Номер провадження: 22-ц/813/3555/22

Справа № 500/1238/17

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Шлапак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2021 року, постановленого під головуванням судді Баннікової Н.В., повний текст судового рішення складений 17 травня 2021 року, у цивільній справі за позовом Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, в якому просило стягнути з відповідача збитки у розмірі 405270,45 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що відповідно до договору дарування від 23.06.2010 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0917 га. Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1536 від 21.10.2010 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на проектування та будівництво чотириповерхового житлового будинку з підвалом по АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 293 від 11.03.2010 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на проектування та будівництво чотириповерхового житлового будинку з підземним паркінгом по АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 474 від 25.03.2011 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на проектування та будівництво чотириповерхового житлового будинку з підвалом по АДРЕСА_3 . 01.06.2016 року розпорядженням міського голови № 251 було створено робочу групу щодо обстеження об`єкту благоустрою території загального користування по АДРЕСА_4 , яка була огороджена забудовником на період виконання будівельних робіт, для встановлення ступеню пошкодження (знищення) об`єкту благоустрою та його елементів і визначення відновної вартості робіт з його відновлення (відбудови). Відповідно до акту обстеження об`єкту благоустрою від 26.05.2016 року було виявлено порушення об`єкту благоустрою в результаті проведених будівельних робіт житлових будинків, а саме: порушено та не відновлено асфальтове покриття дороги по АДРЕСА_4 , пошкоджені бордюри; порушена та не відновлена зелена зона з боку вул. Бесарабська та пр. Суворова, утворені колії від проїзду вантажного автотранспорту; прилегла територія захаращена будівельними матеріалами та сміттям. У результаті визначення меж земельних ділянок встановлено, що фактичні межі ділянки не співпадають з юридичними межами земельної ділянки, а саме змінені в бік збільшення площі. Згідно з актом обстеження об`єкту благоустрою від 02.08.2016 року - території загального користування по АДРЕСА_4 , яка була огороджена забудовником на період виконання будівельних робіт, була розрахована середня вартість відновлення 1 кв.м. об`єктів благоустрою в м. Ізмаїлі на 2016 рік, яка складає на даному об`єкті 405270,45 грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2021 року позов Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Ізмаїльського управління житлово-комунального господарства у відшкодування шкоди (суму відновної вартості об`єкту благоустрою за адресою: АДРЕСА_4 АДРЕСА_4 , територія загального користування, прилегла до житлових будинків, розташованих по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 ) грошові кошти в сумі 405270,45грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд безпідставно прийняв позов, оскільки у Ізмаїльського УЖКГ відсутні повноважень на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди. Також в матеріалах справи відсутні докази на підставі яких правовстановлюючих документів чи положень чинного законодавства України були порушені права чи охоронювані законом інтереси саме Ізмаїльського УЖКГ. Також суд не звернув увагу, що позивачем був пропущений строк позовної давності, та суд першої інстанції не звернув уваги, що одностороннє складені без участі відповідача навіть не позивачем, а його засновником акти (в 2016 році) не можуть бути належним доказом початку обізнаності позивача щодо права у нього на позов до відповідача.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу,начальник Управління житлово-комунального Господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що саме відповідач має відшкодувати шкоду, завдану об`єкту благоустрою, також судом обґрунтовано встановлено, що саме Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради має право звертатися з даним позовом до суду. Також судом було вірно встановлений початок перебігу позовної давності, а саме з дня складання комісією акту обстеження об`єкта благоустрою при визначенні його відновної вартості від 02.08.2016 року.

Учасники справи про призначене судове засідання на 07 вересня 2022 року були сповіщені належним чином (а.с. 110-113 т. 2).

Від адвоката Воронкова В.О., представника ОСОБА_2 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій заявник просить відкласти розгляд справи на іншу дату після закінчення дії воєнного стану в Україні (а.с. 114-115 т. 2).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Клопотань про розгляд справи у режимі відеоконференції подано не було.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з веденням воєнного стану, колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання на введення воєнного стану, без надання конкретних доказів про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, зокрема в режимівідеконференції, не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи на невизначений час.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1536 від 21.10.2010 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на проектування та будівництво чотириповерхового житлового будинку з підвалом по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17).

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 293 від 11.03.2010 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на проектування та будівництво чотириповерхового житлового будинку з підземним паркінгом по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.18).

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 474 від 25.03.2011 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на проектування та будівництво чотириповерхового житлового будинку з підвалом по АДРЕСА_3 (т.1 а.с.16).

01.06.2016 року розпорядженням міського голови № 251 було створено робочу групу щодо обстеження об`єкту благоустрою території загального користування по АДРЕСА_4 , яка була огороджена забудовником на період виконання будівельних робіт, для встановлення ступеню пошкодження (знищення) об`єкту благоустрою та його елементів і визначення відновної вартості робіт з його відновлення (відбудови) (т.1 а.с.12).

Задовольняючи позов Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з наступного.

Ст.29 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до віданнявиконавчихорганівсільських,селищних,міськихрадналежать повноваження з управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належить здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.

Статтею 42 ч.4 п.19 даного Закону передбачено, що міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

Судом вірно встановлено, що прийняття Ізмаїльським міським головою розпорядження № 251р від 01.06.2016 року не порушує п.2 Порядку визначення відновної вартості об`єктів благоустрою, затвердженого постановою КМУ № 826 від 15.06.2006 року.

Відповідно до акту обстеження об`єкту благоустрою від 26.05.2016 року було виявлено порушення об`єкту благоустрою в результаті проведених будівельних робіт житлових будинків, а саме: порушено та не відновлено асфальтове покриття дороги по АДРЕСА_4 , пошкоджені бордюри; порушена та не відновлена зелена зона з боку вул. Бесарабська та пр. Суворова, утворені колії від проїзду вантажного автотранспорту; прилегла територія захаращена будівельними матеріалами та сміттям (т.1 а.с.11).

Відповідно до акту обстеження об`єкту благоустрою від 07.06.2016 року було виявлено, що в результаті визначення меж земельних ділянок встановлено, що фактичні межі ділянки не співпадають з юридичними межами земельної ділянки, а саме змінені в бік збільшення площі, а саме: житлові будинки вийшли за межі «Червоних ліній» (т.1 а.с.10).

Згідно з актом обстеження об`єкту благоустрою від 02.08.2016 року - території загального користування по АДРЕСА_4 , яка була огороджена забудовником на період виконання будівельних робіт, була розрахована середня вартість відновлення 1 кв.м. об`єктів благоустрою в м. Ізмаїлі на 2016 рік, яка складає на даному об`єкті 405270,45 грн. (т.1 а.с.8-9).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» збитки, завдані об`єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку. Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі: протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою.

Ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, зокрема вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, прибудинкові території.

Відповідно до п.1.6 Положення про УЖКГ Ізмаїльської міської ради, затвердженого рішенням Ізмаїльської міської ради №1167-VIIвід 31.08.2016року,на балансіУЖКГ знаходитьсяжитловий фондІзмаїльської міськоїради таоб`єкти благоустроюкомунальної власності(т.1а.с.152).

У зв`язку з чим, суд дійшов до обґрунтованоговисновку,що самеІзмаїльське УЖКГє балансоутримувачем житлового фонду Ізмаїльської міської ради та об`єктів благоустрою комунальної власності та отже має право на звернення до суду із вищезазначеним позовом.

Вартість відновлення об`єктів благоустрою була розрахована на підставі рішення виконкому Ізмаїльської міської ради № 365 від 01.04.2016 року «Про затвердження середньої вартості відновлення об`єктів благоустрою в м. Ізмаїлі на 2016 рік» та складає на даному об`єкті 405270,45 грн. (т.1 а.с.160).

Висновки суду про те, що дозвіл на проектування та будівництво вищезазначених об`єктів нерухомості надавався саме ОСОБА_3 , а отже саме ОСОБА_4 несе відповідальність за заподіяні об`єктам благоустрою збитки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Діючим законодавством передбачено, що збитки, завдані об`єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку, вартість відновлення об`єктів благоустрою була розрахована на підставі рішення виконкому Ізмаїльської міської ради № 365 від 01.04.2016 року «Про затвердження середньої вартості відновлення об`єктів благоустрою в м. Ізмаїлі на 2016 рік».

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачем не був пропущений строк звернення до суду з позовною заявою, оскільки наявність завданої відповідачем шкоди можливо було виявити лише при проведенні обстеження об`єкта благоустрою.

З акту обстеження об`єкту благоустрою вбачається, що він був складений 26.05.2016 року, в результаті проведення обстеження було виявлено порушення об`єкту благоустрою в результаті проведених будівельних робіт житлових будинків, позовна заява подана позивачем 16.03.2017 року, тобто позивач не пропустив строк звернення до суду з позовом.

З урахуванням викладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь Ізмаїльського управління житлово-комунального господарства у відшкодування шкоди грошових коштів в розмірі 405270,45 грн.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно прийняв позов, оскільки у Ізмаїльського УЖКГ відсутні повноважень на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди є безпідставними, оскільки Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради має всі передбаченим законодавством повноваження для звернення до суду з зазначеним позовом, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підставі яких правовстановлюючих документів чи положень чинного законодавства України були порушені права чи охоронювані законом інтереси саме Ізмаїльського УЖКГ також є безпідставними у відповідності до встановлених судом обставин справи.

Доводи про те, що суд не звернув увагу, що позивачем був пропущений строк позовної давності, та суд першої інстанції не звернув уваги, що одностороннє складені без участі відповідача навіть не позивачем, а його засновником акти (в 2016 році) не можуть бути належним доказом початку обізнаності позивача щодо права у нього на позов до відповідача спростовуються матеріалами справи також є безпідставними, оскільки акт обстеження об`єкту благоустрою був складений 26.05.2016 року, а позовна заява подана позивачем 16.03.2017 року, тобто позивач не пропустив строк позовної давності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 19 вересня 2022 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ С.М. Сегеда

______________________________________ Т.В. Цюра