Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/10694/21 пров. № А/857/6275/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПліша М.А.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року (головуючий суддя Комшелюк Т.О., м. Львів) по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
В С Т А Н О В И В :
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 76936,94 грн за період квітень-червень 2021 року включно.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з квітня 2021 року по червень 2021 року в сумі 76936,94грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Дубенський завод гумово-технічних виробів» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що воно прийняте з неправильним та неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі, а також неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просить скасувати таке рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач немає достатніх повноважень на подачу позову про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з огляду на наступне.
Відповідно до п.6.1 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІУ).
Відповідно до статті 4 даного Закону, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Перелік осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню визначені статтею 11 Закону №1058-ІУ.
Разом з тим, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-1V, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових ум; в і або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, передбачений нормами Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №400/97-ВР) .
Згідно з абз.3 п. 1 ст.4 Закону №400/97-ВР ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100% від об`єкта оподаткування.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.
Згідно Рішення Конституційного Суду України №12-рп/98 від 09.07.1998 року поняттям «законодавство України» охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 затверджено «Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».
В свою чергу, порядок сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», жодним із законів чи підзаконних нормативно правових актів прийнятих Верховною Радою, Президентом чи Кабінетом Міністрів України не визначено.
Проте, останній в певній мірі був відображений в Інструкції «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України», затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001 року, яка втратила чинність у зв`язку із затвердженням Постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1).
В свою чергу, відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, яке було затверджено Указом Президента України №121(чинне на час затвердження вказаних вище інструкцій), Пенсійний фонд України визначався, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 7 вказаного Положення, Пенсійний фонд України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Рішення Пенсійного фонду України, прийняті в межах його компетенції, є обов`язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
В свою чергу, у відповідності із частиною другою статті 61 Закону № 105 8-ІV до повноважень Правління віднесено затвердження документів нормативного характеру, що регламентують діяльність Пенсійного фонду.
Зазначеній нормі повністю відповідає наведене вище положення Указу Президента України від 1.03.2001 року №121, який також надає право Правлінню Пенсійного фонду затверджувати нормативно-правові акти Пенсійного фонду.
В зв`язку з вищенаведеним, виходячи із системного аналізу вказаних норм, видана Правлінням Пенсійного фонду Інструкція №21-1 від 19.12.2003 є підзаконною виключно у питаннях, що регламентують діяльність Пенсійного Фонду та його територіальних підрозділів, в тому числі - щодо порядку розрахунку сум відшкодування виплачених органами Пенсійного фонду пільгових пенсій.
Інструкція 21-1 не може визначати порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, в тому числі відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, так як не є законодавством України, відповідно до наведених вище висновків Конституційного Суду України.
Порядок сплати боргу на обов`язкове державне пенсійне страхування також не визначався і Інструкцією №16-6 від 19.10.2001 року, яка була чинна на момент прийняття Закону №1058 та втратила чинність у зв`язку із затвердженням Постановою Правління Пенсійного фонду України Інструкції №21-1 від 19.12.2003 року, оскільки її норми мали відсильний характер (пп. 5.2.4. Інструкції №16-6) з посиланням положення Законів України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Пунктом 10 Інструкції №16-6 було встановлено порядок визначення боргу (недоїмки) зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та направлення органам державної податкової служби України подання про здійснення заходів з погашення боргу (недоїмки) платника від органів Пенсійного фонду.
Тобто, органи Пенсійного фонду, надсилали лише подання про здійснення заходів з погашення боргу платника за формою та в порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 року №1387 «Про затвердження Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов`язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів».
В подальшому, вказана заборгованість стягувалась шляхом виставлення податкових вимог податковими органами.
На час звернення позивача до суду із вказаним позовом, порядок стягнення заборгованості по сплаті збору на обов`язкове державне пенсійне страхування зі страхувальників визначений лише п.8 Інструкції №21-1.
Відповідно до пп.8.2 Інструкції №21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б)якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в)якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку «а» вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадках, визначених підпунктами «б» та/або «в» цього пункту, вимога надсилається протягом п`яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати страхових внесків (заборгованість зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Іншого порядку стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в тому числі наведених вище витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у разі несплати їх страхувальниками у добровільному порядку до 25-го числа поточного місяця, чинним законодавством не визначено.
Крім того, апелянт вважав, що тільки для справ за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єкта приватного права законом мають бути передбачені безумовні вимоги щодо підстави звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду.
При цьому, суд першої інстанції, розглянув справу за позовною заявою особи, яка не має права на звернення до суду, чим допустив істотне порушення норм процесуального права і жодним чином не прийняв до уваги правові позиції наведені відповідачем у поданому відзиві.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Розглядаючи спір, судом першої інстанції правильно враховано, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція № 21-1), яка розроблена відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п`ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» -«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
З огляду на це, суд правильно вважав, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками № 1 та № 2, покриваються підприємствами та організаціями.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, в пунктах «а», «б»-«з» частини першої цієї статті.
На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР, відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов`язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Згідно з пунктом 6 Інструкція № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За приписами пункту 6.4 Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункту 6.7 Інструкції №21-1).
Відповідно, з огляду на викладене , правильним є висновок суду, що положеннями законів № 1058-IV, № 1788-XII, № 400/97-ВР та Інструкції № 21-1 чітко визначений порядок сплати підприємствами та організаціями фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Судом першої інстанції у даній спірній ситуації зґясовано, що за даними позивача для працівників (громадян), які працювали на підприємстві відповідача, була призначена і виплачується пільгова пенсія. Вказане не заперечується учасниками справи згідно зі змістом позову та відзиву.
Відповідно до п. 6.1. Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:
для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:
20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році;
30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році;
40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році;
50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році;
60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році;
70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році;
80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році;
90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році;
100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.
На виконання вимог п.6.4 Інструкції №21-2, позивачем на адресу відповідача були надіслані розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б2-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими визначався розмір щомісячних внесків за період з грудня 2017 по листопад 2018 року, а саме: від 13.04.2021 № 1700-0504-8/15902, від 10.06.2021 №1700-0504-8/24887.
З наявних у справі доказів вбачається, що станом на день розгляду справи в суді першої інстанції за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за квітень-червень на суму 76936,94 грн. Докази сплати вказаної заборгованості відсутні.
Відхиляючи доводи відповідача про відсутність повноважень у позивача на подання позову із даним предметом, суд першої інстанції правильно зазначив, що відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно з пунктами «а», «б-з» ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, якою затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 6.1 цієї Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з Інструкцією підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період із дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сплачуються одночасно з оплатою фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій за перший поточний місяць.
Отже, обов`язок із відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до вищезазначених законів, покладений на підприємства (відповідача).
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 640/18421/19 (адміністративне провадження № К/9901/23926/20).
Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано вирішено, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області підставні, документально підтверджені, узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року по справі № 460/10694/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін
