Справа № 461/8919/21 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/505/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Зубачик Н.Б. від 10 січня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Генеральним кредитним договором №ГКД.649356.1 від 03.01.2019 року в розмірі 98750 (дев`яносто вісім тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 42 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 1565 (одна тисяча п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 74 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Вважає рішеннянезаконним,необґрунтованим тавинесеним ізпорушенням матеріальногота процесуальногозаконодавства,судом неповноз`ясовані обставини,що маютьзначення длясправи.Зазначає,що сплаченінею грошовікошти розподілялисябанком насвій розсуд,без жоднихдля цьогопідстав.Банк зараховувавсплачені неюкошти влютому-квітні2019року нев рахунокповернення отриманогонею кредитуза договором№G01.10701.004756817від 03.01.2019року,а поверненнякредиту поневідомому їйкредитному договору№ G001.10701.004756817 від 05.02.2019року всумах:лютий 962,77грн.,березень 1137,16грн.та квітень 997,55грн. Наголошує,що влютому-травні2019року вонащомісячно поверталакредит навітьу більшомурозмірі ніжце визначенографіком платежів.В подальшомубанк сплаченігрошові коштипочав вжезараховувати напогашення простроченихплатежів,а нена погашенняосновного боргута процентівпо ним.Також,в розрахункузаборгованості,вказано пенюв розмірі536,17грн таінші штрафнісанкції всумі 500,00,однак такенарахування єнеправомірним,враховуючи правовівисновки викладенів Постанові ВС від 23 жовтня 2019 року № 344/15374/15-ц, щодо можливості подвійної відповідальності за одне і те саме порушення. Окрім цього «Інші штрафні санкції» в сумі 500 гри взагалі нічим не обґрунтовані та не передбачені умовами договору. Вважає умови договору про встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості нікчемними, виходячи з висновків викладених в Постанові ВС від 21 жовтня 2020 року. Суд не взяв до уваги її доводи щодо безпідставного зарахування позивачем коштів, які вносилися на погашення заборгованості в рахунок сплати за обслуговування кредиту і як вбачається з розрахунку було зараховано 35344,49 грн. Відповідно неіснувало просроченої заборгованості і банк безпідставно нараховував прострочені проценти. Окрім цього, вказує, що 04.11.2020 року позивач пред`являв до неї вимогу про дострокове повернення боргу, проте після пред`явлення вимоги позивач неправомірно продовжував нараховувати проценти за кредитом, що суперечить висновкам Верховного Суду.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заяви про уточнення позовних вимог, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, постанову Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19, та задовольняючичастково позовнівимоги,виходив зтого, що 03.01.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено генеральний кредитний договір №ГКД.649356.1, відповідно до якого сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, в порядку, розмірі та строки, передбачені договором та діючими тарифами банку. 03.01.2019 року в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G01.10701.004756817 в розмірі 99821 грн.Згідно п. 1.2. генерального договору строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з моменту відкриття, строк дії окремого траншу становить 60 місяців. Пунктом 1.3. договору передбачено, що видача транші за цим договором здійснюється на підставі наданого позичальником погодження на отримання траншу у спосіб та в рамках цього договору. У день надання траншу банк передає особисто позичальнику або надсилає поштою рекомендованим листом, а позичальник надає згоду на отримання у такий спосіб, графіка щомісячних платежів за черговим траншем та не пізніше наступного банківського дня за днем надання траншу, здійснює грошовий переказ за траншем з позичкового рахунку на банківський поточний рахунок позичальника. Пунктом 1.4. встановлено, що за користування кредитом (траншами) позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу банку. Маржа банку становить 15%. Змінна частина процентної ставки дорівнює потрійному значенню UIRD (Український індекс рітейлових депозитів) (далі - Індекс) за останній день попереднього місяця. Індекс використовується як база для визначення процентної ставки. Індекс переглядається та може змінюватись банком щомісячно. Статистичні дані Національного банку України, які містять Індекс, розміщуються на офіційному сайті Національного Банку України за адресою: http://www.bank.gov.ua.Окрім того,генеральним договоромпередбачено,що позичальниксплачує платуза обслуговуваннякредитної заборгованостіщомісячно втерміни визначенізгідно зактуальним графікомщомісячних платежівв розмірі2,5%річних відпочаткової сумикожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі (п. 1.4.2. договору). Порядок надання пропозиції про отримання траншу відповідачем, його умови (сума, строк тощо), а також погодження (волевиявлення) на отримання чергового траншу за генеральним договором передбачені пунктами 1.7, 1.8. цього договору, абонентський номер вказано відповідачем в генеральному договорі в розділі 3 «Реквізити та підписи сторін», а саме: НОМЕР_1 , за допомогою якого може здійснюватися сторонами виконання п.1.7, 1.8 генерального договору. Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією меморіального ордеру. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором. Як вбачається із наявної у матеріалах справи виписки з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 15.07.2021 року. Кредитні кошти ОСОБА_1 не повернуті, станом на 03.08.2021 року, відповідач, незважаючи на отриману вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, не повернула отриманий транш у встановлений термін та не сплатила нараховані відсотки та комісію, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача станом на 03.08.2021 року становить 98750,42 грн. та складається із наступного: основний борг 61699,66 грн., прострочений борг 17377,06 грн., прострочені проценти 17330,46 грн., строкові проценти 1307,07 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів 536,17 грн. та інші штрафні санкції в розмірі 500 грн. Разом з тим, в розмір заборгованості, заявленої у позові, позивачем було вкладено нараховану плату за обслуговування кредиту в розмірі 4895,53 грн. та прострочену плату за обслуговування кредиту в розмірі 39521,41 грн. Судом також було встановлено, що крім заборгованості за кредитом, відсотками та пенею, до вимог банку було включено також плату за обслуговування кредиту. Проте, враховуючи правові висновки, заборгованість зі сплати платежів за обслуговування кредиту, є необґрунтованою, оскільки банк не мав права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банк вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною. З урахуванням викладеного, суд вважав позов АТ «Ідея Банк» підставним в частині стягнення основного та простроченого боргу, строкових та прострочених відсотків, пені за несвоєчасне погашення платежів та штрафних санкцій, та водночас відмовляє у задоволенні тієї частини вимог, що стосується стягнення нарахованої та простроченої плати за обслуговування кредиту.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, однак зроблені без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи; частина обставин, які суд вважав встановленими не відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому рішення суду підлягає зміні.

