Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 299/4081/19

провадження № 61-15097св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - громадянин Угорщини ОСОБА_1 ,

представник позивача - Бора Юрій Володимирович ,

відповідач - Закарпатська митниця Держмитслужби,

третя особа - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника громадянина Угорщини ОСОБА_1 - Бори Юрія Володимировича на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року у складі судді

Дергачової Н. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 09 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Кожух О. А., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Основний зміст позовної заяви та її обґрунтування

У грудні 2019 року громадянин Угорщини ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби, третя особа - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Зазначав, що 28 серпня 2017 року інспектором Закарпатської митниці Державної фіскальної служби щодо громадянина Угорщини ОСОБА_3 був складений протокол № 2831/30500/17 про порушення митних правил за вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України (далі - МК України), у порядку статті 511 МК України були тимчасово вилучені автомобіль марки «Iveco Daily», 2000 року випуску, реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , і технічний паспорт транспортного засобу від 28 серпня 2015 року НОМЕР_3 . Власником указаного автомобіля є ОСОБА_1.

18 березня 2018 року він звернувся до Державної фіскальної служби України із заявою щодо повернення йому вилученого автомобіля, у чому листом

від 06 квітня 2018 року № 5093/Я/99-99-20-02-02-14 йому було відмовлено, оскільки за результатом розгляду Ужгородським міськрайонним судом справи про порушення митних правил № 2831/30500/17 рішення щодо вилучених речей не було прийняте, матеріали справи були передані до Виноградівського відділення поліції, а з питанням про повернення транспортного засобу слід звернутися безпосередньо до керівника регіональної митниці.

17 квітня 2018 року він звернувся з цим питанням до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, на що листом від 05 травня 2018 року

№ 327/29/07-70-03.6 отримав відповідь про те, що вирішення питання залежить від результату кримінального провадження, відкритого Виноградівським відділенням поліції.

У справі № 299/225/18 ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2018 року слідчому слідчого відділення Виноградівського відділення поліції було відмовлено в клопотанні про накладення арешту на вказаний вище автомобіль, а ухвалою цього ж суду від 15 лютого 2019 року слідчому було відмовлено в наданні тимчасового доступу до автомобіля.

Водночас ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2019 року у справі № 299/225/18 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність органу досудового розслідування. При цьому, судом було констатовано, що рухоме майно було вилучене співробітниками Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, а право позивача щодо розпорядження автомобілем у рамках кримінального провадження не обмежувалося.

На чергове звернення представника позивача Закарпатська митниця Державної фіскальної служби листом від 29 березня 2019 року

№ 07-70-20-34/4461-48/07-70/АДВ знову повідомила про перебування справи упровадженні Виноградівського відділення поліції та про відсутність даних про її результат.

Автомобіль після вилучення був поміщений на митний склад поста «Неветленфолу». Виноградівський районний суд Закарпатської області листом від 10 квітня 2019 року № 76 повідомив, що заходи забезпечення кримінального провадження щодо автомобіля марки «Iveco Daily», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , не застосовувалися.

Посилаючись на ці обставини, вказуючи на порушення Закарпатською митницею Держмитслужби, яка відмовляє у поверненні вилученого автомобіля, права власності позивача на рухоме майно, ґрунтуючись на нормах статті 41 Конституції України, статтях 317, 321, 391 ЦК України щодо захисту права власності, позивач громадянин Угорщини ОСОБА_1 просив: зобов`язати Закарпатську митницю Держмитслужби усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні власником належним йому рухомим майном та повернути громадянину Угорщини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) належний йому автомобіль марки «Iveco Daily», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , і технічний паспорт цього транспортного засобу від 28 серпня 2015 року НОМЕР_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 11 березня 2020 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що автомобіль марки «Iveco Daily», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , колір білий, двигун дизель, об`єм двигуна

2 800 см3, який був вилучений у порядку статті 511 МК України на законних підставах зберігається на складах органів доходів і зборів у відповідності до пункту 6 частини п`ятої статті 238 МК України, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення № 308/9806/17 на час вирішення справи не закрите, а остаточне рішення судом у цій справі ще не прийняте, відтак на час ухвалення рішення суд не може встановити ознаку протиправності дій відповідача, а тому відсутні правові підстави для повернення тимчасово вилученого автомобіля власнику, і, відповідно, для задоволення цього позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року апеляційну скаргу громадянина Угорщини ОСОБА_1 задоволено частково.

Мотивувальну частину рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року змінено відповідно до редакції постанови апеляційного суду, резолютивну частину рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що існує лише одне провадження відповідно до закону за фактом, про який ідеться у цій справі, а саме - кримінальне провадження від 12 січня 2018 року

№ 12018070080000061. Зважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває, всі рішення, що стосуються матеріалів цього провадження та належних до нього документів і предметів попри те, що такі предмети і документи зберігаються фактично митницею, можуть наразі прийматися лише у порядку кримінального судочинства, зокрема, дізнавачем, слідчим, прокурором і судом залежно від стадії провадження, характеру та підстав відповідної процесуальної дії, процесуального рішення.

У справі, що розглядається, передбачених законом підстав для покладення саме на Закарпатську митницю Держмитслужби обов`язку повернути позивачу автомобіль і технічний паспорт цього транспортного засобу немає. Задоволення позову означало б неправомірне, за наведених вище обставин, втручання у компетенцію органів, уповноважених діяти у кримінальному провадженні та в справі про порушення митних правил, створення передбачуваного конфлікту між позивачем, органами різних компетенцій і юрисдикцій при ймовірному виконанні судового рішення.

Власник автомобіля та документів на нього обрав неналежний спосіб захисту права, що його вважає порушеним, такий на час вирішення спору не є правомірним і ефективним способом захисту права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала

У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Бори Ю. В. на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року, в якій представник заявника просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що Ужгородським міськрайонним судом при винесенні постанови від 20 грудня 2017 року у справі № 308/9806/17 питання подальшого розпорядження вилученим транспортним засобом та реєстраційними документами до нього, які належать позивачу, вирішено не було. Відповідно до статті 284 КУпАП, пункту 3 частини першої статті 527 МК України у разі передачі матеріалів справи до органу досудового розслідування судом виноситься постанова про закриття справи. Однак Ужгородським міськрайонним судом не було прийнято обов`язкового у такому випадку рішення про закриття справи про порушення митних правил, що перебуває у прямому причинного-наслідковому зв`язку з направлення матеріалів до правоохоронного органу.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не використав усі правові та інстанційні можливості для захисту своїх прав у кримінальному чи адміністративному провадженні, однак позивач як власник рухомого майна не є особою, яка притягувалася до адміністративної відповідальності у справі про порушення митних правил; позивач не є стороною кримінального провадження, яке здійснюється на підставі матеріалів, переданих до органу досудового розслідування за результатами розгляду справи про порушення митних правил; у рамках згаданого кримінального провадження права позивача на належне йому на праві приватної власності майно не обмежувалися.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року справу за позовом

громадянина Угорщини ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби, третя особа - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Закарпатської митниці Держмитслужби на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - Борим Ю. В. , у якому він просив суд залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 серпня 2017 року на митному посту «Вилок» Закарпатської митниці ДФС щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, громадянина Угорщини ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , був складений протокол № 2831/30500/17 про порушення митних правил за фактом переміщення через митний кордон України автомобіля марки «Iveco Daіly», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення підроблених документів, а саме доручення від 12 травня 2017 року № 34014/Н/522/2014 на право користування транспортним засобом, за ознаками порушення митних правил, передбаченого частиною першою статті 483 МК України (а. с. 7-8).

Власником автомобіля є громадянин Угорщини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу

від 28 серпня 2015 року № НОМЕР_3 (а. с. 5, 6).

Автомобіль марки «Iveco Daіly», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , та оригінали технічного паспорта автомобіля від 28 серпня 2015 року НОМЕР_3 і доручення від 12 травня 2017 року № 34014/Н/522/2014 протоколом

від 28 серпня 2017 року № 2831/30500/17 про порушення митних правил тимчасово вилучені на підставі статті 511 МК України.

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Шепетко І. О.

від 20 грудня 2017 року у справі № 308/9806/17 з огляду на те, що у випадку, який розглядався, «прослідковується факт наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК України, підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів», визнано за необхідне матеріали справи про порушення митних правил відносно громадянина Угорщини ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) за частиною першою статті 483 МК України передати до Виноградівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області (а. с. 9-10).

Сформульоване рішення про закриття справи про порушення митних правил у постанові судді від 20 грудня 2017 року у справі № 308/9806/17 відсутнє, водночас у постанові вказано, що відповідно до частини третьої

статті 467 МК України у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, але не пізніше ніж через два роки з дня вчинення правопорушення.

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 07 травня

2019 року у справі № 308/9806/17 відмовлено громадянину Угорщини ОСОБА_1 у роз`ясненні постанови судді Ужгородського міськрайонного суду

від 20 грудня 2017 у цій справі (а. с. 20-21).

Постанова судді Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 308/9806/17 набрала законної сили. Апеляційну скаргу громадянина Угорщини ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Бора Ю. В., на цю постанову повернуто скаржнику постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 серпня 2019 року як особі, яка не є суб`єктом апеляційного оскарження постанови Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року щодо ОСОБА_3 (а. с. 22).

Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Бак М. Д.

від 02 лютого 2018 року у справі № 299/225/18 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 січня 2018 року за № 12018070080000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України (а. с. 13).

Ухвалою встановлено, що слідчий просив накласти арешт на вилучений митницею в справі про порушення митних правил від 28 серпня 2017 року

№ 2831/30500/17 автомобіль марки «Iveco Daіly», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , що знаходиться на складі Закарпатської митниці ДФС і «є речовим доказом, об`єктом кримінально протиправних дій, набутий на підставі ймовірно підробленого свідоцтва».

Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Бак М. Д.

від 15 лютого 2018 року у справі № 299/225/18 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області про тимчасовий доступ до речі у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 січня 2018 року за № 12018070080000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою

статті 358 КК України (а. с. 14-15).

В ухвалі зазначено, зокрема, що клопотання вмотивовано тим, що «автомобіль виступає речовим доказом у кримінальному провадженні», а «стороною обвинувачення не обґрунтовано неможливість отримання доступу до автомобіля, що знаходиться на складі митниці, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження».

Ухвалою іншого слідчого судді Виноградівського районного суду Леня В. В. від 15 лютого 2019 року у справі № 299/225/18 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність органу досудового розслідування

(а. с. 16-17).

Громадянин Угорщини ОСОБА_1 оскаржував бездіяльність органу досудового розслідування з тих мотивів, що йому протиправно не повертається вилучений митницею автомобіль марки «Iveco Daіly», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28 серпня 2015 року № НОМЕР_3 і ключ запалювання до автомобіля, просив зобов`язати слідчого та посадову особу Закарпатської митниці ДФС повернути йому це майно. Суд в ухвалі зазначив, що вказане скаржником майно «не вилучалося слідчим у порядку та відповідно до статті 168 КПК України і на нього не накладався арешт відповідно до вимог статей 170-172 КПК України»; «враховуючи, що … скаржник не представив слідчому судді відомостей що майно, яке він просить суд зобов`язати слідчого повернути йому як законному власнику, є тимчасово вилученим майном у розумінні частини другої статті 167 КПК України, та (або) тимчасово вилученим майном у порядку частини першої статті 168 КПК України і як передане слідчому протоколом, слідчий суддя вважає що у задоволенні скарги слід відмовити». Поряд із цим, в ухвалі слідчого судді не зазначено, що вищевказані автомобіль і документи не визнавалися речовими доказами в кримінальному провадженні.

Доказів оскарження вказаних вище ухвал слідчих суддів у справі немає.

Листом від 29 березня 2019 року № 07-70-20-34/4461-48/07-70/АДВ Закарпатська митниця ДФС повідомила представника ОСОБА_1 адвоката

Бору Ю. В. про перебування автомобіля марки «Iveco Daіly», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , на складі митниці як вилученого в справі про порушення митних правил і про відсутність офіційної інформації від Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області щодо справи, яка була скерована до органу поліції Ужгородським міськрайонним судом (а. с. 18).

Листом від 10 квітня 2019 року № 76 Виноградівський районний суд повідомив представника ОСОБА_1 адвоката Бору Ю. В. про те, що у період з 20 грудня 2017 року по 01 квітня 2019 року слідчими суддями суду не постановлялися ухвали про забезпечення кримінального провадження арештом чи тимчасовим доступом до транспортного засобу марки «Iveco Daіly», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 (а. с. 19).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в адміністративній справі № 206/1100/19 за адміністративним позовом громадянина Угорщини ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про зобов`язання вчинити певні дії, яким позивач просив зобов`язати митницю повернути йому автомобіль марки «Iveco Daіly», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , і технічний паспорт на автомобіль від 28 серпня 2015 року № НОМЕР_3 , провадження закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки справу належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства (а. с. 22-25).

Під час апеляційного розгляду справи Закарпатська митниця Держмитслужби листом від 29 жовтня 2020 року № 27-08-2/77-20/24/7211 інформувала суд про те, що інформація про прийняте рішення в кримінальному провадженні № 12018070080000061 до митниці не надходила, а у разі закриття кримінального провадження та отримання митницею матеріалів справи такі на підставі статті 522 МК України будуть скеровані до Ужгородського міськрайонного суду для прийняття рішення відповідно до статті 527 МК України (а. с. 119-120).

На запити апеляційного суду Сектор дізнання відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області листом від 09 лютого 2021 року № 1209/106/27/2-2021 повідомив, що кримінальне провадження від 12 січня 2018 року № 12018070080000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, перебуває у провадженні сектору дізнання, провадиться досудове розслідування; у рамках провадження автомобіль марки «Iveco Daіly», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , і технічний паспорт на автомобіль від 28 серпня 2015 року № НОМЕР_3 , «речовими доказами не являться та не визнавались і будь-які постанови посадових осіб, які здійснювали та здійснюють досудове розслідування щодо визнання вказаних об`єктів речовими доказами в кримінальному провадженні відсутні»; «органом досудового розслідування в рамках кримінальне провадження № 12018070080000061 від 12 січня 2018 року, не здійснювався тимчасовий доступ до вказаних речей та не накладався на них арешт»

(а. с. 153).

Кримінальне провадження від 12 січня 2018 року

№ 12018070080000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частино четвертою статті 358 КК України, не закінчене.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга представника громадянина Угорщини ОСОБА_1 -

Бори Ю. В. підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження

№ 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

За приписами статті 511 МК України товари - це безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися (частина перша); у разі виявлення порушення митних правил, передбаченого статтею 483 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим (частина друга); у разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів у кількості, необхідній для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів відповідно до частини другої статті 541 цього Кодексу (частина третя).

Справа про порушення митних правил, передбачене статтею 483 МК України, розглядається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) (частина друга статті 522 МК України).

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування (стаття 253 КУпАП).

Згідно з МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі (частина перша статті 527, частина друга статті 528).

Статтею 284 КУпАП передбачено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судами у цій справі, і це не заперечувалось сторонами, рішення про обмеження права власності на спірний автомобіль у встановленому законом порядку не вирішувалось ні у порядку кримінального ні у порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Верховний Суд виходить з того, що гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява

№ 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам позивача про те, що власником спірного автомобіля є ОСОБА_1 . Доказів, які свідчать про визнання недійсними документів про право власності на вилучений автомобіль матеріали справи не містять і на наявність таких відповідач не посилався.

Відповідно до матеріалів справи відповідач Закарпатська митниця Держмитслужби не посилалась на наявність інших доказів правомірності утримання спірного автомобіля протягом тривалого періоду часу - з

2017 року до вирішення та ухвалення судом рішення у цій справі. З урахуванням наведених положень чинного законодавства та його системного тлумачення, Верховний Суд вважає, що тимчасове вилучення автомобіля, передбачене статтею 511 МК України, мало обмежуватись періодом розгляду протоколу про порушення митних правил, зазначених у протоколі про розгляд справи в суді, тобто 09 жовтня 2017 року, а з урахуванням конкретних обставин у цій справі про направлення матеріалів до слідчих органів за наявності ознак кримінального правопорушення, - до вирішення заходів забезпечення кримінального провадження, за наявності для цього правових підстав, вирішення яких обмежено законом певними процесуальними строками.

Відповідно до частини третьої статті 467 МК України у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, адміністративні стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, але не пізніше ніж через два роки з дня вчинення правопорушення.

З дня вчинення правопорушення у зв`язку з яким було тимчасово вилучено транспортний засіб та документи пройшло 5 років.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не дав оцінку доводам позивача про те, що у порядку статті 527 МК України судом при розгляді протоколу про порушення митних правил не було вирішено питання про закриття адміністративного провадження, та не було вирішено питання щодо правового статусу тимчасово вилученого спірного майна, як заходу для забезпечення матеріалів адміністративного провадження.

Відповідно до частини другої статті 219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений із підстав та в порядку, передбачених КПК України (стаття 219 КПК України).

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений

статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

При цьому, суд апеляційної інстанції, встановивши певні порушення вимог закону щодо вирішення питання про долю та правовий статус спірного тимчасово вилученого майна за матеріалами адміністративного провадження про порушення митних правил, та зазначивши про це в окремій ухвалі, направленій до прокуратури Закарпатської області, дійшов передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні прав власника, не надав оцінку, зокрема, доводам позивача щодо незаконного утримання відповідачем Закарпатською митницею Держмитслужби автомобіля протягом п`яти років з часу його тимчасового вилучення, законності утримання спірного майна протягом всього часу.

Розглядаючи заявлений позов Верховний Суд враховує, що ОСОБА_1 вже звертався до суду в порядку адміністративного судочинства з вимогами до Закарпатської митниці про зобов`язання вчинити певні дії, у якому позивач просив зобов`язати митницю повернути йому автомобіль марки «Iveco Daіly», реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , і технічний паспорт на автомобіль від 28 серпня 2015 року № НОМЕР_3 (справа № 206/1100/19), однак ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року провадження в адміністративній справі було закрито.

Закриваючи провадження у справі № 206/1100/19, суд вказав, що заявлений спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Отже закриття провадження у цивільній справі призведе до позбавлення позивача права на доступ до суду.

З огляду на вказані обставини, існування юрисдикційного конфлікту та імперативні положення частини п`ятої статті 170 КАС України, Верховний Суд вважає, що розгляд заявленого до вирішення у розглядуваній справі спору, має завершитися за правилами цивільного судочинства.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 червня 2019 року у справі № 370/1547/17.

Як вбачається із матеріалів справи під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції довів до відома прокурора Закарпатської області виявлені обставини, що потребують реагування з боку прокурора та відповідної правової оцінки.

Наразі існує лише одне кримінальне провадження за фактом, про який ідеться, а саме, кримінальне провадження № 12018070080000061, що триває з 12 січня 2018 року.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписана від імені України 09 листопада 1995 року, і Перший протокол до Конвенції, підписаний від імені України 19 грудня 1996 року у м. Страсбурзі, ратифіковані Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у силу положень статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,

статті 10 частини другої та четвертої ЦПК України є частиною національного законодавства, Конвенція, протоколи до неї та практика Європейського суду з прав людини застосовуються при розгляді справ як джерело права.

З урахуванням конкретних обставин цієї справи про те, що матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, чи доказів про те, що він є предметом порушення митних правил у контексті статті 483 МК України, у зв`язку із наявністю ознак якої митницею був складений указаний протокол про порушення митних правил, Верховний Суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права може бути усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження його майном, яке тривалий час утримується митницею без посилання на достатні законні підстави і докази для такого утримання.

Такий спосіб захисту не позбавляє права, за наявності правових підстав, вирішити питання про визнання спірного майна речовим доказом у кримінальному провадженні, де норми кримінального процесуального законодавства передбачають також передачу речового доказу на відповідальне зберігання його власнику, або про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що зважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває, всі рішення, що стосуються матеріалів цього провадження та належних до нього документів і предметів попри те, що такі предмети і документи зберігаються фактично митницею, можуть наразі прийматися лише в порядку кримінального судочинства, оскільки рішення про накладення арешту на спірне майно як захід забезпечення у кримінальному провадженні не приймалось, речовим доказом автомобіль не визнавався.

З урахуваннях зазначених конкретних обставин у справі про те, що позивач звертався до адміністративного суду з відповідним позовом, а у кримінальному провадженні не вирішувалось питання про правовий статус спірного майна, не встановлювалися обмеження у здійсненні права власності щодо нього, висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач не використав всі процесуальні можливості для вирішення питання щодо спірного майна не узгоджуються з встановленими обставинами у справі, та потребують надання судом відповідної правової оцінки у сукупності всім встановленим обставинам у справі.

Разом із тим, згідно зі статтею 465 МК України конфіскація майна, яке є безпосереднім об`єктом порушення митних правил, застосовується незалежно від того, чи є це майно власністю особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим позови власників чи володільців такого майна про зняття арешту з майна можуть бути задоволені лише у тому разі, коли постановою відповідних органів буде встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне митне правопорушення, заволоділа майном протиправним шляхом.

У цій справі відсутня постанова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил чи вирок суду про притягнення до кримінальної відповідальності, і спірний автомобіль, власником якого є ОСОБА_1 , не обмежений у цивільному обігу у встановленому законом порядку на час вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам позивача про те, що спірний автомобіль не є об`єктом порушення митних правил, не є речовим доказом у кримінальному провадженні, у судовому рішенні відсутні мотиви відхилення цих доводів.

Отже, за наведених обставин, висновки суду апеляційної інстанції про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яким відмовлено власнику майна в усуненні перешкод у користуванні його власністю є передчасними, та потребують додаткової перевірки і оцінки доводів сторін.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції, то справу необхідно передати на новий розгляд до цього.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника громадянина Угорщини ОСОБА_1 - Бори Юрія Володимировича задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович