ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа № 910/8980/21Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/8980/21

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон"

до ОСОБА_2

до ОСОБА_3

до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон"

до ОСОБА_2

до ОСОБА_3

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_5 ;

від відповідачів 1-3: ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ;

від відповідача 4: не з`явився;

від третьої особи: Голуб М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" (далі - відповідач-1, Товариство), фізичної особи ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), фізичної особи ОСОБА_3 (далі - відповідач-3) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни (далі - відповідач-4) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", оформлене протоколом загальних зборів учасників №39/20 від 22.07.2020 про затвердження нової редакції статуту Товариства, прийнято з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач просить визнати недійсним таке рішення загальних зборів учасників Товариства та затверджену ним нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", а також визнати протиправною і скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 відкрито провадження у справі №910/8980/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

18.06.2021 через відділ діловодства суду від ОСОБА_4 надійшла позовна заява третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору (далі - третя особа) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2), ОСОБА_3 (відповідач-3) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни (відповідач-4) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, затверджену ним нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" та визнання протиправною і скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства.

Позовні вимоги третьої особи обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", оформлене протоколом №39/20 від 22.07.2020, яким затверджено нову редакцію статуту Товариства, прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує права ОСОБА_4 , який на підставі договору міни (обміну) частки в статутному капіталі товариства, що був укладений з громадянином ОСОБА_1 , набув частку в розмірі 33% статутного капіталу товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 прийнято позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору та об`єднано вимоги в одне провадження з первісним позовом шляхом залучення фізичної особи ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

20.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідачів 1-3 надійшов спільний відзив на позовну заяву, в якому заперечують проти позову, з підстав того, що про скликання загальних зборів учасників Товариства на 22.07.2020 ОСОБА_1 був повідомлений належним чином шляхом надсилання на його поштову адресу відповідного повідомлення, яке було вручено 13.07.2020, однак своїм правом участі не скористався. При цьому, наголошують на тому, що у спірних загальних зборах взяли участь два учасники, що в сукупності володіють 67% статутного капіталу Товариства, у зв`язку з чим збори були правомочні приймати рішення з питань діяльності Товариства, зокрема, внесення змін до Статуту, у відповідності до п. 12.4.3 Статуту, в редакції, затвердженій рішенням зборів учасників від 23.03.2017 № 3/17, який не протирічить вимогам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Разом з цим, зауважують на тому, що ОСОБА_1 без згоди інших учасників відчужив свою частку в статутному капіталі Товариства на користь ОСОБА_4 на підставі договору міни від 20.04.2021 і даним позовом намагається лише оспорити п. 3.8.1 Статуту Товариства, в редакції спірного рішення загальних зборів учасників, яким передбачено відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу лише за згодою інших учасників Товариства (п.3.8.2 Статуту), не зважаючи на те, що і попередня редакція Статуту передбачала відступлення частки у статутному капіталі Товариства лише за згодою інших учасників, а тому вважають безпідставними доводи позивача про звуження його прав як учасника Товариства у зв`язку зі змінами Статуту в цій частині. У відзиві заявляють клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов, оскільки ухвалу суду від 09.06.2021 отримали 22.06.2021, позовну заяву відповідач-1 отримав лише 23.06.2021, а відповідачі 2-3 копію позовної заяви станом на 19.07.2021 так і не отримали.

29.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог з огляду на те, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію змін до Статуту Товариства, було надано необхідний пакет документів для вчинення реєстраційної дії і відповідно були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації або зупиненні розгляду документів, поданих для державної реєстрації. При цьому, наголошує на тому, що вона як державний реєстратор є неналежним відповідачем у корпоративних спорах між його учасниками, оскільки не брала участі під час скликання, проведення та прийняття рішень загальними зборами учасників Товариства.

03.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідачів 1-3 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.08.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви до 10.08.2021.

05.08.2021 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив відповідачів 1-3, в яких заперечив проти доводів відповідачів з підстав того, що порядок денний, який був вказаний в повідомленні від 22.06.2020 відрізнявся від того порядку денного за яким здійснювалося голосування при проведенні оскаржуваних зборів та в порушення вимог частини 5 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до повідомлення не був доданий проект запропонованих змін до Статуту, що є обов`язковим. При цьому, позивач наголошує на тому, що за приписами статті 34 вказаного Закону рішення загальних зборів учасників товариства щодо внесення змін до статуту товариства є правомочним, якщо за нього проголосувало 75% (3/4) від усіх учасників товариства, в той час як оскаржуване рішення прийнято за участі учасників, яким в сукупності належало 67% статутного капіталу товариства та зауважує на тому, що питання правомірності дій позивача щодо укладення з третьою особою договору міни (обміну) часток у статутному капіталі товариства не є предметом розгляду даної справи.

Разом з цим, позивач подав заяву про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив, оскільки з текстом відзиву на позовну заяву він мав можливість ознайомитись лише 23.07.2021, так як він був направлений йому 19.07.2021.

10.08.2021 у судовому засіданні відповідачами 1-3 подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/7804/21 про визнання недійсним договору міни від 20.04.2021, укладеного між позивачем та третьою особою, акту приймання-передачі частки в статутному капіталі та скасування реєстраційної дії.

У судовому засіданні 10.08.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строків для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та відкладення підготовчого засідання на 07.09.2021.

Розглянувши спільну заяву відповідачів 1-3 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву суд дійшов такого висновку.

За приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Встановлений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву є строком, встановленим судом, що виключає можливість його поновлення.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №910/14646/19 та в ухвалах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №908/936/15-г, від 02.03.2021 у справі №910/18373/19.

Тому, суд дійшов висновку про залишення без задоволення спільної заяви відповідачів 1-3 про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву.

Разом з цим, керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску відповідачами 1-3 строку для подання відзиву на позовну заяву та з власної ініціативи продовжити відповідачам 1-3 такий строк до дати фактичного його подання.

Так, відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.

Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".

Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв`язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).

Принцип змагальності сторін нерозривно пов`язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).

Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об`єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження відповідачам 1-3 строку для подачі відзиву на позовну заяву до дати фактичного його подання та прийняття відзиву до розгляду.

При цьому, розглянувши заяву позивача про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив, оскільки, як вже було зазначено судом, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.

В той же час, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об`єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження позивачу строку для подачі відповіді на відзив до дати фактичного її подання та прийняття відповіді до розгляду, з вищевикладених підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 зупинено провадження у справі №910/8980/21 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва з Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову без змін.

За супровідним листом Північного апеляційного господарського суду №910/8980/21/09.1-04.1/8026/21 від 09.11.2021 матеріали справи повернуті до Господарського суду міста Києва та передані на сектор судді з відділу автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) 18.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 поновлено провадження у справі №910/8980/21 та призначено підготовче засідання у справі на 07.12.2021.

03.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідачів 1-3 надійшли доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі.

Підготовче засідання, призначене на 07.12.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 підготовче засідання призначено на 24.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/7804/21 відмовлено.

При цьому, у судовому засіданні 24.12.2021, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

18.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідачів 1-3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване неможливістю розгляду даного спору до перегляду в апеляційному порядку рішення суду від 16.09.2021 у справі №910/7804/21, яким позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між ними договору міни від 20.04.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі та скасування реєстраційної дії задоволено; визнано недійсним договір міни (обміну) часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" від 20.04.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства; скасовано в державному реєстрі реєстраційну дію про внесення змін до відомостей про юридичну особу стосовно зміни складу учасників товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 08.02.2022 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.03.2022.

В той же час, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відтак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві судове засідання 01.03.2022 не відбулось.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб, з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Стаття 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначає, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.07.2022.

Судове засідання, призначене на 19.07.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 судове засідання призначено на 03.08.2022.

У судовому засіданні 03.08.2022 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.08.2022.

Представник позивача та третя особа в судовому засіданні 09.08.2022 позовні вимоги підтримали просили задовольнити; представники відповідачів 1-3 проти задоволення позовних вимог позивача та третьої особи заперечили, просили відмовити в їх задоволенні повністю.

В свою чергу, відповідач-4 у судове засідання не з`явився, однак у поданому відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без його участі. За таких обставин, враховуючи, що відповідач-4 просив провести розгляд справи без його участі, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.08.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.1992 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальну фірму «Криптон» та 08.11.2004 внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань за номером 10661200000000645.

Згідно пунктів 9.1 та 9.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми «Криптон», затвердженого 23.03.2017 рішенням загальних зборів учасників Товариства (протокол №3/17) статутний капітал Товариства становить 50000,00 грн та учасниками є: ОСОБА_8 з часткою 30% статутного капіталу, ОСОБА_1 з часткою 23% статутного капіталу, ОСОБА_3 з часткою 24% статутного капіталу та ОСОБА_2 з часткою 23% статутного капіталу.

На підставі договору №1 купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства від 08.07.2019, ОСОБА_8 продав, а позивач купив частину частки у статутному капіталі Товариства в розмірі 5000,00 грн, що складає 10 % статутного капіталу Товариства.

За Актом прийому-передачі №1 від 08.07.2019, ОСОБА_8 передав, а позивач прийняв частину частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 10%, що еквівалентна 5000,00 грн.

За Актом прийому-передачі № 2 від 08.07.2019 на підставі договору купівлі-продажу №2 від 08.07.2019, ОСОБА_8 передав, а ОСОБА_3 прийняв частину частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 10%, що еквівалентна 5000,00 грн.

За актом прийому-передачі №3 від 08.07.2019 на підставі договору купівлі-продажу №3 від 08.07.2019, ОСОБА_8 передав, а ОСОБА_2 прийняв частину частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 10%, що еквівалентна 5000,00 грн.

10.07.2019 відповідні зміни у складі учасників Товариства та новий розмір їх часток у статутному капіталі були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 10661070024000645.

Станом на 22.07.2020 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками Товариства були: ОСОБА_3 з часткою в сумі 17000,00 грн, що відповідає 34% у статутному капіталі Товариства; ОСОБА_2 з часткою в сумі 16500,00 грн, що відповідає 33% у статутному капіталі Товариства та ОСОБА_1 з часткою в сумі 16500,00 грн, що відповідає 33% у статутному капіталі Товариства.

22.07.2020 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми «Криптон», результати яких оформлені протоколом №39/20, до порядку денного якого було включено чотири питання: про затвердження статуту в новій редакції; про зміну місцезнаходження Товариства; про актуалізацію даних про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи та про надання повноважень на підписання та проведення державної реєстрації нової редакції статуту Товариства та змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За результатом проведених загальних зборів учасників були прийняті рішення: затвердити нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми «Криптон» у відповідності до чинного законодавства; змінити місцезнаходження Товариства з адреси: 02225, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22 на адресу: 02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22; актуалізувати дані про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та проведення державної реєстрації нової редакції статуту Товариства та змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань доручити генеральному директору Товариства - Куляниці Олександру Йосиповичу.

За всіма питаннями порядку денного рішення прийняті одноголосно.

Відповідно до протоколу №39/20 від 22.07.2020 на загальних зборах 22.07.2020 були присутні два учасники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що в сукупності володіють частками в розмірі 67% статутного капіталу Товариства.

30.07.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Діброва Ольга Сергіївна здійснила державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства за № 10661050025000645, зміну місцезнаходження, а також зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями загальних зборів, позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення порядку повідомлення його про проведення оспорюваних зборів, оскільки повідомлення направлено без опису вкладення та додання до нього проекту запропонованих змін; порушення порядку внесення змін до порядку денного після направлення повідомлення учасникам та прийняття рішення про внесення змін до Статуту Товариства з порушенням абз. 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» меншою кількістю голосів, ніж визначено Законом. При цьому, позивач наголошує на тому, що положення нової редакції Статуту прямо суперечать приписам статей 44, 45 та 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та звужують права позивача, як учасника Товариства, як в частині здійснення контролю за діями керівника Товариства (Генерального директора), так і в частині розпорядження позивачем належною йому часткою в статутному капіталі Товариства.

З аналогічними позовними вимогами та підставами позову звернувся до суду і ОСОБА_4 , як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору, посилаючись на те, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", оформлене протоколом №39/20 від 22.07.2020, яким затверджено нову редакцію статуту Товариства, порушує його права, оскільки на підставі договору міни (обміну) частки в статутному капіталі Товариства, що був укладений з громадянином ОСОБА_1 , він набув частку в розмірі 33% статутного капіталу товариства.

Відповідачі, в свою чергу, заперечили проти позову з підстав того, що оскаржувані збори були скликані та проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та Статуту товариства, затвердженого 23.03.2017 рішенням загальних зборів учасників Товариства (протокол №3/17), положення якого в цій частині не суперечили вимогам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а отже є чинними і відповідно мають дотримуватись як самим Товариством, так і його учасниками. При цьому, зауважили на тому, що відповідачі 2-4 не є належними у даному спорі, а у третьої особи відсутні обставини, які б підтверджували наявність порушення його прав та законних інтересів при прийнятті оскаржуваних рішень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

17.06.2018 набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» №2275-VIII, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (частина 1 статті 1).

У рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів в часі закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з гарантій правової стабільності. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.

Водночас пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Наведену норму необхідно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства". Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" набрав чинності 17.06.2018, отже відповідні зміни до статуту Товариства повинні були бути внесені до 17.06.2019.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, до 17.06.2019 (протягом року з моменту набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" не були внесені зміни до Статуту, а відтак на момент проведення спірних загальних зборів підлягали застосуванню положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства; 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 4) затвердження грошової оцінки не грошового вкладу учасника; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; 6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; 8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; 10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; 11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; 12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; 13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; 14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників. Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Частинами 1-4 статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Отже, положеннями частини 2 статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" зокрема, передбачено, що рішення загальних зборів учасників про зміну розміру статутного капіталу товариства та про внесення змін до статуту товариства приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

При цьому, частиною 5 вказаної статті передбачено, що статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Тобто, з 17.06.2019 учасники товариства могли змінити визначений частинами 1, 2, 4 статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порядок ухвалення рішень, проте виключно за умови, якщо за таке рішення проголосують всі учасники товариства (одностайне рішення).

Позаяк учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" не були внесені зміни в Статут до 17.06.2019 (протягом року з моменту набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), та протягом "перехідного періоду" одностайного рішення загальних зборів учасників про зміну порядку прийняття рішень, визначеного частиною 2 статті 34 Закону, згідно із частиною 5 статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не приймалося.

Отже, прийняття 22.07.2020 на зборах учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" рішення про внесення змін до статуту такого товариства шляхом затвердження його в новій редакції могло бути здійснено не інакше як з дотриманням визначеного частиною 2 статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порядку - трьома чвертями голосів (75%) усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Разом з тим, як встановлено вище, за рішення про внесення змін до Статуту шляхом затвердження його в новій редакції проголосували тільки два учасники Товариства, які володіють 67 % статутного капіталу цього товариства, що суперечить положенням частини 2 статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та є підставою для визнання його недійсним.

Вказані правові висновки щодо застосування приписів статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», викладені в постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/4446/20, від 22 червня 2021 року у справі №910/7844/20 та підлягають врахуванню судом згідно ч. 4 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.

Положення пункту 12.4.3 Статуту Товариства (в редакції, затвердженій загальними зборами учасників 23.03.2017), за яким рішення приймаються більш як 60% загальної кількості голосів учасників товариства у питанні внесення змін до статуту товариства, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» і матеріали справи не містять доказів існування визначених законодавством правових підстав для неврахування голосу будь-якого із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" на момент проведення спірних загальних зборів учасників, а тому, з огляду на вищевикладене, в силу приписів ч. 2 та ч. 5 ст. 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення могло бути прийнято не інакше як голосами учасників, які володіють не менше 75% часток статутного капіталу (3/4), що спростовує доводи відповідачів 1-3 про наявність необхідної кількості голосів для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, за приписами пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства, зокрема, мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Згідно з частинами першою та другою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Отже, у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з`ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

Необхідність дослідження обставин щодо дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про такі збори, відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства у подібних правовідносинах (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів) при вирішенні питання про порушення прав позивача як учасника товариства на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством підтверджена, зокрема, висновками Верховного Суду, що містяться у постановах від 02.05.2018 у справі №910/807/17 та від 27.11.2018 у справі №916/58/18.

Відповідно до п. 12.2.1 Статуту Товариства учасники повідомляються про проведення зборів учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за тридцять днів до скликання зборів учасників.

На підтвердження обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів Товариства 22.07.2020 відповідачем-1 надані повідомлення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою позивача про його отримання 13.07.2020, та фіскальний чек відділення поштового зв`язку від 22.06.2020.

В той же час, порядок скликання загальних зборів учасників, який унормовано статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", визначає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Отже, вимогами Закону визначено, що повідомлення про проведення зборів має надсилатися з описом вкладення, або в інший спосіб, встановлений Статутом, та з додаванням до повідомлення проекту запропонованих змін, у разі включення питання про внесення змін до статуту товариства, що є обов`язковим за приписами Закону і не може бути змінено статутом.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що Товариство не виконало вимоги Закону щодо повідомлення позивача про проведення спірних зборів учасників належним чином, оскільки включаючи до порядку денного питання внесення змін до статуту до повідомлення не був доданий проект змін до статуту Товариства (Статуту у новій редакції), які пропонуються до розгляду на загальних зборах учасників Товариства, та без опису вкладення, що порушує вимоги ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

В свою чергу, частинами 6-10 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті. До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев`ятої цієї статті не застосовуються.

Як вбачається зі змісту направленого позивачу повідомлення порядком денним було визначено: обрання Голови та секретаря загальних зборів; затвердження статуту ТОВ НВФ «Криптон» в новій редакції та проведення державної реєстрації нової редакції Статуту та змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а на оскаржуваних зборах було прийнято рішення про затвердження нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми «Криптон» у відповідності до чинного законодавства; зміну місцезнаходження Товариства з адреси: 02225, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22 на адресу: 02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22; актуалізацію даних про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та доручення проведення державної реєстрації нової редакції статуту Товариства та змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань генеральному директору Товариства - Куляниці Олександру Йосиповичу.

Доказів дотримання порядку повідомлення учасників товариства про внесення змін до порядку денного, визначеного приписами статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», під час розгляду справи суду надано не було.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання на приписи п. 12.4.4 Статуту, в редакції рішення загальних зборів від 23.03.2017, оформленого протоколом №3/17, згідно яких з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматись тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах, оскільки вимоги Статуту в цій частині не відповідають приписам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а відтак під час внесення змін до порядку денного мали застосовуватись саме приписи Закону.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, що кореспондуються за змістом зі ст. 20 ГК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Рішення загальних зборів учасників як вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання правовідносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту, в тому числі статуту, недійсним визначено його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Суд звертає увагу, що позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів може бути спрямована на настання різних правових наслідків залежно від підстав, з яких таке рішення оспорюється.

Зокрема, учасник товариства може звернутися з такою позовною вимогою, посилаючись на порушення порядку скликання загальних зборів чи порядку ухвалення рішення загальних зборів, наприклад на неповідомлення чи невчасне повідомлення позивача про їх проведення, на прийняття загальними зборами рішення з питання, не передбаченого порядком денним чи за відсутності необхідної кількості голосів на його прийняття, тощо. У подібних випадках може бути порушене корпоративне право учасника брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому законом та статутом товариства. Внаслідок такого порушення воля або волевиявлення товариства в особі його вищого органу могли бути спотворені через спотворення волі або волевиявлення учасника - особи, яка входить до складу такого органу, адже учасники, діючи разом як вищий орган товариства, формують волю і волевиявлення товариства. У цьому разі позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства спрямована на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили (його анулювання зі зворотною силою в часі) внаслідок набрання законної сили судовим рішенням про задоволення такої позовної вимоги.

Натомість рішення загальних зборів учасників товариства, яке за своїм змістом не відповідає закону, не створює правових наслідків, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб. У подібних випадках позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства спрямована не на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили, яке не створює правових наслідків незалежно від прийняття судом відповідного рішення, а на захист інтересу щодо правової визначеності.

Оскільки оспорюване рішення загальних зборів учасників ТОВ НВФ «Криптон», оформлене протоколом від 22.07.2020, та нова редакція статуту, затверджена цим рішенням, є підставами виникнення, зміни та припинення прав і обов`язків позивача щодо частки в статутному капіталі товариства, то вони стосуються відповідних прав і обов`язків позивача щодо участі у діяльності та управлінні цього Товариства, який був учасником товариства на дату прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів.

Частиною 1 статті 116 Цивільного кодексу України, статтею 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що учасники товариства мають, окрім інших, таке право: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників (ч. 2 ст. 29 Закону).

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та зважаючи на те, що на оскаржуваних зборах було прийнято рішення про внесення змін до статуту з порушенням положення частини 2 статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо необхідної кількості голосів для його прийняття та допущенні порушення щодо порядку повідомлення про збори та внесення змін до порядку денного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом №39/20 від 22.07.2020 та, відповідно, затвердженої ними нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", як похідної вимоги направленої на відновлення становища позивача, що існувало до порушення права, враховуючи сутність спірних правовідносин, оскільки скликання та проведення загальних зборів і затвердження нової редакції статуту всупереч вимогам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порушує корпоративні права позивача на участь в управлінні товариством.

При цьому, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 22.07.2020 та нової редакції статуту, затвердженої даним рішенням, то позовна вимога щодо скасування запису в Єдиному державному реєстрі щодо змін до установчих документів, яка проведена на підставі цього рішення, також є обґрунтованою і доведеною, оскільки така вимога є похідною та підлягає вирішенню в цьому провадженні.

Так, статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Водночас статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей, може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі (пункт 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»)

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17).

Отже, питання наявності правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання державним реєстратором визначеного Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» порядку та способу його дій і у випадку встановлення судом у межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, існують правові підстави для його скасування.

Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи та скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно приписів статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що, у даному випадку, судом не встановлено протиправності дій державного реєстратора під час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії, а скасування реєстраційної діє є наслідком визнання судом недійсною підстави вчинення такого запису, та з огляду на приписи пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» позовна вимога про визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін до установчих документів підлягає задоволенню шляхом скасування реєстраційної дії - запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 30.07.2020 10:26:41, 10661050025000645, зміна місцезнаходження юридичної особи (у разі зазначення його в установчих документах). Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_9 , приватний нотаріус Діброва О.С.", що є належним способом захисту, визначеним законом у спірних правовідносинах.

В той же час, суд дійшов висновку про відмову в позові щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни, оскільки вони не є належними відповідачами в даному корпоративному спорі, як правильно зазначили відповідачі у відзивах на позовну заяву.

Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 у справі №640/22013/18.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №904/1966/19 та від 16.03.2021 у справі № 925/1266/19 у вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень керівних органів товариства та похідними вимогами від нього, відповідачем виступає саме товариство, як юридична особа, рішення керівних органів якої оскаржується, а не члени цього товариства, як учасники загальних зборів. Учасники господарського товариства не є належними відповідачами у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів, оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства. Разом з цим, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом, підтверджують, що спір у позивача виник саме з Товариством з підстав неналежного скликання та проведення оскаржуваних зборів, чим порушено корпоративні права позивача, а відтак і позовна вимога про скасування реєстраційної дії вчиненої за результатом проведення оскаржуваних зборів не може бути звернена безпосередньо до приватного нотаріуса, яку позивач визначив співвідповідачем, так як доказів порушення саме вказаною особою прав позивача у даному спорі суду не надано, а відповідна реєстраційна дія скасована як похідна вимога від встановлення судом наявності правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників на підставі якого вчинено таку дію.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач-1 під час розгляду справи не довів суду фактичних обставин щодо дотримання вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо порядку прийняття рішень про внесення змін до статуту товариства та порядку скликання та проведення загальних зборів, про що судом зазначено вище, а доводи відповідача-1 про те, що за приписами положення пункту 12.4.3 Статуту Товариства (в редакції, затвердженій загальними зборами учасників 23.03.2017), рішення про внесення змін до статуту товариства приймаються більш як 60% загальної кількості голосів учасників товариства відхиляються судом, оскільки вказані приписи не відповідають вимогам ч. 2 ст. 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", які передбачають необхідність прийняття таких рішень трьома чвертями голосів усіх учасників товариства і відповідне положення Закону могло бути змінено після набуття цим Законом чинності лише одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Під час розгляду справи відповідач-1 не надав суду доказів, що сторони після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" чи протягом «перехідного періоду» приймали одностайне рішення загальних зборів, у яких взяли участь всі учасники товариства, про зміну кількості голосів, необхідних для прийняття рішення про внесення змін до статуту, визначену ч. 2 ст. 34 вказаного Закону, що спростовує доводи відповідача-1 про наявність правових підстав для визначення необхідної кількості голосів саме за приписами Статуту, в старій редакції, а не Закону.

Відхиляє суд і доводи відповідача-1 про те, що на оскаржуваних зборах вирішувалось лише питання приведення статуту товариства у відповідність до приписів Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що є обов`язком відповідної юридичної особи за Законом, а тому прийняття такого рішення не може порушувати права позивача і задоволення його позовних вимог призведе до порушення балансу інтересів учасників товариства, оскільки сам факт необхідності приведення Статуту товариства у відповідність до вимог Закону не є достатньою підставою для висновку, що такі дії можуть вчинятися з порушенням порядку скликання та проведення цих зборів та без дотримання приписів Закону щодо порядку прийняття рішення про внесення змін до статуту, що судом встановлено вище. При цьому, судом враховано, що під час розгляду справи відповідач-1 не надав суду жодних доказів того, що саме через недобросовісні чи неправомірні дії позивача, як учасника товариства, статут не був приведений у відповідність до приписів вказаного Закону у встановлений п. 3 Прикінцевих та перехідних положень строк, як і не надано доказів, що саме неодноразова неявка позивача на загальні збори учасників призвела до неможливості приведення статуту у відповідність до приписів Закону, що б могло свідчити про недобросовісність його поведінки та блокування діяльності товариства. Тоді як, проведення оспорюваних зборів з порушенням приписів Закону порушує права позивача на участь в управлінні товариством і є підставою для їх захисту. В той же час, товариство не позбавлено можливості і права провести загальні збори учасників з питань приведення вимог статуту у відповідність до приписів Закону з дотриманням порядку їх скликання та прийняття такого рішення за приписами Закону.

Разом з цим, суд залишає поза увагою доводи позивача про невідповідність деяких приписів статуту вимогам Закону, зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання рішення загальних зборів учасників, яким цей статут був затверджений недійсним та як наслідок недійсності самого статуту через не відповідність його приписам Закону щодо порядку його затвердження.

Водночас суд наголошує, що за приписами частини 2 статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників; відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства. В свою чергу, частини 1-3 статті 44 вказаного Закону визначають, що статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства. Отже, у разі дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів, що, в даному випадку, дотримано не було, чинне законодавство допускає врегулювання учасниками товариства своїх корпоративних правовідносин на власний розсуд в межах, визначених законом, та надає право одностайним рішенням загальних зборів, у яких взяли участь усі учасники товариства, визначити умови відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу лише за згодою інших учасників.

Щодо позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору, суд зазначає наступне.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

При цьому, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його учасники (акціонери), які були учасниками (акціонерами) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

У спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, навіть за умови недотримання вимог закону чи установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів, рішення загальних зборів не можуть визнаватися недійсними за позовами осіб, які не були учасниками юридичної особи на момент прийняття таких рішень загальних зборів. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах від 18.04.2018 у справі №910/7847/17, від 16.10.2018 у справі №910/15792/14, від 22.05.2019 у справі №904/7274/17 та від 03.12.2019 у справі №909/230/19.

В обґрунтування поданого позову, ОСОБА_4 посилається на те, що він має корпоративні права щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми «Криптон» на підставі укладеного із ОСОБА_1 договору міни (обміну) часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 20.04.2021, за умовами якого ОСОБА_1 , передав ОСОБА_4 у власність частку в розмірі 33 % статутного капіталу Товариства в обмін на частину частки в розмірі 6,6% в статутному капіталі ТОВ "ПТКС", про що ними складно акт приймання-передачі частки від 20.04.2021, який був нотаріально посвідчений.

За законодавством, яке діє після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", більше не вимагається вказувати у статуті товариства склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для внесення таких змін. Натомість відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Справжність підписів на такому акті засвідчується нотаріально. У випадку, якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

З моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб.

Відтак момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.

У підтвердження державної реєстрації набуття частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_4 посилається на внесення до Єдиного державного реєстру запису №1000661070026000645 від 22.04.2021, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О., про що видано виписку № 352719190462 від 22.04.2021. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру станом на 29.04.2021 ОСОБА_4 є учасником Товариства із часткою внеску до статутного капіталу в розмірі 16500,00 грн.

Втім, викладене свідчить, що на момент проведення зборів та ухвалення оскаржуваних рішень третя особа не була учасником Товариства, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення як позовної вимоги про визнання недійсним рішень загальних зборів, так і похідних позовних вимог третьої особи, так як оскаржувані рішення, прийняті до вступу даної особи до складу учасників товариства, а відтак не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.

При цьому, суд відхиляє посилання третьої особи на те, що затверджена оскаржуваним рішенням загальних зборів нова редакція статуту порушує його корпоративні права щодо контролю над діяльністю виконавчого органу товариства (пункти 5.8.4, 5.8.7 Статуту), а встановлення у пунктах 3.8.1-3.8.5 та пункті 4.4 Статуту (в редакції затвердженій оспорюваним рішенням) умови щодо отримання згоди від всіх учасників на вихід або відчуження частки у статутному капіталі - звужує його корпоративні права порівняно із попередньою редакцією Статуту Товариства, оскільки такі корпоративні права, а також захист від загрози їх порушення, можуть мати лише учасники товариства на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів, зокрема, ОСОБА_1 , а не третя особа.

Водночас, суд встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі № 910/7804/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022, був визнаний недійсним договір міни частки у статутному капіталі Товариства від 20.04.2021, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 20.04.2021, а також скасовано реєстраційну дію від 22.04.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно зміни учасників Товариства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у суду відсутні підстави для висновку про порушення або загрозу порушення корпоративних прав ОСОБА_4 , у зв`язку із чим у позові слід відмовити.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за позовом ОСОБА_1 належить покласти на товариство, а за позовом ОСОБА_4 судові витрати покладаються на третю особу, у зв`язку з відмовою в задоволенні його позову.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни відмовити.

2. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" задовольнити.

3. Визнати недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", оформлені протоколом загальних зборів учасників № 39/20 від 22.07.2020.

4. Визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" в новій редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників №39/20 від 22.07.2020.

5 Скасувати реєстраційну дію - запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 30.07.2020 10:26:41, 10661050025000645, зміна місцезнаходження юридичної особи (у разі зазначення його в установчих документах). Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, ОСОБА_9 , приватний нотаріус Діброва О.С.".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, ідентифікаційний код 19136506) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 00 коп. судового збору.

7. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - фізичної особи ОСОБА_4 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2022.

Суддя Т.В. Васильченко