АТ «Ідея Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 140767,36 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що 03.01.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний кредитним договір №ГКД.649356.1, згідно якого сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, в порядку, розмірі та строки, передбачені договором та діючими тарифами банку. 03.01.2019 року в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G01.10701.004756817 в розмірі 99821 грн. Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим/меморіальним ордером. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 03.08.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 143167,36 грн. Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 04.11.2020 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено генеральний кредитний договір №ГКД.649356.1, відповідно до якого сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, в порядку, розмірі та строки, передбачені договором та діючими тарифами банку.

03.01.2019 року в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G01.10701.004756817 в розмірі 99821 грн.

Згідно п. 1.2. генерального договору строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати відкриття відновлювальної кредитної лінії, строк дії окремого траншу становить 60 місяців.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що транші за цим договором надаються в спосіб та відповідно до умов цього Договору. У день надання траншу банк передає особисто позичальнику або надсилає поштою рекомендованим листом, а позичальник надає згоду на отримання у такий спосіб, графіка щомісячних платежів за траншем та не пізніше наступного банківського дня здійснює переказ траншу з позичкового рахунку на банківський поточний рахунок позичальника.

Пунктом 1.4. встановлено, що за користування траншем позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу банку. Маржа банку становить 15%. Змінна частина процентної ставки дорівнює потрійному значенню UIRD (Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб) (далі - Індекс) по депозитах в гривні строком 3 місяці за останній день попереднього місяця. Індекс використовується як база для визначення процентної ставки. Індекс переглядається та може змінюватись банком щомісячно. Статистичні дані Національного банку України, які містять Індекс, розміщуються на офіційному сайті Національного Банку України за адресою: http://www.bank.gov.ua.

Крім цього, згідно п. 1.4.2 Генерального кредитного договору, за обслуговування кредитної заборгованості банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі.

Порядок надання пропозиції про отримання траншу відповідачем, його умови (сума, строк тощо), а також погодження (волевиявлення) на отримання чергового траншу за генеральним договором передбачені пунктами 1.7, 1.8. цього договору, абонентський номер вказано відповідачем в генеральному договорі в розділі 3 «Реквізити та підписи сторін», а саме: +380630221118, за допомогою якого може здійснюватися сторонами виконання п.1.7, 1.8 генерального договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копіями меморіальних ордерів №414899 від 03.01.2019 року, №414904 від 03.01.2019 року, №414900 від 03.01.2019 року. Однак, відповідачка не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи виписки з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 15.07.2021 року.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість за договором№G01.10701.004756817, яка згідно детального розрахунку по кредиту наданого позивачем станом на 03.08.2021 року становить 140767,36 грн. та складається із наступного: строковий основний борг 61699,66 грн., прострочений основний борг 17377,06 грн., строкові проценти 1307,07 грн., прострочені проценти 17330,46 грн., строкова плата за обслуговування кредиту 2495,53 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 39521,41 грн., пеня 536,17 грн., штрафи 500 грн.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 11.11.2020 року позивачем на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 4.11.2020 року вих.№12.4.2/G01.10701.004756817, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень.

Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору (Траншу), а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачці було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банк буде змушений здійснити стягнення заборгованості у безспірному порядку, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір Банку.

З вказаної вимоги вбачається, що станом на 4.11.2020 р. заборгованість за Кредитним договором (Траншем), враховуючи пеню становить 110228,37 грн., з яких строковий основний борг 73763,33 грн., прострочений основний борг 5313,39 грн., строкові проценти 41,4 грн., прострочені проценти 8021,38 грн., строкова плата за обслуговування кредиту 2495,53 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 19557,17 грн., пеня 536,17 грн., інші штрафні санкції 500 грн.

Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагувала на вимогу та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконала.

Відтак,18.12.2020року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкоЄ.М.було вчиненовиконавчий напис№31211про стягненняз ОСОБА_1 на користьАТ «ІдеяБанк» невиплаченів строкгрошові коштина підставіГрафіку щомісячнихплатежів заТраншем № G01.10701.004756817 від 03.01.2019 року, що діє в рамках Генерального кредитного договору №ГКД.649356.1 від 31.07.2018 року, укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 03.09.2020 року. Заборгованість стягнута за період 04.10.2020 року по 04.11.2020 року в розмірі: строковий основний борг 73763,33 грн., прострочений основний борг 5313,39 грн., строкові проценти 41,40 грн., прострочені проценти 8021,38 грн., строкова плата за обслуговування кредиту 2495,53 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 19557,17 грн., пеня 536,17 грн., інші штрафні санкції 500 грн., плата за вчинення виконавчого напису 1900 грн. Разом 112128,37 грн.

Однак, рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 22.06.2021 року у справі №745/249/21 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18.12.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгенієм Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 31211, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 112128,37 грн.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливувизначеного договоромстроку кредитуваннячи уразі пред`явленнядо позичальникавимоги згідноз частиноюдругою статті1050ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, вбачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи уразі пред`явленнядо позичальникавимоги згідноз частиноюдругою статті1050ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору (Траншу), а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором

Таким чином, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту, пеню та штраф припинилося через 30 днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, а саме 11 грудня 2020 року, а тому починаючи із зазначеної дати позивач не мав права нараховувати проценти та інші платежі за користування кредитом.

Однак, з розрахунку заборгованості вбачається, що після 11 грудня 2020 року позивачем нараховувалася проценти та інші платежі за користування кредитом.

Так,із розрахункузаборгованості (а.с.73-74)вбачається,що через30днів з дня направлення кредитором вимоги, залишок заборгованості становив 72326,36 грн., відсотки 1117,50 грн., прострочені проценти 8873,96 грн., сума простроченої плати за обслуговування 22052,70 грн., сума простроченої заборгованості 6750,36 грн., штраф 500грн. та пеня 536,17 грн. Разом сума заборгованості становила 112157,05 грн.

Що стосується вимог банку про стягнення плати за обслуговування кредиту, то слід вказати наступне.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої,п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин(укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 рокунабув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів» текстстатті 11викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультрактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредитуумови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положеньЗакону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі,пункту 4 частини першої статті 1 тачастини другої статті 8Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правиларозрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168«Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредитбанк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, заформою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8Правил про споживчий кредит).

Згідно здодатком 1доПравил про споживчий кредитзагальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ «Ідея Банк» № 119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн).

Укредитних відносинах економічною метою кредитодавцяєповернення суми кредиту та одержання процентівза користування кредитом.Кредитодавець зацікавлений у своєчасному виконанніпозичальником обов`язківза кредитним договором, для чого позичальник маєбути поінформований про строкиiсуми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавецьна вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату занадання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частішеодного разу на місяць.Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року),щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно дочастин першої та другої статті 11,частини п`ятої статті 12Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідківвключення до договору споживчого кредитуумови, якою встановлено плату за надання інформації,що за законом повинна надаватися безоплатно, маєзастосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Пунктом 1.4.2 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, згідно якого за обслуговування кредитної заборгованості банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі. Плата за обслуговування кредитної заборгованості оплачується позичальником за отримання наступних послуг, які вчиняються банком на користь позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов`язань за договором: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Надання інших послугза обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану платуумовами договору не передбачено.

Враховуючи те, що відповідачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів 1.4.2, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором,є нікчемним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Відтак, оскільки Банком у Кредитному договорі була встановлена плата за ті послуги, які за вказаним законом повинні надаватися безоплатно, то колегія суддів вважає, що підстав для стягнення Банком з відповідачки плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 22052,70 грн. станом на грудень 2020 року, не було.

Також, із розрахунку заборгованості вбачається, що банком протягом дії договору безпідставно зараховувалися кошти, сплачені відповідачкою у розмірі 35344,49 грн. на погашення заборгованості, в рахунок сплати за обслуговування кредитом за нікчемною умовою договору, про що йшлося.

Відтак, від суми заборгованості, що підлягала стягненню слід відрахувати, як стягнуту Банком суму за нікчемною умовою договору, так і нараховану Банком суму за обслуговування кредиту за цією ж нікчемною умовою договору (112157,05 грн. 35344,49 грн. 22052,70грн.).

Відповідно до стягнення підлягала заборгованість у розмірі 54759,86 грн.

Відтак, зважаючи на те, що ОСОБА_1 прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не виконала взятих на себе за договором зобов`язань, слід було б стягнути з відповідачки в користь позивача заборгованість у розмірі 54759,86 грн.

Що стосується доводів апелянтки про те, що Банком неправильно зараховувались сплачені нею кошти за кредитом, то такі слід вважати безпідставними, оскільки слід вказати, що свого розрахунку суми заборгованості відповідачка не подала, а позивачем навпаки аргументовано підтверджено, що такі кошти зараховувались відповідно до умов кредитного договору із поданням відповідного розрахунку.

Що стосується нарахування штрафних санкцій та пені, то слід вказати, що такі передбачені умовами кредитного договору, з якими погодилася відповідачка.

Так, згідно п. 1.18 кредитного договору, протягом 3 робочих днів позичальник зобов`язаний повідомити банк про зміну абонентського номеру телефону, вказаного в розділі 3 цього договору, місця проживання, місця роботи, прізвища та імені, розміру доходів, а також про інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов`язань з погашення кредитних зобов`язань за цим договором з наданням з наданням відповідних підтверджуючих документів. Позичальник несе відповідальність за ненадання або невідповідність вищевказаної інформації.

Згідно п. 1.19 договору за не виконання чи не належне виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором банк має право нараховувати пеню за кожен день прострочення на прострочену суму (Траншу, процентів за обслуговування кредитної заборгованості) і розмірі: 0,15 % випадку прострочення оплати на строк від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в випадку прострочення оплати у період, починаючи з 31 календарного дня по день повного погашення заборгованості за цим договором.

Згідно п. 1.20 договору, у разі не подання позичальником до банку документів відповідно до п. 1.18 або невиконання додаткової письмової вимоги банку, протягом 10 робочих днів з моменту отримання вимоги, щодо підтвердження розміру своїх доходів, банк має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 500 грн.

Тобто ці дві категорії платежів нараховані позивачем правомірно та такі підлягали стягненню.

Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги слід вважати частково обґрунтованими, та таку слід задовольнити частково, рішення ж суду першої інстанції слід змінити, виклавши резолютивну частину рішення таким чином: «позов Акціонерного товариства «Ідея Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Генеральним кредитним договором №ГКД.649356.1 від 03.01.2019 року в розмірі 54759,86 грн. В задоволенні решти позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 883,05 грн.».

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.3, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«позов Акціонерного товариства «Ідея Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Генеральним кредитним договором №ГКД.649356.1 від 03.01.2019 року в розмірі 54759,86 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 883,05 грн.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2022 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра