Постанова

Іменем України

05 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 216/5400/20

провадження №61-7035св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О., у справі за позовом виконавчого комітету Центрально-Міської районної в місті Кривому Розі ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів і заборону відчуження майна,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів і заборону відчуження майна.

На обґрунтування позову зазначав, що в період перебування відповідачів у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_1

22 квітня 2008 року шлюб між подружжям було розірвано, після чого дитина проживала разом з матір`ю.

У літній період 2020 року дитина проживала у батька.

23 червня 2020 року співмешканка батька привела ОСОБА_1 до Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, повідомивши про стаціонарне лікування батька дитини, та відмову матері забрати сина до свого місця проживання.

У цей же день співробітниками ювенальної превенції Саксаганського відділення поліції ОСОБА_1 було направлено на обстеження до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради з подальшим його влаштуванням до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня № 1» Криворізької міської ради.

Після цього працівниками служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради була проведена відповідна індивідуально-профілактична робота з ОСОБА_2 , яка 26 червня 2020 року забрала сина з вищевказаного закладу охорони здоров`я до свого місця проживання. Однак, посварившись з матір`ю ОСОБА_1 знову пішов проживати до батька.

01 липня 2020 року сестра ОСОБА_3 привела дитину до служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради з метою влаштування до дитячого державного закладу, пояснивши, що батько дитини не в змозі виконувати батьківські обов`язки, оскільки має інвалідність ІІІ групи по онкозахворюванню, потребує постійного лікування, ніде не працює, схильний до вживання спиртних напоїв, немає власного житла, проживає у співмешканки.

В той же день дитина була влаштована до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради.

06 липня 2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконкому районної у місті ради було розглянуто питання про стан виконання відповідачами батьківських обов`язків. Голова комісії з питань захисту прав дитини, заступник голови районної у місті ради по виконавчій роботі ОСОБА_4 , порекомендувала ОСОБА_2 забрати сина з КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» до місця свого проживання та звернутися до психолога Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з метою проведення психодіагностичної і корекційної роботи з дитиною.

ОСОБА_2 відмовилася забирати сина з КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради та в подальшому займатися вихованням і утриманням дитини, оскільки він, на її думку, не має бажання навчатися, не допомагає по господарству, ображає її молодшого сина.

Неповнолітній ОСОБА_1 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Посилаючись на вищевказані обставини представник позивача просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь опікуна, прийомних батьків або батьків-вихователів аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів їхнього заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму.

Накласти заборону за відчуження житла, право користування яким має неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2022 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнено щомісячно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь опікуна, прийомних батьків або батьків-вихователів аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів їхнього заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Накладено заборону за відчуження житла, право користування яким має неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення ним повноліття, про що повідомити нотаріуса за місцем знаходження житла.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що відповідачі у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконують обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, з урахуванням показань неповнолітнього ОСОБА_1 , наданих у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав задля інтересів самої дитини. Також з метою захисту його житлових прав накладено заборону на відчуження домоволодіння.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2022 року скасовано в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, накладення заборони відчуження житла, право користування яким має неповнолітній ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення ним повноліття, про що повідомити нотаріуса за місцем знаходження житла і заборону відчуження майна. У цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2022 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь держави в розмірі 1 261 грн скасовано.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач намагається зберегти родинні зв`язки з сином, налагодити спілкування та мінімізувати конфліктні ситуації у родині. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про її інтерес до дитини, емоційний контакт з її боку до дитини, а тому відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2022 року виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, в якій просить скасувати вказану постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі позивач вказує, що ухилення матері від виконання своїх обов`язків полягало у відсутності бажання спілкуватися, проживати з дитиною, постійних сварках, відсутності емоційного зв`язку, що призвело до сталого конфлікту, який унеможливив подальше спілкування сина з матір`ю. Така ситуація знайшла своє підтвердження у ряді доказів, що містяться у матеріалах справи.

Скаржник зазначав, що доводи неповнолітнього взагалі про небажання проживати з відповідачем та мати будь-які стосунки, наявність бажання позбавити її батьківських прав не отримали належну правову оцінку судом апеляційної інстанції та залишилися поза увагою суду.

Звертав увагу суду на те, що на цей момент в Україні склалася особлива ситуація, яка несе загрозу для життя громадян. У зв`язку з цим, неповнолітній, як особа, яка опинилася у складних життєвих обставинах, підлягав соціальній програмі евакуації та був евакуйований до держави Австрії. Зазначену евакуацію здійснювала служба у справах дітей виконкому Криворізької міської ради, а не мати неповнолітнього. Відповідач же, у свою чергу, залишилася проживати на території України, таким чином стверджувати про те, що ситуація між сином та матір`ю змінилася, а емоційна напруга спала, -не має правових підстав.

Відповідачем ОСОБА_2 не було надано доказів зміни своєї поведінки (хоча справа розглядалася у суді протягом двох років), (записи телефонних дзвінків, фото, відеозйомку, листування, покази свідків, які б вказували на те, що мати весь час знаходиться поряд з сином, спілкується з ним, має спільні інтереси, проводить вільний час за розвиваючими вправами, тощо...)

Усі докази, які були надані відповідачем зводяться лише до її характеристики як державного службовця, але аж ніяк не обґрунтовують виконання саме її обов`язків, як матері, прагнення налагодити стосунки із сином, прагнення забезпечення морально-емоційного зв`язку із сином.

Судом апеляційної інстанції неналежним чином надано правову оцінку факту заперечення відповідачем проти позову та подання апеляційної скарги. Такі дії неправомірно було розцінені судом як прагнення відповідача налагодити стосунки із сином.

Верховний Суд при розгляді справи з аналогічних питань у своїй постанові від 29 вересня 2021 року (справа № 459/3411/18) дійшов висновку про те, що сам лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Доводи інших учасників справи

Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 216/5400/20 з Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Справа № 216/5400/20 надійшла до Верховного Суду у серпні 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що ОСОБА_2 в період з 04 вересня 2004 року до 22 квітня 2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а. с. 9, 10).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а. с. 5).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 березня 2008 року, стягнено з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01 березня 2008 року до його повноліття; та згідно довідки державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2021 року складає 80 154,86 грн (а. с. 57-59).

Згідно листа служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради від 24 червня 2020 року № 02.2.36/1690, до Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області 23 червня 2020 року приблизно о 10:00 годині співмешканкою ОСОБА_3 було доставлено неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомлено, що його батько перебуває на стаціонарному лікуванні в м. Дніпрі, тому не може опікуватися сином, а мати ОСОБА_2 категорично відмовляється забирати сина до себе на виховання.

Неповнолітнього обстежено в комунальному некомерційному підприємстві «Криворізька міська лікарня № 4» КМР та тимчасово влаштовано до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 1» Криворізької міської ради.

З метою соціального захисту неповнолітнього ОСОБА_1 служба у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради порушує клопотання про вирішення питання подальшого влаштування неповнолітнього та вжиття заходів по збереженню біологічної сім`ї (а. с. 11).

Відповідно до характеристики Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчався у КЗШ № 79 з жовтня 2018 року до червня 2020 року. За цей час зарекомендував себе як не дуже працелюбний учень. Мав навчальні досягнення середнього рівня. Навчався не в повну міру своїх сил, не виявляв зацікавленості до навчання, потребував постійного контролю. На уроках дисципліну не порушував, часто був пасивним. Не завжди виконував домашні завдання. Має довільну пам`ять. До виконання доручень вчителів ставиться недбало. Участі у громадському житті школи та класу не брав. Хлопець є досить стриманий, але не завжди врівноважений, піддається чужому впливу. Під час перерв іноді порушував правила поведінки. За період навчання у КЗШ № 79 мав обмежене коло друзів. Мати приділяє увагу вихованню сина. Систематично підтримувала зв`язок із класним керівником в телефонному режимі, відвідувала батьківські збори (а. с. 12).

Згідно характеристики сім`ї випускника Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , соціальний статус родини - неповна. Складається з трьох членів: мати ОСОБА_2 , син ОСОБА_1 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Сім`я проживає у власному чотирьохкімнатному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Побутові умови, в яких проживає хлопчик, є задовільними. У будинку відносний порядок. Регулярно проводиться прибирання. ОСОБА_8 має окрему кімнату для сну й відпочинку, окремо кабінет для виконання домашніх завдань, в якому знаходяться робочий стіл, комп`ютер, книжкова шафа. Під час освітнього процесу учень був забезпечений підручниками й шкільним приладдям. Психологічна обстановка в сім`ї останнім часом була напружена через розлучення матері з вітчимом ОСОБА_9 .

У цій родині матеріальний стан є достатнім. Джерелами доходу є заробітна плата матері, яка працює головним державним виконавцем у Центрально-Міському ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області.

Мати учня цікавилася навчанням дитини, систематично відвідувала батьківські збори. Своєчасно реагувала на всі вимоги та прохання класного керівника (а. с. 13).

Починаючи з 01 липня 2020 року ОСОБА_1 перебуває в комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради (а. с.14, 15).

Відповідно до характеристики КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради, підліток балакучий, контактний, схильний до занепокоєння. Виражає невдоволення сімейною ситуацією. У підлітка почуття знедоленості, покинутості, відсутність спільності з сім`єю. Недостатній самоконтроль, підліток не контролює свої емоції, часто поводиться агресивно, не дотримуючись заведеного життєвого порядку.

Особливості особового розвитку сформували складний змішаний тип акцентуації характеру. Підліток запальний і невитриманий, нетерплячий, різкий і прямолінійний в стосунках з людьми, упертий, схильний до ризику. Схильний до різких змін настрою, запальний і неспокійний, чутливий і імпульсивний.

За результатами самодіагностики психічного стану підлітка: рівень фрустрації помірний, рівень агресії високий. Незначна тривожність і високий рівень ригідності. Життєві цілі невизначені. Висока самооцінка і високий рівень домагань.

Змішаний тип темпераменту і характеру, і, як наслідок, трудності в корекції. Патологічна сила волі (а. с. 15).

Відповідно до характеристики з місця роботи ОСОБА_2 за період роботи в Центрально-Міському ВДВС у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) проявила себе відповідальним фахівцем. Вільно володіє державною мовою. До своїх посадових обов`язків ставиться старанно та компетентно. За будь-яких обставин, порядна і чесна. Відповідає моральним вимогам працівника такого рівня. Має достатні для своєї посади знання та загальну культуру. Дисциплінована. Висловлює свою думку переконливо і спокійно. Дорожить честю та гідністю свого робочого колективу. Рахується з думками інших. Скромна, товариська, проста та доступна в спілкуванні. Дисциплінарних стягнень немає (а. с. 63).

Висновком комісії КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради від 01 липня 2020 року № 29, рекомендовано після вибуття із закладу повернути дитину ОСОБА_1 в біологічну сім`ю (а. с. 66, 67).

Як зазначено у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 25 серпня 2021 року № 8/33-2913, з метою повернення неповнолітнього ОСОБА_1 на виховання матері та подолання наслідків конфлікту між ними гр. ОСОБА_2 була направлена до ресурсного центру примирення Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, з якою проводилася відповідна робота за корекційною програмою «Сім`я без конфліктів». Позивачка працювала над навичками розуміти потреби сина, коректно формулювати прохання, вимоги, проявляти повагу до особистості сина.

Згідно вказаного висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 88).

Із довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 19 січня 2021 року № 268 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а. с. 18).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 липня 2020 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 (а. с. 19).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

З урахуванням установлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.

Верховний Суд бере до уваги, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки матері дитини, Верховний Суд зауважує, що відсутні підстави для застосування до неї крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність достатніх причин для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, оскільки з моменту відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 та поміщення його до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», який на теперішній час, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та збереженням життя, евакуйований до Австрії, відповідач ОСОБА_2 цікавиться життям дитини та підтримує з ним зв`язок.

Крім того, як зазначено у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 25 серпня 2021 року № 8/33-2913, з метою повернення неповнолітнього ОСОБА_1 на виховання матері та подолання наслідків конфлікту між ними, гр. ОСОБА_2 була направлена до ресурсного центру примирення Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, з якою проводилася відповідна робота за корекційною програмою «Сім`я без конфліктів». Позивачка працювала над навичками розуміти потреби сина, коректно формулювати прохання, вимоги, проявляти повагу до особистості сина. Вказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 намагається зберегти родинні зв`язки з сином, налагодити спілкування та мінімізувати конфліктні ситуації у родині.

Отже, такий захід впливу як позбавлення батьківських прав не є необхідним у демократичному суспільстві і суд апеляційної інстанції діяв у межах своєї дискреції.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Посилання касаційної скарги на висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, є безпідставними, оскільки обставини справи у цій справі та у справі, що розглядається є відмінними.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Крім того, Верховний Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).

Суд взявши до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 висловила бажання змінити відносини з сином у бік покращення, відсутність на час розгляду справи виняткової ситуація, яка свідчить про необхідність позбавлення її батьківських прав, вважав, що зазначені позивачем обставини про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно сина, є помилковими.

Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення у вказаній справі з урахуванням основних інтересів дитини, зокрема з умовою збереження його зв`язку із рідною матір`ю.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

В. В. Пророк