СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 року Справа № 818/1597/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

представника відповідача - Пишного Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1597/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП Урожайна країна" до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0002821401 від 09.08.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 4 049 374,00 грн., у тому числі: 719 159,00 грн. - основний платіж, 3 330 215,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем під час перевірки зроблено хибні висновки, оскільки наявні на підприємстві первинні документи, що надавались уповноваженим особам відповідача, свідчать про відсутність порушень чинного законодавства України. Так, сільгосппідприємство - суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість має право перераховувати кошти зі спецрахунка: на погашення вартості придбаних виробничих факторів будь-якого виду, перелічених у пп. 209.15.1ПКУ; на виплату орендної плати за землі, що використовуються для виробництва сільгосппродукції, та оренду сільськогосподарської техніки; для інших виробничих цілей, прямо пов`язаних із виробництвом і реалізацією сільгосппродукції. Отже, кошти використовуються для компенсації виробничих факторів та інших виробничих цілей, що і було зроблено позивачем.

Крім того, на переконання позивача, посадовими особами податкового органу було невірно визначено рівень звичайних цін сільськогосподарської продукції, оскільки джерела інформації про такі ціни використовувались без врахування обставин здійснення господарських операцій ТОВ "Урожайна країна".

Також позивач вважає, що при винесенні податкового повідомлення - рішення ДФС слід застосовувати податкове повідомлення - рішення форми "ПС" - у разі застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства. В той же час, в порушення вказаних вимог ДФС винесено одне податкове повідомлення - рішення Форми «Р» що є неправомірним, що як наслідок, призвело до порушення визначення розміру штрафу, передбаченого ч.2 ст. 123.1. ст.123 ПКУ. В той же час нецільове використання коштів із спеціального рахунку зафіксоване в акті перевірки вперше, а штрафні санкції застосовані в розмірі 50 % , як за порушення, що вчинено повторно.

Постановою від 18 листопада 2021 року у цій справі, Верховний Суд касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай країна» задовольнив частково, скасував постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, а справу № 818/1597/17 направив на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду справу було прийнято до провадження, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечував та зазначив, що позивач реалізовував сільськогосподарську продукцію (кукурудзу, пшеницю, соняшник, сою та ячмінь) за нижчими від звичайних цінами, в результаті чого було занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 719 159,02 грн. Крім того, правомірність використання позивачем із спеціального рахунку коштів на відшкодування суми податку на додану вартість з придбання послуг з оренди основних засобів, авто послуг, послуг елеваторів, послуг по доставці зерна, техніки для посіву, насіння, міндобрив, ПММ, електроенергії за результатами перевірки було підтверджено. Однак, спрямування коштів із спеціального рахунку суб`єкта спеціального режиму оподаткування не на виробничі цілі, а на погашення податкових зобов`язань перед бюджетом, є нецільовим використанням акумульованих коштів.

Крім того, представник відповідача зазначив, що штрафні санкції за нецільове використання коштів зі спеціального рахунку суб`єкта спеціального режиму оподаткування застосовані до позивача на підставі п.123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, яким передбачено наступне: «використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування».

Представник позивача своїм правом щодо надання відповіді на відзив не скористався.

Під час підготовчого провадження у цій справі, протокольними ухвалами суду в зв`язку із зміною найменування позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" було замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "МХП- Урожайна країна" та у зв`язку із реорганізацією відповідача, Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області було замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Сумській області.

Ухвалою суду було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та проси суд їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Урожайна країна" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 19.07.2017 №126/18/28/1401/37078234/49 (т.1 а.с.27-126).

Перевіркою встановлені порушення ТОВ "Урожайна країна", а саме:

- п.188.1ст.188, п.201.1ст.201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 768047,02 грн., у тому числі за лютий 2016 р. в сумі 6393,03 грн., за березень 2016 р. в сумі 11436,82 грн., за квітень 2016 р. в сумі 59002,54 грн., за травень 2016 р. в сумі 184348,59 грн., за липень 2016 р. в сумі 2059,23 грн., за серпень 2016 р. в сумі 356421,83 грн., за вересень 2016 р. в сумі 145948,21 грн., за жовтень 2016 р. 1304,07 грн., за листопад 2016 р. в сумі 132,70 грн.;

- п. п. 209.2, п.п. 209.15.1. п. 209 ст.209р.V Податкового кодексу Українивстановлено нецільове використання коштів акумульованих на спеціальному рахунку в 2015 р. в загальній сумі 1980422,48 грн., в т.ч. вересень 2015 р. в сумі 1030008,68 грн., жовтень 2015 р. в сумі 317221,98 грн., листопад 2015 р. в сумі 316571,58 грн., в грудні 2015 р. в сумі 316620,27грн.

ТОВ "Урожайна країна" не погоджуючись із висновками акту перевірки звернулось із запереченням до ГУ ДФС у Сумській області (т.1 а.с.127-136).

ГУ ДФС у Сумській області розглянуло заперечення ТОВ "Урожайна країна" та частково враховано доводи заперечення щодо порушення п.188.1ст.188, п.201.1ст.200 Податкового кодексу України, що ТОВ "Урожайна країна" (т.1 а.с.137-149).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення №0002821401 від 09.08.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 4 049 374,00 грн., у тому числі: 719 159,00 грн. - основний платіж, 3 330 215,00 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.25-26).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДФС України (т.1 а.с.156-162). Відповідно до Рішення ДФС України про результати розгляду скарги №23216/6/99-99-11-01-01-25 від 17.10.2017, податкове повідомлення-рішення №0002821401 від 09.08.2017 залишено без змін (т.1 а.с.150-155).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Щодо порушень в частині нецільового використання коштів, що акумулюються на спеціальному рахунку платником податку на додану вартість, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

Пунктами 209.1 та 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відтак податковим законодавством сільськогосподарським підприємствам надана можливість обрати спеціальний режим оподаткування, у результаті обрання якого сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства виключно з метою:

- відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, або

- за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Аналіз наведених вище норм податкового законодавства, свідчить про те, що використання залишку сум податку зі спеціального рахунку підприємства-сільськогосподарського виробника можливе лише для цілей, пов`язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 04 червня 2019 року у справі №818/2186/14.

Відповідно до вимог податкового законодавства в редакції чинній до 01 січня 2015 року платником фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків (пункт 301.1 статті 301 Податкового кодексу України).

Глава 2 розділу XIV «Спеціальні податкові режими»Податкового кодексу України в редакції чинній до 01 січня 2015 рокурегулювала умови та порядок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, зокрема визначала особливості оподаткування платників податку окремими податками. Відповідно до пункту 307.1 статті 307 вказаного Кодексу реєстрація особи як платника фіксованогосільськогосподарського податку надає особі ряд пільг щодо сплати окремих видів податків (платники податку не є платниками таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств;б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

З 01 січня 2015 року з Податкового кодексу України було виключено главу 2"Фіксований сільськогосподарський податок" відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі Закон №71-VIII).

Натомість цим же Законом №71-VIII підпункт 4ст.291 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків".

Законом №71-VIII Податковий кодекс України було доповнено статтею 292-1 «Об`єкт та база оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи», відповідно до якої Об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п.292-1.1). Підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.292-1.3).

Також відповідно до п.п. 295.9.8. пункту 295.9 ст.295 Податкового кодексу України в редакції Закону №71-VIII, платники єдиного податку четвертої групи: перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України в редакції Закону №71-VIII, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначенупідпунктом 1 пункту 293.3статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Отже оподаткування діяльності сільськогосподарських товаровиробників вирізнялося наявністю спеціального режиму оподаткування та можливістю вибору такого режиму оподаткування, який до 01.01.2015 був представлений фіксованим сільськогосподарським податком, а після прийняття Закону №71-VIII України - єдиним податком IV групи.

Відтак особи, які обрали спеціальний режим оподаткування та були до 01.01.2015 платниками фіксованого сільськогосподарського податку, а після 01.01.2015 платниками єдиного податку IV групи, були наділені рядом суттєвих пільг, якими не наділені особи, які не обрали вказані режими оподаткування або позбавленні можливості їх обрати.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що фактичний вид діяльності ТОВ "Урожайна країна" - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та позивач обрав спеціальний режим оподаткування: до 01.01.2015 Товариство було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а після 01.01.2015 платником єдиного податку IV групи. У вересні - грудні 2015 року Товариством використано кошти із спеціального рахунку (суми податку на додану вартість, не сплачені до бюджету внаслідок користування податковою пільгою) в загальній сумі 1980422,48 грн. (в т.ч. вересень 2015 р. в сумі 1030008,68 грн., жовтень 2015 р. в сумі 317221,98 грн., листопад 2015 р. в сумі 316571,58 грн., в грудні 2015 р. в сумі 316620,27 грн.) на погашення податкового зобов`язання з єдиного податку четвертої групи. Факт сплати позивачем саме єдиного податку четвертої групи за рахунок коштів із спеціального рахунку не заперечується сторонами та підтверджується банківською випискою (а.с. 78 94, т.1).

В той же час реєстрація особи платником єдиного податку IV групи зобов`язує, зокрема, в строки та розміри встановлені законодавством сплачувати вказаний податок.

Беззаперечно єдиний податок IV групи пов`язаний з діяльністю особи, яка його сплачує, оскільки його платником може бути лише сільськогосподарський товаровиробник. В той же час сплата вказаного податку є обов`язком платника податків, встановленим законодавством України. Сплата такого податку не впливає (забезпечує) на виробництво сільськогосподарської продукції, а відтак його сплата зі спеціального рахунку підприємства-сільськогосподарського виробника суперечить вимогамстатті 209 Податкового кодексу України.

Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо визначення порушень в частині застосування звичайних цін, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з метою визначення інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутністю однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (далі - ринкові ціни), у ході перевірки посадовою особою контролюючого органу було використано загальнодоступні джерела інформації, а саме:

- дані Інтернет сайту Аграрної біржі (agrex.gov/ua) про ціни на сільськогосподарську продукцію, що реалізується сільськогосподарськими підприємствами України на території України;

- статистичну інформацію, надану Головним управлінням статистики у Сумській області листом від 16 грудня 2016 року за №04.4-82-3561, про ціни реалізації сільськогосподарської продукції сільськогосподарськими підприємствами Сумської області;

- інформацію про ціни реалізації сільськогосподарської продукції, які діяли відповідно доЗакону України «Про державну підтримку сільського господарства України», Методики визначення мінімальної та максимальної інвентаризаційної ціни об`єкта державного цінового регулювання, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року №159, згідно знаказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14 вересня 2016 року №305.

Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» (далі - Закон) він визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

У статті 2 вказаного Закону наведені визначення термінів для цілей цього Закону, які вживаються у таких значеннях, зокрема:

Аграрна біржа - юридична особа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", яка підпадає під регулювання норм такого закону і статей 279 - 282 Господарського кодексу України (з урахуванням особливостей, визначених цим Законом) та надає послуги суб`єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними (пункт 2.1).

Аграрний ринок - сукупність правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів щодо сільськогосподарської продукції (пункт 2.2).

Державна аграрна інтервенція - продаж або придбання сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку з метою забезпечення цінової стабільності Державна аграрна інтервенція поділяється на товарну та фінансову. Товарна інтервенція - продаж сільськогосподарської продукції при зростанні цін на організованому аграрному ринку понад максимальний рівень, що здійснюється з метою досягнення рівня рівноваги, у тому числі шляхом продажу товарних деривативів. Фінансова інтервенція - придбання сільськогосподарської продукції при падінні оптових цін на організованому аграрному ринку нижче мінімального рівня, яка здійснюється з метою досягнення рівня рівноваги, у тому числі шляхом придбання товарних деривативів (пункт 2.5).

Організований аграрний ринок - сукупність правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі (пункт 2.12).

Статтею 3 Закону встановлено, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції (далі - державне цінове регулювання), встановлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції (пункт 3.1). Зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну. Держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України (пункт 3.2).

Відповідно до підпункту 3.3.1 пункту 3.3 статті 3 Закону пшениця, соняшник, кукурудза та соя є об`єктами державного цінового регулювання.

На виконання Закону постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 159 затверджена Методика визначення мінімальної та максимальної інтервенційної ціни об`єкта державного цінового регулювання (втратила чинність 01 квітня 2021 року), і на кожний маркетинговий період наказами Міністерства аграрної політики та промисловості України встановлювалися мінімальні і максимальні інтервенційні ціни.

За позицією податкового органу, позивач при визначенні бази оподаткування за операціями з продажу пшениці, соняшника, кукурудзи та сої у 2016 році не міг зазначати ціни менші ніж встановлені зазначеними наказами мінімальні інтервенційні ціни (для кукурудзи) та інформацією, яка міститься на офіційному сайті Аграрної біржі та наданою Головним управлінням статистики у Сумській області (для пшениці, соняшника та сої).

Проте системний аналіз наведених норм Закону свідчить про те, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції лише в межах організованого аграрного ринку, натомість за межами цього ринку цінове регулювання державою не здійснюється.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2019 року у справі №818/309/18 та від 23 березня 2020 року у справі №240/6150/18.

Судом встановлено, що Товариством здійснено постачанням зазначених товарів, за межами організованого аграрного ринку, що не потребує цінового регулювання державою.

В той же, час суд вважає недоцільним посилання податкового органу, при визначені найнижчих можливих цін реалізації сільськогосподарських культур у спірний період, на статистичну інформацію, надану Головним управлінням статистики у Сумській області листом від 16 грудня 2016 року за №04.4-82-3561 та наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14 вересня 2016 року №305.

До вказаного висновку, суд дійшов перш за все у зв`язку з тим, що і наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України, і лист, яким надана інформація Головним управлінням статистики у Сумській області, датовані другою половиною 2016 року (вересень та грудень), тоді як податкові зобов`язання, на думку податкового органу, занижені в період лютий - травень, липень - листопад 2016 року, що свідчить про неможливість застосування інформації у вказаних документах до вересня та грудня 2016 року відповідно.

Також суд звертає увагу на те, що в самому листі Головного управління статистики у Сумській області вказано про те, що наведені в цьому листі середні ціни призначені для статистичних цілей і не можуть використовуватися для інших цілей.

Отже суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо правильності застосування штрафних санкцій відповідно до статті 123 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час винесення спірного податкового повідомлення рішення), у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами54.3.1,54.3.2,54.3.4,54.3.5,54.3.6пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.123.2. ст.123 Податкового кодексу України, використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, -

тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 (в редакції, що була чинною на час винесення спірного податкового повідомлення рішення), у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення, зокрема, за такими формами:

«Р» - у разі виявлення за результатами перевірок завищення або заниження податкових зобов`язань платника податків та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Кодексом, за наслідками таких перевірок (крім грошових зобов`язань та/або штрафних (фінансових) санкцій, визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень) (додаток 2);

«ПС» - у разі застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства (крім штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень) (додаток 11).

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 передбачено, що податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченимиКодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Отже зазначеними нормами Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначено складення податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Лише у випадках зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

З матеріалів справи суд вбачає, що контролюючим органом були встановлені порушення позивачем: п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що за висновками перевіряючих призвело до заниження податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій; п.209.2, п.п 209.25.1. п. 209 ст. 209 р.V Податкового кодексу України, а саме нецільове використання сум податку на додану вартість акумульованих на спеціальному рахунку.

Отже встановлені контролюючим органом порушення стосувалися податку на додану вартість та перевіряючими не було встановлено фактів завищення суми бюджетного відшкодування або від`ємного значення суми податку на додану вартість, відтак суд вважає, що відповідачем правомірно було прийнято одне податкове повідомлення рішення форми «Р».

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.123.2. ст.123 Податкового кодексу України, використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги та не звільняє платника від штрафу, передбаченого пунктом 123.1 цієї статті, розмір якого, у разі повторного визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суму податкового зобов`язання з цього податку, складає 50% суми нарахованого податкового зобов`язання.

З акту перевірки суд вбачає, що протягом 1095 днів контролюючим органом позивачу було повторно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, відтак суд вважає правомірним застосування до позивача штрафу у сумі 50% від використаних за нецільовим призначенням сум податку на додану вартість акумульованих на спеціальному рахунку.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення рішення в частині визначення податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 719159,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 359580,00 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП Урожайна країна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору у розмірі 5 393,88 грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення від 25.10.2017 року № 4643040004 (а.с. 3, 1т.).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП Урожайна країна" до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2017 року № 0002821401 в частині визначення податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 719 159,00 грн. (сімсот дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень 00 коп.) та застосування штрафних санкцій в сумі 359 580,00 грн. (триста п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МХП Урожайна країна" (4-й Провулок Центральної, с. Пустовійтівка, Роменський район, Сумська область, 42020, код ЄДРПОУ 37078234) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в розмірі 5 393,88 грн. (п`ять тисяч триста дев`яносто три гривні 88 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскільки головуючий суддя у період з 23.08.2022 року 31.08.2022 року перебувала у щорічній основній відпустці, п.т. рішення складено 02.09.2022 року.

Суддя В.О. Павлічек