Справа №752/26883/18

Провадження № 2/752/220/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.01.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_2 , треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць Інна Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Петрович, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до ПАТ «Омега Банк», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсним договору факторингу № 15 від 28.11.2012 р., укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в частині передачі боргу по кредитному договору № 139/л від 23.04.2004 р., визнання недійсним договору факторингу, укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» від 28.11.2012 р., в частині передачі прав вимоги за кредитним договором № 139/л від 23.04.2004 р., визнання недійсним Договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 28.11.2012 р. за реєстровим № 6970 в частині отримання права вимоги за договором іпотеки № 4529 від 23.04.2004 р., скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), № 34815872 від 18.04.2017 р. щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2004 р. ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є «ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» було укладено Договір кредиту № 139/л, предметом якого є надання споживчого кредиту в розмірі 33000 доларів США, з оплатою 16% річних з терміном погашення 23.04.2009 р.

В забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту з Банком було укладено 23.04.2004 р. Договір іпотеки нерухомого майна № 4529, а саме квартири АДРЕСА_1 .

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» було укладено Договір факторингу № 15 з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про відступлення права вимоги за кредитними і іпотечними договорами, які вказані в Додатку до даного договору, відповідно до яких ТОВ «ФК «Вектор Плюс» отримало право вимоги за кредитним договором № 139/Л від 23.03.2004 . та договором іпотеки № 4529 від 23.04.2004 р.

28.11.2012 р. між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу про передачу прав за кредитними договорами, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло прав вимоги за Кредитним договором та договором забезпечення, укладеним з позивачем.

Позивач в обґрунтування позову посилається на недійсність укладених договорів факторингу в силу положень п.2 ст.1 Конвенції про міжнародний факторинг та розпорядження Держфінпослуг № 231 від 03.04.2009 р. «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», оскільки кредит був наданий на споживчі цілі і вимоги за таким договором не могли бути предметом договорів факторингу.

Також позивач посилається на фіктивність договору факторингу, укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», оскільки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступив свої права в день укладення Договору факторингу з ПАТ «Сведбанк» та без згоди наглядової ради.

Крім того, позивач зазначає, що ні ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ні ТОВ «Кредитні ініціативи» не має банківської ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, а договір кредиту укладений в іноземній валюті. Позивач у своєму позові посилається на нікчемність Договорів про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, оскільки вони порушують публічний порядок. Вимоги клієнта до боржника, пов`язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можу бути предметом відступлення за договорами факторингу, оскільки предметом договору факторингу є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги.

В зв`язку з нікчемністю договорів факторингу про передачу права вимоги за іпотечним договором, укладеним з позивачем, остання, відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» просить скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .

02.01.2019 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

28.11.2019 р. представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог, яка фактично є заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить: визнати недійсним договір факторингу № 15 від 28.11.2012 р., укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в частині передачі боргу по кредитному договору № 139/л від 23.04.2004 р., визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 28.11.2012 р. за реєстровим № 6970 в частині отримання права вимоги за договором іпотеки № 4529 від 23.04.2004 р., скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), № 34815872 від 18.04.2017 р. щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за № 34815872 від 18.04.2017 р. за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 , визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу від 18.09.2019 р., укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_2 .

Позивач посилається на те, що на момент укладення Договору факторингу між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» від 28.11.2012 р. про передачу прав вимоги за Договором іпотеки № 4529 від 23.04.2004 р. його дія припинилась, оскільки відповідно до п.1 Іпотечного договору він діє до 23.04.2009 р. Крім того на момент укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором Банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки і 16.02.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1379 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 01.06.2017 р. виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за № 1379, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Реєстрацію права власності 18.04.2017 р. за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» позивач вважає незаконною, оскільки виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «Сведбанк» визнано таким, що не підлягає виконанню лише 01.06.2017 р. Крім того, між стягувачем та боржником був відсутній договір про задоволення вимог кредитора і позивач не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю, а Іпотекодержателем були порушені вимоги Закону України «Про іпотеку» та не були надіслані вимоги про усунення порушень.

Щодо визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу від 18.09.2019 р., укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_2 , позивач зазначає, що 12.06.2019 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києв були вжиті заходи забезпечення позову, відповідно до яких Товариству та будь-яким іншим особам було заборонено вчиняти дії щодо входження в квартиру та розпорядження майном, що знаходиться в ній. Незважаючи на зазначені заборони та наявність кримінального провадження був укладений оспорюваний попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 надано право до укладення основного договору укладати договори оренди щодо спірної квартири, а також в день підписання даного попереднього договору право користування квартирою було передано ОСОБА_2

11.03.2020 р. відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м.Києва, яка занесена до журналу судового засідання, до участі у справі в якості третьої особи на сторони позивача залучено ОСОБА_3 , третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Петровича, та залучено співвідповідача ОСОБА_2 .

04.06.2021 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

27.09.2021 р. позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, однак у її прийнятті судом було відмовлено в зв`язку з порушенням строків її подання та звернення до суду з даною заявою на стадії судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилась. Представником позивача подано клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та її представника.

Представник відповідача - ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в ході судового розгляду заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що укладені між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» договори факторингу не порушують прав позивача, а отже відсутні підстави для звернення до суду з даними вимогами. Вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав власності на предмет іпотеки та скасування запису про реєстрацію права власності представник відповідача вважає безпідставними, оскільки таке рішення вже скасовано на підставі судового рішення. Крім того, представник відповідача просив відмовити у задоволенні вимог про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири, оскільки дія зазначеного договору закінчилась.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. в судове засідання не з`явилась, надіславши заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача ПАТ «Омега Банк», відповідач ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Кредитні ініціативи», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись у спосіб, передбачений ст.128 130 ЦПК України.

В зв`язку з повторною неявкою відповідачів та третіх осіб в судове засідання, суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 23.04.2004 р. між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», був укладений договір кредиту № 139/л, предметом якого є надання споживчого кредиту в розмірі 33000 доларів США, з оплатою 16% річних з терміном погашення 23.04.2009 р.

В забезпечення основного зобов`язання між АКБ «ТАС-Комерцбан» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір від 23.04.2004 р., відповідно до умов якого Іпотекодавці передали в іпотеку Іпотекодержателю належне їм на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69 кв.м., жилою 44,50 кв.м.

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» було укладено Договір факторингу № 15 з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, згідно реєстру боржників, зазначеного в Додатку до даного договору, відповідно до яких ТОВ «ФК «Вектор Плюс» отримало право вимоги за кредитним дооором № 139/Л від 23.03.2004 . та договором іпотеки № 4529 від 23.04.2004 р.

Звертаючись до суду позивач просить визнати зазначені договори недійсними.

Частиною 1 ст.1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК).

Сторонами договору є фактор і клієнт (ст.1079 ЦК) фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактор, якому має бути здійснено платіж.

Згідно з ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до законунадає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За пуктом 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

При зверненні до суду позивач посилається на положення конвенції УНІДРАУА про міжнародний факторинг щодо неможливості відступлення права вимоги за договорами купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями, придбаних ля їхнього особистого, сімейного або домашнього використання.

Відповідно до п. п. "а" пункту 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава 28.05. 1988 року), постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання.

Однак, положення зазначеної Конвенції УНІДРУА (Оттава 28.05. 1988 року) про міжнародний факторинг, не встановлює обмежень щодо складу осіб, які є сторонами при укладенні договорів факторингу.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 Цивільного кодексу України).

Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обставин, визначених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законо, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Верховний Суд у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 926/1172/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18 зазначав, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Згідно зі статтями 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Ні при зверненні до суду, ні в ході розгляду справи позивач не обґрунтовує в чому полягає порушення її права укладенням договору факторингу № 15 від 28.11.2012 р. та Договором про відступлення прав за договором забезпечення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка мала довести наявність фактичних обставин справи, з якими закон пов`язує визнання недійсними оспорюваних договорів та довести порушення цими правочинами її прав та інтересів.

Таких дій вчинено позивачем не було, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання оспорюваних правочинів, а саме Договору факторингу № 15 від 28.11.2012 р., укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 28.12.2012 р. за реєстровим № 6970, недійсними.

Крім того, судом встановлено, що в зв`язку з невиконанням Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі положень п. 13.3 Іпотечного договору звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.П. про здійснення реєстрації права власності на Предмет іпотеки на підставі застереження, що міститься в Договорі.

