Поряд з тим, пунктом 9 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ №483 від 03 червня 2020 року передбачено, що рішення орендодавця про відмову у затвердженні протоколу аукціону або про відмову від укладення договору оренди має містити вичерпний перелік підстав для його прийняття і приймається після закінчення електронного аукціону на підставі перевірки орендодавцем заяви на участь переможця аукціону і доданих до неї документів та інформації. Переможець аукціону може оскаржити таке рішення орендодавця до суду протягом одного місяця з дати отримання його копії, але не пізніше трьох місяців з дати опублікування цього рішення в ЕТС.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про укладення договору оренди нежитлового приміщення, за наслідками проведеного аукціону LLE001-UA-20210722-54849 та йому було відмовлено в укладенні такого договору, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає передчасною вимогу позивача про зобов`язання Комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна. В матеріалах справи також відсутні докази дотримання позивачем загальної процедури укладення господарських договорів у порядку ст.181 ГК України.

Щодо обраного позивачем способу захисту в частині позовної вимоги про зобов`язання Комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Тлумач, вул. Винниченка, 84, що знаходиться на першому поверсі, загальною площею 59,6 м кв., у редакції згідно з додатком, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обрання позивачем неефективного способу захисту.

Так, суд у рішенні зазначає, що задоволення такої вимоги не призведе до поновлення прав позивача, оскільки є очевидним, що вимогами чинного законодавства України не передбачено процедури повернення електронного аукціону після його відміни до етапу укладення договору. Суд у рішенні також вказав, що природа правовідносин, які виникли у цій справі, дає підстави вважати, що відповідно до змісту зазначених норм цивільного законодавства спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з позовом про зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати провести повторний аукціон за участю позивача, а не зобов`язання укласти договір оренди.

Проте, колегія суддів з такими висновками місцевого господарського суду не погоджується, оскільки вказане порушує права та законні інтереси позивача, який взяв участь у електронному аукціоні та запропонував найвищу цінову пропозицію, за обставин, що такий (аукціон) був неправомірно відмінений до моменту визначення переможця та укладення з останнім договору оренди.

Поряд з тим, щодо проведення повторного аукціону, судом першої інстанції не враховано, що як вбачається з доказів, що містяться у матеріалах справи, КНП «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, яке є орендодавцем та балансоутримувачем об`єкту оренди, виявило намір використовувати спірне приміщення для власних потреб, відтак, очевидно, що оренда такого майна не може бути об`єктом повторного аукціону.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Поряд з тим, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 вересня 2020 року у справі №916/1423/18 викладено висновок, що визначення позивачем предмета спору «про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції» є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до ст.187 ГК України. Звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту «про встановлення господарських правовідносин» відповідно до абз.11 ч.2 ст.20 та ст.187 ГК України і не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, за ініціативою суду в порядку, визначеному ч.2 ст.5 ГПК України. Тож вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, та відповідає способам захисту, встановленим ст.20 ГК України.

Поряд з тим, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині зобов`язання Комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Тлумач, вул. Винниченка, 84, що знаходиться на першому поверсі, загальною площею 59,6 м кв., у редакції згідно з додатком, по суті спору, з підстав, наведених судом вище, а не у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, як це зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Місцевим господарським судом помилково зроблено висновки, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення його прав, оскільки є неефективним.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині вимоги про зобов`язання Комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Тлумач, вул. Винниченка, 84, що знаходиться на першому поверсі, загальною площею 59,6 м кв., у редакції згідно з додатком. Поряд з тим, в мотивувальній частині постанови помилково зазначив про обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про зміну мотивувальної частини рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2022 року у справі №909/1136/21 в частині неправильних висновків суду першої інстанції, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

При цьому доводи апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними, відтак, така задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фармацевтична компанія «Здорова родина» залишити без задоволення.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2022 року у справі №909/1136/21 в частині відмови в позові про зобов`язання Комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Тлумач, вул. Винниченка, 84, що знаходиться на першому поверсі, загальною площею 59,6 м кв., у редакції згідно з додатком, та викласти мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2022 року у справі №909/1136/21 залишити без змін.

Матеріали справи №909/1136/21 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 29 серпня 2022 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.