н\п 2-а/490/213/2021

Справа № 490/3085/14-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2022 року

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Костенко К.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в Херсонській області, Інспектора управління патрульної поліції в Херсонській області Мацях Олександра Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3366978 від 31 жовтня 2020 року.

Посилаючись на те, що із постановою категорично не погоджується, оскільки поліцейський не навів посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, на підставі яких зроблено висновок, що позивач вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 132-1 КУпАП.

Протоколом автоматизованого розподілу адміністративної справи від 13.11.2020 року справу передано судді Черенковій Н.П., та отримано останньою 17.11.2020 року.

Ухвалою від 23.11.2020 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.

15.02.2022 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

31.10.2020 року о 18 год.43 хв., патрулюючи відрізок дороги Одеса-Мелітополь- Новоазовськ 203 км., поліцейськими було виявлено транспортний засіб, який здійснював перевезення вантажу, що перевищував осьові навантаження у кілограмах, чим порушив п.22.5 ПДР щодо порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, та скоїв правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП, за що притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

Факт перевантаження на строєну вісь підтверджується квитанцією № 121741 від 31.10.2020 року.

До судового засідання сторони не з`явились, судом постановлено про розгляд справи у їх відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

31 жовтня 2020 року інспектором Управління патрульної поліції в Херсонській області, капралом поліції Мацях О.М. складено Постанову серії ЕАМ №3366978 на Херсонській, Білозерській автодорозі Одеса-Мелітополь- Новоазовськ 203 км.,за якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. та притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 132-1 КУпАП , підставою чого було порушення вимог п.22.5 Правил Дорожнього руху України.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 31.10.2020 року о 18:43 год., позивач керував вантажним транспортним засобом TGX26.400, днз НОМЕР_1 , допустив перевантаження на здвоєну вісь більш ніж 18 тони, а саме 8900т, згідно квитанції121741., та рухався без дозволу Національної поліції України, чим порушив п.22.5 ПДР - порушення ПДР по перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів.

За ксерокопією квитанції № 121741, наданою позивачем ось1- 7200, ось2- 11650, ось3- 7250, ось4- 8300, ось5-9000, всього 43400.

На підставі вказаного, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Приписами ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, згідно п. 2 яких, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 4 ПДР України рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно з п.п. 22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Так, питання перевезення небезпечних вантажів регламентується, зокрема :

-Законом України « Про перевезення небезпечних вантажів»,

-Наказом Міністерства внутрішніх справ "Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів" від 26,07.2004 № 822;

-Спільним наказом МВС та Міністерства інфраструктури "Про затвердження Переліку маршрутів міжнародного дорожнього перевезення небезпечних вантажів, рух за якими здійснюється без погодження з уповноваженими підрозділами національної поліції України" від 02.03.2016 р. № 151\89 з наступними змінами, внесеними наказом МВС від 12.04.2017 р. № 309\139;

-Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), до якої Україна приєдналася 01.05.2000, тощо.

Згідно п.10 Розділу 111 Інструкції під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Керуючись законом і правосвідомістю.

Також слід зазначити, що згідно ст.16 ЗУ "Про перевезення небезпечних вантажів" до компетенції Національної поліції у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належить: здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, додержанням законодавства у зазначеній сфері; розроблення і видача в установленому порядку погодження маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Крім того, Департамент патрульної поліції окремим дорученням від 27.06.2017 року "Про посилення контролю щодо перевезення транспортними засобами великовагового, великогабаритного та небезпечного вантажу", доручив Управлінням патрульної поліції посилити контроль за перевезенням. Наголосив на необхідності перевірки дозвільної документації на перевезення відповідного вантажу, а в разі виявлення фактів порушення водіями законодавства та Правил, вживати заходів згідно чинного законодавства.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом- це означає, що обов`язок додержуватись закону, його виконувати, право використовувати закон в своїх інтересах, а також юридична відповідальністьперед законом за його порушення є рівною для всіх громадян. Не може бути винятків з цього правила,зважаючи на будь-які особливі заслуги особи,її соціальний статус тощо.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 35 ЗУ "Про Національну поліцію" передбачає, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі : якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів до вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським як свідка під час оформлення протоколів про адміністративне правопорушення чи матеріалів ДТП; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, виражається у порушенні правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та порушенні правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

У відповідності до ст.33 ЗУ "Про автомобільні дороги", рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами. Дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному КМУ.

Отже, для притягнення особи за порушення зазначених вимог ПДР України, перш за все, необхідно встановити факт переміщення транспортним засобом, габаритні параметри якого перевищують нормативні.

Відповідно до п.1.10 ПДР України, габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Пунктом 2.4.1 ПДР України передбачено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Відповідно до п. 2.4.2 ПДР України, у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Відповідно до п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Згідно п.п.3,15 Порядку, здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок №879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п.16,18,19 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (п.п.3 п.2 Порядку).

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п.п.2 п.2 Порядку).

Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики (п.п.6 п.2 Порядку).

Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п.12 Порядку).

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п.13 Порядку).

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Згідно пп.2 п.2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно п.20 Порядку №879 ,за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Таким чином, проведення габаритно-вагового контролю щодо здійснення відповідних вимірювань, віднесення того чи іншого транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних, є виключною компетенцією Укртрансбезпеки.

Загальні вимоги до водіїв транспортних засобів визначені Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 "Про Правила дорожнього руху", а спеціальні правила, за якими здійснюється рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами - Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".

Відповідно до п.5 Порядку № 1007/1207, працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пп.пп.4-8 п.4 Порядку №1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Згідно п.2.4-2ПДР,у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Згідно п.6. Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пп.пп.7-9 п.2 Порядку №879, місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобі.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.

Проте , відповідачем не надано доказів того, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п.21 Порядку).

Отже , факт переміщення позивачем великогабаритного вантажу в розумінні п.п.3 п.2 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 27.06.2007 року №879, відповідачем у передбачений законодавцем спосіб не встановлено та перед судом не доведено.

Посилання відповідача у відзиві на те, що постанова винесена не за перевищення габаритних та\або вагових параметрів, а за порушення правил проїзду не заслуговують уваги, оскільки спростовуються змістом постанови.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення в тому числі за ст. 132-1 КупАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Приписами ст. 132-1 КУпАП визначено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, до суду надано не було.

З огляду на вищевикладене та встановлені у справі обставини, суд вважає, що стороною відповідача не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній факти належними та допустимими доказами, в порядку ст.251 КУпАП, які в даному випадку кореспондують до Порядку, затвердженого постановою КМ України від 27.06.2007 року №879, не підтверджені, а наведені у ній висновки щодо переміщення позивачем великогабаритного вантажу розцінюються не інакше, як припущення, що в силу ст.62 Конституції України, є неприпустимим.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила №30), встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

При цьому, пунктом 25 Правил №30 визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Аналогічні приписи містить Порядок, затвердженийпостановою КМ України від 27.06.2007 року №879, який, окрім цього, у пункті 22 передбачає, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно ізстаттею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення(п.22 Порядку).

Згідно ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбаченестаттею 132-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 рудня 2008 року № 1102 затверджено Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках.

В даному випадку, транспортний засіб позивача не був затриманий відповідачем та після прийняття постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач продовжив рух.

З даного приводу суд зазначає, що у відповідності до вищевикладених положень підзаконних нормативно-правових актів, відповідач мав би затримати транспортний засіб позивача, однак, всупереч таким вимогам, відповідач по справі жодних дій щодо затримання даного транспортного засобу не вчинив.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Таким чином, суд визнає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не дотримано вимог ст.ст.245, 251, 280 КУпАП, що потягло за собою необґрунтоване притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Оскаржувана постанова від 31.10.2020 року серії ЕАМ №3366978, не містить посилань на будь-які докази, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок, обґрунтувань правомірності притягнення останнього до адміністративної відповідальності, що свідчить про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, необхідності її скасування та, з урахуванням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, закриття провадження у справі згідно з статтею 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Європейський суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Меді цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень.

Таким чином, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визнано тільки у світлі конкретних обставин. ("Проніна проти України, "Сєрявін та інші проти України").

На підставі наведеного, керуючись статями 73-77,90,241-246,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту Управління патрульної поліції в Херсонській області, Інспектора управління патрульної поліції в Херсонській області Мацяк Олександра Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ№ 3366978 від 31.10.2020 року на ОСОБА_1 за ст. 132-1 КУпАП , провадження закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Повний текст рішення складено 08 вересня 2022 року.

Суддя : Черенкова Н.П.