12.04.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. було прийнято рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, номер 34815872 від 18.04.2017 р. та зареєстровано 12.04.2017 р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

На підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24.05.2018 р., яке було змінено відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 28.01.2021 р. визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни щодо проведення реєстрації права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 , скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни за №34815872 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 .

Судом було встановлено, що Іпотекодавець не отримував письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до положень ст.35 Закону України «Про іпотеку», а також судом встановлено відсутність на момент вчинення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» повноважень у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. на вчинення таких дій в зв`язку з анулюванням доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду позивач як на підставі для скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на кв. АДРЕСА_1 посилалась на недійсність Договору про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки від 28.11.2012 р., реалізацію іпотекодержателем вже свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом вчинення виконавчого напису 16.02.2007 р. за № 1379, який лише 01.06.2017 р. на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва був визнаний таким, що не підлягає виконанню, а також порушення вимог Закону України «Про іпотеку» при здійсненні реєстрації права власності та ст.46-1 Закону України «Про нотаріат».

Однак, позивач в 2017 році вже зверталась до Голосіївського районного суду м.Києва з вимогами про скасування оскаржуваного рішення з інших підстав, і відповідно до рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24.05.2018 р., яке було змінено відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 28.01.2021 р., визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни щодо проведення реєстрації права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 , скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни за №34815872 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 .

Судом було встановлено, що Іпотекодавець не отримував письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до положень ст.35 Закону України «Про іпотеку», а також судом встановлено відсутність на момент вчинення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» повноважень у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. на вчинення таких дій в зв`язку з анулюванням доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, неправомірність дій щодо державної реєстрації прав ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на предмет іпотеки вже були предметом оскарження і повторний захист судом порушеного права позивача в частині скасування рішення №34815872 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав власності на кв. АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» хоч і за інших підстав, не передбачений чинним законодавством, оскільки таке рішення скасовано.

Вимоги позивача про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на кв. АДРЕСА_1 не узгоджуються з положеннями ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на кв. АДРЕСА_1 за індексним номером 20015546 не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири від 18.09.2019 р., укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_2 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 18.09.2019 р. між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого сторони зобов`язались у строк до 20.12.2019 р. укласти Договір купівлі-продажу квартири на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до п.2.1 зазначеного попереднього договору ТОВ «ФК «Вектор Плюс» передав ОСОБА_2 в користування квартиру в день укладання договору та надав право укладати договори оренди до укладення Основного договору.

Продавець стверджував, що відносно квартири не укладено з іншими особами будь-яких договорів щодо користування нею, як юридична адреса вона не використовується, прав щодо неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає.

Натомість вже 02.01.2019 р. Голосіївським районним судом м.Києва було відкрито провадження у справі № 752/26883/18 за позовом ОСОБА_1 , у якій позивач оспорює правомірність набуття права власності на кв. АДРЕСА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 12.06.2019 р. у даній справі вжито заходів забезпечення позову та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та будь-яким особам вчиняти дії щодо входження в квартиру АДРЕСА_1 та вчиняти будь-які дії (розпорядження, користування, зберігання) відносно майна, що знаходяться в квартирі.

Статтею 129-1 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статті 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 цього ж Кодексу забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Про наявність зазначеної ухвали ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було відомо вже 20.06.2019 р., що вбачається зі скарги представника позивача на дії приватного виконавця Ляпіна Д.В.

Відповідно до положень ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

ТОВ «ФК «Вектор Плюс» реалізуючи своє право на розпорядження майном, а саме надання кв. АДРЕСА_1 в користування ОСОБА_2 на час дії відповідної заборони, про що Товариству було відомо, порушує публічний порядок, а отже такий правочин є недійсним.

Представник відповідача просив відмовити у задоволення зазначеної вимоги, оскільки строк дії попереднього договору закінчився.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №905/1227/17 суд зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

З огляду на викладене, такі заперечення не можуть бути прийняті судом.

Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України та вважає за необхідно стягнути з ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати, пропорційно до задоволених вимог в рівних частинах.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_2 , треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць Інна Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Петрович, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію задовольнити частково.

Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу квартири, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ОСОБА_4 18.09.2019 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 3800495), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в рівних частинах на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя