не страховим відшкодуванням. Відповідач не є страховиком, не має права здійснювати та не здійснювало страхового відшкодування позивачу. А тому на думку ТОВ «АК Плюс», така виплата не може бути проведена у відповідності до пп. 165.1.27, п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

Також зазначає, що згідно з пп. 168.1.1., п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку 18 %, визначену ст. 167 цього кодексу.

Крім того, відповідач посилається на те, що судом 1-ї інстанції не взято до уваги той факт, що 13 червня 2021 року внесено зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, доповнено Кодекс статтею 809-1, відповідно до якої лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесені до нікчемного, поверненню не підлягають. З огляду на вищевказане вимога про стягнення коштів є необґрунтованою.

Вважає помилковим твердження суду першої інстанції, про те, що автомобіль, який є предметом договору фінансового лізингу, фізично знищено з незалежних від позивача причин. Жодних доказів підпалу або інших доказів знищення автомобіля ОСОБА_1 не надала.

Також вказує, що суд 1-ї інстанції безпідставно взяв до уваги виписку- рахунок AT «Акцент-Банк» № НОМЕР_2 (період вибірки з 01.01.2019 по 13.09.2021).

Зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи та із сумою позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому не повинні відшкодовуватись.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 не визнала доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АК Плюс» укладений договір про надання фінансового лізингу №АРZR000000000081661, шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу (а.с.10).

26листопада 2019року згідноз додатком№ 1до договорупро наданняфінансового лізингу№ АРZR000000000081661 (специфікація та акт приймання-передачі) ОСОБА_1 передано у лізинг, строком на 60 місяців, автомобіль марки Ford Focus, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 167000,00 грн.

26 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ « Страхова група « ТАС» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту.

Як встановлено судом, автомобіль Ford Focus, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , фізичнознищений внаслідокпідпалу.

16 липня 2020 року ПАТ «Страхова група «ТАС» перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ "АК Плюс" страхове відшкодування у сумі 125646,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №111651 від 16.07.2020 (а.с. 17).

23 липня 2020 року ОСОБА_1 направила ТОВ «АК Плюс» заяву, в якій просила грошові кошти, сплачені в якості страхового відшкодування у розмірі 125646,47 грн. зарахувати в рахунок погашення платежів за договором лізингу (а.с.18).

Згідно з платіжним дорученням № 5334 від 24.07.2020 року ТОВ «АК Плюс» перераховано 101145,41 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором фінансового лізингу № APZR000000000081661.

ТОВ «АК Плюс» перераховано 22616,36 грн. до Державного бюджету (ПДФО з доходу платника податку іншого ніж заробітна плата), підтвердженням чого є платіжне доручення №5333 від 24.07.2020 року.

Відповідно до платіжного доручення №5332 від 24.07.2020 року ТОВ «АК Плюс» перераховано кошти в сумі 1884,70 грн. до Державного бюджету (військовий збір з платника податку іншого ніж заробітна плата) (а.с.19, 20, 21, 22).

Згідно з виписки з рахунку АТ «Акцент-Банк», за період з 27.11.2019 року по 21.10.2020 року загальний розмір коштів, сплачених відповідачеві за вказаним договором з урахуванням страхового відшкодування становить 217966,73 грн. (а.с.16).

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 806 ЦК Українипередбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору, відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК Українив разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що договір фінансового лізингу №АРZR000000000081661, укладений між сторонами 26 листопада 2019 року, є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально, а тому є підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України.

У разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Оскільки транспортний засіб, який був переданий позивачці на підставі вказаного договору лізингу, був знищений з незалежних від неї причин (внаслідок підпалу), суд першої інстанції вірно виходив з того, що у даному випадку необхідно відрахувати вартість цього автомобіля від загального розміру сплачених коштів за цим договором й різницю стягнути на користь позивачки.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 24501 грн. 06 коп., які були сплачені відповідачем із суми страхового відшкодування до Державного бюджету в якості податку та військового збору.

Так, відповідно до положень підпункту 165.1.27 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента або страховика -нерезидетна, іншого ніж довгострокове страхування життя ( у тому числі страхування довічних пенсій) та сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі виконання таких умов: під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів ( страхових внесків, страхових премій).

Враховуючи наведене, суд зазначив, що відповідач без достатніх правових підстав здійснив відрахування податку на військового збору із суми страхового відшкодування.

Однак, вказані кошти не були сплачені позивачкою за вказаним договором лізингу, й не підлягають поверненню їй у порядку реституції.

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 50966 грн. 73 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не застосував до спірних правовідносин положення статті 809-1 ЦК України є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, Законом України №1201 від 4 лютого 2021 року, який набрав чинності з 13 червня 2021 року, Главу 58 ЦК України доповнено статтею 809-1.

Частиною 1 вказаної норми передбачено, що у разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1201 від 4 лютого 2021 року цей Закону застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом.

Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Спірні правовідносини у даній справі виникли 26 листопада 2019 року, відтак положення статті 809-1 ЦК України не застосовуються при вирішенні цього спору.

Враховуючи вищезазначене, рішення підлягає зміні шляхом зменшення суми, яка підлягає стягненню на користь позивачки, із 75467 грн. 79 коп. до 50966 грн. 73 коп.

В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Плюс" задовольнити частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2022 року в частині задоволення позову про застосування наслідків визнання публічного договору фінансового лізингу № АРZR0000000000816661 від 26.11.2019 року нікчемним, змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Плюс" на користь ОСОБА_1 , з 75467 грн. 79 коп. до 50966 грн. 73 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: