КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №359/8573/20 Головуючий у І інстанції Чирка С.С.

Провадження №22-ц/824/2773/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Міністерства інфраструктури України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації «Інженерно-технічних фахівців», треті особи, які не заявляють самостійних вимог Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство інфраструктури України про скасування рішення щодо звільнення з посади ,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з названим позовом посилаючись на те, що 22 квітня 2020 року відповідачем було прийняте рішення, відповідно до якого Первинна профспілкова організація "Інженерно-технічних фахівців" ( далі - ППО «ІТФ» ) вимагає від Міністерства інфраструктури України розірвання трудового договору (контракту) із виконуючим обов`язки директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 .

Позивач вважає, дане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки воно прийнято Первинною профспілковою організацією "Інженерно-технічних фахівців" без узгодження з іншими підписантами Галузевої угоди. Крім того, вважає, що на нього чинився тиск з боку відповідача .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач, а також треті особи подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги представник ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення відповідач діяв у спосіб, передбачений ч.1 ст. 45 КЗпП України, так як не прийняв до уваги факти, які доводились позивачем, а також невірно застосував норми матеріального права.

Так суд не звернув уваги на те, що на підприємстві існує інша профспілка - Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» (далі- ВП «ФПАРРіЗУ).

Відповідач не реалізував свого права на формування спільного представницького органу для ведення переговорів і укладення колективного договору, а тому не брав участі у підписанні колективного договору між Адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та уповноваженим представником працівників.

Відповідно до п.1.3. Розділу 1 Колективного договору - інтереси трудового колективу представляє спільний колективний орган профспілок, а не первинна профспілкова організація. Отже відповідач не мав повноважень на прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, суд не дав оцінки тому, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем законодавства про працю та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Також в апеляційній скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно у своєму рішенні послався на судові рішення, в яких встановленні численні порушення вимог трудового законодавства Державним підприємством обслуговування повітряного руху України. При цьому суд не звернув уваги на те, що в цих рішеннях не встановлено, що саме позивач порушив норми КЗпП України, оскільки стороною у трудових спорах було підприємство, а не його керівник. Крім того, на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, всі наведені судом судові рішення не існували, отже вони не могли бути підставою для ухвалення відповідачем оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги Державне підприємство обслуговування повітряного руху України посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що рішення надані відповідачем до матеріалів справи, на підтвердження порушення позивачем законодавства України, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 22 квітня 2020 не набрали законної сили. А отже суд не повинен був брати їх до уваги.

Також наголошує на тому, що Верховний суд у справі № 359/3843/20 , у справі № 359/3756/20 дійшов висновку про те, що вина адміністрації підприємства у ненаданні матеріальної допомоги працівникам при виході на пенсію та скороченні, як то передбачено умовами Колективного договору відсутня у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Також судом першої інстанції взято до уваги позицію відповідача щодо порушень позивачем законодавства України, які полягали у нездійсненні на вимогу ВП «ФПАРРіЗУ» об`єктивного аналізу діям посадових осіб Украероруху, що призвели до порушення п.1.4. Колективного договору Украероруху та нездійснення відповідних заходів згідно ч.2 п11.6 Колективного договору та порушенням ст. 18 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Разом із тим, інші підписанти колективного договору, а саме авіадиспетчерське об`єднання профспілок, профспілка авіапрацівників РСП «Київцентраеро», Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіаційних диспетчерів України» порушень не виявили. Крім того, відповідач навіть не є підписантом Колдоговору, отже не міг ухвалювати оскаржуване рішення.

Також апелянт наголошує на тому, що відповідач, як первинна профспілкова організація ВП «ФПАРРіЗУ» не уповноважена діяти від всієї ВП «ФПАРРіЗУ», а отже, рішення відповідача про нібито порушення позивачем законодавства у правовідносинах з ВП «ФПАРРіЗУ» є нікчемним.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги Міністерство інфраструктури України зазначає, що рішення про вимогу розірвання трудового договору з виконуючого обов`язки директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 має прийматися Всеукраїнською профспілкою, Статут якої прийнято ППО «ІТФ», з дотриманням умов Колективного договору та Галузевої угоди. Проте спірне рішення ППО «ІТФ» не узгоджувалось шляхом попередніх переговорів та консультацій із іншими представниками трудового колективу, які є підписантами Колективного договору, Галузевої угоди та Міністерством інфраструктури України, а прийнято в односторонньому порядку, чим порушено умови Колективного договору та галузевої угоди.

Більш того, з Рішення вбачається, що воно підтримано 6 (шістьма) з 6 (шести) членів профспілкового комітету. Протокол підписано головою ППО «ІТФ» ОСОБА_2 .

Відповідно до Статуту роботою первинною організації Всеукраїнської профспілки в період між зборами керують виборні профспілкові органи: при кількості членів більше 14 чоловік - обирається профспілковий комітет, при кількості членів до 15 чоловік - обирається уповноважений. Профспілковий комітет очолює голова, який, як і уповноважений, здійснює поточне керівництво роботою первинної організації Всеукраїнської профспілки, є розпорядником майна та коштів первинної організації Всеукраїнської профспілки, несе особисту відповідальність за виконання Статутних вимог, діє без доручення від імені первинної організації Всеукраїнської профспілки, представляє інтереси цієї первинної організації в усіх державних органах, підприємствах та організаціях (пункти 6.7., 6.8. Статуту).

Ураховуючи кількісний склад членів, які брали участь у прийнятті Рішення, очевидно вбачається, що таке рішення не приймалось профспілковим комітетом та не підписувалось головою цього комітету, оскільки ОСОБА_2 не був обраний уповноваженим відповідно до вимог Статуту, а отже рішення прийнято та підписано неправомочними особами.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшли відзиви на апеляційні скарги від відповідача .

Не погоджується із доводами апеляційних скарг щодо відсутності судових рішень, які б підтверджували порушення позивачем трудового законодавства та умов Колективного договору, на час ухвалення відповідачем оспорюваного рішення. Наголошує на тому, що відповідач не ґрунтував свою позицію на наявності таких рішень, а посилався лише на факти, які, на його думку, свідчать про порушення директором підприємства умов колективного договору. Також наголошує на тому, що профспілка не мала погоджувати своє рішення із іншими профспілками. Просить в задоволенні апеляційних скарг відмовити.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засідання підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - Бохан О.Г апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Міністерства інфраструктури України - Лов`як С.С підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити.

Представники Первинної профспілкової організації «Інженерно-технічних фахівців» - Казак К.І. та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства Інфраструктури України від 10 жовтня 2019 року № 10-Ос ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов`язки директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з 15 жовтня 2019 року на період до прийняття відповідного рішення Уповноваженим органом управління з посадовим окладом згідно штатного розпису для керівника цього підприємства (т.1 а.с102).

Первинна профспілкова організація «Інженерно-технічних фахівців» утворена відповідно до протоколу № 1 установчих зборів щодо створення первинної профспілкової організації 15 липня 2014 року.

Відповідно до зазначеного протоколу Первинна профспілкова організація «Інженерно-технічних фахівців» приймає статут Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України».

Відповідно до протоколу ППО «ІТФ» від 10 березня 2015 року ОСОБА_2 було обрано головою Первинної профспілкової організації «Інженерно-технічних фахівців» (т.1 а.с.34-38).

Як зазначено позивачем та не спростовується відповідачем, підписантом Колективного договору на 2015-2020 роки між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками є зокрема Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України».

Як вбачається з Галузевої угоди на 2018-2020 роки між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України та профспілками працівників цивільної авіації України одним з її підписантів з боку профспілок є Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» (т.1 а.с.17-20).

Згідно п. 2.6. цієї угоди сторони зобов`язуються не приймати в односторонньому порядку рішень з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників, без попереднього узгодження таких рішень шляхом переговорів та консультацій.

22 квітня 2020 року відповідачем було прийняте рішення, відповідно до якого ППО «ІТФ» вимагає від Міністерства інфраструктури України розірвання трудового договору (контракту) із виконуючим обов`язки директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 з причин чисельних порушень адміністрацією Украероруху законодавства України, а саме:

нездійснення на вимогу ВП «ФПАРРіЗУ» об`єктивного аналізу діям посадових осіб Украероруху, що привели до порушення п.1.4. Колективного договору Украероруху,

нездійснення відповідних заходів згідно ч.2 п.11.6 Колективного договору Украероруху, що є невиконанням пунктів 11.3 та 11.6 Колективного договору Украероруху та порушенням ст. 18 ЗУ «Про колективні договори і угоди», ненадання адміністрацією Украероруху працівникам штатного розпису головного підприємства Украероруху, введеного в дію 03 лютого 2020 року наказом №9 від 08 січня 2020 року,

- не дано можливості працівникам підприємства претендувати на посади цього штатного розпису, що привело до порушення ст.42 КЗпП України відносно працівників, які згодом отримали попередження про скорочення,

- адміністрація Украероруху приймала на роботу сторонніх осіб у період з 03 лютого 2020 року по 11 лютого 2020 року, зокрема сторонні особи були працевлаштовані у цей період на посади, на які звільнені 13 квітня 2020 року працівники могли бути працевлаштовані,

- ненадання адміністрацією на запити ВП «ФПАРРІЗУ» штатного розпису головного підприємства Украероруху, введеного в дію 03 лютого 2020 року наказом №9 від 08 січня 2020 року,

- ненадання адміністрацією на запити ВП «ФПАРРІЗУ» діючого штатного розпису головного підприємства Украероруху, що припиняє дію 12 травня 2020 року та переліку прийнятих на посади в підрозділи головного підприємства Украероруху у період з 03 лютого 2020 року по 12 лютого 2020 року,

- адміністрацією Украероруху 18 грудня 2019 року був звільнений начальник служб інформаційних технологій Украероруху ОСОБА_4,

- адміністрацією Украероруху 05 грудня 2019 року був звільнений без законних підстав головний радник з питань виробництва групи радників департаменту персоналу Украероруху ОСОБА_5.,

- керівника виборного профспілкового органу ОСОБА_2 13 квітня 2020 року було звільнено не тільки без попередньої згоди виборного органу, членом якого він є та і вищого виборного органу, але і без додержання строків надання такої згоди,

- ненадання матеріальної допомоги при виході на пенсію та скороченні, в порушення постанов КМУ №211 від 11 березня 2020 року, №255 від 02 квітня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України короновірусу адміністрація Украероруху надіслала на адресу профспілки подання про розірвання трудового договору з працівником підприємства (т.1 а.с.73-77).

Згідно п.1.1. Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України воно є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (т.2 а.с.141-155).

Відповідно до п.п.7.4., 7.7. цього ж Статуту директор (керівник) підприємства здійснює управління діяльністю підприємства та несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять судові рішення в яких встановлені численні порушення вимог трудового законодавства Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (т.2 а.с.20-140). Це на думку суду, підтверджує правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення.

Суд також виходив з того, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування обставин порушення ним вимог законодавства України і доказів вчинення тиску на позивача з боку відповідача.

Проте колегія суддів не може погодитись із таким рішенням суду першої інстанції

Відповідно до ст. 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Таким чином, зазначена норма закону передбачає право керівника, відносно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, на оскарження безпосередньо до суду рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про ініціювання розірвання трудового договору з ним і не пов`язує можливість такого оскарження з прийняттям власником або уповноваженим ним органом рішення про розірвання трудового договору.

Відповідно до пункту 9 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» до повноважень виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації належить право ухвалювати рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

Аналізуючи термінологію Кодексу законів про працю, ст. 12 КЗпП України однією з сторін колективного договору він називає власника, а другою стороною є первинна профспілкова організація, якщо вона брала участь у колективних переговорах.

З наведеного вбачається, що для виникнення юридично - обов`язкових відносин між сторонами повинен мати місце укладений між ними колективний договір.

Преамбулою Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що цей Закон визначає засади колективно-договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин працівників і роботодавців, їх представників.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом і іншої сторони. Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Згідно ст.10 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічню відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ним органів.

Колективний договір укладається на основі прийнятих сторонами зобов`язань, виходить з того, що сторони колективного договору у процес колективних переговорів беруть на себе певні зобов`язання, після чого укладається колективний договір.

Колективний договір не тільки забезпечить можливість рівної юридичної відповідальності суб`єктів правовідносин соціального партнерства, а й сприятиме забезпеченню незалежності представників працівників від роботодавця зміцненню самих профспілок. При цьому первинна профспілкова організацій зберігає за собою функції представника профспілки у межах господарської сфери роботодавця і може здійснювати функції контролю за дотриманням законодавства про працю та умов правових актів соціального партнерства, а також представлять працівників у галузі індивідуальних трудових відносин.

Умови колективних договорів, які укладені відповідно до чинного законодавства є обов`язковими для сторін, які їх уклали. З наведеного вбачається, що саме колективний договір є джерелом обов`язків, а не навпаки.

Умови колективного договору (нормативні і зобов`язальні) мають юридично- обов`язковий характер, а це означає, що його положення застосовуються не лише сторонами трудових правовідносин, а й для регулювання відносин, сторонами яких є трудовий колектив, профспілковий орган (інший орган, уповноважений трудовим колективом на представництво) з однієї сторони, і власник (уповноважений ним орган) - з іншої сторони.

При наявності на підприємстві декількох профспілок (профспілкових організацій) або інших уповноважених трудовим колективом на представництво органів вони мають сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору (ст.4 ЗУ «Про колективні договори і угоди»). Стороною колективного договору при цьому вважаються всі відповідні профспілки об`єднані в один представницький орган, на засадах пропорційного представництва(відповідно до кількості членів кожної первинної профспілкової організації (ч. 3 ст.20 Закону «Про професійні спілки, їх права ті гарантії діяльності»). Профспілка, що не приймає участі в представницькому органі позбавляється права представляти найманих працівників при підписані колективного договору (ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про профспілки, їх права і гаранті діяльності»).

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується сторонами та третіми особами, відповідач ППО «ІТФ» не брав участі і підписанні колективного договору, та не є членом представницького органу профспілок , а тому він не мав права на звернення до Міністерства інфраструктури України із заявою про розірванні трудового договору із в.о. директора.

Та обставина, що відповідач прийняв Статут ВП «ФПАРРіЗУ», який входив до представницького органу профспілок, не надає йому таких же прав, як і підписантам колективного договору.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач ППО «ІТФ» налічує 24 особи. В той же час, як пояснив в судовому засідання позивач проти цих пояснень не заперечували і представники відповідача, і третіх осіб в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху Україні існує 43 первинних профспілок і працює близько 4000 працівників.

За наявності на підприємстві декількох профспілкових організацій, які здійснюють представництво і захист прав та інтересів членів профспілок, їх виборні органи на відповідному рівні договірного регулювання повинні узгоджувати свої дії для досягнення своїх статутних цілей і завдань в питанні захисту інтересів членів своїх профспілок для уникнення можливого прийняття рішення, яке б суперечило правам та інтересам членів іншої профспілкової організації, оскільки за законом профспілки є рівними у своїх правах. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 266/4331/17.

Проте із заявою про розірвання трудового договору із в.о. директора ОСОБА_1 звернувся лише відповідач, який налічує 24 особи з більше як 4000-го трудового колективу. З наведеного вбачається, що об`єднання діючих на підприємств профспілок, стосовно загальної мети не відбулося ні на юридичному, ні на фактичному підґрунті.

Крім того, на дату прийняття оспорюваного рішення виборного органу ППО«ІТФ», ОСОБА_1 не був керівником підприємства, а лише виконуючим обов`язки директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на період до прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Міністерства інфраструктури України задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року у даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення профспілкового комітету первинної профспілкової організації «Інженерно-технічних фахівців» від 22 квітня 2020 року про розірвання трудового договору (контракту) з виконуючим обов`язки Директора Державного підприємств: обслуговування повітряного руху України скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття т

може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частин]

судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлена

(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного

судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 вересня 2022 року.

Суддя-доповідач

Судді: