Єдиний державний реєстр судових рішень
465/4282/22
3-зв/465/1/22
П О С Т А Н О В А
Іменем України
"13" вересня 2022 р. м.Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О., з участю секретаря судового засідання Оверко Я.Б., розглянувши у судовому засіданні заяву судді Франківського районного суду м.Львова Гладишевої Х.В. про самовідвід у розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2Кодексу Українипро адміністративніправопорушення -
встановив:
У провадженні судді Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О., перебувала справа №465/4282/22(провадження 3/465/2509/22) про притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
07.09.2022року суддяГладишева Х.Взвернулася ізписьмовою заявоюпро самовідвіду данійсправі.Заява мотивованатим,що підчас вивченняматеріалів справи,суддею ГладишевоюХ.В.встановлено,що вїї провадженніперебувала цивільнасправа №465/484/22 зазаявою ОСОБА_2 ,заінтересована особа ОСОБА_1 про видачуобмежувального припису.Рішенням Франківськогорайонного судум.Львова від28.01.2022 року заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задоволено частково. Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 3 (три) місяці, в якому визначити наступні тимчасові обмеження його прав. Так, судом досліджувалися події та обставини, викладені у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, зокрема відносин між батьками та дітьми, подружжям. З огляду на наведене та з метою недопущення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суду в ході розгляді даної справи про притягнення до адміністративної відповідальності просить її заяву задоволити.
Як вбачається з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2022 року дану заяву про відвід судді Франківського районного суду м.Львова Гладишевої Х.В. передано на розгляд судді Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О.
Суддя Франківського районного суду м.Львова Гладишева Х.В в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час розгляду заяви про самовідвід.
Дослідивши зміст та доводи, викладені в заяві про відвід судді, суддя приходить до наступних висновків.
Кодекс Українипро адміністративніправопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або суддею самовідвід, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід), однак суд вважає, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами, закріпленими в КПК України.
У п.4 рішення Ради суддів від 08.06.2017 року № 34 роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Положеннями ст.ст.75,76КПК Українивизначено підстави відводу судді. Зокрема відповідно до п.4 ч.1ст.75 КПК Українисуддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч.3ст.80 КПК Українизаяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Нормами ч.5ст.80 КПК Українивизначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність.
Отже, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Дотримання цієї гарантії забезпечується як правом учасників справи на спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, чим забезпечується його незалежність в кожному окремому провадженні, так і правом судді за наявності визначених процесуальним законодавством підстав заявляти самовідвід.
Частиною першоюстатті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський Суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справіа саме, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободза допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді.
Згідно статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу. Відчуття упередженостіце формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Водночас слід розуміти, що зловживання самовідводом не допускається. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі, а такі обставини у заяві про самовідвід суддею не вказані.
Відтак, аналізуючи зміст та доводи заяви судді про її самовідвід, приходжу до висновку, що суддею Гладишевою Х.В. не наведено обставин, що призведуть до виникнення сумнівів щодо її неупередженості у даній справі.
З оглядувищевказане вважаю,що узадоволенні заявипро відвідсудді Франківськогорайонного судум.ЛьвоваГладишевої Х.В.слід відмовити,оскільки обставини, які б виключали участь судді по даній справі відсутні, а прийняття суддею судового рішення в іншій справі за участю сторони не може бути підставою для відводу судді по даній справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 246 КУпАП, ст.75,76,80,81КПК України -
постановив:
У задоволенні заяви судді Франківського районного суду м.Львова Гладишевої Х.В. про самовідвід у розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2Кодексу Українипро адміністративніправопорушення - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Мартинишин
